От редакции
Следующий ниже текст, смысловое продолжение предыдущей статьи этого автора “Що таке держава?”. После нее коллеги высказывали свое мнение и в общем, обсуждение получилось довольно интересным. Так что оставляем его в том виде, в котором автор нам его прислал.
Автор: Гена
Скажи нам, що треба робити? Чого не треба робити, ми і без тебе знаємо…
Виходимо з лаконічної формули держава = влада + не влада, меншість плюс більшість. У республіці це громадяни, а у монархії — піддані та монарх. І що тоді є подвійне громадянство? Це держава множиться на два, чи ділиться? А що тоді множинне громадянство? Відповідь проста, при масовому використанні громадянств, держава множиться на нуль. Але, якщо виходити з нерівності держава ≠ народ, тим більш з твердження, що держава є окремою від народу субстанцію, то тоді у множинному громадянстві нічого поганого немає.
Нам потрібно усвідомити шкідливість множинного громадянства та активно боротися з ним, але як? 25 стаття Конституції України забороняє відбирати громадянство навіть у тих, хто воював проти України та люто ненавидить Україну. Змінити цю статтю важко, хоча для цього є підстави. Наприклад, юридична колізія з 17 статтею Конституції України.
Обов’язково повинна бути кримінальна відповідальність за множинне громадянство, тим більше за приховування таких фактів. Просто звільняти з роботи держслужбовців, як зараз записано у законі, замало. Людина, яка пішла на держслужбу, мусить мотивуватися тим, що це робота до пенсії. Що держслужбовець, якщо і не носій таємної інформації, то точно конфіденційної. Якщо ж і виникла необхідність у зміні громадянства, то такі речі слід робити завчасно та повідомляючи у державні органи. А приховування держслужбовцем наявності у себе інших громадянств є доказом його справжньої мети: накрастися та втекти закордон.
Якщо після засудження, людина не відмовилась від українського громадянства чи від інших громадянств, то таке діяння слід юридично осінити, як рецидив та повторне порушення закону, відповідно по іншим пунктам статей закону, з більш суворим покаранням. Нарешті, можна піти хитрим шляхом та ввести різні статті у КК: за приховування іншого громадянства, за повторне порушення закону про єдине громадянство, за рецидиви у порушенні закону про єдине громадянство… Не подобається? Так ти вільна людина, пиши заяву про відмову від українського громадянства. Поки не будуть позбавлені громадянства від 5 до 15% населення, діла не буде. Ну, хоч 1%…
Неможливо побудувати неукраїнську Україну.
І все-таки, якщо влада, для боротьби з безробіттям організує курси, на яких будь-хто може безкоштовно опанувати іншу професію, чи можна сказати, що влада щось-таки дала людям? Освіту, новий фах, іноземні мови? Сказати, звичайно можна, та більшість людей відреагують так: «Не треба вчити нас жити, краще допоможіть матеріально».
Певно, що частина громадян, яка зараз є владою, не зі своїх власних кишень виплачує пенсії та інші соціальні виплати. Дати можна лише частині людей, але за рахунок усіх інших. Дати всім — це не дати нікому. Більш того, якщо у всіх щось заберуть, то повернуть завжди менше.
Збільшення державних асигнувань на науку є безумовно необхідною річчю. І тоді у влади та небайдужих громадян будуть виникати додаткові підстави питати у наукового керівництва: на що пішли наші гроші? А як Ви боретеся з плагіатом та корупцією? Чи не потрібно провести кардинальну реформу у науковій галузі?
Навіть радикальне збільшення фінансування науки не приведе до помітної інфляції. Певно, що науковці є меншиною у всіх країнах, їх внесок до збільшення споживчого попиту буде малий. Та тут виникає вельми складна проблема, проблема жлобства та популізму. За політиків голосує більшість, яка хоче благ лише для себе та саме зараз:
— Ви спочатку нам збільшить зарплати та пенсії. А тарифи зменшить. Наука почекає…
Без науки у держави немає шансів на розвиток взагалі. Відновити знищені наукові школи практично неможливо, у кращому разі на це підуть десятиліття. Непатріотичні громадяни вбивають майбуття своїх дітей та онуків, їм байдуже. А от замаскованим зрадникам України небайдуже. Бо вони лише радіють руйнації України і всіляко спонукають до цього сліпих та нерозумних співгромадян наших.
Неможливо побудувати неукраїнську Україну.
Не існує якогось одного чарівного методу, щоб досягти загального добробуту у всій державі. Чому? Та вже з однієї причини — конкуренція.
Тренерів футбольних команд часто питають, як успішно сьогодні зіграє Ваша команда? Вони відповідають тривіально: «Наскільки це дасть наш суперник».
Якщо столичній футбольній команді постійно допомагає продажне суддівство, то чого варта така команда на міжнародних зустрічах? Там їй, точно не будуть підсуджувати, скоріше навпаки, треба на голову бути сильніше своїх суперників. Якщо немає чесного суддівства у внутрішньому чемпіонаті, то на міжнародному робити нічого. Аналогія з державою та міждержавною торгівлею тут пряма.
Чесний суд є гарантією справедливих виборів та свободи слова, є захисним муром демократії. А один продажний суддя гірше за батальйон диверсантів, він справжній ворог народу. А що кажуть у відповідь, ці вороги народу? Вони проплагіатять гоголівського Андрія, Тарасового сина:
— Що мені Україна? Гроші моя Батьківщина!
Не з інтересів України, а в інтересах корпоративного судейського клану, діяв Конституційний Суд, коли скасував статтю 375 КК України — Постановлення суддею завідомо неправосудного вироку та антикорупційні закони, чим фактично зупинив антикорупційну боротьбу, єзуїтські посилаючись на Конституцію України.
Та глибинне коріння проблеми знаходиться поза Україною. Це змішування прав людини та прав громадянина, що не є одне і теж. Права людини — це мінімальний набір прав без обов’язків. Це права людей без громадянств та права громадян, які знаходяться в інших державах. Але хто буде захищати права людини, Святих дух чи всегалактична правда? Чому б чиновнику не сказати, що він теж людина та не мусить когось там захищати, бо хто тоді буде піклуватися про нього?
А міжнародна конвенція про боротьбу з корупцією, виявляється порушує 62 та 63 статті Конституції України. КС України так вирішив! І тлумачення Європейського суду з прав людини, що презумпція невинуватості не є абсолютною, виглядає мізерно та розпливчато. Де критерії цієї не абсолютності? Той же КС, скасовуючи 375 статтю КК України пояснив, що йому незрозуміло, що дає підставу вважати: рішення, постанова, вирок судді є завідомо неправосудними чи ні?
Тут повинна сказати своє слово Верховна Рада, головний законодавець України. Написати новий закон, при необхідності внести зміні до Конституції, щоб вже ніякий КС ні до чого не причепився. Та чи це сильно хвилює виборців, роботодавців народних депутатів? Вони все чекають законів, які «покращать їх життя все сьогодні».
(Далі буде)
оце читаю дописи на цьому сайті, читаю і дивуюся: – стільки розумних людей в Україні , то чому ж така срака в країні ?
🙂 Вам же просто тут повторюють безперервно:
“Неможливо побудувати неукраїнську Україну”
НЕУКРАЇНСЬКУ – ось головне. На планеті Земля нема жодної високорозвинутої країни, державотворчий народ якої користувався би чужими язиками. А мова – це на 100% точний індикатор – чи англійська Англія, чи шведська Швеція і т.д.
Україна же на даний час таки неукраїнська.
В Ірландії – одній з найбільш високотехнологічних країн світу – ірландською (гельською) розмовляє десь 5% населення, решта – англійською. Хоча Ірландія вже 100 років є незалежною. У нас ситуація в цьому сенсі набагато краща. Проте очевидно, що процес побудови української України буде тривалим. Тим більше, що він розпочався фактично лише у 2014 році.
“В Ірландії – одній з найбільш високотехнологічних країн світу – ірландською (гельською) розмовляє десь 5% населення, решта – англійською.”-дещо не так. В якості єдиної мови ірландську(Gelik) використовує 3%, в якості розмовної поряд з англійською-десь 40-50%.Але треба враховувати і історію Ірландії, коли в деякі періоди за навчання ірландською мовою могли розстріляти. Там основа нації-католицизм, на противагу англійцям-протестантам. І до слова, ірландська англійська мова має специфічну вимову.
Англомовна Вікіпедія каже, що за переписом 2016 року ірландською (Gaelic) постійно розмовляє 4,2% населення Ірландії, ще 10,5% користуються нею періодично. Це – справді трагічна мовна ситуація, набагато гірша, ніж в Україні. Втім, релігійний фактор це дійсно компенсує.
“Ірландська англійська” справді дуже специфічна, я свого часу працював у фірмі, де одним з шефів був ірландець. До речі, про 5 відсотків я почув саме від нього. Я також мав справу з американцями та канадцями ірландського походження. Вони не втратили етнічної самоідентифікації, але ірландською практично ніхто з них не володіє. Цікаво, що і на півночі Англії живе багато ірландців, предки яких перебралися туди під час Великого Голоду у 19 столітті. Особливо багато їх у Ліверпулі – ледь не чверть населення (Маккартні, Леннон, футболіст Вейн Руні – одні з них). Вони також не дуже асимілювалися, але розмовляють специфічною говіркою, яку погано розуміють як ірландці, так і англійці.
Порівняння України з Ірландією дуже влучне, я також давно це роблю. У обох країн блискуче культурне минуле, потім довгі століття окупації, коли кращі національні кадри виїзджали і працювали на імперію або в інших краінах(наприклад, серед білого населення США, нащадки ірландців займають перше місце за чисельністю), і голодомори… В британській імперській свідомості ірландець – недолугий, ледачий, любитель пиятики та бійок, одним словом, молодший брат. І ми, і вони трохи запізно отримали незалежність, коли мова окупанта активно витісняла рідну мову…
Але приклад Ірландії повинен тепер надихати Україну – за останні 20 років вони стали одною з найбагатших країн в Європі, і про мову свою гельську добре дбають і всіляко поширюють.
Ну й чого досягла Ірландія? Особливо якщо поставити питання по темі, а не взагалі? Тобто те справді гарне в Ірландії, в чому заслуга таки ірландців, а не когось іншого.
Відразу треба звернути увагу, що в Ірландії менше 5 млн. населення. Порівняйте з Англією, де на злегка більшій території – 56 млн. “Всього” в 11 раз більше.
А тепер до відома: в одній із країн із населенням біля 5 млн. – чоловіків у кілька разів більше, ніж жінок.
Про що це говорить? Про те, що з такими країнами порівнюватись просто не можна, бо легко можна натрапити на щось таке, що дууууууже сильно міняє цифри статистики.
В таких випадках часто можна натрапити на офшор. Або (як із тими чоловіками) на фактично не країну, а щось типу чиєїсь великої фірми, де працюють переважно сезонники.
А що таке конкретно Ірландія? Це якраз і є практично офшор у дуже зручному місці, в самісінькій Європі. А що таке офшор? Це якраз те місце, де інтенсивно гуляють гроші. Створюючи враження начебто великих успіхів.
Але “успіхи” ті “начебто” і – дуже важливо! – в дууууууже малій мірі руками й головами самих ірландців. Тобто щоки надувати нема підстав.
“На планеті Земля нема жодної високорозвинутої країни, державотворчий народ якої користувався би чужими язиками.”-кілька таких держав є, але вони мали специфічний історичний розвиток(Канада, Бельгія, Швейцарія, Сингапур). Але й там місцева специфіка.В Канаді в франкомовній провінції Квебек тільки французька, в Швейцарії теж є поділ за мовами, і де мова кантону, наприклад, французька, не можна вживати німецьку чи італійську. Так що ці винятки скоріше підтверджують правило.
“чи англійська Англія,”-до речі, Англія, це лише частина Великобританії. А так в Великобританії крім ангійської, є купа регіональних мов(германо-шотландська, гельсько-шотландська, валлійська, ірландська, корнська, менська).
Володимире, то для чого ви згадували, наприклад, Швейцарію, якщо самі ж відмітили, що у ній є поділ за мовами? Тобто треба просто зрозуміти, що у Швейцарії – конфедерація ж! – фактично є кілька держав і в кожній із них – своя державотворча нація. Те саме у Квебеку та Бельгії.
Там не вийшло імперій, де одна нація стає головною, а інші – підкоряються й денаціоналізуються-зраджують.
Отже Швейцарія – жодний не виняток, а жорстке підтвердження мого твердження. У них ніхто не зрадив – мають успіхи.
А Сингапур – то фактично китайці, їх там 74% і вони там вже ж точно своє не зраджували, вони навіть у США примудряються непогано зберігатися.
Вам на сайті відповыли вже стократ: тому, що обирають не того, хто пообіцяє за кілька років трохи покращити їх життя, але коштом крові й поту, відмови від ледарства й пияцтва, ні! Обирають тих, хто весело жартує, розважає добре, та ще й обіцяє дати все не через роки, а просто завтра, “ви ж тільки оберіть мене!”
“Обирають тих, хто весело жартує, розважає добре,”-це ви про шапкокрада чи алкоголіка Кучму?! Проблема в тому, що більше половини “громадян” України продовжує користуватися ЗМІ держави-агресора(не тільки телебачення, а й інтернет також).
“стільки розумних людей в Україні , то чому ж така срака в країні ?”-бо дятлів 73%!
Дивлячись на рейтинги, то дятлів зменшилось до 20%.
“то дятлів зменшилось до 20%.”-мені б ваший оптимізм. Нікуди вони не поділися! Тільки вони тепер будуть голосувати не за клоуна, а за Смешка, Разумкова чи когось іншого. Рейтинг Порошенка підвищився, але чи буде його достатньо?!
“більшість людей відреагують так: «Не треба вчити нас жити, краще допоможіть матеріально».” в ДОРОСЛОМУ світі звучить як “НАХ нам тая вудка, ти нам РИБУ давай! щодня”…
“А один продажний суддя гірше за батальйон диверсантів, він справжній ворог народу. ” так, ворог. при чому – КОЖНОМУ українцю, адже кривосуддя прикрите “Іменем України”
“— Що мені Україна? Гроші моя Батьківщина!” – жлобство, ЩЕ одне слово на Ж та продажність, проституйованість манкуртська в РАФІНОВАНОМУ вигляді! ідеологія та світогляд кишкової палички…
вопрос к юристам :
можно привлечь изменника дважды- по одному эпизоду по статье “Госизмена” /как носителя паспорта/ , по другому эпизоду деятельности по ст.”Шпионаж” /как иностранца/ ?
если нет такой возможности, то как сложно скорректировать УК и Конституцию, что б ответственность была гораздо больше для “многопаспортных” ?
Головний законодавець України Верховна Рада у своїй більшості не компетентна у законотворчості, ну а гарант ще не бувши гарантом вже сказав: “Я вам нічєго не должен, я должен только своім родітєлям”.