В продолжение темы о Венесуэле и Кубе, коллеги прислали текст, который будет приведен ниже, ну а сейчас стало известно, что Москва направила туда «гуманитарную помощь». Судя по тому, как это преподносят российские СМИ, на Кубе опять нечего жрать. Это в стране, одним из основных видов доходов которой было сельское хозяйство. Она всегда могла себя обеспечивать продовольствием и гнала его на экспорт, зарабатывая валюту. А теперь – вот.

Коммунисты, большевики, популисты и нервно желающий их люмпен способны на чудеса и генерируют их повсеместно и неотвратимо. Китай показал нечто другое только тогда, когда прикрутил свой кран коммунизма. Но немножко нагуляв жира, там решили, что пора возвращаться на путь, завещанный товарищем Мао, поскольку там даже формально коммунистов не подвинули, в отличие от РФ, где вчерашние коммунисты и комсомольцы просто перекрасились под буржуа, а на самом деле – несут все ту же квази-коммунистическую дичь.

Кстати, сам совок был квази-коммунистической дичью, поскольку случись товарищам Карлу Марксу и Фридриху Энгельсу оказаться в совке 1933 или 1937 года и им кто-то сказал бы, что вот это все наворотили коммунисты, причем – от их имени, то Маркс попросил бы Энгельса помочь сделать сеппуку. Думаю, что глядя на эту красоту, харакири он бы сам себе сделал, а Фридрих – отрубил бы ему голову, как и положено в полном обряде сеппуку. Ну на если бы их занесло в Китай времен «Культурной революции», то они на пару нашли бы ближайшую Анну Каренину и отодвинув ее – прошли бы без очереди.

То есть, вся эта публика, включая Китай, совок, ту же самую Кубу и так далее, строили не коммунизм, а людоедскую дичь, которая неспособна жить без того, чтобы не напасть на кого-то и отнять там то, что можно сожрать. Даже процветающая и благополучная страна, наподобие Кубы, при чутком руководстве таких деятелей превращается в Ж, обмазанную Г. Ну а дальше текст, который был обнаружен в комментарии коллеги BOA, где он отсылается на авторство Viktor Korovyanko. Обычно мы такого не делаем, но здесь он как нельзя кстати.

***

З 1829 року Куба – перша країна в Іберо-Америці (включаючи Іспанію і Португалію), яка починає використовувати пароплави в морських перевезеннях.
1837 рік – шоста країна в світі (після Англії, США, Німеччини, Франції та Бельгії), в якій побудована залізниця.
1847 рік – перша країна в Америці, в якій починає застосовуватися ефір в анестезії при хірургічних операціях.
1877 рік – перша країна в світі, в якій демонструється використання електрики в промисловості.
1881 рік – на Кубі розгадана найстрашніша тропічна хвороба того часу – жовта лихоманка – і винайдено ліки, що використовуються до цих пір. Відкривачем був кубинський лікар Карлос Финлаі.
1889 рік – на Кубі встановлено перше в Іберо-Америці (включаючи Іспанію і Португалію) і друге в Америках, після США, вуличне освітлення.
Між 1825 і до незалежності в 1898 році Куба була джерелом 60-75% доходу іспанської скарбниці.
1900 рік – на Кубі з’являються перші в Латинській Америці автомобілі. Першою в Америці та Іспанії жінкою-водієм стала кубинка Рене Мендес Капоте.
1906 рік – Гавана – перше місто в світі, в якому встановлена ​​телефонія з прямим набором (не через «оператора», а з дисковими телефонними апаратами).
1907 рік – в Гавані вперше в Латинській Америці (включаючи Іспанію) відкривається рентгенологічне відділення.
19 травня 1913 року на Кубі відбувається перший в Латинській Америці політ на літаку. Першими пілотами стали кубинці Агустін Парла і Домінго Росіл. Політ тривав 2 години 40 хвилин, між Гаваною і Кайо Уесо (Cayo Hueso) у Флориді, США.
З 1915 по 1959 рік – кубинське песо (peso cubano) – єдина валюта в світі, яка за 44 роки знецінилася відносно долара США всього лиш на 1 цент.
1918 рік – перша країна в Америці, включаючи також Іспанію і Португалію, яка дозволила розлучення.
1922 рік – друга країна в світі, яка відкрила радіостанцію і перша в світі передала по радіо концерт і регулярні новини.
У 1928 році на Кубі було вже 68 радіостанцій, 43 з яких – в Гавані. За цим показником Куба займала 4-е місце в світі після США, Канади та СРСР і перше місце в світі за кількістю радіостанцій на кількість населення і таку маленьку територію.
Куба – перша країна в світі, випустила радіовиставу (радіоспектакль) та стала родоначальником радіосеріалів, в майбутньому – телесеріалів. Таким чином, Кубу вважають батьківщиною телесеріалів. Автор першої постановки – кубинець Фелікс Кайнет (Félix Caignet)
1929 рік – заснована авіакомпанія Cubana de Aviación, одна з перших комерційних авіакомпаній світу.
1935 рік – Куба стає найбільшою латиноамериканською країною за кількістю експорту радіосеріалів і радіосценаріїв.
1937 рік – Куба першою в Латинській Америці прийняла закон про 8-годинний робочий день і про мінімальну заробітну плату.
1940 рік – перший в світі президент – мулат (від чорної матері і батька-мулата), обраний абсолютною більшістю кубинців. При цьому на Кубі тоді, як і зараз, більшість населення – білі. Як не дивно, ним став майбутній диктатор – Фульхенсіо Батіста (Fulgencio Batista y Zaldívar).
1940 рік – на Кубі прийнята сама просунута в Іберо-Америці (включаючи Іспанію і Португалію) конституція, серед її досягнень: вперше в Латинській Америці встановлені рівні в усьому права між чоловіками і жінками, між расами тощо. В Іспанії жінка отримала рівні з чоловіком права лише в 1976 році.
1950 рік – друга країна в світі, яка відкрила телевізійну станцію і студію. Куба стає телевізійним центром Латинської Америки, Гавана стає центром шоу-бізнесу Латинської Америки (зараз цей центр – Майамі).
1952 рік – перший в світі житловий будинок з бетону побудовано в Гавані (будівля El Focsa).
1954 рік – Куба – країна з найбільшою кількістю корів і биків на душу населення в світі. У той же час Куба – третя в світі країна за споживанням м’яса на душу населення (слідом за Аргентиною і Уругваєм).
1955 рік – друга країна в Латинській Америці (включаючи Іспанію) після Уругваю з найменшим рівнем дитячої смертності (33,4 на тисячу новонароджених).
1956 рік – ООН визнала Кубу латиноамериканською країною з найменшою кількістю безграмотного населення (23%, для того часу це була низька цифра). У Гаїті було 90% неписьменних, в Іспанії, Сальвадорі, Гватемалі, Болівії, Венесуелі, Бразилії, Перу, Домініканській республіці – трохи більше 50%.
1957рік – ООН визнає Кубу країною з одним з кращих медичних показників в світі і кращим в Латинській Америці та Іспанії. На Кубі був 1 кваліфікований лікар-фахівець на 957 жителів.
1957рік – сама електрифікована країна в Латинській Америці з найвищою кількістю електрифікації житлових будинків (83%) і жител з туалетом і з усіма зручностями (80%). Ці показники були одними з найвищих у світі.
1957рік – за кількістю споживаних щодня калорій кожним кубинцем – 2870 – Куба була другою після Уругваю.
1957рік – Гавана – друге місто в світі, в якому відкрився стерео-кінотеатр і кінотеатр-мультізал. Гавана була містом з найбільшою кількістю кінозалів в світі – 358 – обганяючи Нью-Йорк, Париж, Лондон і всі інші міста світу.
1958 рік – друга країна в світі, яка почала трансляцію кольорового ТБ і масовий продаж кольорових телевізорів (у багатьох будинках досі стоять ці телевізори).
1958 рік – третя країна в Латинській Америці за кількістю автомобілів (160 тисяч, тобто одна машина на 38 кубинців). Перша країна в ЛА за кількістю електроприладів в будинках кубинців. Перше місце в світі по довжині залізниць на кв. км і за кількістю радіоприймачів в світі (1 на 2 осіб).
З 1950 по 1958 рік Куба займала друге / третє місця за доходами населення в Іберо-Америці, обганяючи Італію і більш ніж в 2 рази Іспанію. Незважаючи на невелику площу і всього 6,5 мільйона чоловік населення, в 1958 році Куба займала 29-е місце серед світових економік, набагато попереду всіх країн Латинської Америки, Іспанії, Італії, Португалії.
1958 рік – відповідно до Міжнародної організації праці, по середній зарплаті робочих Куба – на восьмому місці в світі (після США, Канади, Швеції, Швейцарії, Нової Зеландії, Данії та Норвегії), а по доходах селян – на сьомому місці в світі. Рівень безробіття – один з найнижчих в світі – 7,07%. Всього працюючого населення на Кубі в 1958 році – 2 204 000 чоловік.
Крім усього цього, до 1958 року Куба була країною з найкращим дорожнім покриттям в Латинській Америці, з найбільшою кількістю супермаркетів в Латинській Америці, з найсучаснішим аеропортом (Гавана), з найбільшими іноземними інвестиціями і з найбільшим в Америці бюджетом на збереження історичних і архітектурних пам’яток…
А потім їх звільнили комуністи…
Текст (с) Viktor Korovyanko

***

Дочитав до последней даты – 1958 года, надо понимать, что на следующий год власть захватили коммунисты Фиделя Кастро и вот теперь туда везут гуманитарку,  поскольку страна стоит на грани голода. А ведь 73% приветствовала бородатого подонка и думала, что вот теперь они заживут, каждый день намазывая на хлеб. Зажили. Причем, Венесуэлу это ничему не научило и наши 73% – тоже. С другой стороны, зажравшейся публике никогда и ничего не пояснишь, поскольку она переступила порог, за которым здравый смысл перестает доходить через голову и тогда он заходит через другое место, но таки заходит.