Від редакції
Деякий час тому, пан Тимур попередив нас про те, що трохи зникне з ЛО, але це обумовлено його віртуальним творчим відрядженням. Коли він вважатиме за доцільне, то повідомить колег про те, що саме він зараз робить. По завершенню роботи, пан Тимур повернеться у штатний режим. Але він надіслав нам, як редакції ЛО, лист вітання і одночасно – звернення. То ж публікуємо цей лист повністю, тим більше, що тема, яка в ньому порушена – дуже важлива, а паралелі – наочні.
Фото, яке супроводжує цей текст, пан Тимур зробив власноруч у туніській пустелі під час зйомок однієї з частин «Зоряних війн». Фото ми використали як ілюстрацію, хоча воно прямо і не відноситься до теми листа. Крім того, на фото – пустеля, а в тексті мова йде про події, які розгорталися саме в пустелі.
До того ж, далі буде текст, який пан Тимур тоді написав для свого видання, але зараз, через 11 років, він так само є цікавим і ми робимо його перепублікацію. Отже – спочатку лист.
***
Доброї ночі!
А ще я хотів зізнатися, що думав про вас вчора ввечері.
Адже в середу, 8 квітня 2020 року о 19:44:43 розпочався, за єврейським календарем, день 14 нісана 5780 року. А отже, настало велике єврейське свято – Песах…
Так, звісно, я не забув, що Anti-Colorados є агностиком. Тим не менш, в умовах сучасної України такі єврейські свята, як Ханука, Пурим і Песах набувають особливого забарвлення.
Бо одна справа, коли в серпні 1991 року, завдяки недолугим потугам ГКЧП, Незалежність в буквальному сенсі сама звалилася на голови українцям. Давно відомо: те, що дається дарма – не надто цінується. І навпаки, дуже цінується те, що завойовано великим пОтом, кров’ю і сльозами. А ще – сотнями й тисячами людських життів…
В ході серпневих, 1991 року подій в Москві загинули, здається, троє людей.
В Києві тоді не загинув ніхто. Слава Богу, звісно…
Проте настільки шикарний “дарунок долі”, як День Незалежності 24 серпня 1991 року, українці сприймали доволі-таки абстрактно. Незалежність від кого?! В чому вона полягає і чим вимірюється?! “Чисто конкретно”, по-пацанськи – В ЧОМУ і ЧИМ?! Переважна більшість населення відповісти на це не могла.
Отож добрі православні люди продовжувати дещо зверхньо заявляти: “Ви, жиди, їжте на вашу Пасху жорстку жидівську мацу, зате ми їмо м’яку і пухку паску! Та ще й солодкою глазур’ю политу…”
Натомість, в лютому 2014 року розпочалася зовсім інша історія. Свідома частина українського суспільства не тільки рвонулася до Свободи – за цей порив було заплачено життями Небесної Сотні. А потім пішли шикуватися вже Небесні Батальйони героїв…
Тепер українці знають на прикладі В.В.Х*йла, як казився фараон, коли Мойсей просив його: “Відпусти наш народ. Чоловіків і жінок, старих і малих – відпусти”. Але фараон немовби збожеволів!!! І хоча на Давній Єгипет одна за іншою падали кари небесні – він не погоджувався відпустити тих, кого вважав своїми рабами. Хоча предки цих людей прийшли до Давнього Єгипту вільними людьми і покоління за поколінням трудилися на благо цієї держави. Просто покоління за поколінням, їхні права поступово урізалися, доки вони не стали рабами фараона… І от тепер біблійний фараон немовби збожеволів! Мало йому було води, що перетворилася на кров. Мало було комах, ненажерливої сарани і всього іншого!.. Лише коли несподівано, в одну ніч повмирали всі первістки – лише тоді фараон погодився відпустити рабів… Ось про що я думаю, читаючи статті з основною думкою: “Путин вцепился в Украину и не отступит ни за что”. Божевільний фараон!..
Але давні євреї вперлися і таки вирвались на свободу! Українці теж вирвуться – треба тільки не здаватися…
Тоді й настане пора їсти Хліб Свободи – мацу… Ну так, вона суха, крихка і прісна. Зате це – Хліб Свободи!!! Він іншим не буває.
Так, цілком закономірно, що велика маса “хохлів” тужить і далі тужитиме за радянською минувшиною і з Великою Росією загалом, в будь-яких її формах… Але ж і в єврейській історії було точнісінько те саме!!! Одразу ж після Виходу з Єгипту перша ж претензія, висунута до Мойсея, звучала наступним чином: “І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині. І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м’яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір…” (Вих. 16:2-3). Порівняємо з єврейською торою: “И возроптала вся община сынов Исраэля на Моше и на Аарона в пустыне. И сказали им сыны Исраэля: О, нам бы умереть от руки Господа на земле Мицраима, когда мы сидели у горшка с мясом, когда мы ели хлеб досыта; ибо вывели вы нас в эту пустыню, чтобы уморить все это общество голодом” (Книга Шмот. Недельный раздел Бешалах 16:2-3).
Розумієте?! Щойно на Давній Єгипет впало десять жахливих кар, щойно фараон відпустив своїх вчорашніх рабів, щойно вони перейшли море немов по суходолу – а фараонове військо потонуло… А тепер усе це позабулося, і люди ремствують, згадуючи усі “блага” рабства!.. Було це?! Було…
А хіба всі давні євреї полишили Єгипет?! Ні, не всі… Але доля тих, хто залишився, була незавидною: їх експлуатували з подвоєною жорстокістю, і всі вони з часом остаточно зникли… Померло і все покоління, яке ходило пустелею за стовпом хмарним і вогняним (а не з Мойсеєм, до речі – Вих. 13:21-22, а також Книга Шмот, тижневий розділ Бешалах, 13:21-22) протягом 40 років. Не знаю, скільки ще українці ходитимуть своєю “пустелею”. Але насамкінець ті, хто зберігатиме твердість духу – вони подолають цю “пустелю”. І їхні нащадки будуть по-справжньому вільними людьми. Вони знатимуть, що краще їсти жорсткий, крихкий і прісний Хліб Свободи, ніж м’ясо з казана у рабстві. В цьому є глибокий сенс…
Саме тому я вітаю Вас із сьогоднішнім святом Песаха – хоч би як Ви до цього поставилися. І зичу Вам особисто, всій редакції “Лінії Оборони” і всім завсідникам “ЛО” подолати пустелю, харчуючись жорстким, крихким і прісним Хлібом Свободи. Бо насправді смачнішого хлібу у світі не буває!..
Щиро,
Тимур
Отлично, Тимур!
Пусть так и будет.
!!!
В історії людства колись вже все було… Просто Україна ще не доходила свої сорок років. Нажаль, я з того покоління що йде “за стовпом хмарним і вогняним”, і тому помре – бо просто прийде час. Але як же хочеться побачити той час, коли українці їстимуть хліб свободи…
Шановний Санто! В цілому Ви маєте рацію. Але згадайте, що з 1991 року пройшло майже вже 30 років. І що, Ви бачите якусь стійку тенденцію в перетворенні свідомості з рабської на вільну? Здається, механічно переносити біблійні легенди на реальне життя неможна. Для початку треба мати свого Мойсея, який би був зі своїм радодом всі 40 років. А тут…?
Помилка, прошу пробачити. НАРОДОМ.
Українці пишуть всою власну історію, у них свій Шлях До Свободи. Звісно, він відрізнятиметься від біблійного в деталях. І про МЕХАНІСТИЧНЕ перенесення біблійної історії на сучасне життя не йдеться. Але імперія (Російська) має лишитися позаду, фараон (ВВХ*йло) нічого не вдіє – швидше, здохне, а вчорашні раби й їхні нащадки стануть вільними людьми!
“що з 1991 року пройшло майже вже 30 років” – так, але справжній шлях до волі почався лише у 2014-му. Перша, не дуже впевнена спроба була у 2004-му, але потім – “2 кроки назад”. До того ж, як тут вже писали (Сергій | 9 Квітня, 2020 at 10:28), у нас наявні “оті “фараонові арапи”, що перетворились у відверту п’яту колону”. Та й таких засобів дистанційного впливу на мізки як сьогодні у тодішнього фараону не було. Тому наш шлях і довший і складніший. Але – Не падати духом! Борімося – поборемо!
Все може було б і не так боляче для України, якби на нашу “землю обітовану” не втікли разом з нами і оті “фараонові арапи”, що перетворились у відверту п’яту колону, оті відверті вороги всього українського, що відверто і не приховуючись підривають і країну, і віру в Україну, що роблять все, аби затягти нас знову до “фараонового міру” – в рабство. Нам потрібно вже починати розуміти, що без тотальної зачистки “з хлоркою” ми вже не виживемо – або ми, або вони. І принципи демократії тут ні до чого – хірург, у разі екстреного питання “життя чи смерть” нікого не питає чи відтяти заражену гангреною кінцівку – він просто діє в інтересах здоров’я всього організма.
І ми прийдемо до розуміння цього.
Бажано тільки щоб не запізно, щоб ще було що і кого рятувати.
Всё это хорошо и замечательно, просто рад за америку, песах и грядущие праздники. Но как то обходится стороной тема приближающегося дефолта Украины. Обходится практически всеми. Исклбчение пару статей о заседании, голрсовании , всякой остальной мутатени и один возглас от Пороха. Но кажется это тот ” глас вопиющего в тунисской пустыне”. Порох один Украину не потянет. А так всё норм.
Не знаю, що і як станеться. Знаю одне: якщо треба буде створити диво – Всемогутній це диво створить! Бо він покликав українців до свободи, й ті, хто цей заклик був здатен почути – вони пішли… Й якщо вони зберігатимуть твердість духу – хто і що з ними зробить?!
Просто в один момент ситуація складеться так, що “саме собою” знайдеться рішення. Оце й буде названо ДИВОМ. Якщо іншого засобу подолати дефолт, окрім дива, не буде – що ж, отже, станеться диво… в економічній царині! Не питайте мене, що то за диво таке – я не знаю. Але воно станеться.
А люди?.. Зрозумійте: це перевірка на твердість духу! На прагнення до Свободи!!! Тому від свідомих українців вимагається одне: просто йти вперед, обраним шляхом і не варнякати про “м’ясо в казанах, що ми їли в рабстві”. Ось і весь рецепт! Він занадто простий… а тому складний для сприйняття. Однак іншого не існує.
Власне кажучи – це диво уже існує ще з 2014 року, коли Україна не могла вистояти і мала бути окупована і повернена назад у кацапське стійло, але ж цього не сталося! Ціла низка подій не дала тому паскудству звершитися. Перше – наші дурні зелєбобіки з переляку вибрали Пороха, думаючи що “ліпєцька хвабріка” швиденько всі діла з Московією порішає і буде “мир, труд, май”. Це ідея не моя, не пам’ятаю хто її висловив, але досить таки логічно однотуровий виграш Пороха тоді і феєричний програш нещодавно. Я був у шощі від цілком логічного пояснення однотурової перемоги – малороси у Пороху вбачали свого… Тому що тоді його підтримали незалежно одні від одних патріоти України та малороське бидло. Порох виявився державником і патріотом України – перше чудо для України… Далі – збитий Боїнг. Це було друге чудо Господа для України тому що ціною життя тих людей склалася ситуація, коли Хуйло елементарно злякалося і довго сиділо безвилазно в норі, воно ще не знало тоді який той світ гнилий і що крім “жахливої стурбованості” йому мало що буде, але час був виграний, Порох зайнявся державою та армією, а далі для кацапів стало торошки пізнувато “пити боржомі” бо легкої прогулянки уже не вийшло б… Чи не чудо ці обставини, які нас врятували тоді? Ну і третє – це наш народ, який виявився таки не настільки малороським болотом, як сподівалися кремліни. “З хлібом-сіллю” вдалося організувати тільки на тому паскудному бамбасі, який десятками років заселяли кацапським тюремним лайном, ну – маємо що маємо… Так що підтримую Вас – не може бути щоб все, що було зроблено, не мало сенсу, будемо жити, Україна буде державою, а не кацапським “округом”. До речі, вам не здається що і епідемія нам “у масть”? Тому що те, що інакше б не могло проявитися довгий час, тепер проявляється набагато швидше – і людська ницість та безпомічність зеленого бидла при владі, і скромний героїзм тих, хто бере на себе відповідальність за державу. Так, поки що не маючи самого високого посту в ній, але тисячі продуктових наборі в для голодних теж мають сенс, чому б не почати і з них? Ну і – деякий обережний оптимізм відосно нових облич типу призначення Наєва. Дай Бог – далі буде “по наростаючій”…
“Власне кажучи – це диво уже існує ще з 2014 року, коли Україна не могла вистояти і мала бути окупована і повернена назад у кацапське стійло, але ж цього не сталося!” (с)
*****
Власне кажучи – так! 🙂
Просто я ж писав не статтю для “ЛО”, а приватного листа для Анти-Колорадоса. Отож я висвітлив лише частину аспектів. Інші ж тепер проговорюються в коментарях. І це таки ЧУДОВО!!! 🙂
“До речі, вам не здається що і епідемія нам “у масть”?” (С)
*****
Між нами кажучи – здається… 🙂
Я ще не зовсім розумію, чому так. Бо справді зайнятий по маківку важливою літературною роботою працюю навіть не в режимі 24/7, а в своєму форсованому 25/8… Як справжній фантаст… Але я вже бачу, ЗЕля і “слуги” просто вимушені потроху здавати позиції на користь партії “ЄС”, яку ще торік вони щедро поливали лайном!.. І ситуація з пандемією COVID-19 грає на користь цьому процесу. А ще й Єрмака “пригальмували” саме зараз… Повторюю, у мене тривіально бракує часу на осмислення – бо роботи вище маківки! Але щось позитивне таки відбувається…
З того самого 91-го щодня чув про “на хліб не намажеш”, та й зараз вистачає. Жодні аргументи, докази не діють, розбиваючись об “мудрість українського народу”. Таки дійсно цю отару треба силоміць гнати до хліба свободи.
До речі, ще в перші дні Незалежності, за фразу, що Незалежність, не завойована кров’ю, нічого не варта, мені ледь очі не видерли, мовляв, я крові хочу. В 2019-му не багато змінилось:”скільки мені ще треба крові?” Причім люди,які геть не збирались її проливати.
Вот про мудрость народа, это вы зря. Я с детсва наблюдал как мудрый украинский народ не ожидая ничего хорошего от власти и стараясь поменьше обращать внимание на эту власть просто жил, трудился, растил детей и внуков. А вот те, кто кормился от власти и старался побольше на хлеб намазать – те, вообще-то не мудрые, а хитрые. И, наверное, не народ вообще, а порождение совка – то что получилось при создании единой общности “советский народ”.
Та зовсім не дарма, бо отой же ж “простий нарід”, не звертаючи увагу на владу, так само віднісся і до Незалежності. Насправді не такий уже і малий відсоток ностальгує за СРСР, і здебільшого ті, що ні на що не звертали увагу.
Не будьмо наївними, божевільний “фараон” нас ще не відпустив, ще не “повмирали всі первістки” у нього. Дякуємо за попередження, п. Тимуре!
Народ Ізраїлю 40 років блукав по пустелі, доки останній з тих, хто роптав, не помер. Тільки тоді вони увійшли до Землі Обітованої, яку їм обіцяв Господь. Українське резюме – “Рабів до раю не пускають!”
Мойсей
Игорь Жук
Запиши, мій історику, в згорток свого манускрипту:
Починається шлях до свободи з оцього візка…
То не штука – ще завтра я виведу вас із Єгипту, –
Але вийти нам з рабства – дорога така не близька!
То не страшно, що в рабстві змарніли і спали з лиця ми,
То не горе, що спини побито, посічено вщерть;
Але в тому єгипетськім сні ми здрібніли серцями –
І ото вже хвороба, яку виліковує смерть.
Всім нам хочеться волі, та ба – не стрибнеш вище стелі;
Стільки літ жити бидлом – таке не минає дарма.
Ми покинемо рабські пропащі тіла у пустелі,
Бо вони вже самі мимоволі шукають ярма.
Запиши, мій історику, десь у таємному місці, –
Хто знайде, не осудить нехитре лукавство моє, –
Має шанси лиш той, що сьогодні іще у колисці,
А для решти – візок і спасінням, і карою є.
Ягве дбає про нас! – розійдеться вода перед нами,
Ягве дбає про нас! – будуть манна, закони, пісні.
Ягве дбає про нас! – називає своїми синами, –
Але що ж, коли внуків ми любимо більш за синів…
Запиши, мій історику, десь, – можеш навіть без дати;
Так було, і так є, і цього вже не виправить час, –
Волю можна здобути, та волю безглуздо давати;
Бог нас вибрав, щоб світові це
показати на нас.
12.07.00
Слушать!: https://mp3iq.com/m/1864913-igor-zhuk/148546022-pesnya-moiseya/
“Рабів до раю не пускають!” (с)
*****
+100500!!!
🙂 🙂 🙂
Тепер українці знають на прикладі В.В.Х*йла, як казився фараон, коли Мойсей просив його: “Відпусти наш народ…
Нателла Болтянская
Фараон
Фараон, отпусти мой народ
Из-под града кровавого пота
В путь лишений тревог и невзгод,
От ударов приставничьих плеток!
Наша правда – на этом пути.
Мы – пустынные нивы засеем!
Отпусти, фараон, отпусти!
И – молчанье – в ответ Моисею.
Но пророк, не клонясь головой,
Принял царский ответ без боязни…
И вставало над грешной землей
Утро Первой Египетской Казни…
Век за веком ложился на круг,
Изменялась лишь форма отказа –
От бичей фараоновых слуг
До саперных лопаток спецназа.
Я не верю давно в чудеса,
Но боюсь, что над этой страною
Поутру вдруг зальет небеса
Пресловутой Египетской тьмою…
Фараон, отпусти мой народ…
Слушать!: http://www.natel.ru/mp3/track108.mp3
Дякую Anti-Coloradus’у за публікацію цього мого листа. Відверто кажучи, не сподівався на таке… Однак тепер бачу, що лист мій у вигляді публікації таки виглядає доречним. Отож красно дякую!
Єдине, зо хотів би зазначити: українці пишуть СВОЮ історію “виходу з рабства до свободи”, у них свій шлях, а тому 100-відсоткове перенесення біблійної історії давніх євреїв на сучасну історію України просто ніяк неможливе! Хоча потужний перегук символів справді має місце: це й потужна “країна Міцраїм”, з якої здійснюється Вихід до свободи; і божевільний “фараон”, який нізащо не бажає відпускати вчорашніх рабів; і юрба “любителів рабства”, яка ліпить “золотого тільця” з лайна та ремствує про “казани з м’ясом”… Головна відмінність у нас перед очима:
– давнім євреям треба було ФІЗИЧНО перетнути Синайську пустелю й ФІЗИЧНО увійти в нову для них Землю Обітованну;
– сучасним українцям нікуди ходити ніжками не треба (вони фізично знаходяться ВЖЕ в своїй землі – в Україні), їм треба ВІДМЕЖУВАТИСЯ від Росії, лишаючись на своїй території.
Зрозумійте: це два РІЗНІ шляхи – шлях давніх євреїв був більшою мірою ФІЗИЧНИМ, шлях сучасних українців є більшою мірою ДУХОВНИМ. Але це два боки однієї медалі, бо спільне тут – ШЛЯХ ДО СВОБОДИ, “вичавлювання раба по краплі” з власної душі!..
От що важливо, зрозумійте!
Моєї історії виходу із рабства до свободи не існує.
Бо мені “пощастило” із батьками, які давали всебічну інформацію, та не затюкували насамперед. Батько так і залишився безпартійним і весь час розмовляв українською у російськомовному із 60-х років Херсоні!!!
Навіть у школі вийшло тільки у піонери всунути, у комсомол не змогли затягнути..
Я обовязкові книжки про Леніна (коли їх дарували на заводі, а батьки приносили додому, та були ще молоді) всі відніс “чомусь” у першому класі до школи та здихався усіх.
Весь час у мене був протестний проти існуючої системи характер.
Оминав як міг шаблони та штампи суспільства.
І мабудь “повезло” із оточенням та розвитком здорового мислення за рахунок читання та роздумів + однодумці.
Тому дякую, що ви є. Вільні духом та зі здоровим глуздом люди.
Вельмишановний Тимур!
Дозвольте трохи не погодитися з Вами.
І вибачте, що буду відповідати Вам російською (в основному, з технічних причин).
– шлях давніх євреїв був більшою мірою ФІЗИЧНИМ, шлях сучасних українців є більшою мірою ДУХОВНИМ.
Сорокалетнее “физическое” блуждание по пустыне было лишь ИНСТРУМЕНТОМ духовного перерождения нации – нужно было время, чтобы вымерло поколение рабов, чтобы выросло и окрепло поколение ДУХОВНО СВОБОДНЫХ.
Исход
Нателла Болтянская
Свой народ по пустыне водил Моисей
С отвердевшими в камень губами
Сорок лет, для того, чтобы умерли все,
Кто на свет появился рабами.
Сколько их, взоры к жаркому небу подняв,
На песке погибало от жажды?!
А могли бы пройти этот путь за три дня,
Как потом и случилось однажды.
Сорок лет вел пророк обреченных людей,
Он хотел, чтобы дети народа
Из иссохшего чрева седых матерей
Выходили уже на свободу.
Пролетели века, и опять суховей
Опаляет идущих сограждан…
Нас (который по счету) ведет Моисей
К утоленью неведомой жажды…
Все вперед и вперед, бездорожье кляня.
А ночами взываем к пророку:
Знать бы только, что – можно пройти за три дня,
И умрем мы без слова упрека.
Разумеется, 100-відсоткове перенесення біблійної історії давніх євреїв на сучасну історію України просто ніяк неможливе!, но…
Сугубое ИМХО, конечно, но разница между этими двумя путями значительно меньше, чем Вы думаете!
Шановний pan_futiyp! Ви не погоджуєтеся зі мною в деталях, але в головному наші позиції цілком… сумісні… конгруентні… узгоджені… синхронні… Називайте як хочете – але це так. 🙂
Прочитавши статтю шановного пана Тимура, згадав, що недавно писав віршування майже на цю тему. Вирішив, що буде правильно поділитися ним. Аж ось в коментах знаходжу ще декілька віршів, що загалом укріпило мене у правильності сього бажання. Тож, сподіваючись, що це не марно, публікую:
МАРНОТА
~~~~~~~~~~~~~~~~~
О, марнота,
направду марнота…
Не бачать люди,
та й не пам’ятають –
Про те, чому вони тепер страждають,
Писали вже…
Сліпая глупота!
Дешевий огірок і часничина,
яких було удосталь для рабів,
заслали очі полуддю.
Єдине,
чого бажають –
спокою й харчів.
Але не та годинонька у світі –
сильніший зараз слабшого жере
і, далебі, не легше буде жити,
аж поки, хто в єгипті народився
в дорозі у пустелі не помре.
Та буде путь намарним і пустим,
Коли ми продамо тих янголів свободи,
що шлях камінний у пустелі голій
свойой святою укріпляли кров’ю.
Єгипет свій ми тягнемо з собою.
А хочемо усі в Єрусалим.
25/02/2020 09:50
Посилання на публікацію: https://bit.ly/3aUPX8B
_______________
І забаглося мішаній юрбі, що була між ними, їсти так, що й сини Ізраїля собі стали плакати: хто, мовляв, дасть нам м’яса їсти?
Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник; а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима. (Книга Числа. 11:4-6)
Між іншим, існує концепція про “Київ як другий Єрусалим”:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%84%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BC
Це ще один аспект духовного шляху сучасних українців до Свободи!
🙂 🙂 🙂
Спасибо, очень хорошо!
+
Никуда мы не идем. Нет Моисея, нет монолитного общества, нет одной идеи- куда идти. 30 лет протоптались на месте. Ющенко шагнул, Юля тормознула, Вор чуть назад не вернул. Порошенко , ну два шага сделал, опять тормоз, а идти 40 лет надо. Ну а таким темпом 400.
Вы где прочитали или кто Вам сказал, что будет легко? Никто не обещал всё и сразу. В исходе евреев из Египта, не было информационной войны с выносом неокрепших мозгов. Если наши 25 хотя-бы по одному на себя возьмут из 73, то Пороху поможем ради себя и детей своих. Ближе к свободе будем.
“В исходе евреев из Египта, не было информационной войны с выносом неокрепших мозгов” (с)
*****
Все вірно!
Вихід давніх євреїв з єгипетського рабства був актом переважно ФІЗИЧНИМ – бо їм треба було “пройти з країни А до країни В” (з Давнього Єгипту до Землі Обітованної через пустелю).
Теперішня боротьба українців за Свободу і Незалежність є, більшою мірою, боротьбою ДУХОВНОЮ, оскільки їм не треба “проходити з країни А до країни В” (українці ВЖЕ на своїй землі).
Тому, де-факто, це два різні боки однієї медалі, назва якій – Свобода! У сучасних українців своя історія, яка пишеться зі своїми особливостями.
Dude | 9 Квітня, 2020 at 10:46
Всё это хорошо и замечательно, просто рад за америку, песах и грядущие праздники. Но как то обходится стороной тема приближающегося дефолта Украины. Обходится практически всеми. Исключение пару статей о заседании, голосовании , всякой остальной мутатени и один возглас от Пороха. Но кажется это тот ” глас вопиющего в тунисской пустыне”. Порох один Украину не потянет. А так всё норм.
==================================================================================
Вот именно.
Начал было слушать обращение Пороха по этому поводу. Не смог дослушать и до середины…
Потом, на глаза попалось вот это:
https://www.5.ua/polityka/yakshcho-ukraina-poterpatyme-vid-uperedzhenoho-pravosuddia-ta-zakhystu-okremykh-oliharkhiv-vona-ne-rozkryie-svii-potentsial-volker-212320.html
И тут же вспомнил про Канцлерский суд (Court of Chancery) штата Делавер и дело в рамках процедуры “Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act”, что уже длится и длится….
В предвыборное время возникала масса разнообразных публикаций о том, что персонаж, так истово сопротивляющийся принятию некоего закона в Украине, вообще по улице ходить не может, что его ероплан далеко от аэродрома в Ицраиловке не отлетит, как его тут же посодють.. и так далее…
Однако, персонаж совершенно спокойно живет и действует. Действует, продолжая свое, далеко не самое благородное дело…. У нас, в Украине….
Вроде как все предельно ясно с сущностью, но… Процедуры, процедуры, процедурищи…
Дело о сбитом боинге с тремя сотнями душ – процедуры…
Наплевали на какие-то там меморандумы, поубивали кучу народу, потравили кучу людей БОВами – процедуры…
Применили БОВ на территории страны НАТО(ни себе чего на минуточку!!!!) -процедуры…
И только когда арабскому достойнику ” в чай плюнули”, пошел движняк в ту сторону, о которой еще шесть лет назад сказал Порох – “нефть по десять долларов”. И тут же самый столповой столп мировой демократии, заговорил, шо уж вы уж, так уж … И поползла бочка жижжи вверх, не много, но поползла…
Что это?
О вмешательстве очумелой нефтебазы во внутренние дела великого множества стран, причем с целями, весьма далекими от благородства и доброжелательства, сегодня не трендит только вкрай удолбаный политикан. И шо?.
Присылают самому высокому столпу демократии ероплан с сомнительной гуманитаркой – принимают. С оговорками, но еще и денег дали за нее. О недостатках вещают, но приняли!!!! Не отправили к ..ям собачьим обратно в болота мордорские, разгрузили!
В страну НАТО(раз, два три, четыре, пять…… 20!!!!) прилетела куча соглядатаеви з РФии по видом лекарей и пошла лазить и шпионить – так только газетенка возмутилась, остальные схавали и облизнулись.
Пандемия? Потеря ощущения вкуса цвета и запаха?
Или они все хотят дождаться того, чтобы с ними сделали то, “что Содома не сделала с Гоморой” (фильм “Свадьба в Малиновке”, если кто помнит)…
“Или они все хотят дождаться того, чтобы с ними сделали то, “что Содома не сделала с Гоморой” (фильм “Свадьба в Малиновке”, если кто помнит)…” (с)
*****
Ай, нє нада, ай, бросьтє!
Це фраза Льови Задова з к/ф “Хмурое утро” (кінотрилогія “Хождение по мукам” – екранізація твору “червоного графа” Олексія Миколайовича Толстого):
https://www.youtube.com/watch?v=xyI27qYqdIQ
А таки шоб нет, так да!
Давно это все было…
Спасибо, напомнили.
Но, согласитесь и там и там есть вполне колоритные персонажи. И для сегодняшнего времени…
Тыща “+” !!!
Уся моя родина раділа Незалежності, отриманій у 1991. І кругом таких бачив чимало в Харкові.
З приводу горщиків згадалося від донецьких “навосьмоємарта тортьіотахмєтова”.
Пане Тимуре, дякую за вітання зі святом! Відкривайте нове, не заблукайтеся без нас у своїй творчій відпусці. Ми Вас будемо чекати.
Я з вами! Тільки з вами усіма!!! 🙂 🙂 🙂
Дякую пане Тимур.
Ми теж маємо свою мацу, теж тверду та суху – ГАЛЄТИ. Справжній хліб Свободи.
Мені запам’яталася історія, яскраво розказана колись письменником Борисом Гуменюком – тодішнім учасником АТО. Про те, як українці-добровольці з трьох регіонів на фронті познайомилися, й один із них запросив інших в гості “на мандебурку”. Інший вирішив, що додасть до святкового (як для фронтових умов) столу свої “крумплі”, а третій пообіцяв принести “ріпу”. Та коли всі троє зустрілися за святковим столом – з’ясувалося, що всі троє принесли… одну й ту саму КАРТОПЛЮ!!! Оскільки “мандебурка”, “крумплі” та “ріпа” (як і “бараболя”, “бульба” і т.ін.) – це все регіонально-діалектні назви картоплі…
🙂 🙂 🙂
Отож не виключаю, що років через нанадцять на майбутнє Свято Свободи українці готуватимуть саме три види картоплі – як символ єднання нації. Наприклад:
– МАНДЕБУРКА – картопля варена “в мундирі”;
– КРУМПЛІ – картопля смажена на олії, з цибулею та шкварками;
– РІПА – картопля запечена “в мундирі”.
Чом би й ні?.. 🙂
І звідки ж тільки лізе ота традиційна маячня про те, що “Незалежність в буквальному сенсі сама звалилася на голови українцям”?!
Навіть і розумні люди не можуть чомусь розгледіти фальші нав`язаного нам москвою отго стереотипу.
Євреї пішли з Єгипту . А ми – на своїй землі . Та більшість нашого нарІду – “мудрі” . Залишається сподіватись , що розступляться Чорне та Середземне моря від Одеси аж до Гібралтару , а там й Атлантика аж до Нової Шотландії . Щоб всім , хто прагне України дійти до Канади . Як раз за 40 років й дійдемо .
И посмотрел Бог кругом и понял, что довольно пусто и всё это скучно. И подумал: Я- уже Есть, нет инструментов.
И придумал себе мозги, и назвал их еврейскими и
сварганил по-быстрому верх-низ, лево-право, сухое и мокрое. И Адама, что бы посмотреть на себя со стороны. Адам был недоразвит и богу стало скучно наблюдать, как тот пускает слюни. Через пару световых дней Бог вспомнил об Адаме, но он пропал из божественного поля зрения.
Срочно придумав геолокацию, Бог обнаружил его в дремучем лесу у ободранного от коры дерева и дупла на нужной высоте. И понял, что мозги по наследству не переходят и поручил Змею спрятаться в дупле.
На сл. день ,еле оторвавшись от древа и осознавший свою потерю, обрезанный Адам впервые взмолился к Создателю о таком же как он, но с дуплом.
Так появилась Ева.
От Адама и Евы родились дети, ставшие в последствии евреями и украинцами, а от Адама и дерева родились россияне
))
Панове, вище голову. Нафта по 23. Жорна історії мелють повільно, але послідовно. Це непорозуміння з миршавим “фараоном” — насправді вже ціла фігня порівняно з тим, що доводилось пережити нашим предкам у добу імперіалізму. Остання агонія динозавра і йому кінець. Вертикаль вже захиталася. Ще трохи і дочекаємось багатьох маленьких і компактних московських, якутських і ще яких завгодно народних республік.
Хіба?!
=====
Саудівська Аравія і Росія домовилися про скорочення видобутку – ціни на нафту різко підскочили. Ф’ючерси на нафту марки Brent виросли на 8,62% до $35,67 за барель.
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/economics/energetics/10952726-saudivska-araviya-i-rosiya-domovilisya-pro-skorochennya-vidobutku-cini-na-naftu-rizko-pidskochili.html
=====
Оскільки російська нафта Urals торгується на $5 дешевше від Brent, це дає ціну 1 бареля нафти Urals десь в районі $30. Інша річ в тому, наскільки Росію витіснили з ринку: бо якщо витіснили на 100% – то хай собі ціна росте, як хоче… Але ж не витіснили повністю!
🙁 🙁 🙁
Якщо я все правильно зрозумів, то Росію змусили погодитись на скорочення на 2.5 млн. барелів на добу від нинішнього рівня видобутку. Тож навіть за 30 баксів за діжку бюджет не наповнить, та ще ж треба найти кому його впарити. Білорусь он по 4 купує.
Більше тут:https://oleg-leusenko.livejournal.com/12745754.html
Так, дякую, я вже почитав сьогоднішній матеріал на “ЛО”:
https://defence-line.org/2020/04/opek-budet-li-soglashenie/
“ОПЕК. Будет ли соглашение?”
Все так і є:
– РФ і Саудівська Аравія скорочують добовий видобуток на 2,5 млн барелів, решта – на 5 млн барелів;
– але все це – від НИНІШНЬОГО рівня, тоді як весь ОПЕК раніше збільшив видобуток, а РФ – зберегла майже незмінним, отож тепер ОПЕК повертається майже до колишніх рівнів, а РФ кардинально зменшує видобуток НИЖЧЕ колишнього рівня;
– Brent = $31/barrel -> Urals = $26/barrel, що є вкрай МАЛО для російської економіки й обертається колосальним дефіцитом бюджету;
– США в цих “ігрищах” участі не беруть загалом.
🙂 🙂 🙂
Чого ми так причепились тих “40 років”, з яких Україна від 81-го ніби 30 пройшла? За географією, нема там куди ходити тих 40 років від Єгипту до Синаю. Ясно, що ходили кругами. Мойсей водив, щоб вимерло покоління рабів, що народились в Єгипті. Навіть сам Мойсей не ввійшов до Ханаана, хоч і побачив землю обітовану перед смертю. То чому 49 років? Бо люди тоді жили в середньому стільки. В Україні “середня очікувана тривалість життя українців становить 72 роки: у чоловіків – 67 років, у жінок – 76.” От і треба рахувати від цього. Якось так.
ОПИСКА. читати: “То чому 40 років”