Посетитель сделал движение туловищем, как это делают, когда хотят вдохнуть полной грудью, но воздуха тут не было совсем и тем не менее, он сделал это движение, после чего спросил.
-Почему девятый уровень? Тут – предатели родины. Я же наоборот все делал для величия родины!
-А просьба будет?
-Прошу не вмораживать меня лицом вниз, как всех остальных.
-Да, с фантазией у тебя явно не сложилось. Мне тут пришлось выслушать куда более интересные вопросы о том, как устроен мир и тому подобное. Да и просьбы – тоже были поярче. Но так и быть. Ты использовал свои попытки и получишь и ответ, и удовлетворение своей просьбы. Ответ будет простым, для меня, поскольку тут нет ничего моего. Это все – оттуда!
Шеф показал чем-то вроде пальца наверх и замер в этом движении. Тут же его вид стал преображаться и из какого-то зияющего отверстия в никуда, он стал обретать форму человека, вылитого из ртути. Его поверхность отражала окружающую картину и посетитель даже увидел собственное искаженной отражение. На этом преображение закончилось на на голове постепенно разгорелись два красных, горящих глаза. А когда шеф снова стал говорить, то в отверстии его рта, просматривалось все то же самое темное ничто.
-Будь на все моя воля…
-А она у тебя не на все?
-Нет, конечно. Моя воля заканчивается там, где начинается его воля.
-А где она у него заканчивается?
-Что-то много у тебя вопросов. У тебя было право всего на один вопрос. Но у меня сегодня неплохое настроение и потому отвечу на последний дополнительный вопрос. Вот у него – на все воля, посто своей волей он ее ограничивает там, где считает нужным, и там, где он ее ограничил, воля моя. Но вернемся к твоему вопросу.
-Будь моя воля, я бы давно прибрал бы к рукам вашу землю и всех, кто на ней находится, и что интересно, никто бы из вас даже не заметил этого перехода и ты – в том числе. Вот прямо сейчас ты сам понял, что пытался создать что-то, подобное вот этому.
Шеф сделал широкое круговое движение и в этот момент, вверху стали различимы все уровни.
-Но самое интересное во всем даже не то, что делал лично ты, а то, что вы это делали всегда. Все, кто был до тебя, делали примерно то же самое и пытались открыть ворота сюда. Вы чувствовали общность с моим миром и стремились или влиться в него, или хотя бы с ним надежно соединиться.
-Так мне это должно как-то засчитываться.
-Тебе уже засчиталось. Ты сейчас можешь меня видеть, слышать и даже говорить со мной. Этого удостоены считанные единицы. Так что ты свою награду уже получил.
Шеф снова стал изменяться и из ртутного человека, он превратился в какую-то фигуру странного, темно серого или пепельного цвета, но при этом уже можно было различать мимику его лица.
-За время всего своего существования вы пытались построить ад там, но Он этого не допустит, ад обязан быть только в том месте, где он положил предел своей воле. Не там, где вы его пытались строить.
Шеф замолчал и прошелся взад-вперед вдоль этого странного помещения, как бы собираясь с мыслями. Потом остановился и не глядя на посетителя продолжил.
-А потом он сделал то, чего даже я не мог ожидать. Мне-то казалось, что ему надоест наблюдать за вашими потугами и что-то такое сделает, в стиле Содом и Гоморры, но он дал вам шанс и оказал высшую милость. Он дал вашей земле возможность выйти из нищеты и отказаться от того, что вы всегда делали. Видишь ли, такова была его воля и он ее вам выразил через это материальное благословение. Вам всем, кто живет на этой земле. Но ты у них украл этот шанс. Тем самым предал не только их, но и… Дальше ты сам все понял. Так что девятый отдел – место твоей вечной прописки.
Посетитель обмяк и упал на колени. Он громко грохнул лысиной о пол и в этот момент в дверь вошел тот самый подчиненный шефа, который получил особое задание. В помещении он обнаружил рыдающего и стоящего на коленях посетителя и шефа, в своем прекрасном черном мехе, отливающем платиновым блеском. Кончики его рогов светились рубиновым светом, как звезды на Кремле.
-Бери его и тащи к озеру!
-Но ваще святейшество! – Взмолился посетитель. – Вы же обещали не вмораживать меня как всех, лицом вниз!
Подчиненный опешил от такой дерзости посетителя и уже было готов выпустить ему кишки, но шеф остановил его взглядом, а посетителю ласково ответил:
-Я, в отличие от тебя, никогда не нарушаю слово. С тобой не поступят как со всеми остальными. Не сомневайся.
А потом, обращаясь уже к подчиненному, коротко бросил:
-Этому вморозить только глаза и язык.
Через минуту приказ был исполнен.
Легко отделался, гад.
Я ж так і написав у каменті: 9-й рівень – ЗРАДНИКИ!..
Все вірно 🙂 🙂 🙂
P.S. Хоча…
Господар міг розпорядитися не так щоб “Этому вморозить только глаза и язык”, а, наприклад – “У этого вморозить глаза отдельно, язык отдельно, а его самого – мордой вверх”. Ото було б достойно господаря 9-го рівня і всього Дантового пекла!..
Приймаючи до уваги, що Автор позиціонує себе, як атеїста та агностика, хотілось би насправді вірити, що такі персонажі отримають своє ще за цього життя.
Тепер існує точка зору, що один з таких спокійно дожив свого віку в теплому кліматі.
Кажуть, за допомогою такого ж.
Що також просто подох у калюжі власних випорожнень.
Бо, як то кажуть, не стало політичної волі.
ну ни фига скорее всего – его бывшие подчиненные ацким трудом добывали дрова и уголь для поддержания теплого климата в его чане. затем провели газ. парочка путлеров сожгла пол сибири для этого, но лед в антарктиде до сих пор не растаял. видимо ждут клована. тот в аду порядок наведет – все будут на роверах шастать и строить 10й уровень (или 9-а)- для неправильных клоунов-предателей…
Мне повесть отлично понравилась, изложу ниже свои думы, которые появились при чтении, кому не интересно не читайте:
В свое время я был заядлым игроманом. Уделял играм по 6-8 часов в день, в выходные даже больше. Разные жанры. К играм обычно бывают читы и с их помощью можно вытворять все что вздумается. Но в god-mode становилось неинтересно играть.
Так вот, эти ады или раи для меня очень похожи на игры с читами – там с “материалом” можно делать что и как хочется и сколько хочется. Зачем тогда игрокам (бесам и ангелам) это делать? Они ведь не работают за какую-то плату, на повышение не идут, вроде бы кушать им тоже не надо. Тогда почему они это делают? Особенно если они этим занимаются уже 2 тысячи лет как минимум. Почему им это не надоедает? Ведь профессионалом можно стать за небольшой отрывок времени по ихним понятиям, а потом может захочется изучить что-то новое, а не закостенеть на одном месте. Они же существа “повыше” людей, а выходит что обслуживают людской род. Почему так все устроено?
Справедливо ли гореть в аду уже 2 тысячи лет за 100 лет жизни на земле? Искупит этот промежуток времени те грехи которые они натворили? А если кто-то горел в аду больше чем положено то ему возместится в Судный День? Чем, как?
А не справедливее ли предотвращать злодеяния до их исполнения? Тогда не было надобности рая и ада, эта определенная трата энергии/ресурсов на поддержании этих… департаментов.
С другой стороны если бы все предотвращали то жить на земле было бы без особых переживаний, негативных точно.
Если верующих обидел чем-то приношу извинения, не это было сутью моих размышлений, просто Автор затронул эту тему в этом контексте – что ТАМ воздастся грешнику по полной программе и не отвертеться а здесь на земле волю ограничили, по обе стороны. Резон?
“Тогда почему они это делают? Особенно если они этим занимаются уже 2 тысячи лет как минимум. Почему им это не надоедает? Ведь профессионалом можно стать за небольшой отрывок времени по ихним понятиям, а потом может захочется изучить что-то новое, а не закостенеть на одном месте. Они же существа “повыше” людей, а выходит что обслуживают людской род. Почему так все устроено?” (с)
*****
Перепрошую, а хто Вам сказав, що “вони” є істотами, ВИЩИМИ від людей?! Слово “ангел”/”янгол” походить від давньогрецького ἄγγελος (“ангелос”), що означає “вісник” або “посланець”. І вже це вказує на СЛУЖБОВУ сутність “ангела”/”янгола”. А отже, на його НИЖЧУ сутність у порівнянні з людиною.
Отже, прошу зрозуміти просто річ: наділена свободою волі, свободою вибору людина є ВИЩОЮ у порівнянні з янголом істотою! Саме тому, що янголи не стоять перед щосекундним вибором – вони просто підкоряються волі того, хто їх послав: світлі янголи – Божій волі, темні янголи – волі нечистого…
Люди ж можуть обирати, підкорятися чи не підкорятися тому чи іншому впливу, тому якраз люди – істоти (сутності) ВИЩІ від янголів…
І саме тому чортам (темним янголам) не захочеться вивчати “щось новеньке” – бо у них нема СВОБОДИ ВОНІ, СВОБОДИ ВИБОРУ бажати вивчити “щось новеньке”. Тому їм і не набридає займатися одним і тим самим тисячі років – бо вони, вважайте, є своєрідними безвільними роботами, створеними саме для виконання певних функціональних обов’язків.
P.S. “Если верующих обидел чем-то приношу извинения” (с)
*****
Справжнього вірянина образити майже неможливо. Та й оте “майже” кажу лише задля уникнення надмірної категоричності… Отож чим менше вірянин ображається (навіть у відповідь на відверті дурниці) – тим він направду міцніший у вірі. 🙂
Перепрошую, обдруківка:
“…бо у них нема СВОБОДИ ВОЛІ…” – отак треба читати… 🙂
Спасибо что объяснили что к чему в христианской вере, писали бы “БОТЫ”, было бы понятнее, а так там разные имена и истории, слышал про падщих ангелов, у которых всетаки появилась своя воля, что ли, и их перевели на другую сторону.
Только о возвышаюшенных демонах не слышал, хотя если их отбирают из того материала что к ним попадает (взял из первой части “На краю сказки”), у них должна было остаться чтото из человеческого облика, а значит и воля, воля причинять вред, но может быть и воля подложить свинью самому главному черту – то бишь зделать чтото такое что обнулит его грехи. В этом был бы смысл если ВОЛИ были разные но в 3-й части этой повести сказанно что воля одна, так что бунтарить не резонно. Почему тогда бунтарят ангелы?
Я далек от этих истин поэтому размышляю на уровне обывателя, однако это не умалаяет мою вину писать эти глупости, не разбираясь в теме.
Говоря о воле мне вспомнилась детская сказка про аладдина – джин из бутылки очень могуч но исполняет волю господина лампы и привязан к лампе, то бишь не свободен, а когда приобретает свободу то лишается своих сил и становится человеком. Но опять же живя в лампе он там может открыть 4-е или 5-е измирения, как в “Мастере и Маргарите” Булгакова и жить себе припеваючи.
Цей допис невдовзі “потоне” в нетрях архіву, отож писатиму якомога коротше.
1. Той “прикол”, що чорти, як кати грішних душ, вербуються з тих-таки грішників – це все ж таки, здається, художня версія самого Anti-Colorados’а. В принципі, як для художнього твору(хай як шановний автор впирається та заперечує – але він все ж таки письменник, бо “розповідає цікаву історію”, яка має всі підстави на більш-менш тривале життя) ця версія… можлива.
2. Значно цікавішим є питання про християнську демонологію. Біда в тому, що ніде в Біблії ця тема докладно не розкривається. Але що таке Біблія?.. Вона складається зі Старого й Нового Заповітів.
Новий Заповіт – це власне християнська частина Біблії, яку складають:
– 4 Євангелія (від Матвія, Марка, Луки й Івана);
– Діяння Апостолів;
– соборні послання апостолів;
– послання апостола Павла;
– Об’явлення Івана Богослова.
Старий Заповіт – це, власне, єврейський ТаНаХ (акронім від “Тора, Невіїм, Ктувім”), складовими якого є:
– Тора – П’ятикнижжя Мойсея;
– Ктувім – “писання”, історичні хроніки Давнього Ізраїлю (книги Ісуса Навина, Суддів, Рут, Ездри, Негем’ї, Естер, 2 хроніки Самуїла, 2 Книги Царів, 2 Книги Хронік);
– Невіїм (книги Йова, Псалмів, Приповістей, Еклезіяста, Пісні над піснями, 5 “великих” пророчих книг і 12 “малих” пророчих книг).
Отже, всякі різні сутності “тонкого світу” там просто фігурують! Але про їхнє походження – анічичирк… В чім річ?!
3. А річ у тім, що “ноги” християнства “ростуть”… власне, з юдаїзму. Тому-то що християнський Старий Заповіт, що єврейський ТаНаХ – це один і той самий набір книг. Просто ТаНаХ написаний оригінальними мовами (частково давньоєврейською, частково арамейською), а Старий Заповіт – це переклади іншими мовами, починаючи з Септуагінти (“перекладу 70-ти тлумачів”, виконаному давньогрецькою).
4. Але фішка в тому, що давні євреї записували далеко не все! І поряд з ТаНаХом – письмовим Законом, у них існував т.зв. Усний Закон, пізніше записаний у вигляді Талмуду.
І навіть це не все – бо ще існувала (й існує досі) система мідрашів – коротеньких усних оповідок, що пояснюють і коментують письмовий Закон та Усну Тору. От саме там – в системі мідрашів в “ховається” вся єврейська (а отже, і християнська) демонологія!
5. Якщо дуже коротко, то історія така… Пам’ятаєте той фрагмент “Сильмариліону” Д.Р.Р.Толкіна, що має назву “Музика айнурів”? Ось мій переклад цього тексту українською:
https://svitoch.in.ua/322-d-r-r-tolkin-sylmarylion-pochatok.html
Про що там йдеться? Що Еру Ілуватар скликав усіх айнурів і сповістив величну музичну тему, відкривши перед ними речі прекрасніші та дивовижніші, ніж явлені доти. Що з виконання цієї музичної теми айнурами народилася земля і весь світ з усіма расами (ельфи, люди та ін.). І що знайшовся Мелкор, в серці якого зародилося бажання вплести в музичну тему Еру Ілуватора дещо з власних задумів, відмінних од наспіву Ілуватара – і таким чином Мелкор прагнув помножити значущість і славу відведеної йому партії…
6. Отож майте на увазі: цей фрагмент “Сильмариліону” професор Толкін явно запозичив… з давньоєврейських мідрашів!!! Бо саме там є розповідь про те, що Всемогутній Бог попервах створив Собі одного ангела дуже високого рангу, при кожному русі якого лунала прекрасна гармонійна музика. І оцей самий “живий оргАн” дуже загордився власною досконалістю, і почав вважати себе кращим за інших ангелів… і навіть рівним Самому Творцеві! Отак і сталося падіння духа нечистого: бо гордість собою та зневажлива зверхність щодо інших – це не Божі властивості… Тоді відділив Бог Себе й вірних Йому ангелів від того, хто став нечистим і впав… І відтоді цей нечистий перебуває там де немає Бога – це і є його “уділ правління”. Це і є зло – “відсутність Бога”…
Ось про що розповідають давньоєврейські мідраші. Все це сталося ДО створення людини. І всі ці усні перекази ніколи не входили в письмовий Закон, а отже – до складу Біблії.
Я намагався бути якомога коротшим… Дякую за увагу! 🙂
Тимур, спасибо за разяснения и удачи вам в написании ваших творчеств! Это действительно то что остается на века – империи разрушаются, крепости рушатся, а творчество остается на существенно более длинное время и покоряют больше сердец чем армии воинов.
Первый раз написала коммент – компьютер отключился, второй раз – пошла блокировка сайта. Неужели Шеф не хочет прочитать, как я Его Уважаю за поддержание равновесия в Мироздании?
Просто требуется вмешательство специалиста либо в ваш аппарат, либо в вашу методику его использования.
А блокировка сайта, она теперь штука рутинная. Ввиду того. что некоторые сей ресурс не любят так, что аж кушать не могут.
А что до упомянутого Вами Шефа, так у него такое количество разнообразных забот и интересов, что было бы чрезвычайно наивным полагать присутствие его внимания в данном случае. А уж тем более наличия интереса к нашим с вами мыслям и, я не боюсь этого слова, чувствам.
В этом плане осмелюсь рекомендовать весьма понравившийся мне в свое время роман Владимира Орлова “Альтист Данилов”.
“Альтист Данилов” Виктора Орлова – тоже моя любимая книга с изрядным количеством иронии. А в моем старинном аппарате двое котов затеяли игру и выдернули провод. Так что никакой мистики.
Автор ЛО время от времени напоминает читателям о том что он агностик.
Но тут проскакивают Вавилон5, МахаБхарата, Рамайяна, Каббала, Савои, родноверы, и конечно же точное понимание теологии и их видение структуры райя и ада.
автор точно агностик?
Полагаю, что указанные Вами моменты свидетельствуют о принадлежности уважаемого Автора именно к этой когорте.
Поскольку для них, временами гонимых и преследуемых теми, кто придерживается иных подходов к миру, самым характерным является именно широкий кругозор, объективность и не малая эрудиция, позволяющая обеспечивать адекватность восприятия реальности.
Я особисто не агностик. Тим не менш, моя віра не заважає мені вивчати інші віровчення, а так само знайомитися з агностицизмом і не забувати про атеїзм, яким мене напихували в далекому радянському дитинстві та в студентські роки. Не знаю, як там з моїм кругозором та ерудицією… От щодо власної суб’єктивності – то це справді так! Я суб’єктивний, авжеж 🙂
Когда мне задают подобные вопросы, я отвечаю, что я сатанист. 🙂
Ух ти, як цікаво!!! А Ви, часом, не пан Андрій Балабан – якщо судити за Вашим нікнеймом?!
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%BD
А якого напряму сатанізм Ви сповідуєте: сатанізм Алістера Кроулі, сатанізм Чарльза Менсона, сатанізм ЛаВея чи якийсь інший?..
“А Ви, часом, не пан Андрій Балабан”
Нет.
Не понял, что такого в моем нике. “Moderator” – это должность, добавлено по просьбе Автора.
“А якого напряму сатанізм Ви сповідуєте:”
Какие вы любопытные. 🙂
Я же сказал “отвечаю”, а не “исповедую”
Ну от! А я сподівався, що Ви не просто “відповідаєте”, але “сповідуєте”… Бо не щодня пощастить зустріти справжнього переконаного сатаніста, а тим паче – поспілкуватися з ним! Бо як казав Азазелло, “если бы каждый день, это было бы приятно!” (с)
🙂 🙂 🙂
Що ж до моєї цікавості… У нашому середовищі цікавість заохочується. І чим цікавіші, несподіваніші, гостріші, дошкульніші запитання – тим краще. І чим більше запитань, тим краще також! Бо такі запитання змушують підшукувати не менш цікаві, несподівані, гострі, дошкульні відповіді. Зрештою, це пожвавлює думку й унеможливлює сліпу віру, бо сліпа бездумна віра обертається фанатизмом, а фанатизм – це зле.
Я понимаю 🙂
Не часто религиозные вопросы задаются людьми образованными, которые могут поговорить о разных религиях и их течениях, а не только о своей “сторожевой башне”.
Оччень интересно было читать! И статья Автора и коменты коллег – це просто насолода! Дякую!
Andriy Moderator | 12 Січня, 2020 at 19:36 | https://defence-line.org/2020/01/na-krayu-skazki-chast-3/#comment-217347
Вам весело, еге ж… А от я з одним своїм романом (до речі, з тим самим про який мені з виправної колонії написали) якось влетів.
Подав рукопис на “Коронацію слова – 2006”. Отримав диплом. По закінченні церемонії пішли в кулуари на фуршет. А по дорозі на мене налітає один добродій (назвемо його В.) і каже:
– Я такий-то, я один з суддів фінального етапу конкурсу. Ви автор такого-то роману? А яка у вас освіта, цікаво?!
– КПІ, інженер-металург, – відповідаю.
– І все?!
– І все… А до чого тут моя освіта?..
Бачу, що очі В. стають квадратними. І він розповідає наступну історію.
Виявляється, читаючи мій рукопис (а на “Коронації слова” рукописи розглядаються анонімно, під разовими псевдонімами), він сприйняв мене, як такого собі “українського Дена Брауна”. І подумав, що моя мета – всіляко принизити християнство. Ну, поставив В. за мій роман найнижчу оцінку – “1”, але обґрунтувати її не може! Він просто “чуйкою істинного православного” відчуває, що роман, який йому дали оцінити – це суцільний знущальний наклеп на Бога, але в чому саме наклеп полягає?! В. не може сформулювати, при всьому бажанні…
Тоді він трохи порушив умови роботи журі. Бо у себе, в одному з облцентрів на Західній Україні цей добродій в авторитеті, він особисто знав тамтешнього архієпископа. Отож і віддав цьому самому архієпископу мій рукопис на експертизу (хоча знайомити сторонніх людей з конкурсними рукописами суворо заборонено, але ж В. рухала “чуйка ображеного вірянина”), попросивши виділити всі місця, де анонімний автор “ганьбить віру християнську” й коротко пояснити, в чому саме полягає ганьба.
Архієпископ ситуацію зрозумів, рукопис прочитав особисто і повернув через тиждень з дуже дивними висновками:
1. анонімний автор НІДЕ (!) ЖОДНОГО РАЗУ (!!!) не ганьбить християнство;
2. всі місця, які створюють подібне враження, можна віднести до двох категорій:
– або ці біблійні положення занадто складні для розуміння пересічними вірянами;
– або вони мають неоднозначне тлумачення.
Через це священнослужителі зазвичай всіляко обходять ці місця у спілкуванні з паствою, щоб не вводити її в спокусу, не читають проповіді на такі теми і т.ін.;
3. анонімний автор, безумовно, є глибоко віруючою людиною, а до того ж має за плечима, щонайменше, семінарію, а можливо – духовну академію, бо без глибокої віри та середньої (а може й вищої) богословської освіти написати таку белетристику неможливо…
Оцінки були виставлені, змінити їх не було можливості. Але тепер В. було цікаво побачити наживо анонімного автора… і принаймні дізнатися про його освіту! Отож уявіть, наскільки він був спантеличений, коли вибравшись зі свого облцентру до Києва, замість випускника семінарії, обвішаного іконами і з пудовим хрестом на шиї, побачив всього лише інженера-металурга ще радянської підготовки!.. От в які нетрі може завести людину “чуйка істинного православного”!
🙂 🙂 🙂
🙂
Вы смеетесь, а у меня тут регулярно подобное – “чую, что в комментарии подвох, но пояснить не могу”. 🙁