З іншого боку, у них вдома — у царстві-гусударстві Яйсор в аналогічній ситуації могли утнути щось значно гірше. Наприклад, дати нюхнути полонію чи згодувати рибкам піраньям. Тому Лєнкіну ще дуже пощастило, вважали VIP-кроти…

— То шо ж виходить, це МВФ винуватий? — глузливо спитав Калмик.

— Ага, ага! МВФ. А дєньгу на дерибан откуда-то ж брати нада! — охоче підтвердив Лєнкін. — Ото тому ми й іздєлалі цей законопроєкт. А тепер будемо составлять список олігархів, шо мєшають нам жить. То буде дополнєніє до цього закону, й нехай МВФ задавиться. Аби гроші дали…

— Ні, він точно знущається!.. С-с-сючка!.. Падло!.. Я таки покличу нукерів!.. — загомоніли олігархи.

— У список олігархів ми заносимо за чотирма критеріями, — між тим з приреченим виглядом продовжив Лєнкін. — По-перше, це активи від 2,3 мільярдів гривнов. По-друге, суттєвий вплив на ЗМІ. По-третє, монопольне положення на товарному ринку або суб’єкт природних монополій. По-четверте, участіє в політиці. Якшо хто отвічає хоч би трьом критеріям з чотирьох — поздравляю, той у списку!

— Тільки спробуй!!! — загрозливо гримнув Хамаметов. Оскільки двоє його нукерів вже стояли біля крісла господаря, а третій стискав у руці другу ніжку стільця… Лєнкін вереснув відчайдушно:

— Прєдлагаю за номером один внести Сідоглавого!!!

Почувши це, усі присутні умить завмерли, оцінюючи відчайдушний вчинок Лєнкіна. Сідоглавий був його попередником, усі присутні на нараді його ненавиділи і трохи навіть побоювалися. До речі, на сьогоднішню нараду його не запросили. А тому Калмик мовив розважливо:

— Сідоглавого, прєдлагаєш?.. За номером один?..

— Ага! — кивнув Лєнкін, перелякано зиркаючи да нукерів Хамаметова.

— А він отвічає критеріям?..

— Всім чотирьом!!! — кивнув Лєнкін. — Хоча активи він повіддавав у сліпий траст, це ні в щот, як для списка олігархів. На ЗМІ вліяє суттєво, бо зателеконав два телеканали. На товарному ринку канхвет і тортов у нєго монопольне положення…

— Хіба?.. — несміливо здивувався хтось із яйсорських VIP-кротів.

— Нада будєт — докажемо, шо то усьо євойна собствєнность, — підтвердив радісно Калмик. А Бубликівна додала:

— Генпрокуратор — це наше дишло, куди повернемо, туди і вийшло!

— Харашо, а шо там напослєдок?..

— Участіє в політиці.

— А-а-а, ну так голова фракції у Верховній Зраді!.. — П’янчук радісно заплескав у долоні, слідом за ним зааплодували й усі інші. Тоді Лєнкін витягнув з дешевого канцелярського набору, розміщеного на столі перед ним, прикрашену смарагдами золоту ручку «Parker» і тремтячою рукою вписав у список аніакрунських олігархів:

«№1. Сідоглавий».

І тут повідомив:

— От і усьо, таварізчі. На цьому список олігархів закриваємо.

— Як це?! А ми як же?! — здивувалися присутні олігархи.

— Тада скажіть, у кого з вас є бізнес-активи на 2,3 мільярди і більше?..

Спочатку запанувала тиша, потім олігархи один за одним загомоніли:

— О-о-ой, і справді… Я ж весь бізнес на батьків переписав… А я на племінницю… А у мене все в офшорах поховано… А я так вааще милостиню збираю у вільний від справ час, щоб на хліб і воду було…

— А з мене влада Аустерліцу все витрусила, — додав Таш-Фреш з екрану, сьорбаючи ароматну каву й закусюючи різноколірними макарунами.

— Ну, от, всі ви бідні, як не знаю хто! — обережно (бо уламок ніжки все ще сковував рухи) кивнув Лєнкін. — Далі, вплив на ЗМІ…

— Ти про що таке верзеш, шайтан?! — обурився Хамаметов. — Ніякого впливу, у нас вільна преса.

— Так і я про то же самоє, — охоче підтвердив Лєнкін. — Далі, монопольне становище на ринку.

— Ні-ні-ні!!! — дружно зарепетували олігархи, зрозумівши, куди хилить господар Держави Аніакру. — Яка ще монополія, ти шо-о-о?! Конкуренти то там, то тут душать, жити не дають зовсім!.. Яка ще монополія, звідки???

— Ну, тоді послєдній пункт: воздєйствіє на політику.

— Це хіба що у мене, — зітхнула Бубликівна.

— Та у мене, — погодився П’янчук, — бо я теж дупутат Верховної Зради.

— За одним пунктом ми в список нікого не вносимо, — заспокоїв їх Лєнкін. — А тому опосля номеру один список таки закривається.

Переконавшись нарешті, що Держава Аніакру тепер боротиметься з одним-єдиним олігархом — Сідоглавим, чим повністю задовольнить Міжнародний валютний фонд, присутні олігархи влаштували господарю Лєнкіну бурхливі аплодисменти, що поступово перейшли в овацію. Між тим, VIP-кроти щось шепотіли у смартфони своїм Кремлевежам. А далі нукери Хамаметова підхопили Лєнкіна під лікті й понесли до медпункту, щоб видалити нарешті уламок ніжки, який все ще заважав трохи переляканому, але щасливому висуванцеві Калмика переживати чесно заслужений тріумф.