Шановні однодумці!

2020 високосний рік, що нестримно насувається на нас, пройде під знаком Білого (металевого) Щура. Отож зичу всім, щоб усі наші воріженьки якнайшвидше повтікали з Корабля під назвою «Україна», щоб перелякано пострибали за борт, як ті пацюки, після чого потонули — бо метал, як відомо, важчий від води… Ну, а якщо ми допоможемо нашим воріженькам в тому славетному починанні — тоді кожному з нас буде +100500 в карму! ☺

Без наших «металевих ворогів-щурів» (які важчі від води) нашому Кораблю «Україна», поза сумнівом, буде тільки легше плисти в напрямі цивілізованого світу. А тому зичу, щоб нашим Кораблем «Україна» керували справжні професіонали, мужні й мудрі, невтомні, налаштовані патріотично, з твердими переконаннями. Ну, а якщо ми допоможемо таким професіоналам якнайшвидше прийти до керівництва Кораблем «Україна» — тоді кожному з нас буде +100500 в карму! ☺

Зичу також вірних зовнішніх союзників, які б забезпечили наш Корабель «Україна» вивіреними дорожніми картами. Ну, а якщо ми налагодимо сталі зв’язки з громадянськими суспільствами зовнішніх країн-союзників — тоді кожному з нас буде +100500 в карму! ☺

Отож до праці! З Богом!..

Ну, а щодо мене, білого й пухнастого…

Який з піратів «Острова Скарбів» був найнебезпечніший? Кого боявся сам капітан Флінт? Вірно: одноногого старигана Джона Сільвера! Оскільки мені вже також важко пересуватися без милиць, то місце моє — на камбузі Корабля «Україна», де я займатимусь приготуванням духовної їжі: написанням художніх творів та інших — більш злободенних текстів.

Отож всім нам здоров’я, сил та наснаги, успіхів і справжніх перемог!

І до нових зустрічей на «Лінії Оборони», яку продовжуємо тримати кожен на своїй позиції…

Щиро,

Тимур Литовченко, письменник