ТОПИК №2 Сопротивление
Вторым моментом, который вынудил сделать довесок к этой недельной теме, стал отказ ряда крупных городов Украины перейти в режим локдауна выходного дня. На самом деле, вопрос этот интересный, хотя многие решили его сразу и категорично, в зависимости от собственного отношения к короне и того, как они себе представляют эту проблему. Но мы предлагаем копнуть ситуацию глубже и раздать в обе стороны.
В общем, читая опусы Садового или Филатова, складывается впечатления о том, что ребята живут даже не на другой планете, а в параллельной реальности, и не в курсе того, что происходит в больницах их городов. Также удивительно читать петиции церковных деятелей, спортклубов и рестораторов о том, что локдаун для них невыносим.
С другой стороны, мы имеем исповеди мелких предпринимателей, рассказывающих о том, почему они будут работать даже подпольно. Дело тут не только в том, что за что-то надо жить и так далее. Локдаун никак не отражается на их обязательствах перед государством. То есть, государство не дает им зарабатывать, но попробуй не заплати налоги, попадешь в такие пени и штрафы, что мир в овчинку свернется.
Но ведь все уже видят, что эпидемия перешла порог проблемы и стала катастрофой, и все чаще вопрос уже становится не работать или не работать, а жить или не жить. Об этом мы подробно напишем в заключительной части, а тут просто заметим, что сталкиваются две противоположности и нарастает бардак. То есть, центральное правительство устанавливает некие правила, а те же мэры посылают его куда подальше и для них нет никаких последствий.
По идее, их нада брать за холку и тянуть в суд, поскольку их действия способствуют расширению эпидемии… Или не надо? Чисто с правовой точки зрения, распоряжения правительства именно такого характера должны исполняться на всей территории Украины и те, кто отказывается их исполнить, должны нести ответственность, в том числе, и уголовную.
Но фокус этой ситуации в том, что тот же мэр Филатов, показавший средний палец в сторону Печерских склонов, сделает это еще раз, выйдя из зала суда, поскольку никто не сможет ему ничего предьявить. Вернее, предьявить можно что угодно, только все это развалится тут же и в течение пяти минут. Время зависит от скорости чтения на украинском языке того, кого привлекают к ответственности.
А читать он будет Конституцию Украины, в которой описаны права человека и гражданина. И окажется, что своим постановлением правительство именно их и ограничивает. Но в Конституции четко написано, что никто не имеет права этого делать. Не только правительство, но даже парламент, пусть и конституционным большинством. Раздел с правами защищен наглухо.
И в той же конституции написано, что если какой-то закон или подзаконный акт, в том числе и постановление правительства, противоречит Конституции, то он должен быть либо немедленно отменен, либо приведен в соответствие с Конституцией. Как раз Суд и приведет постановление правительства в соответствие с Конституцией, а именно – признает все ограничительные меры незаконными. На этом все. Условный Филатов показывает свой средний палец и спокойно едет назад. А в судебном решении хоть и не будет написано в адрес правительства «бестолковые идиоты», но что-то в этом плане все же будет.
(Окончание следует)
а в сравнении с др. странами, с их правами человека и гражданина по конституции. Что-то не слышал что в европ. странах об условных мэрах городов Филатовых всех посылающих.
Я не в курсе – может у нас в Украине самые правые права из всех правых стран и правее нас нету?
а не являлись ли мэры бонусом к воскресным локдаунам. в городе явно видно зеленые бородатые руки на выборах, пытающиеся изо всех сил поставить своего, известного мафиозного деятеля. ясное дело с поддержкой школьницы безкосой от родины и собственно слуг, но за коломойские бабки. даже жоповцы испугались и стали помогать филатову. надолго ли, это вопрос. второй – за что… но факт. и кстати пошли в ход карусели, подкуп, вбросы, (яблочки роздают).
А что мы собственно хотим если за 30 лет самый что нинаесть “таланливый” народ Украины (не путать с украинским народом) спромогся только на развитие сверы услуг и не более,отсюда все эти финдибоберы типа не хотим,не будем,нам нас…ть,мы тоже хотим скирдовать бабло а вирус ну и мать его е… .
Это да. В инженеры, исследователи, рабочие, аграрии и т.д., которые при эпидемии могли бы более-менее сносно трудиться, что-то нарид не спешил идти. А теперь закрывают их развлекаловки – сразу ужос, что делать, не хотим подчиняться!
Работал инженером-технологом на Мотор Сичи. З/п – около 3800…4000 чистыми на руки в месяц (без суббот и сверхурочных). Девочка-уборщица, которая возит по цеху тачку с мусором, получает больше. Потом меня и вовсе сократили, пошел работать за станок. З/п учеником токаря за 4хдневную рабочую неделю у меня больше, чем я инженером работал. Ясен пень, с такими раскладами люди идут в бармены, а не в инженеры.
может у нас в Украине самые правые права
Та не. Просто членограя с командой можно кидать через бедро и через другой орган.
Поскольку они – дебилы, и буквы не знают.
спромогся только на развитие сверы услуг
Аллилуйя!!!
Хоть что-то.
Не пинайте этих людей, они пытаются “нелегально”, без вас, грамотного потенциального покупателя, кому-то что-то продать, чтобы заплатить НАЛОГИ, от которых их никто не освободил
(и даже, не побоюсь этого слова, не накинул сверху, в честь локдауна.
Такое, не хватило, ушло в асфальт)
Так а чого ви чекали?! Перші років п’ять після ухвалення, про Конституцію України мало не з кожної праски волали, що Конституція України – найкраща, наймодерніша, найконституційніша у світі!!! Це вже потім крізь суцільні (ну. майже суцільні) гімни й кантати почали пробиватися обережні зауваження про те, що не все з нашою Конституцією гаразд. І що навпаки – туди напхали купу жахливих суперечностей…
Наприклад, взяти хоча б АВТОНОМНУ Республіку Крим в кордонах УНІТАРНОЇ держави – України! На мою скромну думку, вся російська окупація Криму в 2014 році стала можливою, зокрема, й завдяки цій суперечності. Справді, автономія в межах унітарної держави – це нонсенс… отож росіяни і позбавили нас цього нонсенсу, відкорнавши Кримський півострів собі! А тепер ще й дивуючися: “А чо тако-о-ое?! Вы ж не давали Крымской автономии развиваться, как они хотели – вот и результат… Теперь им хоть камни с неба – они в родной гове… Ой – гавани!”
І зараз ми продовжуємо розхльобувати те, що ухвалили в знамениту “конституційну ніч” 1996 року народні депутати під загрозою того, що Леонід Кучма розжене Верховну Раду. У нас же, згідно до Конституції України, єдиним джерелом влади є – хто?! Вірно – народ! Отож народ обирає:
– президента;
– народних депутатів;
– мерів міст;
– депутатів місцевих рад.
Усі вони у нас обрані прямим волевиявленням, тому ніхто нікого звільнити не може. Імпічментом Кучмі й Януковичу грозили, грозили – та не догрозилися, бо закону такого (про імпічмент) нема! І будь-який мер, достатньою мірою підпертий регіональними “елітами”, може показувати “фак” центральній владі, все вірно… Незрозуміло одне: ми в цьому хитросплетінні оксюморонів живемо з 1996 року – майже чверть століття! Мали б вже звикнути за цей час… 😀
P.S. До речі, як це не дивно, але хоча існування автономії в межах унітарної держави сприяло втраті нами Криму в 2014 році, оцей наш всеохопний український бордельєр, освячений Конституцією, не в останню чергу сприяло нашій стійкості у війні з росіянами. Як я підкреслив у своєму останньому матеріалі, наша війна – це Духовна війна. Здавалося б, Україна не має в ній найменших шансів проти Росії, бо за кілька останніх століть весь досвід самостійної української державності є фрагментарним і складається з кількох десятиліть в XVII столітті, з кількох років у 1917-1921 роках та з двох з гаком десятиліть в 1991-2014 роках. І це – проти досвіду пізнього періоду Московського царства, повних періодів Російської імперії та СРСР, плюс свіжий досвід РФ… Та це неспівставимо!!!
Але в тім-то й річ, що росіяни воюють з нами так, нібито Україна є державою з жорсткою “залізною” (чи “кам’яною”) вертикаллю влади. Тоді як Україна насправді – це мінлива “вода”. Ясен перець, водяний потік можна при бажанні рубати шаблею чи жбурляти в нього каміння – але що від того зробиться потоку?! Тому нашу Духовну війну ми поки що принаймні не програємо – бо ворог поки що не може правильно підступитися до нас!.. Росіяни делегують всю владу нагору – своєму президентові, який і вибудовує жорстку вертикаль. Українці ж делегують владу потроху на різні рівні, які можуть “факати” один одного. І це закріплено в нашій Конституції… Й цього кремліни так і не зрозуміли.
да, что-то в этом есть -Украина в сравнении с водным потоком.
Руби-не руби, всё-равно получишь хр
Еврейский народ имеет тот же признак
Захвату Крыма поспособствовала не проблема Конституции, а наличие вражеской военной базы. Попросили бы их сразу оттуда – одной проблемой меньше было бы.
действительно, – это так.
А для чого було надавати спеціальний статус (закріплений в Конституції України, ага!) місту Севастополю??? Ну, з Києвом усе зрозуміло: столиця України. Але столицею АР Крим є Сімферополь – а спецстатус чомусь надали Севастополю!..
🙂 🙂 🙂
Я понимаю, что “Муму” написал Тургенев – а вот Пушкину почему памятник?!
🙂 🙂 🙂
Відповідь одна-єдина: Севастополь – не тільки “город руСССкой славы”, а ще й місце приписки ЧФ РФ. І спецстатус це положення закріплював – через Конституцію. Отже, викинути звідти базу ЧФ РФ було мало – треба було б розібратися із статусом Севастополя!
В той трагічний день 27 квітня 2010 року, коли у Верховній Раді ратифікували Харківські угоди Януковича-Медведєва, я був у парламенті в ложі преси, фоткав звідти, як Литвина закидали яйцями (від нашого журналу до ВРУ акредитували мене одного, як головреда – без фотокора). А потім багато спілкувався в кулуарах ВРУ з нардепами різної політорієнтації. Повірте, на той момент було таки нереально викинути базу ЧФ РФ з Севастополя… 🙁
Если бы изначально выкинули оттуда базу, то не было бы необходимости закреплять особый статус Севастополя в Конституции.
Це вже питання до Кравчука. Він стверджує, що розподіл Чорноморського флоту СРСР з усіма супутніми проблемами проходив настільки гостро, що Єльцин пригрозив оголошенням війни Україні. Отож Макарич і спасував… 🙁
“Если бы изначально выкинули оттуда базу, то не было бы необходимости закреплять особый статус Севастополя в Конституции.”
Ви не розумієте, Андрію – Тимуре правильно зазначив – НЕ БУЛО НІЯКОЇ ЗМОГИ ВИГНАТИ З КРИМУ ФЛОТ МОСКАЛІВ! Ніякої! Це наша історія і нам з нею жити, але… на той час ми не могли її змінити, як би нам цього не хотілося, нажаль – (оце трендик мандель забабахала :-))
Ну так соответственно Конституция просто отражала именно этот факт, нет? То есть опять – база первична.
І ще дуже важливе зауваження ! ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧ під час війни безперечно повинен лікуватися у спеціальній палаті у спеціальному мед. закладі ,- Києвському ВМКЦ як і будь який військовий .
Бубочку терміново потрібно перевести до військового шпиталю!!!!
кожної праски волали
Так, волали.
И в срср волали.
Що не так?
Институты должны защищать Конституцию, а не Олигархи (Хоть один из первой четверки президентов это сделал?)
Не дружат они с Конституцией.
Да и с УК тоже.