От редакции
Тема о ядерной программе Израиля, с оглядкой на возможность создания чего-то подобного в Украине, вызвала активное обсуждение и один из комментариев коллеги предложили оформить отдельной статьей. Действительно, ход мыслей там интересный и насколько мне позволяют судить скромные познания в физике – достаточно глубокий и со знанием предмета. Поэтому – предлагаем его в виде отдельного материала и уже повода для дальнейшего обсуждения.
Автор: Гена
Давайте розглянемо технічні проблеми:
1. Існує лише два ізотопи: уран-235 та плутоній-239, з яких можна зробити ядерну бомбу. розповіді про інші трансуранові ізотопи в якості такої сировини – байки.
2. Наявність критичної маси не є достатньою умовою для ядерного вибуху: для урану-235 біля 50 кг, для плутонію-239 – 5 кг. Ядро атому у 100,000 разів менше за атом, потрапити нейтрону у цю ціль не так вже й просто.
3. Для уранової бомби використовують гарматну схему: один шматок урану вистрілюють в інший зі швидкістю не менш 2,5 км/с. У хиросимский бомбі використали двухстадийну вибухівку. Спочатку менш потужну, потім більш, для розгону частини урану.
4. Для ракети уранова бомба завелика.
5. Для плутонієвої бомби потрібна швидкість більш 12 км/с – жодна вибухівка не забезпечить таку космічну швидкість. У нагасаківський бомбі використали имплозивну схему: не менш 32 вибухових елементів одночасно повинні вибухом стиснути плутонієвий м’ячик, одночасно нейтронний активатор з похибкою менш мікросекунду посилає потік нейтронів, щоб швидко нагрівши, перевести плутоній у дельта стадію, коли плутоній стрибком змінює свою густину на 25%.
6. Здавалось, що 100-денний процес виготовлення плутонію-239 у реакторі робить однозначний вибір за плутоній. Урану-235 всього 0,7%, решта уран-238 (який і є сировиною для плутонію-239).
7. Але у “свіжій” плутонієвій бомбі 7% плутонію-240 та 1% плутонію-241. Останній швидко перетворюється на нептуній, а потім з періодом напіврозпаду 14 років на америцій-241.
8. Америцій-241 є надзвичайно потужнім джерелом альфа-частинок і відповідно тепла (у 50 разів більше за плутоній-239). Якщо свіжий 5 кг плутоній-239 дає 10 Вт теплової енергії та постійно нагрітий до 60 С, то “старі” бомби розпечені, як праска. Крім того, альфа-частинки руйнують плутоній зсередини, як спори хліб, перетворюючи його на інші ізотопи.
Висновки:
1. Україна отримала у спадок високорадіоактивний хлам, який не могла нейтралізувати.
2. Про тактичну ядерну зброю всі вже й забули. Можливо – це фейк.
3. По розрахункам американців на суперком’ютері у 90-х, совєтські ядерні бомби абсолютно деградують до 2015 року. Збагачення плутонію припинив М. Горбачов у середині 80-х років.
4. У 2007 році Путін закрив плутонієвий збагачувальний завод у Жєлєзногорську.
5. У 1993 році США підписали з РФ контракт на переробку 500 тонн високозбагаченого урану-235, для використання у американських АЕС. Пообіцяли купити і плутоній… потім передумали. Зрозуміло чому.
6. Чи здатна реально вибухнути ракета з плутонієвим зарядом при вході у стратосферу на кінцевому етапі польоту – певно є найбільшою військовою таємницею. Усі відомі вибухи: або стаціонарні, або бомби скинуті на парашутах.
7. При пострілі з гармати, снаряд стає “важче” у 20 тис. разів. Деталь, яка важить 5 грам – стає 100 кілограмовою. Чи реально зробити компактну ядерну бомбу, навіть зараз?
8. Україні НЕОБХІДНО було, тим більш необхідно зараз створювати систему протиракетною оборони. Ніщо не заважає ворогу закидати нас радіоактивним брухтом чи хімічною зброєю.
9. Якщо і робити ядерну зброю, то треба її використати на протязі 5-7 років. Інакше ми будемо просто накопичувати високорадіоактивні відходи, які треба довго охолоджувати та вічно зберігати. У часи СРСР, викладачі-ядерники лякали студентів майбутніми високорадіоактивними озерами, до яких буде небезпечно, навіть наближатися.
Тобто, у Пуйла ядрьоної бомби немає з 2015 року. Просто світ не хоче це підтвердити чи спростувати, бо ціна помилки буде завелика…
Тупо, як кажуть енергетики з АЕС, “засере” родіоактивним брудом.
Це сумнозвісні “брудні” бомби, розраховані на радіоактивне зараження місцевості без ядерного вибуху. Склепати “брудну” бомбу легше, ніж ядрьону.
“Брудні бомби, розраховані на радіоактивне зараження місцевості без ядерного вибуху. Склепати “брудну” бомбу легше, ніж ядрьону”.Виходить,вона є у нас і засоби доставки теж.
Тепер Вам зрозуміло, чому від України постійно вимагали припинити розробку ракет середньої дальності?
Саме так! І це давно було відомо за розрахунками. Але річ не в тім, що “світ не хоче це підтвердити чи спростувати”. Просто ВСІ розрахунки мають певну похибку. Колись в КПІ нас навчали, що т.зв. нормальна “інженерна точність” розрахунків – це 95%. Отже, якісь 5% – це нормальна похибка, як для інженерів.
З іншого боку, ХЙЗ, яка точність була у тих математичних розрахунків того мериканського супергіперкомпутера?! Ті ж таки 95%?.. А може, 98-99%?.. А раптом 99,9%?.. Відповідно, невідомі похибки: 5%?.. 2%?.. 1%?.. 0,1%?..
А тепер як це виглядає в абсолютних цифрах.
Припустимо, росіянці пульнули по мериканцях 200-ма ракетами. Припустимо, точність розрахунків мериканського супергіперкомпутера – 99%. Це означає, що 99% росіянських ракет гахне на старті або по дорозі, але 1% таки долетить до фіналу і гахне на місці прицілювання… 1: від 200-т ракет – це 2 штуки. На кожній ракеті є туєва хуча фальшивих цілей і певна кількість справжніх боєголовок…
https://www.youtube.com/watch?v=qyePXs41rV8
І що ж виходить?!
Мериканський президент повідомляє своїх виборців:
– Шановне панство! Ми вирахували, що 198 росіянських ракет точно не долетять до цілей, але є мізерна ймовірність в 1%, що 2 таки долетять! Але 1% – це така мізерія, що росіян не варто боятися…
Як гадаєте, що станеться з таким президентом?!
Отож знаючи про похибку розрахунків супергіперкомпутера – всі мериканські чиновники роблять розумні обличчя й ведуть з росіянцями перемовини про доцільність перемовин. Бо є ота похибка від 5% до 0,1% – і це все одно забагато! Краще їм перестрахуватися й не перевіряти на практиці, долетить до США хоча б 1-2 ракети з усього огрому запущених в РФ чи таки не долетить жодної…
Десь так.
Усе вірно, крім, старшокласниці цьому навчили, “на протязі” – протягом, будь ласка.
У часи СРСР, викладачі-ядерники лякали студентів майбутніми високорадіоактивними озерами, до яких буде небезпечно, навіть наближатися.
_________________________________________________________________________________
Наверняка там загажено половину необжитой Сибири такими озёрами. Китайцам надо сто раз подумать, прежде чем зариться на территорию “до Урала”.
У нас на Донбасі є така шахта – “Юнком”:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Шахта_«Юнком»
=====
У 1979 році, з метою запобігання частим викидам вугілля та породи, у шахті на глибині 903 м між вугільними пластами «Дев’ятка» та «Цегельний» було здійснено підземний ядерний вибух.
* * *
Небезпека затоплення шахти «Юнком», де було здійснено атомно-вибуховий експеримент «Кліваж», викликала занепокоєння екологів наприкінці XX сторіччя. Згідно з доповіддю Міністра екобезпеки Василя Яковича Шевчука, може призвести до радіоактивного забруднення підземних вод.
2018 року адміністрація самопроголошеної ДНР, під контролем якої перебувало м. Єнакієве, вирішила затопити шахту «Юнком»
=====
Це вже всеукраїнський головний біль… 🙁
Это не только украинская боль.
Подробности проекта “мокрой” консервации шахты “Юнком” засекречена была давно, еще до войны. “Министерство угля” дыныры не скрывает, что наряду с профильным донецким институтом разработкой проекта “мокрой” консервации места ядерного взрыва занимались и Институт “Шахтопроект” (г. Санкт-Петербург), Федеральное государственное бюджетное учреждение “Гидроспецгеология” и АО “ВНИМПИпроекттехнология” (г. Москва).
“ВНИМПИпроекттехнология” сейчас – это инжиниринговый центр Уранового холдинга “АРМЗ”, находится в структуре “Росатома” и именно соблюдаемым там строгим режимом секретности источник объясняется засекреченность подробностей проекта “мокрой” консервации шахты “Юнком”.
Местное объединение “Орджоникидзеуголь” потеряло в военных действиях 2014 года пять шахт, откуда соответственно перестали откачивать воду. Летом 2017 года было принято решение о закрытии еще двух шахт – “Полтавской” и “Красный Октябрь”. Их подвергают “мокрой” консервации. Говоря проще – демонтируют насосы, оборудование, часть сдают на металлолом, часть используют, а шахту бесконтрольно заливает вода. Обычно этот процесс продолжается год-два, еще через некоторое время (обычно три года) шахтные выработки “схлопываются”, вода под диким давлением породы устремляется вверх, разрушая все по пути, – все это выглядит как техногенное землетрясение силой до четырех баллов. “Полтавская” и “Красный Октябрь” – шахты, связанные подземными выработками с объектом “Клюваж”, их закрытие автоматически означало, что старые насосы над капсулой ядерного взрыва не смогут справиться с притоком новой воды, в принципе. Аварийные выбросы радиоактивной воды на поверхность могут произойти в любой момент (а может уже и происходили). “Юнком” же как раз и находится при водораздельной части, скорее всего по сбойкам выработкам вода и попадет на водоотлив в сторону Северского Донца, который несёт свои воды на территорию рф, и далее в Дон, а потом и в Азовское море.
В долгосрочной перспективе это приведет ко всё более усиливающемуся загрязнению грунтов и сельскохозяйственной продукции при использовании этой воды для полива и мелиорациив Ростовской области.
Я чуть добавлю версий, изложенных примерно с такой же безапелляционностью – https://ermalex76.livejournal.com/774760.html
При употреблении термина безапеляционность, очевидно, стоит привести некие аргументы супротив изложенной точки зрения…
Какой точки зрения? Там приведены некие не бесспорные утверждения, впрочем сформулированные так, что не особо понятно как к ним вообще подступиться. Например – п. 2. можно прочитать множеством способов и при любом прочтении он остаётся странным.
Далее. Очень странно употреблено слово “выводы”. Как можно вывести, к примеру, п. 4 “выводов” из вышеизложенного. Или почему п.7 назван “выводом”?
Вибачте пане Вадиме, я писав на одному диханні. Припустився і граматичних помилок.
К вышесказанному, полагаю, целесообразно присовокупить нижеследующее:
https://oleg-leusenko.livejournal.com/2962778.html.
Таким образом становится более понятным шизофреническое стремление эрэфийских изуверов запугать мир всевозможными “грязными” бомбами, торпедами и т.п.
А еще у них есть надежда, что или толстопуз корейский, или чалмонос азиатский свою, пусть и не такую скрепностомегатонную, но бомбу имеют.
И, в силу ущербности своей, кинуть ее куда-то не побоятся.
Но тогда какой смысл вл всех этих “танцах” эрэфийцев, если реально у них куча ржавого железа и химоружие?
Во истину, странный народ-то.
Ведь им практически нечего противопоставить не то, что Штатам, а Китаю и даже КНДР…
Что то это все мне напомнило, что-то про кофе и гущу :)`
И ряды распада тоже?
Барриста не обязан знать ни о рядах распада, ни тем более об α-распаде плутония. Это им ни к чему.
Не мы акамедиев не канчали нам γ-распаду подавай :)`
Нет, ряды – нет (физика как ни как), а так остальное да.
Для себя я давно вынес одно правило, большинство теорий это выдумки учёных, и полностью зависят от извращенности их сочинительского дара, что про космос, что про мир элементарных частиц, что про биологию, и часто человек не имеющий большого багажа вбитого в головы светилами первооткрывателями научного направления может более рискованно оценить идеи ставшие непререкаемыми.
А куда вы его вынесли?
Похоже, что оно осталось у вас дома.
А относительно не имеющих большого багажа в головах, так точною. Ценют и ценют, ценют и ценют.
Просто сладу с ними нет.
И ладно бы только теории ценили, а то ж все вокруг ценют
Вот и доценились до непревзойденного мастера игры на фортепьянах нетрадиционным способом….
++++
“Думаю себе, пожалуй, изволь, братец! И тут же в один вечер, кажется, всё написал, всех изумил. У меня легкость необыкновенная в мыслях». (c)
Сразу видно – Вы человек практический. Вам бы Академей Наук заведовать бы. А то на энту науку столько денег тратют.
“Товарищи ученьіе, не сумлевайтесь мильіе
коль что у вас не ладится, ну там не тот аффект
мьі мигом к вам заявимся с лопатами и с вилами
денечек покумекаем и вьіправим дефект” (с)
а БЕЗ науки – ні горілки, ні мобілки 😉
есть несколько источников о применении малых ядерных зарядов. или испытаний таких зарядов. доверия к этим источникам не 100%. внятного и подтвержденного пояснения что это было то же нет. пока я не увидел. эпоха секретности до сих пор ставит преграды узнать о реальном состоянии дел с наличным ядерным арсеналом у интересующей нас страны-агрессора. хреново.
Исходя из изложенного у США с ядерным оружием тоже такие же проблемы.
У США може проблеми й є але вони їх вирішують, на відміну від кацапів.
Якщо можна, є питаня, відповідь на якє я й досі не знаходив.
1. Комп’ютерне моделювання показує що савецкій брухт тіки радіаціей може вдарити плутоніевий завод – закрито. Проте, наче свнсбк таки виробляють жменьку бомб на рік. З чого і наскільки вони боєздатні?
У середині 80-х, один молодий лейтенант, який нещодавно закінчив Дніпропетровське військове училище ППО, розповідав мені, що на початку 80-х по усім військовим вишам ППО СРСР пішла “вводна”: “Летить американська крилата ракета з термоядерним зарядом у режимі “недоторкана”. Хто придумає, як її знешкодити, того зразу ж заберуть навчатися у військову академію”.
Військова академія – це кузня майбутніх генералів та маршалів, для молодих курсантів – поза межами бажань.
Я спитав у нього: “А що значить “недоторкана”? Наскільки недоторкана??”.
Але військові “вводні” – лаконічні та безтолкові.
Сучасні американські ядерні бомби робляться по схемі “Swan” – лебедине крило.
https://en.wikipedia.org/wiki/Swan_(nuclear_primary)
Витягнута еліптична конструкція в середині якої плутонієва куля.
Перевага:
1. На відміну від імплозивної схеми, усього два детонатори. Їх легше одночасно підірвати, ніж 32;
2. Повітряні лінзи, на відміну від 32 імплозивних, не так піддаються термічної деградації.
По даних (з інтернету), якщо тоне ядерний підводний човен, відповідно вимикається енергоспоживання, зокрема й охолодження ядерних боєзарядів – через 2 місяці, з-за термічної деформації та термічного розпаду вибухівки,
ядерні заряди стають безпечними (певно, ядерного вибуху вже не буде).
Для детонації ядерної бомби потрібно такі фактори:
1. Дуже точна геометрична форма бомби, надвисока технологічна культура виробництва.
2. Одночасне і дуже точне стиснення вибуховими хвилями плутонієвої кулі.
Будь-яка неточність – ядерного вибуху не буде, просто тепловий вибух.
3. З точністю до мікросекунди (можливо долі мікросекунди) – нейтронний активатор повинен синхронно з вибуховими хвилями видати потік нейтронів на плутонієву кулю.
Відповідно, пошкодження корпусу боєголовки, виведення з ладу, або принаймні збої у електронному обладнанні, дозволять знешкодити ядерну бомбу. Навіть на кінцевому етапі її застосування, принаймні буде просто тепловий вибух.
Потрібна протиракета з оптичним самонаведенням, яка при підльоті до ядерного заряду спочатку виведе з ладу електроніку: електромагнітним випромінюванням (можливо навіть рентгенівським, гамма чи нейтронним), далі кумулятивним магнієвим термітом пропалить корпус боєголовки. Вигорить геть усе, разом з вибухівкою.
Техніка 21 століття може впоратися з технікою 20-го.
Я думав про це у той час, коли Кучма віддавав ядерну зброю. Тоді, такі протиракети були лише моєю фантазією, зараз ж цілком реально розробити таку зброю.
Але почитайте, що писали, навіть на початку 21 століття: “Будапештський меморандум – це щит!”. Щит виявився іржавим.
як на МЕНЕ (ІМХО), то найкраще ракету з ядерним зарядом збивати ядерним вибухом! особливо – якщо це американка, в еліптичному корпусі з кулею (шАріком) з Рu-239.
Енергії від вибуху вистачить не тільки на руйнацію корпусу/електроніки, але й НЕдостатньо на зфокусовано направлений вибух для зтиснення кульки Рu-239 для того, щоб коеф. розмноження нейтронів став більше 1…
Всьо то, що називали “несиметричною” відповіддю на американську СОІ, була туфта з ліричним нахилом…
Це як від того, що ви багато разів кип”ятитимете воду, вона стане “тяжолою” 😉
Саме так, як писали, зроблена система ПРО над Москвою.
Не знаю, що гірше (для них): якщо стара ракета вибухне на старті, чи радіоактивний бруд посиплеться їм на голови…
Викладений матеріал розкриває тему дуже поверхнево. Сучасні ядерні заряди хоч і функціонують приблизно так як описано, але мають критичні деталі. Тому не все так однозначно. Але для виготовлення та обслуговування ядерного пристрою неодмінно потрібний реактор та замкнутий цикл ядерного палива. Решта не є сутоспецифічною.
Американцы уже давно не проводили ядерных испытаний по той причине, что научились их заменять моделированием на своих супер-пупер компьютерах. Это широко известный факт. А вот РФ ядерные испытания проводила, поскольку с компьютерами у них напряженка. Только проводили они их в Сев.Корее, а Ким-Сунь-Вынь при этом важно надувал свои пухлые щечки и гордился “своей наукой”. Проведение ядерных испытаний – верный сигнал о том, что ЯО у РФ до сих пор прокисло далеко не все. Все, кому нужно, это поняли
Тільки це стаціонарні вибухи. Цікаво, заряд урановий чи плутонієвий?
Уранову бомбу зробити простіше, але габарити у неї великі.
Урану-235 0,7%, 50 кг на одну бомбу. Може просто уран скінчився?
А ви колись замислювались над тим, який об’єм займає 50 кг урану-235?
Підказка:
1 куб.м урану важить 19 тон 🙂
Прошу пана, проте ви мабуть про чистий уран? 1м3 = 19т?
А як можна уявити 50кг субстанції 0,7% U235? 99,3% там чого?
Единичные испытания носили скорее демонстративный характер. Тем более у толстячка, которого все считают отмороженным и по этой рричине шибко эти игры не обсуждают. Сумасшедший, что с него взять?
Именно такая ситуация и устраивает путло.
При всем при том, поддержание более-менее существенного ядерного арсенала есть задача для достаточно большого, разнопланового, согласованно функционирующего и резервированого технологического комплекса.
Сомнительно его существование в условиях современной эрэфии.
А без такового – только грязные бомбы да БОВ, вот и весь арсенал мордорцев.
От зря вы так недооцениваете противника! У которого как раз и есть замкнутый цикл производства. И бимбы они делать умели уже СЕМЬДЕСЯТ ЛЕТ НАЗАД! Да, похуже американских, но на пике противостояния напилили несколько десятков (или сотен, не помню порядок) ГИГАТОНН. Вот тогда нужен был реактор-размножитель, для максимально быстрой наработки плутония. Напомню, что период полураспада у плутония 24000 лет, такшо ничего с ним не делается, и выковырнутого с сокращённых зарядов – и без того девать некуда! Более того, чем дольше он лежит, тем лучше становится! Просто его переправлять приходится каждые 10 лет, пока не “выгорит” пара процентов 241 изотопа, который распадается на америций, который разогревает ядро, и разрушает альфа излучением кристаллическую решетку как ядра, так и окружающей конструкции. Такшо если выводы и делать, то совсем противоположные. Плутония у мокшан шо у дурака фантиков, технологии и мощности для очистки-переплавки есть давным-давно, и запилить заряд по технологии сорокалетней давности они ещё в состоянии. Да, он не будет компактным, регулируемой мощности, и т.д. но свой энерговыход даст. Вряд ли кому-то важно какие именно 2Мт взорвались над городом, изящного и современного дизайна от LANL, или топорного и сорокалетний давности из Сарова.
“Более того, чем дольше он лежит, тем лучше становится! Просто его переправлять приходится каждые 10 лет, пока не “выгорит” пара процентов 241 изотопа, который распадается на америций, который разогревает ядро, и разрушает альфа излучением кристаллическую решетку как ядра, так и окружающей конструкции.”
—
Насправді, бомба той ж реактор, а на відміну від АЕС, де у ТВЕЛах усього 3% U-235, там більше ніж 90% U-235, або Pu-239.
“Паразитний” U-238 захоплюючи нейтрон перетворюється на U-239, який віддає електрон (період напіврозпаду 23 хвилини) перетворюється на Np-239 (період напіврозпаду 2,3 доби), який віддаючи електрон нарешті дає Pu-239.
Pu-239 захоплюючи нейтрон перетворюється у Pu-240, той захоплюючи нейтрон перетворюється у Pu-241.
Pu-241 віддаючи електрон перетворюється на Am-241.
У будь-якому реакторі, де вигорає U-235, утворюється Pu-239, але водночас постійно зростає кількість ізотопів: Pu-240 та Pu-241.
На даний час не існує ефективних технологій переробки плутонієвих відходів.
Pu-240 є шкідливим для ядерної бомби, бо має високий нейтронний фон. Відсепарувати його від Pu-239 важко, бо різниця у один нуклон. Нижче ніж 7% Pu-240 у бомбі не роблять.
Pu-241 спочатку не виявляє “ворожих дій”. Але має період напіврозпаду 14 років, “породжуючи” Am-241.
Am-241 надзвичайно потужне джерело альфа-частинок. Відповідно і тепла: більш ніж 100 Вт/кг, проти 2 Вт/кг для Pu-239.
Є звичайно й більш потужні джерела альфа-частинок: Pu-238 з 567 Вт/кг, Po-210 більш 140 Вт/кг (останнім отруїли Олександра Литвиненко).
Тому-то ядерні заряди і потребують постійного охолодження, з часом все більшого. Інакше, від тепла деформується конструкція та розкладеться органічна вибухівка (тротил не використовують, бо не настільки він термостійкій).
Альфа-частинки – “важка” артилерія ядерної фізики. Вони розчіплюють ядра атомів, перетворюючи їх на інші
хімічні елементи.
І якщо, навіть по одній зі схем розпаду, Pu-239 після “альфа-удару” перетвориться на U-235, то цей ізотоп має значно більшу критичну масу.
Это все безусловно все верно, но, думаю широкому загалу избыточно. Мое объяснение “На кастрюлях” имело цель прояснить единсвенный вопрос – “протух” плутоний в бомбах, или нет. Широко по интернетам гуляет мнение что “фсьо пропало шеф” (с), причём применительно именно к плутонию. Что не соответствует. Ну, или почти, тут уже как посмотреть) Но на суть не влияет. И проблемой не является. Плутония хватает. Старое ядро вынули, очистили от примесей, отлили новое. Бонусом получили в стопицот раз больше грязных отходов. Куда более важным является вопрос деградации ВСЕЙ ОСТАЛЬНОЙ конструкции! Радиоактивное распухание кристаллической решётки металлов, деградация “не металлов” т.п. эффекты.
в 1958–65 у нас было подавляющее танковое превосходство в ГДР над НАТО ТАК они наловчились наклепать 2500 миномётов с атомными минами весом 30кг дальностью –3 км увидел батальон танков–бац!
#До слова: за 10 років, витративши 50 з величезним “хвостиком” мільярлдів доларів ми можемо створити потужну армію із сучасним озброєнням, яка і без ядерної зброї гарантуватиме що будь-який агресор отримає по зубах так, що мало не видасться. Та ще й набути статус офіційного союзника США або навіть в НАТО та ЄС вступити. Так навіщо ж маятися нездійснпенними фантазіями і йти на масу ризиків?
ПАВЛО ПРАВИЙ#
http://doslova.com/iadernyi-status-ukrainy-naskilky-tse-realno-potribno/