Для того, щоб обґрунтувати висловлену, мабуть таки не зовсім однозначну думку, наведу цитату. Досить довгу, але, нажаль, на сьогодні таки важливу.

Знову ж, аби не допустити викривлення змісту, наводжу мовою оригіналу.

ПСС 5-е изданиеТом41,стр.308-309

“Я здесь остановлюсь прежде всего на вопросе о коммунистической морали.

Вы должны воспитать из себя коммунистов. Задача Союза молодежи – поставить свою практическую деятельность так, чтобы, учась, организуясь, сплачиваясь, борясь, эта молодежь воспитывала бы себя и всех тех, кто в ней видит вождя, чтобы она воспитывала коммунистов. Надо, чтобы все дело воспитания, образования и учения современной молодежи было воспитанием в ней коммунистической морали.

Но существует ли коммунистическая мораль? Существует ли коммунистическая нравственность? Конечно, да. Часто представляют дело таким образом, что у нас нет своей морали, и очень часто буржуазия обвиняет нас в том, что мы, коммунисты, отрицаем всякую мораль. Это – способ подменять понятия, бросать песок в глаза рабочим и крестьянам.

В каком смысле отрицаем мы мораль, отрицаем нравственность?

В том смысле, в каком проповедовала ее буржуазия, которая выводила эту нравственность из велений бога. Мы на этот счет, конечно, говорим, что в бога не верим, и очень хорошо знаем, что от имени бога говорило духовенство, говорили помещики, говорила буржуазия, чтобы проводить свои эксплуататорские интересы. Или вместо того, чтобы выводить эту мораль из велений нравственности, из велений бога, они выводили ее из идеалистических или полуидеалистических фраз, которые всегда сводились тоже к тому, что очень похоже на веления бога.

Всякую такую нравственность, взятую из внечеловеческого, внеклассового понятия, мы отрицаем. Мы говорим, что это обман, что это надувательство и забивание умов рабочих и крестьян в интересах помещиков и капиталистов.

Мы говорим, что наша нравственность подчинена вполне интересам классовой борьбы пролетариата. Наша нравственность выводится из интересов классовой борьбы пролетариата.”

Думаю, що вказувати автора наведених в цитаті думок не обов’язково. Всі , хто бодай трохи знає історію, вже здогадався, хто це.

Тому і згадав я перед цим про закоротку пам’ять суспільства. Адже саме автору наведеної останньою цитати належить величезна кількість “заслуг” перед людством. Заслуг, що вилились, за деякими, схоже таки обґрунтованими оцінками, в сотні мільйонів втрачених людських життів тільки на території бувшого Радянського Союзу.

Сьогодні, беручи до уваги появу, хай і досить короткої, але змістовної статті всім відомого пана Суркова “Долгое государство Путина”, виникає, скажу прямо, досить таки моторошна думка. 

А саме думка про те, що чи не найбільш людожерські за всю відому історію людства  ідеї, що виникли на початку минулого століття, знайшли нове втілення. 

І не в чи не найвідсталішій в соціальному та й в технічному розвитку країні, а в країні, що володіє зброєю масового знищення. Мало того, вже відверто декларувала про намір її, ту зброю, використовувати. На свій розсуд. 

Тому мабуть настав час для тих, хто вважає себе відповідальним за майбутнє і має повноваження приймати доленосні рішення, напружити свій інтелект, і, відкинувши власні і корпоративні амбіції  включити в роботу свій мозок. 

Бо ж, якщо не зупинити безумців, то дуже вірогідно, що і думати і приймати рішення посеред згарищ і руїн буде і запізно, та й, мабуть таки нікому.

Частина 5, або Епілог.

Цей текст був написаний не вчора.

Але саме сьогодні я відчув необхідність звернутись до нього.

Позаяк прочитав визначення  суспільства, що знаходиться на територіях, контрольованих РФ-єю, як суспільства “до-морального”.

Що, з огляду на викладену в цьому тексті інформацію, викликало у мене бажання зрозуміти, на скільки воно те визначення  може бути прийнятним. Взагалі. В широкому розумінні.

Адже досить часто проблеми в узгодженні позицій, як у суперечках між людьми в побуті, так і у відносинах між спільнотами, генеруються не однаковим розумінням тих, чи інших термінів.

Класичним прикладом цього можна вважати  слово “мир”. 

В комуно-більшовицьких кругах воно мало, здебільшого, суттєво інше значення, аніж серед людей, що перебували в суспільстві, де не було тих світоглядних викривлень, що мали місце в совдепії.

Свого часу, намагаючись зрозуміти причини того неприродного, як мені здавалось, протистояння ерефійського суспільства з усім Світом, почав шукати його витоки. 

Тоді знайшов зазначене в тексті цього матеріалу.

Днями, ж, шукаючи, чесно кажучи, снотворного в Інтернеті на filmix.ac, натрапив на  оце: “Взламывая демократию, пропаганда и новые манипуляторы”

Звичайно, за умови знайомства з сучасними методами пропагандистського впливу на свідомість, та можливістю вивчення “Абетки бойової пропаганди”, що створена світлої пам’яті  Тимуром Литовченком, може скластись враження, що нічого нового там не присутньо.

Але, як на мою думку, варто звернути увагу на те, як наймерзенніші, найбрудніші методики впливу на суспільну свідомість, прикладом нашого, на превеликий жаль, сусіди, проникають як небезпечна інфекційна хвороба в суспільство по всьому світу.

І які генеруються наслідки.

Мабуть тому і виникають питання і про мораль, і про багато іншого, що робить людей…такими, якими робить.

Але найголовніше, як на мою думку, питання має виглядати приблизно так: Чи мають право на безперешкодне проникнення у світовий інформаційний простір такі речі, про які йдеться у згаданому вище фільмі?

І тоді чи не набувають нового змісту  терміни “мораль”, “свобода слова”, “толерантність”…. І, зрештою “демократія”? 

Євген Орел