От редакции

Этот текст пришел на почту без комментариев и аннотации. Обычно мы такое оставляем за бортом, но тут есть наблюдения и выводы, которые могут быть интересными коллегам и возможно, они станут предметом обсуждения. Плюс к тому, Гугл не выдал совпадений текста и мы предположили, что написано это для ЛО. Поэтому – публикуем в том виде, как он к нам пришел.

***

Читаючи аналітику західних експертів, можна зробити висновок про їхнє тотальне нерозуміння того чим насправді є російська опозиція для колективного Заходу і України. Західні експерти воліють не помічати того, що в Росії відсутній інститут приватної власності, тому не має і не може бути ринкової економіки. Не потрібен парламент, незалежний суд, поділ гілок влади. Тому що все це є надбудовою для врегулювання конфліктів які стосуються приватної власності у середовищі акторів діючих в ринковій економіці.

В Російській Федерації – ресурсна економіка і відповідна їй надбудова система військового патронажу. Хто б не прийшов в Росії до влади буде вимушений дбати про концентрацію ресурсів в руках держави, що буде супроводжуватись пошуком ідеології, яка  дозволить виправдати репресії зверху, без чого   неможливо в російських реаліях утриматися при владі. В Росії, практично, всі відомі опозиціонери є проектами російських спецслужб які зацікавленні в існуванні контрольованої ними опозиції, з точки зору колишніх працівників КДБ  у Кремля з представниками опозиції <<укладений контракт на критику>>, де чітко окреслені >>червоні лінії>> за які неможна переходити. Відомим журналістам, блогерам, опозиціонерам в Росії дозволяється публічно висміювати Путіна лише тому, що вони не представляють жодної загрози Кремлю, бо у російських опозиціонерів немає організаційної спроможності прийти до влади. Дотепер у жодного опозиціонера в РФ немає чіткої програми або стратегії розвитку Росії, у російської опозиції також немає управлінських кадрів котрі могли б прийти до влади замість нинішньої управлінської еліти, де – факто в РФ не існує контреліти з достатніми ресурсами для приходу до влади.                                                                                                                                                                                                                                    Для того щоб зрозуміти що таке російська опозиція варто розглянути вчинки  Валерія Солов’я і Олександра Невзорова. Валерій Соловей, котрий знає все про думки, плани, прагнення Володимира Путіна, як відомо ще зовсім недавно публічно підтримав анексію Криму, до того ж    професор Соловей в 2014 році в програмі <<Поєдинок>> виступав  у команді українофоба Зюганова активно захищаючи Сталіна, порівнюючи втрати від ліберальних реформ для Росії зі втратами 30 – х років. Незважаючи на всі інсайди професора  отримані від його джерел, про які він     розповідає щотижня, чомусь дотепер ніхто не звільнений з чиновників, які працюють в Кремлі, за розголошення особливо важливої інформації про Володимира Путіна, що і недивно, бо його опозиційна діяльність є суто імітаційною. Меседжі професора Солов’я, з якого Кремль створює лідера громадської думки, перш за все направлені на дезінформування  російського суспільства і західного експертного середовища.  Олександр Невзоров, якому дозволено критикувати дуже жорстко як Путіна так і РПЦ, ще в 1991 році був ініціатором створення народно – визвольного руху <<Наші>>, метою якого було відтворення Радянського Союзу в територіальних межах російської імперії, також він публічно підтримував   військовослужбовців вільнюського ОМОНу, які штурмували телецентр у Вільнюсі і саме їм було присвячено перший репортаж із назвою <<Наші>>. Навіть сам Невзоров в інтерв’ю Юрію Дудю визнав, що він ходив до Кремля звітувати про свою діяльність, що є доказом співпраці Невзорова з російською владою.                                                  

Головна ж зірка російської опозиції Олексій Навальний довгий час був інструментом спецслужб для дискредитації топ – посадовців,  компромат на яких він отримував від хакерських груп пов’язаних з ФСБ. Зараз же Навального Кремль використовує для провокування протестів, підсумком яких стане зміцнення авторитарного режиму і перепис спецслужбами всіх опозиційних активістів. Готуючись до парламентських виборів корпорація чекістів використовує Навального, як <<корисного ідіота>>, дозволяючи йому робити відеозвернення під час судового процесу що, звичайно, не було б дозволено йому якби Навальний був справжньою загрозою для Кремля. В сукупності я вважаю, що ми маємо  справу з масштабною спецоперацією, метою якої є розрив відносин путінської Росії з колективним Заходом. Заходу показали, що путінський мафіозний режим <<плює>> на його публічну критику.

Суспільству показали силу репресивної  машини, елітам запропонували визначитись відносно лояльності Путіну. На всіх етапах цієї спецоперації Навальним вміло маніпулювали, можливо навіть люди з його оточення.  Фінансуючи <<Эхо Москвы>> і  дозволяючи жорстку критику по відношенню до Путіна   лідерам громадської думки, контрольованих спецслужбами, Кремль діє на випередження для недопущення виникнення опозиційного руху неконтрольованого владою. Будь – який опозиціонер, діючи на території Росії так чи інакше знаходиться під кремлівським контролем. Слово <<опозиція>> передбачає наявність можливості опанувати режиму, брати участь в політичному процесі і, в ідеалі, через конституційні методи домогтися зміни влади. Нічого цього в Росії немає і бути не може. Українцям варто усвідомити, що російські опозиціонери для України є неменшою загрозою ніж Путін, наприклад, його особистий ворог Михайло Ходорковський під час зустрічей з західними політиками закликав  їх зняти секторальні санкції введені за агресію Росії проти України. Ходорковський також заявляв, що в разі обрання його президентом, він не повернув би Крим Україн,і як і Навальний, котрий є справжнім расистом, доказом чого можуть бути його висловлювання про депортацію усіх етнічних грузинів з РФ під час російської агресії проти Грузії, також він принижував білорусів, жартуючи про <<білоруську мову, яку вигадали кавказці з покидьками>>. Коли Навальний балотувався на посаду мера Москви, він обіцяв депортувати мігрантів в середню Азію, що і недивно, бо він брав участь у <<Російських маршах>> де можна було почути гасло <<Россия для русских, Москва для Москвичей!>>. Все ж таки, недаремно, Валерія Новодворська казала, якщо натовп піде за Навальним – то  на Росію очікує фашизм.                                        

Сподівання ж українців на те, що Навальний буде <<криголамом>> який  зруйнує режим Путіна, є абсолютно нереалістичним. По – перше, рейтинг Навального залишається досить низьким на рівні 5%, тож з таким низькім рейтингом він навряд чи може претендувати на посаду президента Російської Федерації. По – друге, більшість росіян негативно ставляться до ліберальної демократії і саме тому Кремль дозволяє <<Эхо Москвы>> і телеканалу <<Дождь>> інформаційно підтримувати ліберальну опозицію, яка не має великої підтримки в російському суспільстві. Недаремно серед  російських провладних експертів популярним є жарт <<я вижу дождь, я слышу эхо, спасибо Путину за это>>.                                               

Найбільш показовим, щодо реального ставлення Навального до України, є його висловлювання про отримання Томосу про автокефалію ПЦУ:  <<те що, створювалось століттями було знищено Путіним і його ідіотами за чотири роки. Путін – ворог <<руського міра>>.  Фактично, Навальний звинуватив Путіна в тому, що із – за його прорахунків суттєво зменшився імперський вплив Росії в Україні.                              

Тож, насправді, неважливо яка фамілія у президента РФ, бо Росія була, є і буде імперською по своїй сутності, тому українцям дуже нерозумно сподіватись на те, що великий голодний крокодил стане вегетаріанцем.                                                                                                                                          

СТЕФАН ЗАКРЕВСЬКИЙ