Я отлично помню, как год назад в социальных сетях и даже на ЛО нам высказывали свое мнение о том, что мы встали на радикальную позицию и вместо того, чтобы консолидировать «проукраинские силы», мы наоборот – отталкиваем их своей жесткой критикой лидеров этих «сил».

Откровенно говоря, нас это практически никоим образом не цепляло, поскольку мы представляли тогда и тем более – представляем сейчас, что это за «силы», кто за ними стоит и насколько они «проукраинские». Но чисто исследовательский интерес заставил нас уточнить, кого же оппоненты считают этими самыми «проукраинскими силами». В итоге оказалось, что их круг  ограничивался, в основном – тремя фамилиями: Вакарчук, Гриценко и Саакашвили.

Тут мы признаем, что отливали «пули критики» в адрес этих персонажей самым крупным калибром. Правда, иногда встречалась еще и фамилия Смешко, но тут все было просто и без интриги. За него мощно впрягся продавец чудесных пирамидок Дима Гордон, а это – просто триггер. То, что поддерживает Гордон – сразу на свалку, даже без минимальной критики.

Но самые активные «поддержанты» все же были у Вакарчука. За него я начитался больше всего возмущенных постов. Даже было такое, что если Вакарчук не патриот и не проукраинский деятель, то кого тогда можно назвать таковым?

Собственно говоря, на этом мы просто закрыли дискуссию, в виду ее бесполезности, а дальнейшие события только подтверждали нашу правоту. Например, такие деятели как Гриценко и Саакашвили четко отработали свою программу оттягивания рейтинга у Пороха и просто ушли в туман. Их борьба с коррупцией и с чем-то там еще сгнила и рассыпалась. Она была нужна как ложка к обеду и наверное – не за «просто так».

Но вот чтобы взять и откровенно рассказать о том, как ты видишь свой патриотизм, этого добиться от таких персонажей вряд ли было возможно. Другое дело – физик-певец, или наоборот. Ничтоже сумняшеся он дал интервью, в котором самостоятельно все расставил по местам. Здесь мы даем ссылку на первоисточник, откуда приводим стенограмму его речи и там же есть видео, где все это он говорит на камеру.

А мы представляем этот текст в первую очередь для тех, кто нам писал о вреде нашей критики этого персонажа. Читайте и наслаждайтесь.

«Влада повинна по-справжньому навчитися слухати думку кожної людини в цій країні. На Заході він, на Сході, у Криму чи в Києві – це не важливо. Кожна людина і її думка мають бути почуті. 

Що зараз я пропоную зробити. Повернутися у мирний час. Політикам і політтехнологам припинити натравлювати людей одне на одного через вигадані приводи. Забути, винести за дужки поняття “мова”, “герої”, “історія”. Це не ті речі, з якими ми маємо йти далі. Нехай у Донецьку люди самі ухвалюють рішення щодо культурних пам’ятників, назв вулиць, вшанування героїв, як вони вважають за потрібне. 

Просте і зрозуміле гасло: ми різні, але ми разом. 

Я вважаю, що абсолютно непотрібним, контрпродуктивним, дратівливим було скасування закону про мову (Закон регіоналів Ківалова-Колесніченка, який надавав широкі преференції російській мові в Україні. Визнаний антиконституційним після відповідного подання ВО “Свобода” до Конституційного Суду України, – ред.) відразу в другий день роботи сесії ВРУ. Не треба було цього робити! Є багато думок, правильний він чи ні. Але тоді його не треба було чіпати. Це помилка. 

Російськомовний українець – це така ж гордість, як і україномовний українець. Це два рівноцінних громадянини своєї країни, кожен з яких повинен працювати на благо своєї країни, захищати її, гордитися нею, бути готовим захищати інтереси цієї країни у разі чого.

Ми різні, але ми разом. Якщо політик дійсно буде вважати, що якщо ми різні, але ми разом, і буде працювати на цю ідею, то не важливо, звідки він, хто він, яка у нього рідна мова. Він поважатиме обидві мови, і всі інші мови. Він поважатиме культуру, звичаї, він не буде силою руйнувати пам’ятники. Він працюватиме на те, щоб країна об’єднувалася. 

У мешканців України можуть бути друзі у різних країнах. І у мене вони є в Росії. Ми повинні дружити, у нас не має бути ворогів. Але коли ми говоримо про країну, утопія говорити, що є у країни друзі чи вороги. У країни не повинно бути ні друзів, ні ворогів. У країни повинні бути тільки інтереси».

Мы не станем комментировать именно этот текст и предоставим это нашим коллегам и опять же, в первую очередь тем, кто тут писал о том, что Сява – проукраинский деятель.