Мова ненависті (1)

Тимчасову відсутність шановного AntiColorados’а на «Лінії Оборони» я вирішив використати для ознайомлення тутешніх завсідників із сучасними методами та прийомами маніпуляції свідомістю хоча б у загальних рисах. Колись прийшовши в журналістику, опановував цей масив знань, так би мовити, на ходу — буквально в польових умовах. Не зробивши цього, журналіст не зможе працювати кваліфіковано: адже він постійно перебуває в мінливому інформаційному потоці, отож цей потік доводиться безперервно фільтрувати.

Хоч як шкода, але доведеться трохи відійти від принципів, задекларованих AntiColorados’ом і вдатися до передруків: все ж таки матеріали ці писалися професіоналами — на відміну від мене, любителя… Однак оскільки ці матеріали розраховані на людей по наш бік барикад — я переклав їх українською мовою. До того ж, в другому матеріалі довелося повикидати більшість авторських прикладів, що можуть бути невірно сприйняті нашими «оборонцями», та замінити їх своїми.

А перший матеріал присвячений особливостям і відмінностям сучасної пропаганди («пропаганди 2.0») від того, чим обробляли мізки людей в минулому.


© Георгій Почепцов

Розпізнавання пропаганди й мови ненависті

Розпізнавання сучасної пропаганди як пропаганди 2.0 є складним процесом, оскільки вона спеціально створюється так, щоб бути «незчитуваною».

Складно переводити населення на позиції аналітиків. У населення немає на це ні часу, ні бажання, ані відповідних знань і навичок. Тим паче, що, як вважає Бернейс, маніпуляція громадською думкою настільки ж різноманітна, як і саме життя. Тобто не може бути і єдиного шляху протидії.

Споживач інформації взагалі почувається набагато комфортніше, коли на нього не перекладаються дискусійні моменти або взагалі роль єретика, тим паче, коли розглянута проблема не входить в коло його особливих інтересів. Він просто бере подачу інформації як даність.

Пропаганда 2.0 як новий тип пропаганди, що реалізується не в кіно та літератури, як раніше, а в новинних потоках, ми можемо описати в якості використання іншого полюсу для її створення. Якщо в стандарті новини тяжіють до полюсу відображення фізичного світу, то пропаганда 2.0 прагне в інформаційному потоці відобразити світ віртуальний, який вона сама і створює. Щоправда, при цьому вона переконує всіх, що відображає саме світ фізичний.

При цьому новини в нормі можуть допускати й альтернативну точку зору, оскільки за ними не стоїть жорстка віртуальна реальність. Коли ж ми маємо справу з пропагандою 2.0, там не може бути альтернативного підходу, оскільки для неї аж ніяк не головною є відображення саме фізичної реальності.

Ми можемо відобразити ці два види пропаганди в наступному вигляді:

  • Радянський досвід, якого не має молоде покоління, навчив споживачів мистецтву читання «між рядків». Інтенсивність повтору меседжів також є прикметою активного управління інформаційним потоком. Завищення емоційного напруження майже завжди також буде прикладом приходу пропагандиста, якщо перед нами не спортивні змагання.
  • Пропаганда 2.0 робиться так, щоб приховати свій пропагандистський характер. Але певний інструментарій для її розпізнавання можливий, оскільки все одно така пропаганда вибудовується за певними прийомами, яким можна і потрібно навчати населення.

Тобто першим кроком може бути переведення населення на мета-рівень, в рамках вже наявних підходів до медіаграмотності або медіанавчання.

Наприклад, якщо ми подивимося на певні правила, сформульовані Лассвелом з досвіду першої світової війни, то слід визнати їхню дієвість і сьогодні. Вони такі:

  • переносите провину за війну на ворога,
  • акцентуйте єдність і перемогу в ім’я історії та сакральних цілей,
  • формулюйте чіткі цілі війни,
  • підсилюйте віру людей в те, що ворог несе відповідальність за війну, прикладами порочності ворога,
  • змусьте населення повірити, що несприятливі новини є ворожою брехнею,
  • супроводжуйте все це жахливими історіями.

Як бачимо, всі ці спостереження в основному настільки ж дієві сьогодні, як і багато-багато десятиліть тому.

Бернейс, процитувавши ці три правила Лассвела, додав три свої власні вимоги під три різних типи аудиторії:

  • посилювати моральну єдність своєї власної країни,
  • послаблювати мораль ворога,
  • вигравати на теренах підтримки нейтральних країн.

Другий пункт — це перевірка фактів з альтернативних джерел. Однак населення не дуже полюбляє перевіряти в принципі. Це порада тільки для активного прошарку цього населення. Більш того, пропаганда часто базується на правдивих фактах, вона тільки підсилює потрібні для себе характеристики і применшує непотрібні. Еллюль пише, що зміст пропаганди прагне бути фактичним. Спираючись на факти, вона намагається вводити в оману на більш високому рівні обробки інформації.

(Далі буде)

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

7 Comments on "Мова ненависті (1)"

  1. Андрій Дар | 06.04.2021 at 11:57 |

    “Більш того, пропаганда часто базується на правдивих фактах, вона тільки підсилює потрібні для себе характеристики і применшує непотрібні.”

    Пропаганда ВИШУКУЄ, навіть СТВОРЮЄ такі випадки, що показують таргет (ціль) у неприйнятному, брутальному, позалюдському, фашистському, або будь-якому світлі, так, щоб викликати до таргета ненависть та зневагу цільової аудиторії.
    Найсвіжіший приклад – домальована (згодом) свастика біля дверей Президента.

    • Укроп | 06.04.2021 at 15:52 |

      Найсвіжіший приклад – домальована (згодом) свастика біля дверей Президента.
      ===
      А мені здалося що то вже було “в молоко”. Зе – це порожнє місце, ницість та “хапальний рефлекс” таким людцям звісно присутні, але “на свастику” це чмо “не тягне” і той хто намалював – скоріше “показав на себе пальцем”.

      • Андрій Дар | 06.04.2021 at 17:19 |

        Це те саме СТВОРЕННЯ ВИПАДКУ, ЯКОГО НЕ БУЛО, тобто створення штучної реальності.
        В якій тут “хвашисти, бендерівці”…
        Щоби потім показати по росіянським та проросіянським ЗМІ по всьому світу.
        Уявляєте реалізований масштаб?

  2. Usiasłaŭ Drykgant | 06.04.2021 at 20:28 |

    Одной из лучших книг по разоблачению московской машины пропаганды и её методов, как мне кажется, является “Дезинформация. Тайная стратегия абсолютной власти”, которая была написана Ионом Пачепой (зам.начальника службы внешней разведки Секуритате) и Рональдом Рычлаком. В которой, к примеру, описывает такое “ноу-хау” как угон самолётов.
    В ней, кстати, такая цитата: “«[Дезинформация] действует, как кокаин, если вы вдохнете его один или два раза, то он, возможно, и не изменит вашу жизнь, если же будете употреблять его каждый день, вы станете совершенно другим человеком – он превратит вас в наркомана», – наставлял председатель КГБ Юрий Андропов.”
    http://loveread.ec/contents.php?id=53585

    • Влад | 06.04.2021 at 22:11 |

      Спасибо!
      Авторы тут, понятно, крутые.
      Но и комментарии очень информативные!

  3. Тохин | 07.04.2021 at 15:08 |

    Куму говорю про почитати, а не тільки дивитися незрозуміло що. Каже, я й читаю, не один ти такий вумний.
    -А що читаєш?
    -Срана.юей.
    -Так то ж помиї кацапські.
    -Там .ua вкінці, не розказуй.
    Шах і мат. А ви кажете про альтернативні джерела і перевірку інформації.

    • Вовк | 09.04.2021 at 13:37 |

      порадьте куму ще зайти на порно.нєт…
      ще й щоб кума ЦЕ побачила 😉

Comments are closed.