Автор — Дід Панас

Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам казочку — ще й бубликів в’язочку! А казочка моя буде про Нью-Йоркщину… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків, планшетиків чи смартфончиків та слухайте мене уважненько.

От тільки з чого саме починати, мої маленькі?.. Здавалося б, літо у розпалі, друга половина року розпочалася — але новини сиплються, немовби з рогу достатку! І головна новина, мабуть, полягає в тому, що у мене з’явився несподіваний конкурент — Змій Рыгорыч. Він такі жахливі казочки розповідає, такі жахливі!.. Ну, просто справжній жах!!! Куди вже мені зі Змієм Рыгорычем змагатися?! Навіть не стану й намагатися…

А почалося все з того, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, що з кінця ХІХ століття на Донеччині на землях, що відносилися до тогочасної Катеринославської губернії, існувало поселення німецьких колоністів, на місці якого з часом виникло селище під незвичайною, як для наших широт, назвою Нью-Йорк. Звертаю вашу увагу, мої маленькі, на ту обставину, що Нью-Йорк — це саме історична назва! Ну, отож час спливав, ситуація змінювалася. І вже по завершенні ІІ Світової війни відносини Радянського Союзу зі Сполученими Штатами Америки погіршилися настільки, що мати свій власний Нью-Йорк на Донеччині тодішнім нашим керманичам аж надто не хотілося. Отож у 1951 році вони взяли та й перейменували Нью-Йорк на селище Новгородське. Зважаючи на кількість росіян, переселених в українські степи після всіх революцій, воєн і голодоморів, це видавалося логічним: на Донбас насувався майбутній «руSSкій мір» — хоч він у ті часи навіть називався по-іншому…

Але знов-таки з плином часу ситуація ще раз змінилася, й наш найвеличніший пісюаніст, обраний «поЗЕленілою» більшістю народних мас, дуже-дуже завинив перед теперішнім президентом США. Бо до того, як по той бік Атлантики влада змінилася на теперішню, попередній Трумпурумпурум намагався використати нашого пісюаніста у своїх інтересах — ну, той від невеликого розуму й піддався на провокацію… А тепер що ж?! А тепер, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, пісюаніста за океан у гості запрошують — а як же ж без подарунка туди їхати?!

Отож, мої маленькі, наші всенародні дупутати буквально вчора — 1 липня взяли та й конституційною більшістю повернули селищу Новгородському його історичну назву. Тому як і раніше, сотню років тому, маємо відтепер на Донеччині селище Нью-Йорк.

Подивився на все ще з-за нашого північного кордону мій конкурент новоявлений — Змій Рыгорыч і від побаченого просто очманів! Ще б пак: по наш бік кордону Посольство США в Україні радо привітало жителів українського Нью-Йорка з поверненням історичної назви!!! А якщо раптом ті ж таки дупутати своєю конституційною більшістю візьмуть та й перейменують… наприклад, Донецьк на Юзівку?! Адже Юзівка, мої маленькі — це історична назва цього славетного міста, дана на честь британського гірничого інженера, валлійця Джона Джеймса Г’юза.

Ба навіть більше, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка: якщо перенестися на той бік Атлантичного океану, то на території США можна відшукати такі містечка, як Kief у Північній Дакоті та Odessa в Техасі. А в західній частині Чикаго і загалом один з районів має промовисту назву — Українське село.

Отож подивився на все це Змій Рыгорыч з-за нашого північного кордону… та жахнувся: а що коли незрозуміла йому Україна невдовзі перетвориться на 51-й штат США?! З подібними темпами перейменувань населених пунктів таке цілком може статися… А й справді, чом би й ні?! А в Сполучений Штатах нашого сусіда Змія Рыгорыча ненавидять просто вугільно-чорною ненавистю — отакі от справи, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка!..

Оскільки ж Змій Рыгорыч аж ніяк не бажає мати під боком, буквально через кордон 51-й штат США, він віддав наказ негайно перекрити весь кордон з Україною. А з якого це переляку?! Ні-ні, мої маленькі, зовсім не з того, що угледів у нас вусатий Змій Рыгорыч. Кажу ж вам, що вирішив він скласти мені конкуренцію — отож і почав розповідати такі відстійні жахлики про нас із вами, що просто в голові не вкладається!!!

Ото є у Змія Рыгорыча свій штатний пропагандон — бісенятко Азарьонок. Звісно, це не наш сумнозвісний Кіля Азіров і не рашистський Кісель — Ядрьоний Попіл. Але теж чортеня відоме… Ну, отож і розповів Змій Рыгорыч, що невідомі ісктремісти захотіли жорстоко вбити того Азарьонка, для чого завезли з України цілий пістолет. А щоб часом не промахнутися, як Фанні Каплан при пострілі в Леніна — до того пістолета додатково привезли всепогодний тепловізор, радар і сонар.

Та й загалом, невідомі українські ісктремісти попервах нібито мали попервах вивезли Азарьонка до Біловезької пущі, там посадити в батискаф та опустити на днище Маріанської западини, що посеред білоруських боліт. А вже там, на днищі в батискафі — спочатку під дулом пістолета з тепловізором, радаром і сонаром примусити Азарьонка відрізати собі смердючого язика, потім відрізати таке, про що малятам знати зовсім не обов’язково. Потім усе відрізане з’їсти без солі та перцю. А потім сісти на пляшку, випити отруту й самозакопатися у днище Маріанської западини, що посеред білоруських боліт. А наостанок невідомі українські ісктремісти нібито збиралися висадити у повітря вузол зв’язку Генштабу ВМФ Рашистської Педерації, що знаходиться на Атлантичному узбережжі Тихого океану.

Ясна річ, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, що такі казочки у виконанні Змія Рыгорыча змушують на повному серйозі замислитися про його психічне здоров’я. Тим паче, подейкують, нібито колись давно у нього вже діагностували мозаїчну психопатію… Що, тим не менш, не завадило йому пролізти у велику політику.

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни про ті часи, коли повиздихають і наш придуркуватий пісюаніст, і всі сусідські почвари — Змій Рыгорыч зі своїм Азарьонком та Ве-Ве-Пахло зі своїм Кіселем — Ядрьоним Попелом… А вся Україна, включно з Нью-Йоркщиною, розквітне нам усім на радість.

На добраніч, малята, на добраніч!