Старий кримнашист, московський ПЕН-централовець М. Веллер нещодавно казав, що велика та могутня московська література йому нічого не дала. Все найкраще він взяв з гнилої Західної літератури. У часи СРСР «Зевсом» літератури був Л. Толстой. Щоправда, зараз його тихенько прибрали дуже далеко у тінь, безальтернативно замінивши Пушкіним. Московські піїти, більше ніж просто майстри слова. Вони універсальні солдати: філософи, психологи, футурологи, пророки та майстри вишивати православним хрестиком. Якби не критикували Пушкіна його сучасники, слід визнати, що саме Пушкін є фундатор московської літературної мови. Він зменшив кількість болгарських слів та створив стандарт мови, якою користуються донині. Щоб не смішити весь світ, московітам слід заховати далеко у глибини архівів для вузькопрофільних літературних дослідників опуси Пушкіна, типу «Клевєтнікам Росіі» та «Разгавор с англічаніном…».

Гуманізм Л. Толстого став екстремізмом сучасної Московії та хіба «дзеркало революції» само не створило передумови власного падіння? Його безальтернативний фаталізм та віра, що раз майбутнє непередбачене, то і не слід завчасно намагатися впливати на прийдешнє. Краще, нехай воно там само собою все котиться, як буде так і буде. Коли найкращі люди країни стають суспільними євнухами, то святе владне крісло не стає порожнім, туди лізе наволоч усіх станів. А співати гімни духовному калітству, брудним ногам, вошивим головам та спотвореним сифілісом обличчям — це вже занадто по-московському. Це без нас, залиште собі Вашу «велику літературу».

Народна творчість. Тут і коментувати особливо нічого, крім плагіату українського фольклору: «курочка Ряба», а не Пєструшка, «Колобок» — а не Круглобок. Чи слід нагадати про «Завєтниє сказкі» Афанасьєва? Про цю збірку тупих у своїй граничній ницості фантазій, по зрівнянні з якими порнографічна творчість І. Баркова є шедевром, як «Amores» Овідія. А навіщо дорослі розповідають дітям казку про «Ємєлю», чому вони хочуть навчити своїх дітей? Це саме та народна пам’ять, яку треба якшвидше забути.

Щі Вам не подобаються? То згадайте Миколу Костомарова, який розказав, що таке московські «суші», для яких крєст’яніну необхідно брати на базарі не просто вонючу рибу, а вельми смердючу, бо просто вонюча «єщо нє поспєла».

Цнотливих західних дипломатів та мандрівників вражали глобальні масштаби содомії у Московії. Багато чоловіків, які мали дружин, втрачали багато часу проводячи сексуальну освіту малолітніх хлопчиків. Тобто, це був не просто гей-рух, а педофілія з посконним стажем. Старець Філофей, коли писав новому загарбнику землі псковської — Василю ІІІ, нічого не казав про Москву, як третій Рим. Він просто нагадав, що нині стоїть третій Рим, а тоді нехай формально, але існувала Священна Римська імперія. Але ж і болгарський цар Симеон І Великий, і сербський король Стефан Урош IV Душан та навіть османський султан Мехмед ІІ Фатіх — всі вони не відмовлялись від почесного звання: заслужений майстер третього Рейху. А найголовніше, Філофей просив зупинити московські содомські традиції та хреститися так, як і весь православний світ.

Відомий юрист Богдан Кістяківський писав, що у царській Московії цивільне право було у жалюгідному стані, певно у незрівнянно нижчому ніж кримінальне, а конституційного, зрозуміло просто не існувало. Важко, певно неможливо перевести на інші мови таку відому всім тогочасним адвокатам фразу, як: «чесний лжєсвідєтель».

Правовий нігілізм є основою існування Московії, а окремі юристи, які іноді видають свої окремі думки щодо Конституції, залишаються найбілішими серед білих ворон. Перша, друга та дев’ята глави їх Конституції не може бути змінена, так вони і не міняються, але вводяться зміни до інших глав, які суперечать основам конституційного ладу. І майже НІКОГО це не бентежить! Але є всі можливості, щоб прийняти нову Конституцію згідно 135-ї статті. Треба зібрати Конституційні Збори (щоправда, ще треба прийняти федеральний закон про них) і написати нову Конституцію, де можна узаконити рабство, снохатство, шваброправіє та посаду главстєрха. І це буде ЗАКОННО!

Наша українська Конституція не дозволяє такі революційні дії, один лише перший абзац 8-ї статті, як електронний тригер один раз зведений, назавжди фіксує верховенство права в Україні.

Нарешті, залишається останній ultima ratio Московії — вундервафлі. Гіперзвуковий лапоть обов’язково покарає супостатів, які не визнають світової гегемонії Московії! Якщо протиракетні технології ХХІ-го століття можуть знешкоджувати ядерні ракети ХХ віків, то що можна протиставити ворогу, який набагато технологічніше за тебе? Лише ту зброю, яку теоретично неможливо зробити, бо проти гіперзвукової ракети завжди знайдеться гіперзвукова протиракета.

При швидкості у 4 Мах корпус ракети при польоті у стратосфері нагріється вище 500 °С. Кристал кремнієвої мікросхеми гарантовано виходить з ладу при температурі у 125 °С. І це з врахуванням власного саморозігріву. Чи може при такий температурі не вибухнути боєкомплект, паливо ракети? А до гіперзвуку треба зробити ще один мах.

(Далі буде)