Академік і Євромайдан (частина 1)

Автор: Тимур Литовченко

«Майдан в Росії неможливий в принципі! Не хочемо й не допустимо!» — лунають відчайдушні зойки з 1/7 частини суходолу. І я цілковито згоден з тими, хто захлинаючись слиною, повторює подібні мантри. Але чому ж у нас в Україні сталося саме так, а не інакше?! Якщо відкинути різноманітні конспірологічні теорії (типу «наколотих наркотиками апельсинів», «печеньок Госдєпа» і т.ін.) та примітивні апеляції до «природної тупості хохлів», то доведеться пошукати більш серйозні пояснення.

В принципі, на цю тему я вже висловлювався як в розпал Революції Гідності, так і згодом. Але все це варто звести разом… і дещо додати. Бо насправді до Євромайдану був дотичним… один із стовпів вітчизняної науки ще радянського періоду.

ЗДАС проти корупції

Хоч як це дивно, але розпочалося все півстоліття тому, коли світоч світової й радянської кібернетики — академік Віктор Глушков розробив суперреволюційну для 60-х років ХХ століття (та й для нашого часу також!) Загальнодержавну автоматизовану систему (ЗДАС). Її суть полягала в тому, щоб в автоматизованому режимі — себто, без участі людей (!) планувати необхідні рівні виробництва найрізноманітнішої продукції на теренах СРСР, виходячи з максимально повного задоволення потреб людей.

Таким чином, академік Глушков фактично став одним із прабатьків того, що зараз називають штучними нейронними мережами. Наукові розробки фахівців Інституту кібернетики (нині — Інститут кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України), втілені в портативні електронно-обчислювальні машини (прообраз сучасних ПК, що працювали на транзисторах замість радіоламп!) та відповідні програмні продукти, мали забезпечувати наукову частину проекту. Ентузіаст-вчений Віктор Глушков вів за собою цілу команду, готову втілити ЗДАС в життя…

Але цього так і не сталося. Чому?! Бо суперреволюційний проект несподівано загальмували «згори». Більш того, із самим Глушковим почали ставатися дивні речі, які оберталися загрозами для його життя. Автор документального фільму «Інтернет-1964»https://www.youtube.com/watch?v=IAiVCdUzA9U — український письменник-фантаст і сценарист Андрій Дмитрук прямо вказав на причину: реалізувати задум до кінця Глушкову завадило вище партійне керівництво СРСР, адже запровадження цього проекту було б незворотнім ударом по всесиллю бюрократів. Власне, сама економіка країни стала б прозорішою. Передбачалося, що будь-який керівник цеху чи заводу міг отримати всю інформацію про цілу галузь, у якій працює!

Головне пострадянське гальмо

Сказавши «А», давайте скажемо відверто «Б» також: запровадження ЗДАС унеможливлювало корупцію на всіх рівнях радянського суспільства, в усіх ешелонах влади! А тепер скажіть відверто, що за ключова проблема заважає прогресу як українського, так і російського суспільства?! Не чіпатимемо інші колишні республіки СРСР, хоча можна було би вказати і на Грузію, і на Білорусь, і… і… і… З метою спрощення розглянемо лише Україну та Росію. Висновок очевидний: багатолика всеосяжна корупція! Причому чим наполегливіше з нею «бореться» влада, тим кучерявіше вона розквітає…

Але повертаючись до нереалізованої ЗДАС, потрібно констатувати:

  • півстоліття тому корумпована радянська верхівка зупинила суперреволюційний проект академіка Глушкова (не виключено також, що насамкінець і знищила його фізично), антикорупційний по своїй суті;
  • в 2014 році Революція Гідності домоглася повалення корумпованого режиму Віктора Януковича, проте Національне агентство з питань запобігання корупції, створене 18 березня 2015 року, давно стало однією з найпроблемніших ланок державної влади постмайданної України… при цьому функціонери НАЗК періодично обвинувачуються в корупції та/або кумовстві;
  • а що вже говорити про тотальну корумпованість сусідніх пострадянський держав — насамперед, Російської Федерації… яка за допомогою «нафтодоларів» розбещує провладні еліти по всьому світу — аж до Сполучених Штатів!..

Зважаючи на тотожність цілей боротьби та єдність місця цих подій, варто розглядати їх як ланки єдиного ланцюжка.

(Далі буде)

18 Comments on "Академік і Євромайдан (частина 1)"

  1. Можливо, що роботи Глушкова торкнулись самого святого – керівної ролі комуністичної партії. Цього, звісно, йому не могли пробачити. Це викликає аналогію з роботами О.Н. Чижевського, який в своїй книзі “Земное эхо солнечных бурь” зробив припущення про вплив сонячної активності на зміни популяції живих істот, епідемії, епізоотії та інше. Але він також припустив, що сонячна активність також впливає на соціальні процеси: заворушення, революції, бунти. За це він теж отримав своє від совєтів. Бо яка може бути революція без комуністів?

  2. Мне видится, что уважаемый В.Глушков ошибся в самой миссии своего проекта. Будучи гением, он все же, как и большинство сов. людей, был отравлен пропагандой, которая внушала, что ВСЕ в СССР делается ради улучшения жизни простого человека. И он верил в это. И видя, что все вокруг свидетельствует об обратном, тем не менее умный, образованный, но по-своему идеалистично наивный В.Глушков причину негараздів видел все же в несовершенствах функционирования гос. механизма: не так планируют, потому и теряют, потому и неэффективно хозяйствуют. Исправь планирование, сделай его гибким и прозрачным и идеалы социализма для улучшения жизни простых людей восторжествуют. На самом деле: а) никто из властьимущих и не собирался делать жизнь простого человека лучше, наоборот, люди должны были влачить жалкое, полурабское,бездумное существование, тратить жизненные силы буквально на всех этапах каждодневного бытия: до изнеможения работать в шумном цехе или отупляюще перебирать ненужные бумажки; ехать долго, с пересадками в медленно едущем, с громко гудящем двигателем, набитом до нехватки воздуха общ. транспорте; стоять в унизительных, измочаливающих психику очередях, есть пустую пищу с нехваткой белков, витаминов и качественных жиров (хороший белок и жиры нужен для нормальной работы мозга), не иметь КРАСИВОГО, удобного быта, одежды, обуви, потому как вездесущая красота окружающего мира развивает когнитивные функции человека, стимулирует мыслительные процессы. Еще один механизм управления поведением полурабов – лет 15 послушного нахождения в очереди на квартиру. Даже хорошую книгу почитать – только через библиотеку, через учет прочитанного вами в специальных карточках. Не иметь средств контрацепции, нормальной стоматологии, лекарства для лечения”доставать”, жить в тесных жилищах, что насилует стыдливость тонкими стенами и невозможностью нормально уединиться. И прочее в том же духе, медленно но верно подтачивающее физ. и психическое здоровье, а больной человек – не важный боец с системой, кроме того, чем он раньше умрет после наступления пенсионного возраста, тем лучше для гос. казны. И все это под лозунгами: Государство БЕСПЛАТНО заботится о тебе. БЕСПЛАТНО, и тебе должно быть стыдно, что ты еще чем-то при этом недоволен, когда вокруг самой лучшей страны – СССР одни враги, и партия тебя от них защищает. БЕСПЛАТНО защищает! б) Вторая ошибка В.Глушкова: властные кланы перераспределяли заработанное страной не неэффективно. Отнюдь.Скорее наоборот, они эффективно перераспределяли заработанное народом в свою пользу и на свое полное разумение. В тех отчетах, которые у них были, реальная величина и источники финансовых ресурсов, заработанных полурабами в общую копилку, были правдиво представлены. И потому механизм перекачки денег из гос. казны туда, куда ИМ было нужно, работал очень даже замечательно. Они осознанно вколачивали 80 % ВВП в силовые структуры, ВПК, войны, террор и безлад по всему миру; перегоняли за границу на тайные счета огромные средства в личные тайнички; себя любимых и свои семьи полностью обеспечивали шикарной жизнью за счет гос. средств. А напичканный стукачами и прочими агентами КГБ бюрократический механизм прекрасно решал задачу “петлять и путать следы” с перераспределением гос. средств для персональной пользы особо посвященных. И Виктор Глушков покусился на такой порядок вещей. Судьба его проекта и его самого была предрешена. К слову, примерно по этой же причине в свое время был расстрелян Н.Кондратьев.

    • Так, схоже, Глушков був надто великим ідеалістом – тому його проект ЗДАС був приречений від початку і за визначенням 🙁

  3. … суть полягала в тому, щоб в автоматизованому режимі — себто, без участі людей (!) планувати необхідні рівні виробництва найрізноманітнішої продукції…
    Эт что же такое? Как это так? Какие-то ЭВМ…
    А где же рукамиводящая роль партии?
    Партия – наш рулевой! Да это же анекдот получается – “партия, дай порулить!”
    Нет, на это оне пойтить не могють!
    Да это же вааще отрицание рукамиводящей роли партии! Чистейшей воды антисоветчина!

  4. Andriy Moderator Andriy Moderator | 23 Серпня, 2020 at 21:14 |

    Автоматическое планирование потребностей – это даже не смешно. Ну почему проклятые буржуи до этого не додумались и до сих пор страдают от кризисов перепроизводства?

    • Ну-у-у… Все ж таки радянська економіка була ПЛАНОВОЮ – тому і планували. А у клятих буржуїв економіка ринкова, тому вони не планують, а ПРОГНОЗУЮТЬ. А прогнозування розвитку – це вже дещо інше.

      • Andriy Moderator Andriy Moderator | 23 Серпня, 2020 at 23:40 |

        Так и напланировались…

        Планирование – это СИСТЕМАТИЧЕСКИ неверный подход.

        • Я сам використовую СЦЕНАРНИЙ підхід. Не знаю, як Вам таке… Але мені нормально.

          • Andriy Moderator Andriy Moderator | 24 Серпня, 2020 at 04:47 |

            Не совсем понял к чему здесь сценарный метод из мат. оптимизации.

            Мы начали с того, что ЗДАС планирует выпуск всего-всего для удовлетворения потребностей населения, причем на достаточно длительный период вперед.
            Потребности населения – сама по себе вещь непредсказуемая. Разве что в тюрьме можно определить потребности, и то все-равно что-то не сойдется.
            А раз исходные данные неизвестны, то и результаты соответствующие. Это одна из причин, почему плановая экономика СССР и навернулась.

          • То Andriy Moderator.
            Так Союз и существовал для армии(вообще всех силовых структур) + тюрьмы(если шире – ГУЛАГ). Остальное общество тоже подравнивали под армию и тюрьму в плане потребления.

          • Andriy Moderator Andriy Moderator | 24 Серпня, 2020 at 21:20 |

            Тем не менее, плановая экономика не могла спланировать даже в условиях, когда потребности в основном определялись сверху.

        • Andriy Moderator | 24 Серпня, 2020 at 21:20 |
          https://defence-line.org/2020/08/akademik-i-yevromajdan-chastina-1/#comment-269887
          Тем не менее, плановая экономика не могла спланировать даже в условиях, когда потребности в основном определялись сверху.
          *****
          Згадав старий радянський анекдот на тему планування… 🙂
          =====
          На XXVI съезде КПСС выступает Л.И.Брежнев:
          – Дорогие товарищи! В темущей пятилетке мы планируем обеспечить каждого советского гражданина: в первый год пятилетки – велосипедом, во второй год пятилетки – мотоциклом, в третий год пятилетки – автомобилем, в четвертый год пятилетки – вертолетом, и наконец в пятый, завержающий год пятилетки – самолетом.
          В зале неуверенно поднимается рука:
          – Товарищ Брежнев, разрешите вопрос?..
          – Да, товарищ делегат, спрашивайте?
          – Товарищ Брежнев… а зачем вот все это?!
          – Вопрос понятен, отвечаю. Представьте, что через пять лет вы сидите в Москве в своей роскошной трехкомнатной квартире, смотрите телевизор. Когда совершенно неожиданно вам звонит по телефону лучший друг и под большим секретом сообщает, что во Владивостоке выбросили в продажу вареную колбасу… Вот что вы станете делать без самолета?!
          🙂 🙂 🙂

  5. Станислав | 23 Серпня, 2020 at 22:04 |

    та все ж не 1/7, а 1/9 суходолу

  6. Плановая экономика это разумеется утопия, а в совке столько лет продержалась, потомушо совок сам по себе от тюрьмы мало чем отличался. Что, тем не менее, не отменяет и второго утверждения – рулевой не для того в рулевые пробивался, чтоб потом комупопало давать “порулить”!

  7. Глушков був ГЕНІЙ! Він навіть футбол зміг формалізувати, чим вдало користувався Лобановський! Не будь “керманичі” Союзу клінічними дебілами та клептократами, модель Глушкова при впровадженні дозволяла Б верхівці не тільки хрєном груші збивати та на роялі грати, але й зберегла Б Союз на довгі роки.. Адже ні карнавалізація, ні внутрішнє невдоволення не зпрацьовують, коли наповнення холодильника відповідає лозунгам із зомбоящика. Тоді до дупи як дисиденти, так і голоси і-за паркану, коли у шафі 5 пар джинсів та три пари кросівок, у гаражі по 2 машини, хоч і Тазіки, а в мазинах банани цілий рік, 5 видів кефіру та 20 видів ковбаси, від ліверної по 2.20 до сиров’яленої по 25 за кілограм…
    Задача вирівняти/наповнити пропозицію під попит виробничими методами – простіша за задачу двох тіл (атом водню) з квантової механіки!
    До речі, як показує світовий досвід, то КРАСТИ краще з прибутків, а не зі збитків…

    • А якщо радянське керівництво різало отакі геніальні проекти, що випереджали час – то СРСР був приречений за визначенням…

      • В руках питекантропа микроскоп – что-то вроде орехокола.
        В 80-х случилось мне побывать в самой большой кладовочке закромов родины – СоюзГлавМашкомплект. Сия контора распределяла производимое оборудование по предприятиям и организациям. А взяли меня туда как представителя генпроектироравщика для согласования замены оборудования по спецификациям для проектируемого завода. База данных наличного и возможные варианты замены выдавал компьютер. И очень часто приходилось согласовывать(из-за фактической наявности) замену на модели более ранних модификаций. Разница в возрасте моделей бывала более 20 лет. При таком подходе к производству – распределяй с помощью гроссбуха, либо генияльного проекта автоматизированной системы – результата нормального все равно не будет.
        По поводу прозрачности – на машинах серии ЕС(в девичестве IBM), как впрочем и на других, базу данных посмотреть могли только программисты… Остальным могли пачку перфокарт подарить. 🙂

        • Бази даних – то взагалі найцінніша річ! Зокрема, мене загалом небезпечно допускати до баз даних – бо я можу зробити на їхній підставі аж надто несподівані висновки…
          🙂
          Наприклад, працюючи прес-секретарем Мінвуглепрому, я примудрився назбирати унікальну базу даних по роботі вугільної галузі України. Один показник там загалом прослідковувався з 1920-х років, частина – з 1930-1940-х років, але більшість – звісно, з 1950-1970-х років. І по всіх показниках – до 2000 року включно… З іншого боку, якось буквально в макулатурі (!) я знайшов математичний довідник для інженерів і студентів втузів Бронштейна і Семендяєва видання десь 1950-х років (здається, 1957 року). Я колись купив собі їхнє нове (як на той час) видання 1980 року, від якого був у захваті. Але порівняно із новим, у виданні 1957 року були певні розділи, згодом викинуті з довідника…
          Зокрема, там був цілий розділ по добиранню формул кривих на основі сукупності емпіричних даних. Отож я сам собі поставив завдання: по можливості підібрати такі показники роботи галузі, з якими б корелювалися показники несмертельного і смертельного травматизму серед шахтарів. І що ж?! Я це таки зробив!!!
          1. Показник НЕСМЕРТЕЛЬНОГО травматизму виявився ПРЯМО ПРОПОРЦІЙНИМ (!) загальній кількості працюючих у вугільній галузі.
          Вдумайтесь: чим більше/менше робітників працювало у вугільній галузі, тим більшим/меншим був рівень несмертельного травматизму серед них!!! І залежність була прямо (!) пропорційною, з прийнятною похибкою в межах 5%… Висновок був прямим і очевидним, як дошка, а база даних по вугільній галузі України охоплювала півстоліття – 1950-2000 роки…
          2. З показником СМЕРТЕЛЬНОГО травматизму виявилося складніше, і все ж таки я вивів складну логарифмічно-ступеневу залежність смертельного травматизму від… змінної продуктивності праці гірничого робітника очисного вибою.
          Отже, нехай не прямо – але чим інтенсивніше працювали ГРОВи, тим більше “трупів” утворювалося по галузі наприкінці року. І знов-таки, за допомогою моєї формули цю кількість можна було обрахувати з точністю до 5%… Щоправда, база даних була дещо вужча: за 1970-2000 роки…
          Я поніс свої формули з усіма базами й розрахунками до знайомого головного редактора однієї авторитетної газети. Він усі мої розрахунки особисто перевірив – і за голову схопився! Бо у вугільній галузі працюють декілька науково-дослідних інститутів, де сидить повно кандидатів і докторів наук – але навіть про спроби подібного математичного моделювання головред навіть не чув… А між тим, будь-який міністр, будь-який директор холдингу, виробничого об’єднання та шахти бореться саме за збільшення кількості робочих місць та інтенсифікацію праці, насамперед ГРОВів – і тим самим автоматично закладає більший несмертельний і смертельний травматизм відповідно!!! А щоб менше людей травмувалося й гинуло – виходить, треба міняти обладнання та технології видобутку вугілля…
          У підсумку, хоч я наполягав на публікації своїх розрахунків, головред відмовився від того з кількох причин. “найм’якішим” було побоювання, що мої формули тривіально вкрадуть і позахищають на них дисертації. Бо їх я отримав на даних по галузі в цілому, але їх же можна було перевірити на прикладах окремих холдингів, в/о та шахт!.. А “жорстку” аргументацію я описувати не стану. В будь-якому разі, на прохання головреда я написав вельми обтічний матеріал без жодних формул, де просто констатував загальні висновки. Тільки цей оглядовий дайджест головред і погодився оприлюднити, не більше.
          От що таке – бази даних!.. 🙂

Comments are closed.