Но сначала следует сделать небольшое отступление и напомнить о серии статей Готельера Бандеровца, где он описывал свой опыт взаимодействия с нашей диаспорой из Новой Зеландии, а потом – по просьбе диаспоры, эпопею с новозеландской парой снайперов. То есть, наши люди на другом конце Земли активно принимают участие в нашей борьбе против оккупанта. И вот оттуда пришло письмо от коллеги, который представился как Макс, который описывает еще одно направление борьбы с помойной федерацией. Далее – цитата из его послания:

«Якщо коротко, то цього тижня в Новій Зеландії на Radio New Zealand (що є державною компанією) упіймали за руку поки що загально невідомого співробітника, який робив непогоджені правки до матеріалів стосовно України, змінюючи їхній контекст на проросійський. Поки що йде внутрішнє розслідування, а ми в той час викатили офіційне звернення від імені всіх укр. громад НЗ з вимогами прозорості розслідування, поширення його результатів і взагалі щоб вже почали щось робити з протидією пропаганди. Це одразу привернуло увагу місцевого ЦТ – сього був сюжет в новинах.

Від себе додам, це величезний прогрес для цих новозеландський ґобітів, які бояться робити будь що. Більше року ми б’ємося, щоб вигнали клятого посла мордора з НЗ, який об них усіх витирає ноги, а у відповідь чуємо щось приблизно як “а раптом йому буде неприємно?”. Може після Ісландії, щось зрушиться в цьому плані, але надії небагато. За час війни в премʼєрському кріслі сиділо двоє – обидва сцуть приїхати в Україну незважаючи на багато звернень і від нас (громад) і від Українських посадовців.

У березні ’22 у нас брали інтерв’ю, питали про Україну. Серед того що врешті публікували, вирізалося геть все про рашу, все було в стилі “В Україні людям погано, от же ж лихо яке! Поїхали далі!”. Через що українцям погано, хто це все зробив – жодного натяку. Потім взагалі припинили нами цікавитися, навіть коли ми медіа запрошували. А в останні два місяці пішли про нас позитивні статті в текстових виданнях і (зненацька!) такий розголос історії з Radio NZ. Думаю, це робиться показово і щось принципово змінюється в позитивний бік.

В цей самий час, посол РФ в НЗ роздуває ворожнечу між білими новозеландцями і маорі»

Не правда ли, знакомый почерк? Как видно из текста письма, пока имя этого деятеля, который от себя правил редакционные тексты и вставлял в них собственные, лапотные нарративы, неизвестно, но можно не сомневаться в том, что это как раз такой вот «несогласный», сбежавший в тихую и спокойную Новую Зеландию от дичи, которую оставил на своей родине, но он уехал из помойки, а вот помойка из него не выехала. Более того, наш опыт подсказывает, что она не выехала из 99% тех, кто сейчас бьет себя пяткой в грудь и отважно заявляет о том, что прутин им – не отец. И что характерно, такая отвага тем сильнее, чем дальше они уехали от границ федерации.

Ну а в самой Новой Зеландии таки удалось обратит внимание сонных властей на то, что агент российской пропаганды успешно и безнаказанно орудует в их информационном пространстве и никто на это не обращает внимания. Мало того, лапоть был настолько уверен, что такие действия никто не заметит, что стал это делать регулярно. У лаптей это вообще – основная скрепа. Если они не чувствуют отпора или наказания, они никогда сами не остановятся, пока их не остановят силой.

(Окончание следует)