Автор: sk tredecim
В уже далёком 1997 году в журнале “Europe-Asia Studies” была напечатана статья с итогами научных (ну или почти научных) исследований, в частности о русских в украинском Донбасе. Как водится, это скучное занудное чтиво, да ещё на английском, понимаешь ли, языке. Ну и кто же будет его читать в Украине? А зря. Первое, что бросается в глаза, так это правильная постановка вопроса — речь идёт не о русскоязычных в Донбасе, не о каких-то аморфных и пассивных переселенцах из России, что живут в Украине уже более полувека — нет! речь сразу идёт о российской диаспоре в Донбасе. И такой подход сразу вынуждает отказаться от глупых надежд “А может, пронесёт?”
Похоже, десятки разных исследователей смогли с 1991 по 1996 годы по своим критериям определить именно диаспору в Донбасе как известный социальный феномен. Но украинская диаспора в Канаде это одно, а алжирская диаспора во Франции это другое. Ради справедливости необходимо иметь равные гуманитарные условия для развития, равные для исконной национальности и для пришлых, раз уж их впустили в страну. И вот помимо долгих рассуждений с названиями организаций и именами политиков, в статье можно обнаружить три чрезвычайно важных схемы:
Факторы политического соглашения с диаспорой:
а) доступ к участию в событиях в обществе;
б) выравнивание реальных прав;
в) возможности для взаимного влияния;
г) разногласия среди политических элит;
д) возможные государственные репрессии.
Факторы влияния на диаспору:
а) далёкая Родина;
б) этническое покровительство со стороны Родины по отношению к диаспоре;
в) пакет идеологии и методологии, вычленяющий этническое меньшинство как борющуюся структуру;
Ресурсы для коллективных действий диаспоры:
1) Этнический, лингвистический, религиозный, классовый идентификатор, а также некие знаковые маркеры, помогающие солидаризировать сообщество в диаспоре.
2) Политические деятели, желающие и способные продвигать определённое направление в деятельности диаспоры.
3) Проверенные организационные структуры, финансовая поддержка и вербовка членов организаций.
4) В современной политике ключевую роль играют мас-медиа: обнародование запроса некоей общественной группы, фильтрация политической картины, укрепление солидарности либо разобщение этой же группы.
5) Политическая, материальная, культурная проддержка с Родины.
И всё бы ничего, да только по этим компактным, но ёмким схемам уже в 2002 году можно было расписать события 2014-го в Донбасе и не только. Вот же эти учёные, а?.. Конечно, такие журналы, как “Перець” или “Крокодил” хорошее дело, но и “Мурзилка” хорош. Только каково было адекватным людям бросать всё и уезжать из Донецка в 2014 или вынужденно оставаться там? Хорошая цена за неосведомлённость и недостаточное понимание, правда?
Впрочем, о диаспоре. Если немецкая диаспора в Украине до 1941 была по-настоящему выше в культуре, манерах, знаниях, зарплате по отношению к большинству окружающих их украинцев, то и проблем не было. А если уровень диаспоры ниже, чем у местных, то либо диаспора за несколько лет (не десятилетий!) интегрируется по основным показателям материальной и культурной жизни в местное общество, либо — долгая дорога к состоянию Лугандона. И скорее всего, от этого не уйти. Внешняя Родина у диаспоры может и не быть, но направление дороги у диаспоры то же — Лугандон. Можете завезти в Киев 200 тысяч китайцев из провинции и, несмотря на любые усилия местных жителей-киевлян, рано или поздно произойдёт некий лёгкий вариант Лугандона.
А что там, нет, не “у хохлов”, а в США, Западной Европе, Канаде, Австралии? Парочка наводящих на размышления цитат:
Французский историк Жак Ле Гофф:
“Захватившие Рим варвары были настолько романизированы, что напоминали не иноземных захватчиков, а скорее ещё одно поколение узурпаторов власти – наследников всех тех испанцев, галлов, африканцев, иллирийцев, сирийцев, которые правили Империей начиная с 3 века…”
Французский исследователь Пьер Тибо:
“Выжившие в жесточайшей войне (1МВ) европейцы забывались в алкоголе, кокаине, непрекращающихся оргиях и танцах до утра. Прежде танец венчал усилия двух семей, долго готовивших достойный брак для своих детей. Теперь он стал просто бесстыдным верчением бедрами под визги чужеземного джаза.”
В США 200 млн. европеоидов, 20 млн. монголоидов, 45 млн. негров, 55 млн. латинос. Скорее всего, там есть диаспоры из приехавших в такие преуспевающие и процветающие США, диаспоры из десятков миллионов людей. И похоже, эти большие группы людей уж слишком разные… Какова дорога диаспор в США? Есть веские прогнозы, есть понимание у украиноамериканцев, где можно жить и иметь недвижимость, а где нет?
sk tredecim
На останнє питання я в 2017-му для себе відповів – можна, не в США. Коли обрали Трампа, я собі сказав “Януковича я вже пережив в Україні, ще одного я не переживу” і поїхав.
И о чём это?
“И о чём это?”
Это поток вольных творческих ассоциаций.
Не обращайте внимания. Это художник – он так видит.
Це про те, чого не захотіли бачити ті, хто намагався будувати незалежну україну. Російською це звучить “сколько волка ни корми” – російська діаспора завжди буде дивитися Соловйова-Кисельова. Тим більше, що запарєбрик наполегливо їх їй показує. Висновок – “паспорт негражданина”, доки карфаген не буде зруйновано…
“Російською це звучить “сколько волка ни корми” – російська діаспора завжди буде дивитися Соловйова-Кисельова.”-справа дещо складніша. В Україні була створена не діаспора, а колоніальна система з москалів плюс привільований прошарок, який забезпечував стабільність колоніальної системи. І з здобуттям незалежності цей прошарок буде і далі боротися за свої привілеї, навіть на шкоду загальнодержавним інтересам.
??тема цікава. Але розкриття, до речі, як завжди, -ні про що…
Вероятно, Вы лично хотите одно, а я пишу другое. Т.е. кто-то ждёт футбол, а тут регби. 🙂
У меня тема раскрыта: научный алгоритм для взгляда на диаспору любую, а не только на востоке Украины; затем напоминание о последствиях деятельности подобных диаспор; затем — Западная Европа и США под угрозой своих будущих подобий Лугандона, что резко изменит качество жизни (в тех же США).
Т.е. это предупреждение и ничего более.
sk tredecim, не хвалюйцеся, бо той, хто стварае заужды вышэй таго, хто не стварае. Дзякуй за артыкул.
Але вы ж ведаеце, што калі нешта у аднаго чалавека родзіць далейшыя развагі і новыя думкі, то у другога не вызывае ніякіх думак, але вы тут ніяк не вінаваты, а хутчэй ён сам.
Мова про тїсний об’єктивний звя’зок особливостей групового менталітету і етнічної генетичної пам’яті
ще десять років тому я бачив в московських книгарнях книги “серия сломанный трезубец” можна і зараз погуглити і тоді знадете ось таке https://mybook.ru/author/georgij-savickij/pole-boya-ukraina-slomannyj-trezubec/ наприклад, так що “защита язика в Добассе” то тільки привід, а підготовка зроблена була вже дуже давно
А тим часом расєюшка котиться в дупу, витіснена майже звідусіль, де раніше вона богувала. Тризуці вам ламати, псяюхи? Подивіться краще щоб ваші сатанинські пентаграми з кремлівських башт не посипались!
Это да! Тоже лет десять тому попадалось что-то подобное, причём ПРО ДОНЕЦК(!) ну и весь антураж. Готовились мрази, давно готовились!
“В Донбасе” – совок за оккупацию, да?
автор!!!
Бурнаш | 24 Червня, 2020
… так що “защита язика в Добассе” то тільки привід…
І привід, і мета. Те, що відкидають наші російськомовні патріоти, наполягаючи, що «язик» не заважає бути відданим Україні. Але це, як мінімум омана. «Ви гаварітє па-рускі – ми ідьом к вам» – так міркують московці і вони мають рацію. Потрібна радикальна, обгрунтована політика нарощування критичної маси природних українців серед тих, хто в соцопитуваннях відносить себе до титульної нації. А це 80% (плюс-мінус). І ця політика спізнюється вже на 6 років. (один з мінусів Пороху)
В Донбасе?! Это у автора страна такая?
volodymyr | 24 Червня, 2020 at 16:56 | Відповіcти
@В Україні була створена не діаспора, а колоніальна система з москалів плюс привільований прошарок, який забезпечував стабільність колоніальної системи. І з здобуттям незалежності цей прошарок буде і далі боротися за свої привілеї, навіть на шкоду загальнодержавним інтересам.@
100500+ Что они и делают, причём, постоянно!
+++
Я слышал, что русская диаспора ни где не выживает. Всегда разрознена, например в Китае в Харбине было триста тысяч русских, сейчас – ни одного, сравнить с крымскими татарами. На Донбассе же при целенаправленной поддержки Россией, кормлением победобесием, совком и анало говнетом. Много сил было потрачено, что бы они там сейчас голос подавали.
в Донбасе — в Донецком угольном бассейне, в дельте реки Амазонка, в горах Гималаи — это русский язык. На Полтавшині, на Донбасі — українська мова. Не придирайтесь… 🙂
Бассейн, оно с двумя буковками мы! Но не придираюсь!))
#буковками “сы”! Чортов Т9!
Для sk tredecim
Ні,шановний sk tredecim, не так, Ви пишете не про географію.
І в московском наречии, і в Українській Мові можна сказати і “на Донбасі”, і “в Донбасі”.
І ці вирази політично мають різне значення. Якщо кажуть “на Донбассе”, “на Брянщине”, “на Смоленщине” значить мають на увазі, що “Донбас”, “Брянщина”, “Смоленщина” являються частиною якогось більшого утворення (частиною чогось), якщо кажуть “в Донбассе”, “в Брянщине”, “в Смоленщине”, значить мають на увазі, що “Донбас”, “Брянщина”, “Смоленщина” – окремі, самостійні, незалежні.
Саме тому російські політики (і не тільки політики 🙂 ) кажуть “на Украине”, бо їхній курс на поглинання України, хоча до 2014 року, можна було почути від них і “в Україні”.
“И да” вони послідовні в своїх діях і добре розуміють, що і як, і коли говорять.
Так, що якщо Ви пишете “в Донбассе” значить Ви маєте на увазі самостійний, незалежний, окремий (політично) “Данбас”, безвідносно до того розумієте Ви це чи ні.
Слова в мовах мають своє значення і доносять його навіть, якщо люди використьвують їх в інших значеннях, :)) .
І ще маленька ремарочка – вираз “в Донбасі”, “на Донбасі” – це лінгвістично – політичне безглуздя. Чому ?
– Тому, що коли ми говоримо про геологію, географію тоді ми про Донбас (Донецький кам’яновугільний басейн (Кузбас, Рурський басейн те саме), а коли ми говорим про політику тоді Донецька область, Донетчина, Рурська область, Кемеровська область.
Але це ці логічні протиріччя цілком закономірні, знову ж чому?!
Бо так як вживаючий алкоголь, раніше або пізніше обов’язково нап’ється, так “вживачий” “російську мову”, раніше чи пізніше :)), обов’язково прийде до логічного протиріччя. І це добре ! :)))
Але, – це тема,вже окремого “роману”.
Так, що шановний sk tredecim, смиренно прошу Вас, звернути увагу на мої скромні зауваження :), “бо не повчаю я нікого, а сам вчусь” 🙂 .
З повагою,
ARS!
Дякую за слушні зауваження. Так, українська мова – це інший всесвіт відносно російської. І мені все ж здається помилкою рішення господаря сайту ЛО 🙂 писати російською. Втрати неминучі…
Спасибі і Вам, за розуміння, шановний sk tredecim .
Я цілком згоден з Вами, щодо мови ЛО.
Але ж …
Яким би тоді був обхват аудиторії ?
– Думаю на порядок був би меншим, а ЛО це ж в першу чергу зброя, тому ми не можемо жертвувати “площадью поражения”, навпаки потрібно її тільки розширювати. Зараз необхідно якомога більшій кількості людей (тим яким можливо) повернути здатність до якогось, більш-менш, збалансованого мислення,через те доводиться використовувати російську.
-Балалайка – 3 струни, Бандура – 55-65 струн. Не зможе “балалаєчник” зразу заграти на бандурі, :))
Так і з мовами. Я впевнений, прийде час і ЛО буде цілком Українським. Але це має бути повністю усвідомлений процес, коли розуміється, чому і для чого так робиться.
– Дивіться, як аналогія спала мені на думку, 🙂
– У нас автор – ANTI-COLORADOS, отже можна припустити, що він бореться з “колорадськими жуками”, або іншими словами – він хоче вберегти своє “картопляне поле” від поїдання (знищення)шкідниками.
– Це можна робити двояко – або знищувати жуків, або мати сорт картоплі який не поїдається жуками.
Але ж у нас “колоради” уже “жрут” нашу картоплю ! Так, що ми змушені спочатку вивести “жуків”, а вже потім перейти на стійкі (імунні) сорти картоплі (Українську Мову)
– Але, шановний, sk tredecim, Ви цілком маєте рацію, в цьому питанні, доки ми використовуємо російську в Україні, годі ждати перемог в Інформаційній Війні, бо ми воюємо зброєю противника, яку в нього ж і купуємо, і йому ж відправляємо на обслуговування, за “грубі гроші”, доречі.
Просто до нас (до переважної більшості) ще не “дійшло”, що “Слово (Мова) – найсильніша зброя у Всесвіті” (Е.Золя),а для успішної війни Зброя (Мова) і ВПК (Культура) мають бути свої (власні, автентичні).
Щоб в України були відсутні проблеми з Росією, потрібно, щоб в Україні була відсутня Росія.
В любих її проявах.
Саме тому, Росія намагається бути представленою в Україні якнайбільше, бо вони розуміють для чого це їм, ми – ще ні.
До речі в Росії, Росія намагається звести присутність України до мінімуму, з тих самих причин.
– Але хто це розуміє ?
– Так, що як тільки до нас дійде де секрет нашого Успіху, все це вирішиться.
– Але, – всьому свій Час. І якщо він ще не настав, значить, ще не час, 🙂 .
Дякую Вам, шановний sk tredecim, за бесіду, Ви мен наштовхнули мене на цікаві думки, 🙂 .
Успіхів нам усім !
З повагою,
ARS !