Як дійшли оті плітки до звірятка — так воно й замислилося: а далі що ж його робити?! Бо якщо навіть найтупіші йолопи з когорти 73% «поЗЕленілих» виборців усе бачать і розуміють — то рано чи пізно, але неодмінно вони познайомлять ласого до «капусти» пісюаніста з вилами, як обіцяв колись незабутній дупутат Шлюшко! ЗЕ-пісюанене оточення найближче познайомлять з вилами також, тільки для самого головного звірятка вила будуть золотими, а для решти — срібними чи мідними, ото й уся різниця… Але що вила стирчатимуть у місці, призначеному природою для сидіння — то це поза всяким сумнівом!..

Злякалося такої перспективи наше НепороЗЕміння, дриснуло ЗЕ-лайном добірного ЗЕленого кольору — і нумо рятувати свої ЗЕлені сідниці від зустрічі з вістрями золотих вил!..

Як гадаєте, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, що для цього треба?! Авжеж, авжеж, ви повністю праві: показати себе таким нещадним, щоб у всіх інших аж жижки затрусилися!!! Отож наше не-дівчатко, не-хлопча як почало себе показувати, як почало!..

Для початку, не моргнувши оком, усе своє плісняве оточення твердою рукою розігнало — аж прогнилі тельбухи «довікувідданих» міністрів зі свистом на всі боки порозліталися. Окрім погана-фулюгана Авасика, ясна річ. Але його чіпати собі дорожче стане: бо Авасик не тільки палю у відповідне місце втикне — він усі жили на вила з тебе вимотає залюбки. А всі інші порозліталися тельбухами аж по околицях.

Сподобалося то 73% лохторату, ох, і сподобалося ж! Так вони на це і сказали: мовляв, оце діло — як лайно по трубах полетіло!.. Як почуло це наше не-дівчатко, не-хлопча, так і пробелькотало в інтерв’ю солідній зарубіжній газеті The Guardian:

— Та чи розумієте ви, наскільки я крутий??? Та що там моє «ЗЕлене» оточення випатрати, коли я самому Ве-Ве-Пахлу при зустрічі на пляжі в Обмані Японічному відпустив на обдумування всього лише один рік?! Так і сказав: «Слухай сюди, Ве-Ве-Пахло нікчемне: даю тобі рівно рік, щоб забратися з Бамбасу!!! Ти мене пайняв?! Я ж не лох тобі, Янелох!!! Я не хочу чекати п’ять років і не чекатиму!!! А якщо до поточного грудня ти з Бамбасу не заберешся, то є у мене на те альтернативний план: із пози-ЗЕ я встану перед тобою в позу-ЗЮ!.. Якщо ж і це не допоможе, то маю ще парочку альтернатив… От тоді начувайся!!! Ти мене пайняв?!»

Почувши таке, фрау Муттер-Веттер розгублено пробелькотала:

— Kyrieleys, V.V.Hujlo таки так — drauf und dran, Mein Gott!..

А Мікроша філозофічно додав старохранцюзькою:

— À la guerre comme à la guerre…

От тільки до чого він це казав, так ніхто і не второпав, бо далі те саме Ве-Ве-Пахло, якому, власне, й адресувалася погроза, так реготало, так реготало, що всі стєрхи попадали з небес, а сплячі ведмеді повилазили зі своїх барлогів, хоча зима ще не зовсім і скінчилася…

І навіть 73% лохторату пробелькотали:

— Чо… чого-чого?! Ти дивись там, бреши, та не забріхуйся.

Але наше не-дівчатко, не-хлопча, не-пацюк, не-жабенятко, а небачене звірятко все на своєму наполягає:

— Нехай віднині усі кличуть мене Нещадним ЗЕ, бо я зробив самому Ве-Ве-Пахлу таку жахливу погрозу, що йому довіку не оговтатися. А якщо оговтатися Пахло таки спробує — то буде з ним те, що й минулого разу…

На те фрау Муттер-Веттер хотіла була заперечити, що минулого разу… в тому сенсі, що ще до преЗЕдентства нашого звірятка, коли на корпоративі усі присутні перебрали текіли з пивом, то вдягненого в ЗЕ-лений балахон блазня-пісюаніста використали в якості килимка перед вхідними дверима, об який усі гості витирають ноги. Про це навіть непристойне кіно зняли, яким розважали на дозвіллі мериканського вождя Трум-Пурумпа…

Проте фрау Муттер-Веттер все ж таки вважала за краще триматися в межах пристойності. А тому не-дівчатко, не-хлопча безборонно кричав:

— Нехай віднині усі кличуть мене Нещадним ЗЕ, бо я так хочу!!!

А сам при цьому думає, чи достатньо грізно розмовляє з усіма ними?! Бо хтозна, чи знайдуться у людей вила золоті, вила срібні й вила мідні?..

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни. І в будь-якому разі пам’ятайте, дорогі мої малятка: якщо навіть золотих, срібних і мідних вил у людей не знайдеться — звичайний господарський реманент для певних справ їм також згодиться.

На добраніч, малята, на добраніч!

Дід Панас