Эффект “Говнобородько”

Сегодня отмечается государственный праздник, который у меня так и не нашел именно такого определения. Праздник, на мой взгляд, это нечто другое. Но это – вкусовщина, конечно, и чисто субъективное восприятие как события, так и его названия. О Майдане, как явлении, написано уже много, но здесь хочется вернуться в тот день, когда Янукович уже смылся в страну своих хозяев, хотя деньги улетели в Дубай.

В этот день пришло осознание того, что все безвозвратно изменилось. Тогда еще было не до того, что делается вокруг, и никто еще не знал, что в это самое время Москва начала захват Крыма и очень скоро начнется война на Донбассе. В этот момент никто из нас еще не мог знать всего того, что мы знаем теперь и потому пытались осознать новую реальность.

Кстати, в эти дни мы пытались понять, как в 21 веке, в центре столицы европейского государства, произошли массовые убийства, которые были, по сути, внесудебными казнями. Ведь огонь на поражение велся против безоружных людей, которые даже не штурмовали режимный объект или что-то такое. Расстрел происходил просто посреди одной из центральных улиц и что еще более дико – от «Жовтневого палаца», вниз – по центральной площади Киева и всей Украины, где была масса гражданских лиц.

В тот момент это просто не укладывалось в голове потому, что мы еще себе не представляли, что это была лишь увертюра той кровавой драмы, которая уже пришла в движение, и что вот такой расстрел окажется не самым чудовищным эпизодом войны с россией ни по числу погибших, ни по способу, которым россияне пришли нас убивать.

А в тот момент люди, как принимавшие участие в Майдане, так и смотревшие все это по телевизору, приехали на место событий, которые закончились только что, и просто смотрели на все своими глазами. Масса людей, которые просто шли и смотрели, в основном – молча. Ни у кого не было ощущения праздника. Впрочем, посмотрите на это видео. Из меня такой себе видеограф, но уже как получилось.

Просто на минуточку, тогда у людей, как и снова теперь, с деньгами было совсем не очень, а в связи с бегством власти перспективы были настолько туманны, что трудно было представить, что будет завтра с работой, заработком и всем остальным, но! Просто посмотрите, сколько цветов. И ведь тогда они не копейки стоили, поскольку я сам их туда принес охапку.

В общем, по прошествии почти семи лет с тех самых событий, просто интересно, как три четверти этих людей, которых вы видите в кадре, смогли проголосовать за зелень. Это как надо было дать деформировать свои мозги, чтобы игрушечный Говнобородько заменил вот это, что они видели своими глазами?

В общем, это – не праздник, а скорее – реквием и напоминание всем о том, что достигнутое такой ценой нельзя профукать и проиграть, а тем более – бродячему шапито, толпе бесталанных клоунов, без роду, племени и родной земли. Кучке паяцев, которые устроили стриптиз на могилах героев.

Хотя, на это надо было посмотреть, чтобы понять – такое в принципе возможно, если широко разевать варежку и давать за себя думать кому-то другому. Это следует понять и сделать вывод о том, что вот такого, что мы видим сейчас, больше никогда не должно повториться.

42 Comments on "Эффект “Говнобородько”"

  1. Мимоходом | 21.11.2020 at 13:50 |

    Автор мы с Вами!

  2. В русише многие слова отображают их скрепы. Например праздник значит быть праздным, т.е. ничего не делать. А у нас праздник это свято, т.е. святой день. Соответственно в этот день надо заниматься духовными делами. Т.е. если просто взять свято и праздник вроде означают одно и то же, но смысл в этих понятиях абсолютно разный.

    • Анатолий | 21.11.2020 at 14:51 |

      “Кохати” і “любити”. Кстати, только у нас есть сразу два слова обозначающие свободу, тоже абсолютно разные – “свобода” і “воля”. Тільки українською можна сказати – “Воля або смерть”. Ньюанс: ще в англійській є теж цілих два слова що означають теж одне свободу а інше волю – “liberty” і “freedom”. Але це ж мова нації, де спочатку була Велика Хартія вільностей, потім революція Олівера Кромвеля, а потім і взагалі США 🙂 🙂 П.С. А на кацапський все це перекласти неможливо. “Не поймут-с.” (с) 🙂 “Масло, масло, масло”. (с)

      • Погоджуюсь, пояснювати кацапам різницю між рушником і рушницею, із себе дурня робити, то як між волею Майдана і волею кремля,

      • Валерій(Z) | 22.11.2020 at 05:30 |

        Для Анатолий | 21 Листопада, 2020 at 14:51
        Не треба підганяти дійсність під свою національну гордість. В русском як і в українській є і “свобода” – відсутність зовнішніх заборон, є і воля – “внутрішня здатність людини прийняти рішення та здійснити дії для досягнення поставленої мети”. А от різниця між “мовою” і “язьіком”, “залежністю” та “завісімостью” – так, це відмінність світоглядів українців та рассєянців. Як і наявність окремого слова для визначення любові між чоловіком та жінкою.

      • Дмитро (Лиман) | 22.11.2020 at 08:20 |

        Почитайте при нагоді про етимологічні дублети)

    • Можете вірити, а можете не вірити, але у ці дні я вичитую верстку чергової нашої книжки, в фіналі якої – спочатку Євромайдан, потім початок війни… Час у мене – до понеділка, бо в понеділок зранку мушу надіслати видавництву авторські зауваження до верстки. А там – понад 400 сторінок тексту… Як Ви справедливо кажете: “…в этот день надо заниматься духовными делами”, – отож я повертаюся до вичитки зверстаної книги про ті події. З повним усвідомленням того, що займаюся духовною справою! 😀

      • Puzat-Pasuk | 25.11.2020 at 21:19 |

        моя версія–війна розпочалася 9 листопада 2013року,саме тоді путін нагнув януковича і змусиі його відмовитись від Асоціації

    • Софочка | 21.11.2020 at 23:28 |

      Да, и, например, российское слово “работа” от слова “раб”. У нас “праця”…

  3. Андрій Дар | 21.11.2020 at 15:02 |

    “три четверти этих людей, которых вы видите в кадре, смогли проголосовать за зелень”

    Большинство из бывших на Майданах своих городов – проголосовали не за зелень.
    Те, кто на Майданах не были, и большинство из этого пассивного большинства – проголосовала “як по телевизору сказали, там же не вруть”.
    Мы недооцениваем количество таких людей.

    • Ilya56 | 21.11.2020 at 15:20 |

      + Тоже подумал, что тот, кто пришел на Майдан, в подавляющей своей массе, не будет голосовать за янелоха. Если такие и были, это единицы. Потому что если ты туда пошел, да еще цветы принес, значит ты уже другой.

  4. Санто | 21.11.2020 at 15:19 |

    Зюбочка – не Янукович, навіть якщо йому прив’язати корінь женьшеня. То ж трагедія Небесної сотні не повториться – будуть тітушки-арєстушки, може поліцейські кийки – недовго, допоки мєнтам не вийдуть протистояти ветерани, тоді мєнти зникнуть, наче їх і не було. А потім треба не соромитися карати – не так зелень, бо вона тупо не зрозуміє, за що – “ви ж хотіли шоу, а ми робили, що нє так?”. Карати треба ляльководів, причому так, щоб у них не залишилося того, на що вони одягають своїх маріонеток.

    • Олег | 21.11.2020 at 15:27 |

      Свідомість суспільства виправляти треба.
      Усе інше – похідне.

      • Вуйко з Донецька | 21.11.2020 at 15:44 |

        +

      • Евгений О. | 21.11.2020 at 18:07 |

        Свідомість суспільства формується елітою суспільства. Тому і мають своєю найпершою задачею різноманітні мерзотники нейтралізацію цієї еліти. Способів багато.
        Сподівання на те, що “насєленіє” щось колись усвідомить можуть реалізуватись лише локально і виключно завдяки фізичному впливу. Коли “насєленіє” чітко знає, за які дії воно отримає по сраці, або по лобі.
        Таке поняття, як цінності свободи для зазначеної категорії не існують.
        Не усвідомлення викладеної умови вже призвело до не одноразових колізій. В тому числі і цілком трагічних.
        Потому, сподіваюсь, що у США адміністрація Байдена і всі, хто стане його наступником, усвідомлять зазначене, спираючись на досвід і Трампа і, як не прикро, нашої “бубочки”.
        А ще сподіваюсь, що доживу до того світлого часу, коли українське “насєленіє” займе належне йому місце в політичному розкладі держави.

      • Alex_k | 21.11.2020 at 22:52 |

        Треба. Але це довго і важко. В Україні, в теперішній ситуації, часу і ресурсів на це не дуже вистачить. А поки свідомість викривлена, треба просто відстороняти недоумків від впливу на долю держави через вибори.

    • “А потім треба не соромитися карати – не так зелень, бо вона тупо не зрозуміє, за що”
      Це типу “нє віноватая я, он сам прішол”? А чому зелень не карати? А за що вибл@дкам такі преференції?
      “Нє боісь, Казладоев, сядєм всє”.

  5. Black Jack | 21.11.2020 at 15:32 |

    “В общем, по прошествии почти семи лет с тех самых событий, просто интересно, как три четверти этих людей, которых вы видите в кадре, смогли проголосовать за зелень.”

    Не соглашусь.
    Те 3/4 сидело дома и смотрело на по-шестого в квартале 95 и в кадр попасть не могли.

  6. “В общем, по прошествии почти семи лет с тех самых событий, просто интересно, как три четверти этих людей, которых вы видите в кадре, смогли проголосовать за зелень. Это как надо было дать деформировать свои мозги, чтобы игрушечный Говнобородько заменил вот это, что они видели своими глазами?” (с)
    *****
    Докорінно невірне міркування, перепрошую!

    За ЗЮ, як потім і за “слуг народу”, голосували 35% населення. Станом на 2019 рік, від 42 млн населення України беремо відповідний відсоток:
    42’000’000х0,35=14’700’000
    Отже, виборча база ЗЮ – це 14,7 млн осіб.

    З іншого боку, саме 7 років тому я провів самостійну прикидочну оцінку “соціальної бази Революції Гідності”, й результат у мене вийшов десь на рівні 8-9 млн осіб. Це як ті, хто вийшов на Майдан Незалежності в Києві, так і учасники Автомайдану, і учасники регіональних Майданів, і “тили” революційного процесу, і прості співчувальники. В середньоарифметичному виходить 8,5 млн осіб.

    Якщо навіть механічно скласти ці числа:
    14,7+8,5=26,2
    – то стане зрозуміло, що до 42 млн нинішнього населення України не вистачає ще 15,8 млн.
    Таким чином, якби навіть описані вище множини загалом ніяк не перетиналися – то в будь-якому разі, сумарно вони далеко не дотягують до населення України в цілому! Звісно, не можна стверджувати, що ніхто з учасників Революції Гідності не дав “деформувати свої мізки”. Зрозуміло, що від 2014 року “соціальна база Революції Гідності” дещо зменшилася: хтось загинув на фронті, хтось розчарувався, а хтось і справді піддався пропаганді “клоунів”.
    Але в цілому кістяк Євромайдану зберігся, він же і склав “золотий четвертак”, який навесні 2019 року проголосував за Пороха – а це б мало бути близько 6-7 млн людей… Точні цифри є на сайті ЦВК, але навіть з моїх прикидок “на пальцях” зрозуміло, що “три четверти этих людей, которых вы видите в кадре”, не голосували за проект “Голобородько”. За нього голосували якраз ті, хто і близько не був на Євромайдані, й навіть не співчував Революції Гідності… За нього голосували ті, кому на все, перепрошую, нас**ти… 🙁

    • Дмитрий | 21.11.2020 at 17:53 |

      Рахувати треба не від загальної кількості населення, а від тієї кількості, яка має права голосу

  7. Сергій-Львів | 21.11.2020 at 15:37 |

    Як відзначає Львів День Гідності: https://youtu.be/ZqQVKwyI9BE

  8. Особисто я вдячний Майдану за те, що вже в зрілому віці нарешті повністю усвідомив себе українцем (і доречі вивчив українську). Жити серед великого відсотка малоросів стало складніше, але з’явилася гідність і відчуття повноцінності 🙂

    • Сергій-Д | 21.11.2020 at 17:07 |

      Приблизно така ж трансформація відбулась і зі мною після двох днів на Помаранчевому Майдані в листопаді 2004-го. Вітаю, друже!

      • Вовк | 23.11.2020 at 09:38 |

        повезло вам, панове, на пізній катарсис!
        я ж бо ставав УКРАЇНЦЕМ з першого класу школи. Шевченко, Франко, П.Мирний, Коцюбинський, Леся Українка… ВСЯ шкільна програма укр.літ – як Веди/Біблія/Коран для українця!

        • Сергій-Д | 25.11.2020 at 13:13 |

          Російськомовне оточення (з дитсадочку) + “вєлікій савєтскій народ” = зденаціоналізована одиниця населення, тобто я до 2004 року.

  9. Dmytro Podkowa | 21.11.2020 at 15:59 |

    Цікаво, а Величнішого з Великих хтось бачів тоді, в 14-тому, на Майдані, або біля нього? Навіть не тоді, коли били або почали стріляти, а будь-коли, коли відбувались ті події.

    • Володимир | 21.11.2020 at 16:35 |

      17 апреля 2014 года в Горловке был похищен депутат горсовета Владимир Рыбак. Его изуродованное тело со следами жестоких пыток найдут через пять дней в реке Казенный Торец под Славянском. Вдова Рыбака Елена рассказала, что в тот день, всего в 500 метрах от места похищения проходил концерт “Квартала 95”.

    • На Майдані наш ЗЮ не був, це стопудово. Й нікого з “квартальних” ніхто на Майдані не бачив. І на сцені Майдану ніхто з них ніяких концертів не давав.

    • СівУха – “голос антимайдану” (!) Більше ніяких клоунів не було навіть і близько помічено з будь якого боку. Ну а про дегенеративні жартики зі сцени і так всі знають.

  10. Да семь лет начала Майдана, Можно говорить о малоросах и совках, реванше ИТД, Давайте не прибедняться, изменить будущее Руси-Украины не каждый день, столетие, получается! Схлестнутся с Московией и местным криминалом, и как минимум выстоять, Идет становление и воспитание нации, а кто прописал варианты? У нас от обратного, Эволюция тетка юморная,

  11. Автомарш “Майдан – Феофанія” (відео):
    https://www.youtube.com/watch?v=hKSJLzC1woE
    😀 😀 😀 😀 😀

  12. Александр Ч. | 21.11.2020 at 17:53 |

    Среди тех кто был на Майдане были и такие кто голосовал за Зе. Лично знаю такого человека. Человек считает себя националистом, приверженец тягныбоковской свободы, но во втором туре голосовал за Зе, ибо Порох “барыга и предатель”. Есть такие кто был активным участником революции, а потом оказался в ОПЗЖ. Так что не все так однозначно.
    Украина не была готова к европейской демократии, а Порох был именно президентом европейского типа и думал что сможет изменить Украину цивилизованным путем. Я считал и продолжаю считать, что в этом была его ошибка. Конечно я не знаю всех нюансов, может быть он не мог по-другому, на него давили и европейцы и американцы, но считаю что в некоторых вопросах нужно было смело посылать их лесом и становится президентом революционной необходимости, и в правовом и в информационном плане, что бы у всех этих медвидчуков-портновых-венидиктовых-бибиковых и т.д. (имя им – легион) даже мысли не возникло выползти из своих нор. Как можно было идти цивилизованным путем, если вопрос стоит или мы их или они нас?

    • +
      Точно такая же история с “яростным ” националистом , плюс еще один бютовец. А только сегодня узнал и об одном, который на местные выборы, перешел к ОтПиЗЖенным.

      И таки прав был тов. Ленин: “Батенька, р(Г)еволюцию в белых пер(Г)чатках не делают.”

    • Юрій | 22.11.2020 at 13:58 |

      А як там ваш знайомий зараз, не муляє його нічого? Зєля зараз не “барига і прєдатель”, разом із ригівським оточенням, яке він вибрав сам?

  13. Valentin | 21.11.2020 at 18:17 |

    +

  14. Оптимус | 21.11.2020 at 18:35 |

    Быть под пулями на Майдане или в окопах Донбасса – это одно . А прийти на выборы – совсем другое . На Майдан и войну люди идут для того , чтобы защитить права и свободы , в том числе и того большинства , которое приперлось на выборы , чтобы защитить своё право оставаться жлобами .

  15. Гліб | 21.11.2020 at 19:16 |

    +
    Дуже зворушливо, дякую!

  16. Сергей (Киев) | 21.11.2020 at 20:08 |

    Я, когда в 19-м сказал своему товарищу ярому майдановцу, что буду голосовать за главкома Пороха, он чуть не поперхнулся. В первом туре он был за пана Онотоле (Гриценка), а во втором – лишь бы не “барыга”. С тех пор почти не стыкуемся, а политические темы обоюдно не затрагиваем.
    Сейчас бы сказал ему – ну шо, Саша, помогли тебе твои зеленые?

    • Юрій | 22.11.2020 at 14:09 |

      А таки перепитайте його, хоча б по вайберу в текстовому режимі, чи задоволений він сонцесяйним, чи справляється той з роботою, бо уже 600 днів пройшло, а лише зараз почали викликати на допити майданівців (Яценюка, Кличка, Турчинова) у справі про держпереворот! Скільки можна ж тягнути!! Ще минулої осені треба було саджать. Ну і кожен майданівець має сидіти, то сам Зєля казав, (у тісному колі обмежених людей), а Портнов працює над цим.

  17. Евгений (3-я волна) | 21.11.2020 at 22:24 |

    21 листопада – День Гідності та Свободи!

    “День” і “праздник” – це НЕ тотожні слова!

    він умовно зараз називаеться “государственный праздник” – якраз держави у цьому Дні має бути якнайменше!

    для мене поняття Гідність і Свобода мають дуже глибинну суть. Сам зміст яких уходить своїм корінням в такі прадавні часи, коли тільки народжувався цей Світ.

    це як “магічні слова” – коли Людина осягає їх і стає справді Гідною й Свободною (не тільки фізично, а й внутрішньо) – вона стає рівною Богу.

Comments are closed.