Від редакції

Минула стаття цього автора викликала полеміку з різних її аспектів і ми попереджували про те, що твердження автора не завжди і не у всьому, співпадають з нашими проте, викладене знаходиться в потоці, який рухається у вірному напрямку. То же, маємо ще один текст цього автора, який подаємо оригіналом, без правок.

 

З ХІХ століття німці і кацапи спільно і наполегливо (Масква вогнем і мечем) створювали міт: німці про велику Німеччину, а Москва про „Трєтій Рім”, видаючи облудливу версію народам світу про так звану ”трієдіную Русь, калибєль трьох народав”. Цей міт для того, аби стерти з лиця землі сам спогад про русинську(українську) націю, і привласнити собі його велику історію. При цьому використовувався нечуваний у світі вандалізм: нищилось усе українське, в тому числі пам’ятки культури та скитські могили-кургани, що тисячоліття проіснували недоторканими.

Німці, в свою чергу, розробляли міт про так званих ”дойче-готів”, які начебто колись панували в Європі і на Україні, а тому вона їм по праву і належить. Хоча ніяких ”дойче-готів” на наших землях не було і в помині. Досі немає жодної згадки античних вчених або сучасних археологічних свідчень.

Гети-готи, остроготи, візи-готи – це корінні сколотські племена, вихідці з Праукраїни, що згодом опанували Європу і, за свідченням англійського вченого Річарда М.Вілсона, (енциклопедія „Британіка”) подарували їй санскрит (письмо) та мову.

Щодо Московії, то кожен український чи європейський студент знає, що до першої половини ХІІІ ст. вона була провінційним князівством Великої Київської Держави, яка складалася із таких угро-фінських племен, як: галаядь, єрзя, мардва, чєрємісі, мєря та інших, що не залишили по собі жодної культури і не мали нічого спільного зі слов’янськими племенами, які виникли із пізніх праукраїнських племен на початку першого тисячоліття нашої ери і, які, до речі мало вивчені. А потім, аж до кінця ХVІІст., Рассєя називалась Московією, бо назву ”Рассєя” їм дав лише Петро І у 1713р., вкравши її у нас.

Не змінилося в політиці Московії нічого і сьогодні, коли її імперошовінізм докладає усіх зусиль, аби задушити нову владу та Українську державу. Масква, через ЗМІ спотворює очевидні факти про те, що відбувається на сході і півдні України. Це також і масовий завіз путєнотуристів, бойовиків та вишколеної агентури. Кремль щоденно оббріхує нашу дійсність, перекруючи нашу історію.

Наприклад, шовіністи типу рагозіна, жіріновскава, затуліна, кісєльова, путіна і Ко, брешуть з усіх трибун, що Крим ніколи не був українською землею, а грецькою колонією, яку в 1241р. завоювали татари, а Москва лише виконала свою благодійну місію у 1783р., бо звільнила півострів від татарського іга, хоча, для кого звільнила і від кого? До речі, Крим був відвойований українськими козаками, та на жаль для московських злодюг.

Але з цього випливає: якщо Греція не претендує на Крим, то він є московським. Дивна логіка. Північна. Відморожена.

Татари, до яких ми ставимось прихильно, ніколи не стануть християнами, а тим більше українцями. Але й вони стверджують, що Крим це їхня споконвічна земля, а вони – єдині господарі півострова. Чи це так? Давайте разом з вами і розберемось в цих історичних пазлах.

Прокомуністична Верховна Рада, під тиском тодішнього її голови Кравчука Л.М., проголосила автономію для вчорашніх начальників концтаборів, КГБ-них верховодців, комуняцьких бонз, офіцерів відставників з усього колишнього союзу. Для тих, які мали б виглядати з-за тюремних грат, але які натомість набудували собі на півострові палаців, дач, віл. І звісна річ, всі вони хотіли законсервувати свої статки і недоторканність, а тому й проголосили автономію. І зауважте, не для українців, не для татар, і навіть не для москалів. А для себе любимих. Це був антиукраїнський акт. Його потрібно було відмінити і відверто заявити, що ані росіяни, ані татари не мають права на автономію. Таке право належить тільки українцям, як автохонам Криму! То хто ж вони, ті пракримчани?

Найдавнішими жителями Елади (Греції) були пелазги – вихідці із Сколотії (Скіфії) , які прийшли сюди із центральної України – Трипілля, приблизно в половині ІVтис. до Н.Х. Так твердить Тостер у своїй праці „Археологія Греції”. Геродот пише, що пелазги, вийшовши із Сколотії, зайняли незаселені території Адріатичного побережжя Італії та Середземного моря.

На початку ІІІ тис. фінікійські племена аріїв(оріїв-орачів) сумеро – самари, поселилися на багатьох островах Егейського моря. Це підтверджують археологічні знахідки: трипільська кераміка, славнозвісні сколотські колісниці, срібні та золоті прикраси із зображенням святині сколотів:матері-землі.

Під кінець ХVІІ ст. до н.е. з-над Дунаю на грецький півострів прийшли інші сколотські племена – ахейці, що разом із пелазгами заснували міста Мікени і Тіринс, які укріпили камінними мурами. Після цього були побудовані міста: Іелк, Дельфи, Орхаменея, Глю, Елевас, Афіни, Епідавр, Еміклеї та Геранію. Всі ці міста – держави підпорядковувались Мікенам.

А щодо греків ”колоністів”, на які посилаються московські шовіністи, то це, власне й були ці вихідці із Сколотії, що колись покинули Праукраїну, а потім поселялися в Криму за дозволом сколотських царів, за що платили їм великі податки і так звану „проксенію” за поселення. Звичайно, з ними прийшла і якась частка греків, які живуть на чорноморському побережжі до сьогодні, та це була крапля в морі.

Помпей Трог пише(„Історія світу в 44 томах”): „Історія сколотів багата і величава, вони мали славетний початок, а також імперію зі славетними подвигами їхніх мужів та чеснотами їхніх жінок. Вони заснували Партію та Бактерію, а їхні жінки – Царство амазонок… Вони знищили армію Кіра (полководця Олександра Македонського) і змусили до ганебної втечі персидського царя Дарія І”.

Геродот, який побував в чорноморському порту Ольвія, твердить, що скити (скіфи – сколоти) – автохони (родоначальники) цих земель.

„Коли йдеться про східне побережжя Понту, починаючи з Криму – пише історик В.Паїк у своїй праці”Пракорінь славетної України”, – де споконвіку жили таврійці, а на схід від них: сінди, меотійці, ерейці та інші, то всі ці племена були сколотські, про що згадують Гомер, Есхіл та Софокл.

Наступне, дуже важливе джерело про Крим: „Натураліс історія” Плінія Старшого, у якій він присвятив 12 розділів описові берегів Чорного моря (Понту) включно із Херсонесом – Кримом. Всі племена, що жили в Криму, а також на північ від Криму, він називає скитами – сколотами.

До джерел,які відносяться до Босфорського царства треба зачисляти праці Діодора Сицилійського („Історична бібліотека”), він на підставі грецьких та херсонеських джерел дав найкращий образ Босфорського царства і заперечив те,що Крим будь коли був грецьким. Зрештою, сама грецька історія ніколи не називала Крим частиною своєї історії чи колонією, лише згадує про нього, як про місце експорту збіжжя, риби та сільгосптоварів”.

Як бачимо,Крим ніколи не був ні грецьким,ні татарським, а тим більше-московським. Крим споконвіку заселяли праукраїнські племена – сколоти!

З падінням Великої Сколотії, а потім Гетиської та Шумерської держав (тобто держав праукраїнських) у першому тисячолітті до Христа, приблизно 360 роки, в Криму створюється Босфорське царство відоме ще,як Велика Скитія, що складалася із племен царських сколотів, таврів, меотидів, алан, осів, укрів, черкесів та інших.

Босфорське царство проіснувало 840 років, тобто до 340-х років нашої ери, на монетах якого знаходимо відбиток тризуба. Знаходимо тризуб як герб Босфорського царства і на статерах царя Респупорида ІІІ.

Босфорська держава була знищена гунами (читай І.Білика “Меч арея”, за що автор ледь не вхопив 8-років ув’язнення в савєцькі часи), що поверталися після багаторічних мандрів 50-ти тисячною кінною армією на свою прабатьківщину Сколотію (Скіфію).

Змішавшись за цей час з монголами та китайцями (бо займали Монголію та Північний Китай, від яких китайці, відгородились Великим китайським муром,та дарма), вони утворили так звану Туранську расу, але зберегли в якійсь мірі свою прабатьківську мову. Дякуючи цьому, Аттіла (Гатило бився булавою, гатив-зупиняв). об’єднав усі сколотські племена і був найгрізнішим імператором в Європі (Гуни від слова гуня – кожух вивернутий вовною на зовні, якого не міг розсікти ані меч, ані сокира, ані піка пробити, стріли ж взагалі – як комарики. Ця гуня була природнім панциром, і вой не впрівав, бо сира шкіра холодила тіло).

Після смерті Аттіли(Гатила) гунська імперія ослабла, а після вбивства остороготами (одне із сколотських племен) у 469р.в Добруджі його сина, гунські племена розпорошились в морі сколотських племен.

Після цього на руїнах Босфорського царства, з центром на Таманському півострові (грц. назва Тюмархе) повстає нове Тьмутороканське князівство, що добре відоме нам згодом як Тьмутороканська Русь, яка зазнала своєї слави у ІХ ст. за царя Бравлина, який з великим військом напав на Сурож, потім – на Малу Азію, дійшов до Константинополя і нагнав такого страху імператору Михайлу ІІІ та патріарху Фотію, що ті погодилися на незалежне Тьмутороканське єпископство. Як бачимо, християнство в Криму існувало ще до офіційного хрещення Руси-України. Та тоді воно було християнським а не православним.

За Євсеєм, першим істориком церкви, в ІVст.н.е. Ап.Андрію припала апостольська діяльність у Сколотії та Босфорському царстві, де було на той час понад 2.000 християн.

Але повернемось до Московії та її „визвольних діянь” у Криму.

„Нашою найбільшою трагедією в новітній історії, – пише В.Паїк, – була не тільки програна війна 1709р. під Полтавою, після якої було знищено козацтво, але й завоювання з нашою допомогою у 1783р. Москвою Криму.

Татари, завоювавши Крим у 1241р., залишили на цій землі кримських автохонів (родоначальників) та їхні культурні надбання в спокої… В Петербурзі після завоювання Криму добре знали про те, що, крім татар, тут жили не греки, а сколоти-готи і залишилася тут їхня величезна спадщина. І тому москалі за наказом Катєріни ІІ – (німкені за походженням, москалихи за духом і курви за суттю), по-варварськи знищили історичні джерела, могили-кургани та мистецькі пам’ятники, не дозволивши московським князям (Патьомкіну, Арлову) забрати деякі стародавні цінності до своїх музеїв. А ця московська пильність потрібна була для того, щоб раз і назавжди стерти з лиця землі всі сколотські сліди, а згодом сфабрикувати історію так, як це їм диктувала їхня пошехонська совість „старшєва брата”.

Ще до 1750р. московський історик І.Лізлов у праці ”Скіфская історія” за 1629р. і В.Татіщєв згадують десятки разів скитів-сколотів і наводять джерела із грецької історіографії від початку VІ ст.н.е. Та вже на початку ХІХст. у Карамзіна не знаходимо й слова про існування сколотів. А історія чомусь влізла аж у початок виникнення Київської Русі”.

„До такої руїни яку вчинила Московія в Криму у мирний час, не допустилася ніяка держава у світі за всю історію людства”, – пише в своїй книзі „Подорож в різні краї Європи і Африки” Е.Д.Кларк.

„Після того, як у 1830 році у Керчі знайдено найбільший золотий скарб в могилі Куль – Оба, – пише професор О.Дражньовський в книзі „Скити”. З того моменту почалась „золота горячка” у пошуках скарбів. До Криму послано так званих археологів Д.Крейту та А.Ашика, які довгі роки змагалися у руйнуванні та грабунку курганів – могил сколотських царів. Їхня головна мета – знайти якнайшвидше і якнайбільше золота, переславши його в Петербург. Зараз кацапи роблять це вдруге, очищаючи кримські музеї та художні галереї.

Тоді ж, змагались, шукаючи тільки золоті речі, інші – залишали, які з часом ржавіли і зотлівали. В такий спосіб було знищено неоціненні вартості, що могли б стати предметом дослідження України.

Таким методом, – твердять В.Паїк, – було знищено 2.500! царських сколотських могил-курганів, наших предвічних святинь, що деякі з них сягали висоти 20 метрів.

Вдумайтесь тільки, скільки віків, скільки тисячоліть необхідно було, аби поховати таку кількість царів? Скільки тисячоліть берегли ці святині наші предки, як свідків нашої великої минувшини для нас, щоб знали ми нашу предвічну історію і були гідні продовжувати її. Скільки наших царів, скільки династій спочило?

Покінчивши з руйнуванням праукраїнських пам’яток історії, московський імперіалізм взявся за переселення українців із наших предковічних земель. Так наприклад, тільки одним Столипінам було переселено в Сибір та Далекий Схід (Зелений Клин) біля півтора мільйона українців. А на зламі століть із надр московського сатанізму вилазить нова, удосконалена московська потвора – бальшєвізм-каммунізм, що своєю зловісною машиною переламав сотні народів, в тому числі понад 50 млн.(за це пізніше) українців знищено і депортовано…

І знову плюндруються не тільки пам’ятки культури, храми, спалюються бібліотеки, архіви, руйнуються кладовища і могили культурних діячів та вояків.

Сьогодні московські шовіністи захопили, і знову грабують не тільки праукраїнський Крим, Донбас. Вони як і раніше посягають на Одесу, Миколаїв, Херсон, Київ… Що це ?

Це агонія і переляк останнього диктатора московської імперії – путєна, який ніколи не цікавився історією, а тому і не вчив її, а отже ні бельмеса в ній не розуміє.

Крим до 1241р. був праукраїнським, з 1241р. до 1783р. – кримсько-татарським, з 1783р. по 1954р. – московським, з 1954р. по 2014р. – де-юре українським а фактично і практично московським… Але в якому 20?? р. півострів остаточно повернеться до НЕНІ, та буде за божим, – історичним правом належати русинському(українському) народу довічно!?.

 

P.S. Всім без винятку дякую за увагу. В полеміку не вступаю – бракує часу. Будьте стриманими при оцінці тих чи інших авторів, а тим більше таких як В.Бебик. Нас з вами навіть на поріг Ватикану не пустять, а його слухали кардинали (дуже освічені люди), задавали йому безліч запитань, одне з яких було приблизно такого порядку:

То що, тепер всю світову історію переписувати?.. на що В.Бебик знизав плечима та розвів руками. Мовляв, дивіться самі, думайте, гадайте що вам більше підходить: усталена і законсервована псевдо історична наука, чи новий і незаангажований погляд, на той величезний археологічний та документальний фактаж, що століттями приховувався від думаючих людей.

Автор: В.Білокінь