— На третю добу війни було ясно, що авантюра, затіяна російським керівництвом, захлинеться. Це було питання часу. І з кожним днем це стає дедалі ясніше. На країну, яка має збройні сили 250 тис., не можна нападати збройними силами у кількості 200 тис. При плануванні [цього вторгнення] було допущено стратегічні прорахунки.

— Які?

— Для того, щоб знищити військову інфраструктуру української армії за першого удару, РФ треба було застосувати як мінімум 400 ракет. А було використано за різними джерелами від 100 до 170. Я не знаю причин цього, але чомусь військово-політичне керівництво Росії вирішило, що ця операція буде щось на зразок Криму-2, — легкою, армія не чинитиме опір.

— Чи сьогодні має російська армія наступальний потенціал, можливість утримувати вже захоплені території?

— Трохи менше тижня тому російська армія мала отримати резерв, щоб не виснажитися, і щоб тримати наступальний темп. Якби РФ ухвалила рішення запровадити додаткові війська, оголосити мобілізацію, ми мали б справу з новою хвилею вторгнення. Але це не відбувається. І війська, які задіяні в цій операції, зазнали відчутного удару. І я вважаю, що на сьогоднішній день із 200-тисячного угруповання вторгнення вже 50 тис. з різних причин — убиті, поранені, полонені, — не можуть брати участь у бойових діях. Це автоматично знижує темпи наступу. А разом із тим, що українська армія вдало використовуючи тактику партизанської війни, зриває забезпечення та управління російською армією, то вона нині проводити якусь наступальну операцію просто не в змозі. І її становище погіршується з кожним днем.

— Ми бачимо ознаки прихованої мобілізації в Росії, принаймні зараз вони говорять про те, що закликають молодих хлопців начебто на навчання. Можливо, це і є якраз поповнення резервів?

— Вони запізнилися із цим. Мобілізація не означає, що хлопця витягли з дому, а за п’ять хвилин він опиниться десь під Харковом. Таких чоловіків треба перенаправити в навчальні центри, їх треба одягнути, взути, нагадати, як стріляти з автомата, це не процес менше тижня-двох. А що буде з російським угрупуванням на території України протягом тижня-двох? Велике питання.

— А якщо говорити про ті міста на півдні країни, — це насамперед Херсон, низка невеликих районних центрів, — які перспективи росіян їх утримати?

— Все, що зараз захоплено російською армією, зокрема й південні райони, до початку активної фази української армії зі знищення ворога, залишатимуться під окупацією. У Херсоні завели Росгвардію, і вони почали вже ловити активних протестувальників, затримувати та ізолювати. Важливо, що українська армія спочатку не планувала бої на півдні країни. Українська армія обирає війну у засідках. Вона уникає контактних боїв РФ. І це правильно. За рахунок цього їм вдається завдавати відчутного удару противнику, а південь у вас в основному степова зона. Де там сховається загін сил спеціального призначення? Україна зробила правильні висновки та прийняла успішний план оборони від переважаючих сил противника. Те, що на півдні був мінімальний опір української армії, я вважаю, що це було мудре рішення. Оскільки опору армії немає, місцеве населення теж не вплутується в бої, то я вважаю: доки не почнеться фаза розгрому російських військ на території України, південь залишатиметься під окупацією.

— А давайте тоді поговоримо про цю активну фазу. З огляду на ресурси сторін, чи можемо ми спрогнозувати тривалість цієї війни у часі?

— Це війна почалася всупереч військовим канонам. І вона закінчиться всупереч військовим канонам. Кінець її залежатиме від впливу санкцій на РФ, тому Україна зберігає свою силу, вона розраховує на кілька хвиль вторгнення. Тобто це перша хвиля вторгнення. А якщо завтра РФ оголосить мобілізацію, буде друга хвиля, а в цей час ваша українська армія виснажена у боях із першою хвилею? Ваше військове керівництво грамотно розподілило свою гру в довгу. Поки що не буде точних висновків, що російська економіка вже не те, що не може скликати мобілізацію, але навіть не може забезпечувати своє угруповання військ на території України.

— Ми можемо говорити про роки цієї війни? Чи все ж таки про місяці?

— Ні, абсолютно. Тому що з кожним днем санкції працюють дедалі глибше. Безкінечно це продовжуватися не може. Це питання місяців.

— Якими мають бути тоді умови, щоби українська армія перейшла в активну фазу?

— Це станеться, коли російська держава повністю втратить квоту довіри від місцевого населення. Місцеве населення вимагатиме припинити цю війну.

— Ми вже знаємо, що росіяни готові вмирати на безглуздих війнах. Чому це виняток?

— Росія живе у своїй системі координат. Я все-таки думаю, що одна справа помирати в бою за визволення своєї батьківщини, це не лише росіяни вміють, а інша справа — невідомо, чому? Ми бачимо полонених російських військових, вони самі очима кліпають: що ми тут робимо? На такій війні люди вмирати не люблять. Хоч у Росії, хоч в Америці, хоч в Афганістані.

— Ви говорили, що Росія вже зараз має серйозні проблеми із забезпеченням. Що мається на увазі? Адже це не тільки, напевно, про їжу та паливо.

— Це не лише про їжу та про пальне. Українські війська спеціально відходили назад, щоби у ударних угруповань противника були розтягнуті комунікації. Ось ви подивіться, скажімо, на північному фронті, вони дійшли до Ізюма. Ось ви уявіть, скільки палива потрібно, скільки машин потрібно, щоб в Ізюм доставити 40 т палива? Це, як мінімум, сім-вісім машин. І ці сім-вісім машин йдуть і на кожному повороті їх знищують. Ось ви бачите танки, кинуту бойову техніку, це через це! Їм банально не вистачає палива. Але справа не лише у паливі. Наприклад, ресурс танкового ствола, гармати — 500 снарядів. Після тижня активних боїв танк має вирушати на ремонт. І ви уявіть, як ці танки назад повертають.

Ви знаєте, українська армія заявляє, що вбито 12 тис. людей, 14 тис. вже станом на сьогоднішній ранок, — але це скрізь так: втрати ворога всі збільшують. Але залізна цифра 8−10 тис. 8 тис. убитих не зупиняють 200-тисячне угруповання, це не знижує в рази її боєздатність. Але, скажімо, 100 танків — це в рази зменшує здатність вести наступальні армії, навіть у 200-тисячної армії. У танковій роті має бути 9 танків, а після засідок українських військових там залишається 4 танки. І цей підрозділ втрачає здатність виконувати бойові дії.

— Військова перевага Росії – наявність різного виду ракет. Коли вони закінчаться?

— Ракета — це не той товар, який виробляється за тиждень-два. Візьмемо приклад ракетного комплексу Іскандер. Іскандер озброєний переважно двома ракетами. Одна крилата ракета, яка має два типи, і одна балістична ракета, яка має більш-менш стерпні характеристики по точності! Відхилення в межах 10−20 м. Але цих ракет, я думаю, що РФ мало не більше 200 штук. І більшість вони вже витратили. Що в них лишиться? У них залишаться ракети старого зразка, і вони вже стали використовувати старі ракети, які були у них на зберіганні, які мають недостатню точність. В азербайджанському місті Шуші у війні з Вірменією такі ракети падали з точністю 150−200 м. Що стосується Калібрів [родина крилатих ракет РФ], судячи з частоти обстрілів, вони вже на жорсткому обліку, що говорить про те, що у них вже залишилося максимум кілька десятків одиниць. Але вони почали використовувати і крилаті ракети повітряного базування. Це ракети, які вони запускають із стратегічних ракетоносців. Я думаю, що цих ракет вони теж у межах 200−300 мають.

— Це скільки днів для війни на повітрі?

— З таким темпом, — вони стріляють по 8, по 4 ракети, — це десь, гадаю, не більше 20−25 днів. Максимум місяць. Зробити нові теж складно. Максимум, який вони можуть отримати за місяць — зробити 40−50 ракет, якщо заводи працюватимуть у три зміни.

— Україна чекає на передачу польських винищувачів Міг-29. Це очікування наштовхується на труднощі з боку уряду США та НАТО. Чому це так і чи справді нам такі необхідні ці винищувачі?

— Будь-яка зброя вам зараз дуже допоможе. Але наскільки ефективною буде ця зброя для вас у цих умовах? Завдяки зваженим крокам блоку НАТО ви вже маєте частково закрите небо. Противозенітні ракетні комплекси Стінгер [поставлені Україні західними партнерами] мають висоту поразки до 6 км. Ось завдяки цим ракетам ви можете успішно боротися з літальними апаратами РФ, обладнання яких не дозволяє виконувати бойові завдання з великих висот. В умовах, коли польоти авіації РФ зведені до мінімуму, наскільки вам допоможуть винищувачі, — це спірне питання. Але вам дуже допомогли системи ПРО [протиракетної оборони]. Але тут є юридичні проблеми, тому що системи ПРО — це складні системи. Для навчання використанню цих систем потрібно як мінімум три-шість місяців. Чи є у вас такий час? Тому ви справедливо вимагаєте закрити небо, передати вам винищувачі, але в даний момент це не критично для вас.— Україна давно та наполегливо вимагає у країн НАТО закрити небо над країною. Чому Альянс не йде на це рішення?

— По-перше, закрити все небо над Україною неможливо. Можна закрити якісь об’єкти, якісь міста. НАТО — це прагматики. Вони бачать, що це не є критично важливим зараз для України. Так, вмирають люди. Так, потрапляють ракети. Але НАТО оцінюють ризики зіткнення із РФ. І вони бачать, що ви впораєтеся і так. Ви справляєтеся без закритого неба. Я думаю, що під час підготовки російської операції НАТО у свою чергу теж готувало операцію. І я просто впевнений, що вони погодили: якщо Україна втратить лівий берег Дніпра, спробувати через ООН встановити гуманітарний коридор над певною частиною правого берега України та оголосити цю зону закритою для польотів чи закрити ваше небо. До цього сценарію НАТО було готове. Але навіщо їм ризики війни з РФ зараз, коли Україна вільно справляється без закритого неба.