ЗеленСЬКий карнавал (частина 2)

Отож в «Тупику прагматизму» Кургінян розглядав «карнавалізацію буття» (за Бахтіним) як… потужну зброю спецслужб, спрямовану на трансформацію соціальної системи! Саме так, не більше й не менше!!! Гадаєте, маячня?.. Попервах може здатися, що справді маячня. Але таке враження розсіюється, якщо звернути увагу на одну неприкметну деталь з біографії Михайла Бахтіна. 

Отже, після Жовтневої революції — а саме, в 1924 році він повернувся до Ленінграда, де проводив домашні диспути та семінари, присвячені філософії релігії, етиці, літературі, психоаналізу Фройда. В грудні 1928 року пройшли масові арешти ленінградської інтелігенції, під які потрапив і Бахнін. В 1929 році йому заочно «впаяли» 5 років Соловецьких таборів, однак за станом здоров’я (множинний остеомієліт) і клопотаннями дружини та друзів, вирок замінили на заслання до Кустанаю. Позбавлений права проживати у великих містах, відмотавши строк заслання, він жив і працював то в Саранську, то на станції Савьолово Калінінської обл. А от до Москви колишній політзасланець повернувся у 1969 році. Вгадайте, хто допоміг у цьому?! Юрій Андропов — тодішній голова КДБ СРСР і майбутній Генсек ЦК КПРС!!! Так-так, саме товариш Андропов особисто розпорядився підшукати літньому філософу й мистецтвознавцю пристойну квартирку — де Бахтін і мешкав до самої смерті. Тоді ж одна за іншою повиходили друком його культорологічні праці…

Гадаєте, це збіг?! Не думаю… Але що ж могло зацікавити тодішнього головного радянського чекіста в мистецтвознавчих працях?! Вчитайтеся уважно в наступні рядки:

З критичної точки зору, бахтінський карнавал — це не просто карнавал, сміх, веселощі, але саме — і насамперед — осміювання, приниження, пародіювання, травестія, профанація, нехай і з прихованим стверджувальним змістом. <…> подібні інтерпретації випливають із самої суті бахтінської концепції, співзвучної радянському атеїзму.

Головна ідея в концепції карнавалу М.Бахтіна, з якою важко погодитися, — це категоричне протиставлення карнавалу офіційному святу і всій системі влади взагалі, як державної, світської, так і церковної. Причому цій опозиції надається ціннісне навантаження: все офіційне оцінюється як застигле, застаріле, віджиле, що несе неправду і насильство; а все карнавальне — це щось нове, живе й вільне.

«Офіційне свято, по суті, дивилося тільки назад, в минуле і цим минулим освячувало наявний в теперішньому лад. Офіційне свято, іноді навіть всупереч своїй ідеї, стверджувало стабільність, незмінність і вічність всього чинного світопорядку: наявної ієрархії, наявнихих релігійних, політичних і моральних цінностей, норм, заборон. Свято було торжеством вже готової, переможної, панівної правди, яка виступала як вічна, незмінна і незаперечна правда».

<…>

«На противагу офіційним святам карнавал тріумфував немов тимчасове звільнення від панівної правди і наявного ладу, тимчасове скасування всіх ієрархічних відносин, привілеїв, норм і заборон. Це було справжнє свято часу, свято становлення, змін і оновлень. Він був ворожий всякому увічненню, завершенню й кінцю».

Тепер зрозуміло, що зацікавило товариша Андропова в роботах Бахтіна?! Очільник всемогутнього КДБ СРСР розумів, що радянська система в тому вигляді, якого вона набула у брежнєвську епоху, не здатна розвиватися. Її треба було зламати, щоб трансформувати у щось нове й більш життєздатне. Отож засобом зламу системи й була обрана співзвучна радянському атеїзму бахтінська «карнавалізація буття» в режимі нон-стоп — «осміювання, приниження, пародіювання, травестія, профанація». І, безумовно, головне — «категоричне протиставлення карнавалу офіційному святу і всій системі влади взагалі»! Недарма ж древні стверджували:

Сміх проникає навіть крізь панцир черепахи!

В «Тупику прагматизму» продемонстровано, як відбувався подібний злам. Відбувався в два етапи через те, що хоча товариш Андропов дорвався до влади у 1982 році, проте протягнув недовго. В 1984 році брежнєвська «стара гвардія» висунула на пост Генсека ЦК КПРС Костянтина Черненка, проте в 1985 році андроповці таки взяли своє остаточно, провівши кандидатуру Михайла Горбачова. І тут, як зазначено другій частині в доповіді Кургіняна:

… карнавалізація в перебудовну і постперебудовну епоху з’їла ідеальне! Озброївшись карнавалом як оргзброєю, суб’єкт (союз антикомуністичної номенклатури і дисидентства) розтоптав субстанцію. Він переміг не тільки свій лад, не тільки своє буття і свою культуру, яку внутрішньо ненавидів. Він переміг будь-яке некарнавальне буття (тобто реальність).

Себто, за Кургіняном, частина радянської номенклатури, яка вже не могла «керувати по-старому», уклала союз із дисидентами, які перебували на еміграції. Відбулося це нібито за активного сприяння спецслужб США, які хотіли побачити модернізований СРСР з «людським» обличчям. Горбачовська Перебудова саме і являла собою бахтінську «карнавалізацію» — «осміювання, приниження, пародіювання, травестію, профанацію» старої радянської традиції. Але «союз антикомуністичної номенклатури і дисидентства» прорахувався: союзники цілилися всього лише в закостенілу систему влади, а поцілили… у весь СРСР в цілому!!! Який не витримав «карнавалізації нон-стоп» і розвалився.

(Далі буде)

11 Comments on "ЗеленСЬКий карнавал (частина 2)"

  1. старый ворчун. | 02.06.2020 at 15:41 |

    как для меня – это бомба! взрыв в моей голове. начинает приходить понимание того, через что и как прошел сам за свою уже долгую жизнь в совке, при кончине совка ну и пока еще получаю “удовольствие” присутствовать во время сегодняшнего приступа тяжелой болезни нашей украины. категорически не допускаю даже мысли, что мы окончательно потеряем с таким трудом и кровью завоеванное государство. не будем распыляться. пока что надо собрать свои мысли до купы. спасибо за статью.

    • Отже, рішення виставити її тут, на “ЛО” було вірним! Прошу пана! 🙂

      • Дмитро | 03.06.2020 at 07:00 |

        Пане Тимуре, а які саме питання ви тоді, в школі і в ВНЗ хотіли поставити викладачам?)

        • Оооо!.. То були запитання про сенс буття, про добро і зло, про місію людини в цьому світі, про творчість, про пізнаванність світу… Багато було запитань. Загалом-то, все мало б закінчитися на філософії. Але викладачка філософії Євгенія Сергіївна трималася зі мною трохи дивно – очевидно, не довіряла повністю, вважаючи мене “підсадною качкою”. Тому й переадресувала на політекономію – хоча відношення до політекономії мали, в кращому разі, лише половина з усього того огрому.
          В будь-якому разі, все звелося до наукового комунізму! Його викладач Евальд Федорович тримався зі мною просто й ні в чому не підозрював. Можливо, тому і сказав, що відповіді мені дасть саме життя… Так воно, зрештою, і сталося! Але я не винен, що, наприклад, відповідь на запитання про місце творчості в житті людини я знайшов у Біблії – в першому вірші першої глави першої книги: “На початку Бог створив Небо та землю”, – отже, НА ПОЧАТКУ була творчість!!! З творчості все почалося, через творчість все реалізується…
          Про це мені чомусь ні Євгенія Сергіївна не сказала, ані Евальд Федорович! Зате це чітко видно, коли починаєш читати Святе Письмо… Ну, але якщо не змогли мені цього сказати – отже, не змогли, я тут ні до чого!..

  2. Наталія М. | 02.06.2020 at 18:04 |

    Автор: Тимур Литовченко
    @Отож в «Тупику прагматизму» Кургінян розглядав «карнавалізацію буття» (за Бахтіним) як… потужну зброю спецслужб, спрямовану на трансформацію соціальної системи! Саме так, не більше й не менше!!! Гадаєте, маячня?.. Попервах може здатися, що справді маячня.@

    Нічого собі “маячня”. Я знала ещё ранее, что смех в умелых руках может стать настоящим орудием. Не зря во время совка все юмористы были обласканы и прикормлены властью. Потому, что в стране тотальной лжи и пропаганды, знали цену этому смеху и держали их носителей в узде!

    Во время Горбачёвского правления юмор и сатира уже не так контролировались властью. И что же произошло? А упустили момент и народ вдруг начал прозревать… И “триждыС-единождыР” навернулся с громким шумом. Но вы знаете, амигос, я только сейчас прозрела окончательно и всерьёз! Если бы не эта подлая война и “удар в спину” нам, ослабшим, от нашего неадекватного соседа, то я б, наверно, так и не смогла бы понять самое главное – кто есть наш самый главный враг и террорист №1 на всей планете!

    Статья – супер! С интересом читаю дальше.

    • “Но вы знаете, амигос, я только сейчас прозрела окончательно и всерьёз!” (с)
      *****
      Чим більше людей нарешті прозріє – тим краще 🙂

  3. Не щодо змісту, але про форму подання: “звернути увагу на одну неприкметну деталь”. Напевно, використано кальку з російської “нєпрімєтную”. Як писав свого часу класик Михайло Юрійович Салтиков-Щєдрін, “В статье всё должно быть прекрасно: и название, и содержание, и оформление”.

  4. Дмитро | 03.06.2020 at 07:03 |

    “Посетитель пельменной с недоумением обращается к официантке:
    — А почему у вас все пельмени квадратные?
    — Так перестройка.
    — А почему недоваренные?
    — Так ускорение.
    — Ну а почему понадкусанные?
    — Так госприёмка.
    — А почему вы обо всём этом так свободно рассказываете?
    — Так гласность же!”

  5. Лариса здорового человека | 24.07.2020 at 15:42 |

    Хочешь убить эрекцию – начни шутить в постели…
    Для меня настоящий парад на день Независимости в Запорожье прошёл, когда быстро и молча по проспекту Соборному промаршировала небольшая колонна военных. Всамделишных, без пафоса и приколов.
    Я тогда наблюдала с балкона и поняла, что так и должно быть. Но я растерялась оттого, что не хотела выразить им свою поддержку и не знала как – кричать что-то, прыгать, размахивать руками было неуместно КАК В ЦИРКЕ и ОЧЕНЬ ПРИБЛИЖАЛО по проявления У ОФИЦИАЛЬНОМУ ПАРАДУ-ШАПИТО.
    Пока я сообразила, что надо было молча похлопать (и думаю, что меня бы подхватили окружающие, потому что это было в воздухе), колонна прошла дальше, и мне до сих пор жаль, что я такая медлительная умом.
    Эти минуты были настоящими и пробрали до печенок.
    Надеюсь, что военные уловили мои мозговые волны, что ли.

  6. Лариса здорового человека | 24.07.2020 at 15:51 |

    Так вот почему свободу слова и обсирания всех и вся никто не душит (личные обижульки презика не в счёт). Они думают, что это работает на них. Но нет. Точнее, не совсем.
    Потому что мы другие и юмор наш другой и возможно, что в этот раз развалится не Украина, а снова Россия.
    Это будет, перефразируя Х*йло, величайший фарс века.

Comments are closed.