Автор — Тимур Литовченко

 

Доброї ночі, шановні! Мені зараз весело…

Ні, не так: мені зараз дуже весело!..

Ні, навіть не так: мені зараз дуже-дуже-дуже весело!!!

А знаєте чому?! Бо повністю, на 100%…

Та якої там?! На всі 1000% повторюється ситуація з Підприємницьким Майданом, що мала місце рівно 10 років тому!.. Тільки тоді — у 2010 році він звався Податковим Майданом, оскільки «біло-блакитний» уряд Кілі Азірова так закрутив гайки нашому малому та середньому бізнесу, що той вийшов на масові протестні акції у центрі Києва. В листопаді 2010 — січні 2011 року протести відбувалися:

• під стінами Верховної Ради України;
• під Адміністрацією Президента України;
• і звісно ж — на Майдані Незалежності.

В усіх цих місцях неодноразово побували представники журналу «РоботодавецЬ», в якому я на той час працював головним редактором. Зокрема, і я сам — наприклад, як акредитований до Верховної Ради та до Кабінету Міністрів…

А до чого тут Кабмін, спитаєте?! А до того, що Постановою КМУ від 22.12.2010 року №1210 «Про затвердження Положення про Координаційну раду з питань розвитку малого та середнього підприємництва та її складу» був затверджений персональний склад Координаційної ради з питань розвитку МСП при Кабінеті Міністрів, а на самому початку січня 2011 року безмірно щасливі члени новоспеченої Коордради зібралися на найперше організаційне засідання! Я там був, тих членів фоткав і всі їхні очікування на диктофон записував. Разом з дифірамбами «мудрій владі, яка нарешті почула бізнес»!..

От на тому й завершився Податковий Майдан 2010 року…

Який після Революції Гідності 2013-2014 років з переліку «українських Майданів» був викреслений. Втім, як і Автомайдан 2011 року — але про нього варто буде сказати якось окремо…

Зараз же нагадаю, що саме оте засідання Коордради з питань розвитку МСП при КМУ й поставило жирну крапку на Податковому Майдані — 2010. Адже тим представникам малого і середнього бізнесу, які «очленіли» в новоспеченій Коордраді, більше не було сенсу брати участь у вуличних протестах. У кожного з них в кишені завелися круті «корочки», кожен з них став «вхожим до Кабміну», де можна було по-тихому «вирішувати питання» з високоранговими чиновниками. І протести вмить пішли на спад, аж доки не захлинулися зовсім…

А знаєте, якою гарною новиною потішився я на межі вчорашнього вечора й сьогоднішньої ночі?! То дізнайтесь нарешті: як повідомило офіційне інтернет-представництво президента…

---

Президент України Володимир Зеленський створює координаційну раду, метою якої є напрацювання законодавчих змін щодо комплексного вирішення проблем мікробізнесу. Про це заявив керівник Офісу Глави держави Андрій Єрмак.

За його словами, до цього дорадчого органу при Президентові України увійдуть представники мікробізнесу з кожного регіону, представники спілок і об’єднань підприємців мікро- та малого бізнесу, незалежні експерти, представники уряду та Офісу Президента України.

Андрій Єрмак повідомив, що він сам очолить координаційну раду й особисто модеруватиме діалог з представниками підприємців. За його словами, в результаті мають бути напрацьовані компромісні законодавчі зміни щодо податкового навантаження, адміністрування збору податків, зокрема деталі використання РРО.

---

Таким чином, майже день-у-день з 1000-відсотковою точністю повторилася ситуація 10-річної давнини. Бо до 22 грудня вже 2020 (а не 2010) року лишаються лічені дні. А те, що новітню Коордраду очолить глава Офісу президента Андрій Єрмак… Ну, очевидно, за політичною вагою останній є фігурою, рівноцінною Кілі Азірову зразка 2010 року!.. Це просто означає, що нині Кабмін України під керівництвом Шмигаля — це так собі, «іграшка» для тих, хто не рубить фішку. Тоді як Офіс президента під керівництвом Єрмака — це наше фффсьо!.. І хто увійде до Коордради при ОПі — той і в дамках!..

Ну, і від цього моменту про протести ФОПів можна забути: адже потрібні люди зараз «очленіють» в Коордраді при ОПі — чого і треба було досягти. А що когось там кийком уперіщили поміж лопаток або комусь набризкали в обличчя сльозогінного газку?.. Ну, так то є накладні витрати, яких не оминути!

Але тут впадає в око два моменти. По-перше, років 15 тому я сам для себе впорядкував таку собі схемку переходу суспільства з одного стану до іншого. Для зрозумілості скажу, що схемка не моя — просто підгледів її принагідно у одного російського політолога. У нього вона була лише проміжним елементом роздумів на зовсім іншу тему. Але безперечна перевага цієї схеми (до речі, яку сам російський автор не оцінив) є можливість визначити стан зрілості суспільства за риторикою спікерів процесу:

• стадія 1 — «Хочемо нового на будь-яких умовах!»
• стадія 2 — «Хочемо нового на наших умовах!»
• стадія 3 — «Робимо вигляд, що не хочемо старого»
• стадія 4 — «Справді не хочемо старого»

Щоб не вдаватися в деталі, скажу лише, що стадії 1-3 засвідчують незрілість суспільних процесів, і перехід суспільства на нову фазу розвитку (нову якість) не відбувається. Такий перехід є можливим лише з 4-ї стадії.

Отже, як і під час Податкового Майдану — 2010, нині підприємницька спільнота перебуває на 3-й стадії: «Робимо вигляд, що не хочемо старого». Себто, ФОПи протестують лише до тих пір, доки чинна влада не підманить обраних лідерів «пряником» чергової Коордради при ОПі. Але щойно це станеться — «необхідні люди» отримують омріяний бонус, і всі протести сходять нанівець. Так було 10 років тому, так сталося і зараз. Суспільству лишається визріти ще зовсім трішечки до 4-ї стадії — коли підманити будь-якими «пряниками» вже нікого не вдасться. Тоді й тільки тоді старе відійде в небуття, й почнеться щось нове.

Ну, а другий момент, що впадає в око — це вже підкреслена мною повторюваність подій. А тому пригадуємо:

• 2010 рік — це Податковий Майдан;
• 2011 рік — це Автомайдан;
• 2012 рік — це вибори до ВРУ;
• 2013 рік — це події у Врадіївці, «митна війна» РФ з Україною і початок Євромайдану;
• 2014 рік — завершення Євромайдану і початок російсько-української гібридної війни.

Зараз стартова подія цього ланцюжка вже повторена з неймовірною точністю. Ми вийшли на вже пройдене коло — тепер по другому разу. І дещо швидше… Отож згадуємо всі помилки, яких припустилися колись — і не повторюємо їх знов!..