Прошло больше года как моя дочь с внуком и внучкой в эвакуации. В мае 2022 в Болгарии родилась еще внучка. Это только кажется, что в эвакуации лучше и легче. На самом деле сложностей хватает, даже если все бытовые проблемы решены. Человек так устроен, он всегда на свой тухес найдет приключение и будет страдать.
Естественно, что с февраля прошлого года, и до 15 сентября, когда внуки пошли в школу, они и не думали учить болгарский язык. Как и большинство детей Киева, русскоязычны, украинский был только в школе. Война, начавшаяся в 2014, ничему не научила, родственники – большинство избиратели Зе, какая разница на каком языке разгавариваем…
И вот болгарская школа. Естественно, на болгарском языке, какая неожиданность! И внуки мои в болгарской школе вдруг стали неозвученными. А тут – мавпы! Оказывается, и в болгарскую школу, в районном центре в Болгарии, ходят дети московитов. Оказывается, московитов всюду много. Московиты сбежали из московии с тайной миссией нести руzzкий мир и скрепы в бездуховную Европу. И с кем будут общаться в такой ситуации украинские дети? Вот что мне пишет дочь:
«Взагалі тема дітей воюючих країн складна. Є друг Тіма, про якого Маша загадково запитала: «А можна дружити з ВРАГОМ?». Я кажу нєт. А вона: «А якщо ми не абсуждаєм палітіку?»
Болгарські діти це добре, і вони спілкуються, але Маша каже: «Тіма розуміє мої приколи і ми можемо один з одним паржать… а болгари не розуміють…»
Це все дуже сумно насправді.»
Далее у нас был длинный диалог. Дочь мне объясняла, что запретами ничего не решить, все равно сидят каждый день в одном классе. Ну а я советовал ей готовиться к следующей войне, когда этот Тима вырастет и придет защищать Машу от меня, бандеровца, если жив буду.
Но на мой взгляд, главная проблема такой ситуации в том, что огромное количество украинцев живут в ментальном пространстве роzzии. Им там уютно и комфортно, они не хотят оттуда выходить. И дети их там, а где же им быть? Вот представим ситуацию, что Маша не знает руzzкий язык, и говорит только на украинском. Возник бы такой вопрос? Нет. Московиты действительно не понимают украинский, особенно разговорный. Проверено неоднократно.
Что в такой ситуации делать? Для меня единственный способ – полный и безоговорочный переход на украинский язык. Со всеми. Единственное исключение – контрпропаганда, как ЛО, например. Никаких поблажек детям, знающих украинский язык. Обращается к тебе Маша на русском – игнорируешь, пока то же самое не скажет на украинском. Со взрослыми можно по-другому. Обращаются к тебе на московском – отвечаешь на украинском. Не знает украинского – на болгарском или английском. Полное исключение руzzкого языка из своей жизни.
Я это прошел в 2016 году. Приходилось себя контролировать ежесекундно на протяжении нескольких месяцев. Некоторые знакомые и приятели смеялись и троллили. А были и такие, кто раздраженно требовали, чтобы с ними я общался на руzzком. Некоторые пошли туда, куда потом пришел руzzкий корабль.
Все, кто с рождения в Украине разговаривал на руzzком, и думает, что вот когда-то, плавно, органично перейдет на украинский – разочарую. Никогда не перейдет. Только через усилия над собой. Только через сознательный труд несколько месяцев.
Руzzкий язык на территории Украины – это основа основ касапского «адин нарот» и приглашение в Украину танков, или что у них там осталось из военного железа. За украинский язык орки убивали и убивают наших граждан, но «какая разница» вбита в голову намертво, что весьма печально.
К сожалению, человек животное ленивое. А еще деление людей в нашей Украине на особенно буйных, умных и избирателей Зе никто не отменял. И вполне естественно, что с 2014 года мало людей сознательно перешли на украинский язык. И даже полномасштабное вторжение ничего не изменило.
Я часто слышу спекуляции – а воюют много русскоязычных. Ну и как это относится к собственному решению перейти на украинский? Я постоянно общаюсь с теми, кто воюет. И с теми, кто на полигонах на тренировках и подготовке. И 99% говорим на украинском. С канадскими снайперами говорил на русском и английском. С литовскими снайперами говорил на русском. А вот с украинцами – только украинский.
Моя дочь без всякой рефлексии заставляет Машу учить уроки. Применяет власть и давит на ребенка. А вот заставить Машу говорить на украинском, который Маша прекрасно знает – считает неправильным. Наверное, в Мариуполе тоже подавляющее большинство родителей считали математику важной, а украинский язык – ерундой.
Пора начинать подготовку к будущей войне, русскоязычные украинские родители, дедушки и бабушки. Адин нарот обязательно приедет на танчиках за вашими стиральными машинами и унитазами, ну и так, между делом, вас защитить от украиноязычных бандеровцев.
Я пока не знаю и не вижу другого пути, как вырвать ребенка из руzzкого ментального пространства. Но может он есть, этот другой путь? Подскажите, кто знает.
Моя личная позиция относительно дружбы с москалями полностью совпадает с этим видео:
А пока следующая война не пришла, работаем на победу в этой войне.
Всю неделю работал на снайперов. Бонифация и осминогов отставил пока в сторону, не хватает средств. Но снайпера довольны, вроде.
Знакомьтесь, Sandman из Новой Зеландии:
Проблему с адаптером для тепловизионной насадки LIEMKE MERLIN 50 решили, теперь все работает штатно. Труба тоже благополучно доехала. Так что вот видео благодарного Sandman. Но мы, украинцы, благодарны этому парню намного больше.
Сейчас в работе две вещи для парней из Новой Зеландии. Прибор ночного видения для ночных походов и метеостанция с баллистическим калькулятором Kestrel.
Куплен и отправлен Шейху тепловизор для наблюдения, дальность обнаружения тепленького орка 1300 метров.
Довольная Ирця получила павербанк:
Еще для Ирци и Коваля куплены две камеры TRIGGERCAM:
Эти камеры крепятся на оптический прицел и позволяют записать всю работу с прицелом. Очень полезная вещь для тренировок и обучения, а также для подтверждения транклюкации орков.
Бонифаций мне присылает такие красноречивые картинки, намекая что эти двигатели должны стоять на своем месте в броне, но на это не хватает средств:
Мы продолжаем работать до нашей полной Победы!
Гривну с любой гривневой карты можно отправлять по вот этой ссылке:
https://send.monobank.ua/jar/8kemUPY8Ff
Это так называемая «Банка Монобанка» для накопления средств. Отдельно даю карты Монобанка и Приватбанка:
Карта Монобанка: 5375 4112 0172 3553
Карта Приватбанка: 5168 7450 2252 7821
PayPal: olkras@yahoo.com
Если нужны реквизиты в долларах, евро, левах – пишите в комментарии.
Кому нужно подтверждение прихода денег – пишите на мейл olkras@yahoo.com.
Ваш Готельєр – бандерівець
Виривати потрібно було з дитинства. Через ті ж мультфільми з hurtom, наприклад. Через спілкування вдома виключно українською. Якби автор вирвав доньку то внучку не потрібно було б виривати. От такі пироги.
Все правильно – тільки повний відрив від московитів!
До речі, коли моя донька їхала на навчання у США, головним моїм наказом було: жодних стосунків з московитами. Але дотриматися цієї вимоги було не дуже важко – вона ж добре надивилася на “братьєв” у рідному місті – Донецьку, тому імунітет був гарний.
Забув сказати, що з дитинства мої діти були повністю у кацапськомовному середовищі (що не дивно для Донецька, де рідна мова почала звучати лише за рік-два перед початком агресії), але улюблені їхні іграшки завжди “розмовляли” виключно українською.
А ролик – чудовий!
До війни в Донецку українську гарантовано можна було почути рівно у двох місцях: МакДональдс та Львівська майстерня шоколаду, чи як її там.
Може й трохи утрую, але ситуація була катастрофічною.
Так, катастрофічною, але у 2012-2013 роках ситуація почала виправлятися, особливо після ЄВРО-2012. Що було приємно, рідну мову вже можна було почути у громадському транспорті і саме від молоді. Звичайно, на околицях Донецька, а тим більше у невеличких містечках – суцільний кацапстан. А от у селах і у самому Донецьку (принаймні в центральній частині) – були позитивні ознаки. До речі, за іронією, найбільш “совковими” серед великих міст завжди були Маріуполь і Краматорськ, там завжди на виборах тотальну перевагу мали комунофашисти.
P.S. Названі Вами місця я ніколи не відвідував, тому про них нічого не можу сказати.
Мені більше пощастило. Батько з Черкащини та мама з Харківщини з малечку зі мною з братом розмовляли двома мовами, ще й канікули в селі у родичів. До школи жив впритул до Критого ринку де часто було чути рідну мову. Перед війною в маршрутці на Карлівку неодноразово чув українську мову від старших.
https://calendars.com.ua/ua/p1247127467-azbuka-kartinkah-ukrainskij.html
https://www.17-minute-languages.com/ru/%D1%83%D1%87%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/
https://play.google.com/store/apps/details?id=com.simyasolutions.ling.uk&hl=ru&pli=1
Три возможности учиться украинскому, без особых усилий и даже с удовольствием.
Но без принуждения поначалу не обойдешься. Мне это стало ясно, когда я пытался заставить сына учиться писать без ошибок по-немецки – при том, что для него это практически родной язык. И только через несколько месяцев до него дошло, почему это необходимо.
Украинский действительно необходим. Израильтяне доказали, что это и нужно, и возможно.
На жаль, проблема не тільки з російською. Жінки з дітьми виїхали за кордон. Батьки пішли на роботу, діти до школи. Польської, болгарської, німецької, тощо. І потроху забувають рідну. Якщо війна продовжиться ще пару років, то дітей ми втратимо. Мати, що працює, не має достатньо часу не спілкування з дитиною рідною й достатньо коштів, щоб найняти гувернантку для цього… Розмовляв з дитиною, що лище ходить в садочок. В лексиконі вже більше польських слів, ніж українських.
Книжки, мультфільми, фільми, музика (пісні). Самого лише побутового спілкування все одно замало.
Гігієна то добре, інформаційна теж, але треба імунітет зміцнювати, а не стерильне оточування будувати. Бо інакше виросте україномовний прибічник чергового клоуна.
+++++
Переважна кількість youtube каналів, які дивяться діти, росіянські…
достатньо й українського контенту!
дитячі книжечки – українською, мультики – українською
нема українською – англійською, німецькою, іспанською, навіть китайською…
свинособача – табУ
+++
Онука, принаймні, правильну термінологію вживає у формулюванні питання. Вже є від чого відштовхуватися в роботі з нею.
Пізно зрозуміли що треба переходити на українську. З 1991 треба було почати і не було б війни. Чомусь москаль не напав на монголію. А чому? А тому що там немає мальчікаф і дєвачек с рускагаварящей челюстью, яких гноблять монгольські бандерівці. Як казав монтеск‘є розмна людина причину своїх невдач шукає в собі, а нікчемна – в інших
Дуже розумію шановного пана Готельєра, бо моя сім’я стикнулася з такою ж самою проблемою! Моєму онуку, який народився в Штатах, чотири роки. В садочок пішов російськомовний, бо україномовних просто нема. В сім’ї користувалися українською/російською у співвідношенні 50/50. Після 24.02.22 це співвідношення поступово почало збільшуватись в бік української мови, причому як внутрі сім’ї, а саме головне – у навколишньому середовищі: майже усі друзі перейшли на спілкування українською, читання – тільки українськи книжки, з мультиками складніше, бо українською в ютубі їх дуже мало. Але головне – із садочку онук перейшов вчитися до англомовної підготовчої школи, де лишилася лише одна російськомовна подружка. Перші півроку якихось суттєвих змін у спілкуванні помітно не було, але за останній місяць пішов прорив й зараз вже наполовину онук розмовляє українською! Так що рецепт є й він такий: зміна мовного середовища (у першу чергу в самій сім’ї) та терпіння!
Ну он москалям захотілося напасти на Фінляндію. Напали.
Зовсім не по причині захисту “русскоязічних”.
Вони іншу причину придумали. Тому про війну тут трішки інше.
А про мову – так, мову потрібно вчити, тим хто нею не володіє. Бо інакше “русскій мір” буде здаватися рідним і зрозумілим. Зі всіма наслідками.
> Ну он москалям захотілося напасти на Фінляндію. Напали.
Зовсім не по причині захисту “русскоязічних”.
Вони іншу причину придумали.
І чи багато на них у Фінляндії чекало як на “своїх”? І за якого співвідношення сил вони в результаті відгребли від фінів?
Це все складові Сили.
“Чомусь москаль не напав на монголію. А чому? А тому що там немає мальчікаф і дєвачек с рускагаварящей челюстью”
Вы уверены?
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA_%D0%B2_%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B8
Дограються. Що кацапи прийдуть ставити остаточку крапку у першості на спадок Золотої Орди.
Той відривок з кінострічки, хде хлопці зустрінули москаля, знятий конторой зеленьского. Хоть паржом?
Найліпший (він же й найпростіший) рецепт – у сім’ї розмовляти лише українською мовою!
Це основне. Далі (про це більшість не знає!) –
починати вчити писати ЛИШЕ після того, як дитина засвоїть навички розмовної мови. Це ДУЖЕ важливо.
Сам мав чистопородних українських батьків з незначною домішкою (з далекого 1812 року) польської крові, які розмовляли у сім’ї виключно російською. Батьки віддали мене у російську школу – батько був політпрацівником та добре розумів, що без вправного володіння російською мій шлях у житті буде нелегким. Рідну мову засвоїв серед однолітків у селі на канікулах, і це було не важко.
Вже в інституті психології дізнався, що РІДНА МОВА ПРОШИТА У ГЕНЕТИЧНОМУ КОДІ кожної людини.
Мова – це ще не все!
Необхідно добре знати історію своєї батьківщини. А вона в нас багатюща,
із безліччю перемог та поразок. Та з безліччю прикладів для вивчення.
І це саме те, чого зелені падлюки намагаються позбавити нове покоління українців.
То ж, борімося, та й поборемо!
+500 на двигатели! Извините что не много (на Приват скинул), но буду стараться по возможности подбрасывать …
Я понимаю выраженный уважаемым автором взгляд и абсолютно согласен с ним, если речь идёт об Украине и украинцах. Но если речь идёт не об Украине и её гражданах, а о тех, кто живет в других странах (например, сам я живу в США)Ю то я немного иначе смотрю на проблему русского языка. Русский язык – слишком мощный инструмент, чтобы отдавать его в собственность москалей! Нет, он должен служить всем тем, кто осознаёт опасность для мира проклятого руZZкого мира.
Саме тому її й має бути маргіналізовано. Раніше в окупованих після Другої світової війни країнах кацапською могли розмовляти всі. Після того, як її було вижбурено зі шкіл, вона там практично зникла. І цей процес мусить тривати. В тому числі й у США. Розвиватися повинні інші центри тяжіння.
Декілька слів від мене – поляка, який живе в Західній Польщі, біля кордону з Німеччиною. Після другої війни мої предки переїхали сюди з Золочева, що між Львовом і Тернополем — сім’я змішана, польсько-українська, її частина все-таки залишилася в Україні після повернення більшовиків. Мої прабабка й прадід, вони ще спілкувалися один з одним українською; моя бабуся й мама – вже ні. Але й надалі жили в побуті, як розсипані кимось перлини, окремі українські слова, наприклад: брусок, духовка, будяки, мешти, кучка, бовтун, виплат, гарбуз, посіпака, комаха, цідилко, посудок… і – звичайно – паляниця! В дитинстві я навіть не знав, що вони українські, що їх немає в словниках польської мови. Згодом, зрозумівши, що все-таки частка мого серця б’є по-українськи, я став самотужки вчити українську мову, попри те, що я тоді вже прекрасно володів російською, яка до початку 90-х років у польських школах була обов’язковою, крім того була мені потрібна, щоб читати російські щахові книжки. Й так сьогодні самі українці іноді повірити не хочуть, що я поляк – і тоді мені дуже приємно! Спілкуючись з українцями, я завжди говорю Вашою державною мовою, особливо стараюсь тоді, коли співрозмовник/-иця російсько- або суржикомовні. Це не ознака зневаги до другої особи, навпаки, я тоді хочу підкреслити, що вимогу гарно розмовляти українською я стосую передусім до мене самого. Mотто: хочеш змінити світ – почни з себе! Якщо йдеться про українських дітей, котрі змушені зараз жити за кордоном, усі їхні нові знання, мови, досвід та звички можить у майбутньому багато позитивного принести Батківщині. Сучасний світ – це глобальне, прогресивне мислення. Щоб діти могли залучити свій досвід задля добра майбутньої України, треба їм створити для того можливість, также в сенсі поваги до рідної мови: мабуть – у першу чергу. Інакше вони стануть оць такою аморфную масою, якою і є всюди кацапи. Й це не буде їхня, дітей, вина, але наша – дорослих. Якщо я можу додати щось з мого досвіду як поляка, нехай це будуть дві цитати, знані всім моїм співгромадянам (по-польському):
Maria Konopnicka (1842–1910), polska pisarka, pochowana na Cmentarzu Łyczakowskim we Lwowie. // Początek wiersza i hymnu “Rota”:
Nie rzucim ziemi, skąd nasz ród,
Nie damy pogrześć mowy!
Polski my naród, polski lud,
Królewski szczep Piastowy.
Mikołaj Rej (1505–1569), polski poeta, prozaik, teolog i polityk. // Ze zbioru epigramatów satyrycznych “Zwierzyniec”:
A niechaj narodowie wżdy postronni znają,
iż Polacy nie gęsi, iż swój język mają.
Величезна повага до Вашої української. Але… “сім’я змішана, польсько-українська”, а “я поляк”. Не українець на четвертину, восьму, шістнадцяту. А поляк. Така Ваша самоідентифікація, Ось і боюся, що діти, спочатку зі змішаних родин, а потім і з возз”єднаних за межами України, забудуть своє коріння. Як написала наша співгромадянка Ліна Костенко: “Нації вмирають не від інфаркту.Спочатку їм відбирає мову…”
“Але… “сім’я змішана, польсько-українська”, а “я поляк”.”
Не нужно наезжать не по теме. Если поляк (гражданин Польши) помнит свои украинские корни и говорит еще и по-украински, то радоваться надо.
Когда-то, сразу после развала совка, когда вдруг открылся мир, выяснилось, что самый чистый украинский – у канадцев. И никто им не пеняет, что они канадцы, а не украинцы. Я кстати тогда послушал канадскую передачу и тоже поразился их украинскому языку. Но идентифицируются они как канадцы украинского происхождения.
Проблема как раз не в языке, что бы там борцы за чистоту языка не говорили. И если уж честно, то кацапы идут защищать совсем не русскоязычных. Даже если бы в Украине совсем никто не говорил по русски, даже если бы никто не смотрел их телевидения и даже если не было бы ностальгирующих совков, они все-равно бы нашли повод напасть. Вот смотрим на Францию или Испанию – там вроде узкоязычных как бы нет в товарном количестве, но кацапы тем не менее мутят воду. Или вот в Сирии – там тоже язык защищали? А в Афганистане?
Думаете, если все перейдут на украинский – все, опасность миновала?
С другой стороны, озвучивается гораздо более реальная проблема – возвращение в страну беженцев. Или отъезд после окончания войны некоторой вполне заметной части активных патриотов, которым не будет места в одной стране с Zебилами. Или думаете, не будет “я вас туда не посылал”, как это было в 14-м – 15-м? Сколько бизнесов ушло из Украины после 19-го до начала активных боевых действий? А сейчас выдавливают и оставшихся, на дороги денег не хватает. Нет бизнесов, нет работы, зебилы у власти, шансов стать частью Евросоюза нет – сколько людей не вернутся в страну? А сколько отвоевавших уедут к семьям? Проблема она не в языке, она в головах, во власти, которая есть отражение общества. И именно это и определяет будущее страны. Чтобы не получилось – “выиграли войну, проиграли победу”.
> Думаете, если все перейдут на украинский – все, опасность миновала?
Ні, звісно. Але зменшилася би. Через іншу самоідентифікацію.
Це не достатній крок. Але один із необхідних.
Все верно. А ещё детям нужно общение. И если украиноязычный контент будет качественен во всех сферах: музыке, фильмах, ТВ, Интернете. Литературе, etc. Контент нужно создавать. Никто не говорил, что это будет легко и то в один день.
І не обов’язково чекати цього від влади (це до питання парадигми патерналізму).
Чудова стаття! На всі 100% згодна з шановним Готельєром – бандеровцем!
+++
Мені півроку знадобилося провести в Чехії, щоб повністю перейти на українську, і тільки потім, в Харкові, я зміг спілкуватися тільки українською
Просто до уваги. Тут є прилади нічного бачення
https://madeiraoptics.com/collections/thermal-night-vision?sort_by=price-descending
може буде корисно.
Також Бутусов шукав Мавіки, є тут
https://www.powerplanetonline.com/pt/search?searchCriteria=Mavic&searchblog=1&searchcategories=1&searchproducts=1&searchpages=1
Ще є така думка!
Хлопцям, які з коптерів зкидають гранати, якщо на гранату натягнути нацюцюрник з запалювальною сумішшю, вага збільшиться не суттєво, ефективність зросте!
Пост будь ласка видаліть!
коли посилаєш москаля вслід за рюске кораблем на його мові, то він від цього буде в реальному акуї, буде чухати свою ріпу, як же так – “братушка” і посилає. тому правильно автор зазначив, для контрпропаганди це потрібно. і не тільки тут, на ЛО, а й в інших місцях. Головне, щоб русня зрозуміла реальне ставлення до них українців, як україномовних, так і російськомовних. тобто не має бути серед українців тих, хто кликатиме “путєн ввєді”, а всі українці, незалежно від того на якій мові вони балакають, мають згуртовано і дружно посилати москалів вслід за їхнім кораблем.
У меня в принципе похожая ситуация “можно ли дружить с врагом”.
Я уже рассказывал о разговоре с дочкиным учителем истории. У них в классе есть русский мальчик, так он мне рассказывает, что хотел бы чтобы дочка с ним дружила. На что я ему сказал “мы конечно здесь американцы, мы тут не воюем, но держите их подальше друг от друга”. Он тоже пытался рассказывать мне что не все русские плохие и что это все подтасовки, которые показывают массовую поддержку войны, “на самом деле они не такие”.
В Україні зараз видно, які вони насправді, не на словах, а на справі. :-/
Доброго дня.
Напишите мне, пожалуйста, почта сменилась.
Написав.
З повагою,
Готельєр
Приехавшие меньше года назад украинские дети уже довольно бегло говорят по-фински (а это сложный язык) и им нравится учиться в финских школах. Пан готельер к сожалению прав, если война затянется им будет очень трудно вернуться в Украину.
Вот именно изучение языка и учеба в иностранной школе не только не проблема, но и большой бенефит. А как дети едут учиться в другую страну “по обмену”?
Проблема именно в том, что как описал Готельер дети пытаются оставаться в своем собственном комфортном пространстве и стараются общаться исключительно с подобными себе, пусть даже и москалями. Как раз им нужно ограничить общение даже с украинскими беженцами, я уж не говорю про москалей, и окунуть с головой в местную школу и общение с местными. Тогда будет толк.
До 14 лет – самый лучший возраст для изучения языков, чем больше выучат, тем им самим же будет лучше.
Повністю підтримую!
Насправді, найідеальніша ситуація – це коли діти в школі розмовляють виключно мовою країни перебування, а вдома – виключно рідною мовою.
проблема не в изучении, выученный язык только на пользу, проблема в том что детям здесь начинает нравиться, они сравнивают свою бывшую школу с нынешней (к сожалению украинские школы тут немного проигрывают), свой разрушенный дом с тем, в котором они сейчас живут, и многие подумывают остаться здесь и не возвращаться. Чем дольше они тут живут и чем лучше знают язык – тем больше у них возможностей остаться.
https://yle.fi/a/74-20021386
То что дети увидят хорошие школы, а граждане увидят жизнь в приличных местах – огромная польза. Перестанут рассуждать о “самом лучшем советском образовании” и колбасе по 2:20 и займутся таки построением качественной жизни у себя дома.
А вот с языком есть определенные трудности, тут нужна дисциплина. У многих эмигрантов дети, даже которые родились еще там, не говорят на родном языке, поскольку родители не следят и не заставляют. А местный язык очень быстро становится основным. Но это конечно не за год-два. Поэтому в школе говорят на местном, а дома – исключительно на своем.
Что бы я хотел посоветовать украинским беженцам в Европе и в других странах:
– воспользуйтесь шансом и получите максимум пользы.
– не сбивайтесь в кучки, не образуйте гетто, старайтесь максимально общаться с местными, вливайтесь в местную жизнь.
– УЧИТЕ ЯЗЫКИ! Вот сколько сможете выучить – столько и учите! Дома можете говорить на украинском, но главная задача – местные языки. Это лучший шанс для изучения языков. Во многих странах беженцам предоставляют бесплатные языковые курсы, изучайте методом погружения.
– Воспользуйтесь всеми имеющими возможностями посмотреть окружающий мир – поездите по окрестностям, поедьте в туристическую поездку, беженцам где-то дают бесплатные или почти бесплатные билеты в зоопарк-театр-etc – пользуйтесь. Попытайтесь понять как устроен мир за пределами Украины / бывшего совка, как там живут люди.
– Идите учиться в местные школы-колледжи-университеты. Старайтесь не ограничиваться украинскими школами в изгнании. Получайте качественное европейское образование да еще на равных правах с местными, местами бесплатно (Германия например).
– Воспользуйтесь по максимуму местной медициной, особенно когда беженцам дается такое же медицинское обслуживание как и местным.
– Научитесь водить автомобиль и получите местные права, конвертируйте украинские в местные.
– Конвертируйте профессиональные документы в местные, воспользуйтесь курсами повышения квалификации, особенно когда они предлагаются местной биржей труда. Получите местные лицензии, начните работать по специальности, получите местный опыт работы, он сильно отличается от украинского.
Все это дает вам громадный шанс повысить свою ценность – вернетесь ли вы в Украину или останетесь там. А вот вопрос возвращения – он конечно индивидуальный, но и сильно зависит от украинской власти после победы. С одной стороны Украина для всех, в том числе для иностраннцев может быть страной неограниченных возможностей – восстановление, построение новой послевоенной Украины, возникновение современных высокотехнологичных бизнесов вместо разрушенной совковой индустрии. Тут просто золотая жила в хорошем смысле этого слова. А с другой стороны – Ze-наполеончик.
+