Автор: USTYM
Тут В вспомнил еще одно дорожное приключение в США. Более 20 лет тому назад наш неугомонный путешественник как-то оказался в столице мормонов Солт-Лейк-Сити (СЛС), что в штате Юта, самом белом Штате США и заодно цитадели республиканцев. Достаточно упомянуть, что ему удалось увидеть одного “черного”, который подметал в аэропорту, и он слыхал, что в местной баскетбольной команде играют несколько таких же игроков.
И действительно, при том, что в США живут около 60% “белых” (без учета “латинос”) и 13% “черных”, в Юте “белых” до сих пор 90% и 1,5% “черных”. Их интересы представляют в сенате два сенатора-республиканца и из четырех членов конгресса трое республиканцы.
“Сиди, синку, й так бачу, що не москаль”.
У нас нет проблем ни с какими расами и национальностями (слава богу).
Москаль – название оккупанта, который не имеет национальности и расы.
Москаль, він же москвин, московит, а нині русскій це будь-який житель московщини, це саме національність, а те, що всі вони окупанти поза сумнівом.
Національність – то від слова “нація”. А щоб була нація – треба так собі хоч 1000 (тисячу!) років перетиратись у одному котлі.
Це в той час, як у раші абсолютна більшість – у перших поколіннях “русскіє”. Отож до національності їм іще як до неба рачки.
Саме тому там МОРДОР.
Дякую, USTYM! завжди читаю Вас з цікавістю.
sk13, mitt, Ярослав та інші автори! щось давненько вас не було чути 🙂
Sk13 був забанений по моєму проханню за недостойну поведінку. Автор сам забанив, хоча це й рідкість, бо допекло.
Дякую за роз’яснення!
Той персонаж був єдиним громадянином рашки, який мав право друкувати матеріали напряму, без узгодження з автором ресурсу. Ну, і не витримав “екзамен”, пішов срач у коментах у дусі “закрийте всі рот і слухайте мене найвеличнішого”, ну то його і відправили у бан за хамство. Причому, досить було Авторові показати на спілкування, він сам прийняв рішення що експеримент з “трибуною для московита” не вдався. Неприємна історія була…
Щоб не отримати клеймо “руській” варто не розмовляти російською. Це мало б бути нескладно для людини з купою ПМЖ (для отримання яких потрібні тести на вільне володіння мовою країни перебування). Кацапи використовують свою мову як зброю не тільки в Україні…
Не только. “Русскоязычные” (и “украиноязычные” тоже) имеют очень характерный акцент. Даже когда говоришь по английски этот акцент очень быстро распознается. Иногда спрашивают “немец?”, когда не встречались с русским акцентом, иногда принимают за польский. Иногда “славянин”. Но кто знает русский акцент (а он слышен сплошь и рядом), сразу распознают “русский”. А если еще сюда добавить характерное поведение некоторых “русских”, то тут никакой язык не спасет.
Мені кілька разів вдавалося “зійти за свого” у відрядженнях по Європі. Мабуть пощастило з акцентом :). І після 2014 більшість іноземців вже не думала, що Ukraine це щось типу “a part of russia”. Доречі ті самі казахи, яких зустрічав в Європі, себе чітко ідентифікували як саме мешканці Казахстану, а не росії.
Так никто не мешает на вопрос “русский?” ответить “украинец”.
Но по акценту скорее идентифицируют как “русский”. Потому как акцент одинаковый и по-адски жесткий.
Что значит “зійти за свого” мне совершенно не понятно. Не услышали акцента? Маловероятно. Не обратили внимания / всем пофиг / и так знали кто это такой? Скорее всего.
Мені здається, мова не про акцент, а про вимову. Позбутись акценту дуже важко, от опанувати правильну вимову і ритм іншої мови, не так і складно, якщо щелепа не аднаязична, хехе 🙂
Я багато років вільно використовую англійську, і багато мав практики розмов, в основному з американцями, і моя вимова вельми пристойна, але акцент нікуди не дінеш, хіба що якісь спеціальні вправи робити, але ради чого? Досить просто поставити нормальну вимову і темп мови, щоб native speakers не напружували вуха і мозок при розмові з тобою, так я вважаю. Акцент ставити потрібно хіба дикторам, акторам, тощо.
Біда в тому, що вихідці з совка не переймаються такими речами як правильність вимови. Ці люди просто не мають гідності та поваги, ні до себе, ні до інших, і це проявляється навіть у таких дрібницях. Особливо упороті взагалі уникають вивчення будь яких мов, можуть на брайтоні прожити 40 років і померти не знаючи англійської.
До речі, це стосується в основному тих, кому за 40, молоді люди як правило мають цілком пристойну вимову, яка не ріже вухо.
Кстати, у меня товарищу пришлось поработать в команде из сплошных украинцев. В большой американской компании. Еще раз подтвердил народную мудрость, что в команде/компании, где преобладают “русскоязычные” (или правильнее сказать “выходцы из стран бывшего СССР”) лучше не работать.
🙂 Щодо однаковості акценту. Якщо українець свято вірить, що вимовляти треба типу “бьорд, гьорл…”, або що th – справді З або С, то й інші поняття про англійську вимову він матиме такі ж, як у раші.
Але ж при таких ділах буде трошки сумніву – наскільки ж він українець. А при такому сумніву буде й сумнів щодо однаковості акценту.
Правила произношения и акцент – не одно и то же. Совсем.
Если вы считаете, что произносите все правильно и у вас нет акцента, запишите себя, а потом послушайте.
Був досвід роботи в двох американських стартапах, заснованих емігрантами з совка та постсовка (і в одному випадку ізраїльтянином емігрантом) та українцями, де більшість персоналу була з України, і з тих пір зарікся від таких проектів.