Конвейер (Часть 1)

Сейчас из Беларуси пишут о том, что там полиция или кто там у них, зверствует и вытворяет с задержанными всякие жуткие вещи, избивают и все такое. Наверное, это (удивленное обсуждение) происходит потому, что беларусы слегка вышли из зоны комфорта и ленивой спячки, в которой пребывали десятилетиями. Теперь они вдруг проснулись, оглянулись и возглашают «Мы все в г*вне!».

И случилось это не потому, что полицаи вытворяют что-то новое, а потому, что это стали замечать. Просто сейчас многие вещи происходят на виду и попадают на любительские видео. Бытовая электроника теперь позволяет качественно зуммировать картинку и издали снимать сюжеты, не подвергая себя опасности.

В частности, теперь можно снять то, что происходит во дворах полицейских участков. А снимать там есть что, поскольку массовые выступления и массовые задержания перегрузили местные ИВС и камеры при РОВД. Поэтому то, что обычно происходит за закрытыми дверями, теперь можно увидеть и во дворах райотделов.

Сейчас, читая удивленные и возмущенные комментарии белорусов, невольно возникает вопрос о том, серьезно ли они все это пишут или действительно не понимают, что диктатура именно так и выглядит. Что все то, что их шокирует, происходит почти ежедневно, только умело скрыто от постороннего взгляда. И фокус не в том, что вчерашняя, вроде бы не очень страшная полиция, сегодня превратилась в карателей, а в том, что публика не хотела замечать реальность и что она такая была, есть и будет, пока не найдется сил скинуть диктатора. Все силовики при диктатуре – в первую очередь – карательные органы и то, что они сейчас делают – привычное для них дело.

В этот раз не стану рассказывать того, что и как вытворял «Беркут» во время Майдана. Нынешняя власть на это забила и почти реабилитировала Беркут, но это – не надолго. Всему свое время и этому – тоже. Тем, кто реабилитировал садистов, тоже прийдется ответить. Но чтобы внести некоторую ясность в то, что так шокировало белорусов, просто дам пару сюжетов из того, что происходит в любых постсовковых застенках, в которых осталось примерно то же самое, что было в совке.

Скажем так, по роду своей деятельности, мне пришлось общаться с множеством людей, которые ощутили все это на собственной шкуре и поскольку я давно ушел именно от уголовной практики (возраст и нервы уже не те), то опыт этот – еще из домайдановских времен. Но что-то мне подсказывает, что и сейчас все выглядит плюс-минус так же.

Итак, надо понимать структуру конвейера, по которому может пройти задержанный, поскольку из этого будет понятно то, что с ним произойдет. Стандартно это происходит так. Вот его задержали и доставили в РОВД. Здесь он попадает в руки «оперов». Среди них обязательно будут специалисты по пыткам и если задержанный являет собой какую-то проблему (не важно какого характера), он познакомится с набором пыток как стандартных, так и оригинальных, придуманных местными специалистами.

Но тут важно понимать то, что все эти «ломы», «слоники» и прочее – исполняются с минимальными телесным повреждениями, поскольку «клиент» либо будет вскоре отпущен на свободу, где он может пройти СМЭ – судебно-медицинскую экспертизу, в народе – «снять побои», либо его направят в пенетенциарное учреждение, где с явными побоями могут и не принять. Поэтому все происходит очень технично, жестко, но практически бесследно.

(окончание следует)

12 Comments on "Конвейер (Часть 1)"

  1. “исполняются с минимальными телесным повреждениями, поскольку «клиент» либо будет вскоре отпущен на свободу, где он может пройти СМЭ”
    Знакомо. В 16 лет за участие в драке загребли в участок, не разбираясь кто прав отмудохали скрученными в трубку мокрыми полотенцами и через пару часов просто отпустили без всяких протоколов(попробуй еще докажи, что побывал в участке, да и следы от полотенец уже сошли). А если пообщаться с завсегдатаями – то они поболее расскажут.

  2. “Вот его задержали и доставили в РОВД. Здесь он попадает в руки «оперов». Среди них обязательно будут специалисты по пыткам и если задержанный являет собой какую-то проблему (не важно какого характера), он познакомится с набором пыток как стандартных, так и оригинальных, придуманных местными специалистами” (с)
    *****
    У мене обійшлося викручуванням рук по дорозі в РВВС і залякуваннями на місці. Однак пронесло. Коли мене схопили на Житньому ринку за “валютні спекуляції”, то на будь-яке слово (дуже чемне!) кричали: “Ага!!! Матюкаєшся!!! Чиниш спротив владі!!!” – тому я швидко заткнувся. Тоді мені сказали, що я “запираюся від слідства” – але я мовчав. Коли для профілактики викрутили руки – то сказали, що я “вчинив збройний напад” на перевдягнених ментів.
    В РВВС мене, насамперед, обшукали від маківки до п’ят… і накопали аж 400 купоно-карбованців! На той час за ці гроші можна було купити пару буряків – за якими я, власне, й пішов на базар. Ото і вся “валюта”. Після персонального обшуку той мент з РВВС пообіцяв прийти з обшуком до мене додому, на що я тупо промовчав. Тоді він сказав, щоб я забирався до й***ної матері – ну, я одягнувся й забрався…
    Після того до РВВС побігла моя мама – але там їй показали, що про мій привід навіть не зробили запис в журналі затриманих.

    • Вовк | 13.08.2020 at 15:42 |

      МАМА наше всьо!
      і адвокат, і прокурор 😉

      • Це точно! 🙂
        Ви мою маму не бачили, коли вона розлючена: це просто ХОВАЙСЬ!!! 🙂
        А на тих ментів з РВВС вона образилася – ой!!! Син за буряками на базар вийшов, буряки під домом – а його на 2 години в ментовку загребли на рівному місці!!!

  3. АнтонОвич | 13.08.2020 at 18:09 |

    Ех… купонокарбованці…
    Ви, шановний пане Тимур, самі того не хотячи, отим словосполученням підкинули мене і змусили зануритись у щемливо-студентсько-ностальгічне вариво пам”яті…

  4. Karina | 13.08.2020 at 19:19 |

    Історія з життя. Про “міліціонєров”.
    Київ, весна 2006. Я закінчую перший курс в університеті. Студентка-відмінниця. 17 років.
    Зі знайомим домовилися зустрітися у підземному переході під Майданом. Стоїмо у переході, розмовляємо. Тут підходять міліціонєри у формі і просять його десь з ними пройти. Він мені каже: “Не хвилюйся, почекай на мене тут”. Стою-чекаю.
    Десь через пів-години підходить якийсь гопнік (поламаний ніс, спортивні штани) і кричіть:” Ей, бл*дь, іді сюда!” Я, звичайно, намагаюся не звиртати увагу. Тут воно до мене підскочіло, схопило мене за волося і по підлозі десь потягнуло. І НІХТО ДОВКОЛА З ЛЮДЕЙ НІЯК НА ЦЕ НЕ ЗАРЕАГУВАВ. Я кричала і пробувала висвободитися. Але усе намарно.
    Приволок мене до якоїсь кімнати у тому ж переході. Там сидів міліціонєр і якась жінка, яка саме виглядала на “бл*дь”.
    Я обурилася і питаю, мовляв, що це за неподобство??! І тут гопнік вдарив мене якоюсь товстою книгою по голові. Я не могла повірити, що відбувається. Мене від гніву і ненависті аж трясло. ТАК зі мною ще ніхто не поводився! Тим більше, я не могла зрозуміти що до дідька відбувається!
    Міліціонєр вирвав мені з рук торебку і весь вміст висипав на стіл. Побачів залікову книжку. Побачів студенський квиток. Побачів, С*КА, скільки мені років.
    Я запитала його прізвище і звання. Гопнік знову вдарив мене книгою по голові. Він бив мене кожного разу, коли я щось питала.
    Міліціонєр почав щось кричати про наркотики (WTF???!) і кивнув на “бл*дь”, щоб мене обшукала. Казали роздягатися майже догола. Шукали скрізь. Нічого не знайшли. Міліціонєр вдарив мене кулаком між очі. Увесь цей час він, гопнік і бл*дь поливали мене брудною лайкою. Били кілька годин. Не дозволяли сідати. Потім, нарешті, випустили.
    В переході вже було порожньо. Тільки мій знайомий. Його “обшукували” десь в іншому місці. Чомусь забрали шнурки і шкіряний пасок (??). Була 3 ночі. Громадський транспорт не ходив. Гуртожиток у Голосіївському районі. Добиралися пішки.
    Відтоді сформувалася моя думка про “міліціонєров”, “соціально-блізкій елємєнт” і їх “бл*єй”. Це психопати з садиськими схильностями. Потенційні вбивці і гвалтівники. Побої слідів не залишили.

    • “Приволок мене до якоїсь кімнати у тому ж переході” (с)
      *****
      Цей підземний перехід називається “Труба”. Назва історична – довго пояснювати…
      Ментовські кімната там справді є.

      “І тут гопнік вдарив мене якоюсь товстою книгою по голові” (с)
      *****
      Удар товстою книгою по голові не залишає слідів – а тому неможливо зняти побої. В якомусь американському кіно старий коп навіть давав молодому настанову: “Бий затриманого Кодексом законів по голові”.
      🙁
      Щоправда, саме зі мною такий номер міг би й не пройти. У мене арахноїдальна кіста головного мозку, отож коли в жовтні 2011 року я дістав по голові – кіста змістилася на 3 мм… й відтоді почалися проблеми: спочатку неврологічного плану (3 група інвалідності), потім ноги не так ходити раптом почали, потім перелом, який я переходив, потім деформуючий артроз, 3 операції поспіль – і ось я лежу з 1 групою інвалідності! А зміщення кісти чітко зафіксувала МРТ (магнітно-резонансна томографія). Але кісту мозку мають не всі, я й сам не знав про неї до 47 років. Тому мій випадок специфічний.

      “Чомусь забрали шнурки і шкіряний пасок” (с)
      *****
      Не “чомусь”, а щоб він не повісився чи не удавився в інший спосіб.

      🙁 🙁 🙁
      А в цілому… “Труба” під тодішньою площею Калініна (згодом – площа Жовтневої революції, згодом – Майдан Незалежності) ще за радянських часів стала місцем, де збиралася кавувати всяка різна інтелігенція. Там у маленьких кафетеріях варили каву в манюсіньких філіжанках з відбитими вушками… Ну, а яка кава без коньячку?! А під цей напій так приємно теревенити на різні теми!..
      Отож усі кафетерії “Труби” та території біля них завжди пильнували тихушники. А мало кому твоя мармиза не сподобається! 🙁
      Звісно, зараз там все змінилося… Ваша історія – з 2006 року, тоді таке ще могло статися. Й наркоту могли підкинути – бо ментам треба ж план виконувати! Але що там зараз?.. Не знаю. Чесно. Я вже 6 років живу на ліжку. 🙁

      • Karina | 14.08.2020 at 19:38 |

        Я цю історію навела як приклад того, що, як написав Автор, каральна машина працювала завжди. Будь-кого будь-коли можна схопити, бити, принижувати просто тому, що вони так захотіли. І тому, що їм нічого за це не буде. Саме так виглядає постсовкова реальність силових структур і боротися треба саме за цивілізацію, за європейський вектор у якому така гидота не буде мати місця.

  5. Дмитро | 13.08.2020 at 21:22 |

    С заключёнными понятно, а вот с бычарами-космонавтами не до конца — ну неужели туда специально именно таких и отбирают: подонков, быдлоту, гопников, всяких нелюдей-извергов и прочий скам, которым лишь бы самоутвердиться за счёт беззащитных и слабых? Ууу, смотрите, какой я крутой — тут рандомной машине стекло вынес снихера, там в толпу прохожих резиновыми пулями херачить начал без разбору, ещё где инвалидов, стариков и несовершеннолетних елдаком своим резиновым мочкарю, ыыы! Неужели среди них адекватных совершенно нет?

    • Владислав | 13.08.2020 at 21:58 |

      Нет. Совершенно нет. Адекватньіх система отторгает на всегда.

    • ОМОН, “Беркут”, російський СОБР (був такий) і т.ін. – це все СПЕЦсили, куди здійснюється СПЕЦвідбір. СПЕЦіальний і СПЕЦифічний… 🙁 Тому шукати адекватів саме в отаких СПЕЦзагонах – справа марна.

    • Медж | 15.08.2020 at 17:48 |

      Вон Вольнов позвонил б. военному, который ходит протестовать и немало за мусоров рассказал. Да, хочет их жечь и убивать. Так что адекватных там ноль целых Путин десятых.
      ::::::::::::
      https://www.youtube.com/watch?v=jTr8QVlsunU

Comments are closed.