Автор — Тимур Литовченко
З серії «Типу того, до пізньої кави» — бо написати це я хотів ще близько 4:00 ночі, але треба ж було поспати хоча б пару-трійку годин… Точніше, написати хотів коментар, але надто розлогим він виходив. І плавно переходив у таку собі статтю… А коли саме допишу матеріал тепер — не знаю. Одне добре: виявляється, дописуючи матеріал «Мафия бессмертна? (Часть 2)», шановний Anti–Colorados заснув і опублікував його з обірваним закінченням. Тепер він дописав текст, отож маю, від чого відштовхнутися. Отже…
А все это потому, что либо у нас нет карабинеров, либо мафия таки бессмертна.
Ні, шановний Anti-Colorados’е! І карабінери у нас є. Небагато — але є. Просто вони зараз зосереджені в інших місцях і займаються іншими справами. Та й мафія наша не така вже й безсмертна. Річ в іншому — у виборі нашого суспільства! І вибір цей ми зробили, вважайте, три десятиліття тому…
Як технар за освітою, пояснюю на технічному прикладі. Припустимо, перед нами — миска з каламутною рідиною, яку водою навіть важко назвати. Наше завдання — розділити каламутну рідину на фракції, відділити бруд від вологи й довести її таким чином до стану питної води. А відділений мул викинути — як і належить повестися з брудним мулом…
Що при цьому зробить тямуща людина? Піде до крамниці, виходячи з наявних грошей, придбає максимально функціональний фільтр, повернеться додому, пропустить каламутну рідину крізь фільтр, відфільтровану воду прокип’ятить і таким чином доведе її до стану питної води.
А що зробить людина нетямуща? Почне відстоювати каламутну рідину. Потім зіллє верхній шар, максимально схожий на воду. Потім знов почне відстоювати зливки і знов зливати… І знов, і знов… Рано чи пізно, вже «майже чиста вода» зацвіте — тоді нетямуща людина почне сушити мізки, а що ж робити тепер?! Зрештою, спробує прокип’ятити і випити максимально відстояну воду (бо пити ж хочеться!) — і таки підчепить шлунковий розлад з усіма неприємними наслідками.
Ось у нас саме те й відбулося…
З матеріалу «Мафия бессмертна?» випливає, що під завісу дивного процесу, відомого на заході як Perestroyka (саме так, транслітерацією — бо перекласти це адекватно цивілізовані люди не могли) нашому суспільству дуже вдало підкинули такі серіали, як «Рабиня Ізаура» (я б ще додав до неї «Богатые тоже плачут») і «Спрут». Останній примусив пізніх homo soveticus думати, нібито «мафія десь там, на Заході», у нас же мафії нема…
Перепрошую, але такий погляд на наявний стан речей є щонайменше наївним. Ще завдяки культовому (за радянських часів) к/ф «Пираты ХХ века» пізні homo soveticus могли зробити простий висновок: західний пірат — жалюгідний шмаровоз; радянський цивільний моряк крутіший від західного пірата!.. А згаданий мною в коментарі к/ф «Воры в законе», як і не згадані к/ф «Асса», «Игла» та ін., і навіть пізньорадянські серії кіносаги «Следствие ведут ЗнаТоКи» просто-таки кричали: в СРСР мафія є!!! І порівняно з радянською, італійська мафія — це жалюгідні шмаровози!.. Ну, хіба що комісар Каттані виглядає дуже мило… До речі, актор Мікеле Плачідо (Michele Placido) грав також нью-йоркського мафіозі з італійським корінням у к/ф «Зв’язок через піцерію» (1985), який з успіхом демонструвався в наших кінотеатрах… А вже польсько-радянська кінокомедія «Дежа вю» (1989) наочно демонструвала:
Радянські мафіозі — це не італо-американські шмаровози!..
Ну так, в «Дежа вю» Микиту Нечипорука (Мікніча) хапають радянські міліціонери і саджають за самогоноваріння… Але то були 1920-1930 роки. Відтоді радянська міліція давно й надійно еволюціонувала в ментів, ментяр та іншу наволоч. І вже було очевидно, що навіть КДБ взяв курс на зрощування з мафією. І в підсумку міг вийти лише такий «Спрут», що і комісар Каттані, й нью-йоркський мафіозі Маріо Віолоне плакали би півлітровими сльозами!.. Так-так, нічого іншого, більш путящого вийти не могло…
Що треба було зробити?! Те, що зробили країни колишнього соцтабору (або ж Варшавського договору, якщо завгодно) та країни Балтії (колишня Естонська РСР, Латвійська РСР і Литовська РСР):
ЛЮСТРАЦІЮ!!!
Себто, викотити список посад, а також виборних позицій, які б не могли обіймати всі представники радянського партійно-господарського активу. А також пов’язані з радянськими спецслужбами і силовими структурами не нижче певних посад. Ніколи. Ні за яких обставин…
В художній формі (якщо вже шановний Anti-Colorados заговорив про кіно) цей рецепт викладений в к/ф «Покаяння» (1984, на екрани вийшов у 1986). Юний Торніке Аравідзе — онук «міського керманича» Варлама Аравідзе, по маківку замазаного людською кров’ю, застрелився з рушниці, подарованої любим дідусем. Тоді батько загиблого юнака — Авель Аравідзе прокляв свого батька, власноруч викопав тіло колишнього міського керманича з могили і скинув в урвище воронам на поталу. Але…
Але «Покаяння» завершується іншою сценою. Виявляється, все це очищення було лише… фантазією удови-кондитерки Кетеван Барателі, батьків якої знищила злочинна влада під керівництвом Варлама Аравідзе! І живе вона, і свої торти пече, до речі, на вулиці імені Варлама Аравідзе…
Так само і в наших реаліях каяття за минуле відбулося лише в думках. Покоління наших батьків (покоління Авеля Аравідзе і Кетеван Барателі) не прокляло своїх батьків, не викопало їхні криваві трупи з могил і не викинуло хижим птахам на поталу. За це покоління наших батьків було допущено до влади над успадкованими радянськими активами. З них і утворилася старша генерація пострадянських олігархів.
Наступне покоління (моє, шановного Anti-Colorados’а та інших присутніх на «Лінії Оборони» людей старшого піонерського віку) не застрелилося, як психічно неврівноважений Торніке Аравідзе. В Україні наше покоління спромоглося лише на студентську Революцію на граніті 1990 року — про яку шановний Anti-Colorados тепер навіть не згадує. А Помаранчеву революцію (фронду) 2004 року, до якої він приєднався за покликом совісті — робили вже колишні «комсомолята», які були допущені до володіння колишніми радянськими активами й дали молодшу генерацію пострадянських олігархів.
Оце і є не пройдене очищення: процес відстоювання каламутної рідини з подальшим багатократним відстоюванням-зливанням і цвітінням!.. Бо замість жорсткої разової фільтрації ми пішли на незрозуміло який самопальний процес, що завершиться хтозна коли…
Прихід у 2010 році до влади Януковища, у підсумку, виявився благом — бо так сколихнув наше болото, що в 2014 році ми хоч якось почали фільтрування. Так — наш фільтр був саморобним, дірявим, складеним нашвидкоруч з перших-ліпших підсобних матеріалів… Так — процес фільтрації не був завершений… Так — рідина зацвіла, і в ній закумкали зелені жаби… Так — відфільтрований мул тепер порціями вкидають назад… І так — ініціатива поступово переходить до наступних поколінь, які незлим тихим словом поминають нашу нерішучість і безглуздість наших дій… Між іншим — справедливо поминають!..
Але хоч якийсь досвід фільтрації все ж був набутий! Принаймні «золотий четвертак» означився чітко. Тому лишається продовжити розпочате, спираючись вже на набутий досвід. Можливо, колись-то й до вранішньої кави доживемо!..
В ситуации Украины нужно не очищать, а зачищать и вывозить! И уже давно.
Так — процес фільтрації не був завершений… Так — рідина зацвіла, і в ній закумкали зелені жаби… Так — відфільтрований мул тепер порціями вкидають назад…
__________
Той “відфільтрований мул” і надалі будуть закидати обратно після будь-якої люстрації, якщо не буде проведена судова реформа.
А ще потрібно заручитися повною підтримкою США в питанні люстрації, тому що тут потрібні сильні союзники у боротьбі з усілякою наволоччю, бо Європа і Кацапстан будуть завжди на боці “відфільтрованого мулу”, хоча кожен і зі своїми інтересами…
За часів Пороха я дуже не хотів щоб Україна потрапила під зовнішнє керування.
А ось зараз – вітав би зовнішнє керування США нами, мабуть, найпершим у країні.
У спецназа есть таблетки, которые бросаются в любую грязную воду (даже с нефтепродуктами!)и через некоторое время её можно пить. Да, эта вода ужасная на вкус, но она безвредна для человека и, главное, уталяет жажду!
Спецназ такі пігулки має – але то ж спецназ!.. Особлива категорія людей… А тут йдеться про народ в цілому…
Эти таблетки есть для всех желающих. Правда они не “волшебные”, а просто обеззараживающие.
Но таки умный человек, оказавшись в полевых условиях, не будет бегать и искать магазин, а быстренько соорудит фильтр из подручных материалов. Это не просто, а очень просто. Ну если есть такая таблеточка – то кинет таблеточку, если нет таблеток, а есть хлорка – каплю хлорки, нет хлорки – прокипятит.
жорстко, але справедливо!
якщо МИ почнемо діяти, як спецназ, пігулками, то ВСІ завопієтю і про права чєлавєков, і про антисемітизЬм…
УКРАЇНА мала чудовий шанс очиститься від бруду совка,як у Польщі та в странах Балтії, з президентом Порошенко але цього не могли дозволить зробити Крем@ляді і то що зараз відбувається на Донбасі на сам перед за ради збереження цього ,справжнього СПРУТА а ні як із за вступу до НАТО або ще якоїсь дурниці.Хотів Порох зничтожити цю ,кровсмоктущюю істоту,зничтожити?В думках-можливо,а на ділі?На мій погляд-НІ,ніяких дій у цьому напрямку я не побачив,ця праця для таких лідерів як наприклад-Ердоган,але ж Порох свій шанс мав і використовував як міг у той час,це без сумнівів. Але не час кричати про зраду,дуже сподіваюсь що трояньскій кінь їм і окажется,на сам перед для свого жаждущего до халяви-виборця,це раз,для Крем@лядей-по друге, і там схоже вже це зрозуміли,та і секундна посмішка Пороха коли оголосили висновки виборів-дуже значима і як для мене -багатовартовая.Якщо кінь буде в кубі-ВСЕ БУДЕ -УКРАЇНА.
Це мусить робити виборець через своїх представників?
Так він і робить.
Я дуже дякую йому. Ось просто дуже.
🙂
Фільм мені не зайшов якраз через те, що наруга над трупом в принципі не може призвести ні до якого очищення. Набагато простіше в пориві гніву чи дурі один раз викинути з могили кістки, ніж щоденно, можливо довго, працювати над тим, щоб ім’я тирана зникло з назв вулиць, та й з його могили – теж. А українське суспільство… Мало того, що треба прийняти люстраційні закони, має ще бути суспільна згода на їх виконання. У нас он ременями пристібаються 35% водіїв, хоча від цього прямо залежить життя. А тут треба забити в підсвідомість, щось, від чого життя напряму не залежить – не брати на роботу люстрованих. Не знаю, як це вдалося чехам, але там це спрацювало Бо періодично читав (зараз вже ні, бо вік у них – пенсійний) стогін різних їхніх партфункціонерів, що на роботу беруть максимум – автомеханіком, навіть директором автосервісу – ніт. То ж могили хай залишаються собі, а от над свідомістю наріду – ще працювати і працювати…
+++
Так не було ж ніякої “наруги над трупом”!!! В тім-то й річ, що то були лише ФАНТАЗІЇ удови-кондитерки Кетеван Барателі, яка жила собі на вулиці імені кривавого ката і спокійно тортики пекла!.. Отож не було не тільки багаторазового викопування з могили тіла Варлама Аравідзе, але й ЛЮСТРАЦІЇ ТЕЖ НЕ ВІДБУЛОСЯ!.. Отже, фільм таки треба було переглянути уважніше. 🙂
Не треба. Зовсім.
Саме тому, що все це фантазії. І вулиця імені.
Маємо дивитись в сьогодення і якомога раціональніше, плюючи на звинувачення в цинізмі і інші апеляції до літературно-філософічних мудростей, робити справу. Справу, в якій доводиться таки крпирсатись в лайні та забруднити руки.
Радянщина протрималась так довго не в останню чергу завдяки культу літератури. Навіть в тодішньому самвидаві.
І цей фільм був одним з компонентів тих бепрецедентних гальм, що з майстерністю створили радянські спецслужби. Гальм для розвитку справжнього інтелекту.
Бо ж досвід створення і ефективності тих гальм брався в тисячолітній історії християнства. З його догмами, судами і інквізицією.
Для розумників створювалися сурогати знання у вигляді псевдовільнодумних текстів і такого ж кіно.
То ж не варто повертатись назад і досліджувати те, що того не варте.
Є суттєво більл важливі питання…
Точно так,як є література і кіно, що будуть і цікаві і актуальні ще довгі і довгі роки.
Реальний випадок–Василь Васильович Сталін застрелився з рушниці,яку йому подарував дід–маршалТимошенкл
Ага. Тепер зрозуміло, навіщо міністр МВС роздаровує наліво-направо нагородну зброю. Для майбутнього очищення рядів 🙂
🙂 🙂 🙂 ++++++++++++++++
Тимошенко
4 листопада 2011 році в електронній версії журналу “Тиждень” вийшла моя стаття: “Сепаратизм – секретна зброя регіоналів”.
tyzhden.ua/Politics/34583
Цю назву моїй статті дав, тоді редактор електронної версії “Українського тижня”, Дмитро Крапивенко. Моя версія називалася: “Чому партія Регіонів не може не бути злочинною, бандитською партією?”
Я міг би написати майже таку статтю у 2005 – 2007 роках, але вважав, що її назвуть “заказухою” на користь влади.
Наприкінці я написав:
“Небезпека втрати влади (для партії Регіонів) надихатиме на нові злочини, ступінь важкості яких не стане перепоною до їхнього скоєння, і на такому тлі «Сіверодонецьк-2» здаватиметься дрібним хуліганством.”.
Партия регионов-пристанище для всякого рода сброда,выжившего после лихих 90-х и получивших возможность “подкармливаться” с определённых рук чем БОГ послал или чем позволило тогдашнее руководство страны,за что они до сих пор в почёте.
А ХТО обирав партію Регіонів у Верхову раду?
Вона сама туди телепортувалася??
Выбирающие это уже другая тема,хотя как не раз писал-каждый народ заслуживает своих правителей или рыба гниёт с головы,сгнила голова,должна сгнить и рыба,от этого никуда не деться.
> В Україні наше покоління спромоглося лише на студентську Революцію на граніті 1990 року — про яку шановний Anti-Colorados тепер навіть не згадує. А Помаранчеву революцію (фронду) 2004 року, до якої він приєднався за покликом совісті — робили вже колишні «комсомолята», які були допущені до володіння колишніми радянськими активами й дали молодшу генерацію пострадянських олігархів.
__________________________________________
Эпиграф – …не везёт мне в смерти – повезет в Любви…
@Тимур – Самое страшное (как сейчас понял) было не в том что ‘Решились’ на “Революцию на Граните”, а То что потом стало с теми кто участвовал.. Не буду повторять, то что и так знаем – больно вспоминать…
По Оранжевой – ‘поросюка’ ещё помним ? (.. с яго ножкой..)
Так вот на окончании Оранжевой Революции лично видел как оно бегпло по Крещатику и вопило – Как? Как? Как Я-Я-Я МОГ ПРОПУСТИТЬ ТАКУЮУЮУЮ БУЗУУУУ!!!!!
Когда ‘оно’ ‘всплыло’ на ТВ и т.д. Первое, что подумал – ну все… пориплыли…
А сейчас – та ну его… Или точнее – ‘поросюк’? – а мне он больше Паниковского+Шурочка напоминает … Гантелю ему, чтоб не сомневался, а заодно был при Деле…
Не пройдене очищення… А МИ мали можливість його пройти? Країни колишнього соцтабору мали СВОЮ ДЕРЖАВУ і їм залишалось тільки змінити комуністичне керівництво на національно-патріотичне, той же Гавел, котрі ініціювали люстрацію. Незалежність України від СРСР прийшла через компроміс націонал-патріотів з комуністами в ВРУ, а першим президентом став партункціонер Кравчук. Міг він ініціювати люстрацію поти себе самого та своїг колег з КПУ? Ні і ще раз Ні!