Тора! Тора!… Тора? (Часть 5)

И вот в этот момент стоит обратить внимание на такой неуловимый аргумент как случай, судьба или называйте это как угодно. Дело в том, что в этом споре были правы и Нагумо, и Фучида, но каждый из них – по своему. Ведь на самом деле, место нахождения ударной группировки японцев уже было демаскировано и Нагумо должен был понимать, что американцы могут поднят с островов какую-то часть самолетов, чтобы атаковать флот.

Сам Фучида докладывал, что американцы идут в бой, не обращая внимание на численное превосходство противника, и это говорило о многом. Тем более, Нагумо должен был понимать, что два авианосца, линкор и с десяток американских крейсеров, уже получили примерные координаты его группы и наверное будут предпринимать какие-то ответные действия, а его группа очень далеко оторвалась от собственных сил.

На самом деле, ближе всего к месту событий находился всего один авианосец USS Enterprise, который был на расстоянии около 200 миль до японской группировки, и в случае вступления в бой, это было бы самоубийством, поскольку один авианосец против шести – обречен на гибель. Опять же, на таком расстоянии крейсера или даже линкоры – бесполезны, поскольку нужно как-то сблизиться с противником до расстояния ведения эффективного артиллерийского огня. Так что по факту, в бой могли вступить остатки береговой авиации, а также – палубная авиация с USS Enterprise. Но это мы знаем сейчас, а тогда эти факторы были неизвестными для Нагумо и он действительно не хотел рисковать своей группировкой для достижения уже не столь очевидных успехов, поскольку основные крупные цели были надежно поражены, о чем и доложил Фучида.

Более того, оппонент-авиатор, действительно не знал, где находятся авианосцы и подлодки американцев, поскольку разведка не внесла ясности в этот вопрос. Но вот сейчас, ставя себя на место Нагумо, следует признать, что никакого иного решения он не мог принять просто с точки зрения логики. Этот вывод вытекает из простого вопроса: «А что мы будем бомбить еще?»

Ведь линкоры либо потоплены, либо серьезно повреждены, да и весь остальной флот, оставшийся на базе, либо полностью выведен из строя, либо существенно поврежден. То есть, какую цель нужно ставить? Ведь в начале операции было высчитано количество бомбардировщиков, пикировщиков и торпедоносцев, исходя из целей, которые обозначила разведка. Большая часть целей поражена, то что мы будет атаковать в третьей волне? Вопрос отнюдь не праздный, ибо отсюда вытекает количество самолетов, которые подходят для выполнения именно этой задачи. Например, что мы будем торпедировать, если крупные корабли, включая линкоры, уже лежат на дне или перевернулись? Значит посылать туда торпедоносцы – нет смысла. И это значит, что нужно посылать бомбардировщики, а для каких целей нужны бомбы?

Сам Фучида не дал на это никаких развернутых соображений. И вообще, кроме «Банзай!», в его выводах нет содержательной части, относительно целей для третьей волны атаки. Более того, он сам заявил о том, что облачность стала более плотной, а база окутана черным дымом от пожаров. То есть, даже определить цели – не просто, а уж об атаке и говорить нечего. Ведь перед первой волной атаки все пилоты были собраны на совещания, где перед ними была схема базы и цели, расположенные в ней. Вылетая на место, они четко знали что и в какой последовательности будет атаковано и силами какого подразделения. Здесь надо было составлять новый план, а сделать это было невозможно.

С другой стороны и тоже – постфактум, эти цели обозначил адмирал Честер Нимиц, и тем самым указал на то, что было самым ценным из упущенного японцами. Заметим, ни Нагумо, ни Фучида, ни кто-то еще ничего об этом не говорили.

На самом деле, третья волна могла уничтожить топливные терминалы и ремонтную инфраструктуру базы. Честер Нимиц писал, что если бы японцы разбомбили емкости с топливом и ремонтные доки, то база утратила бы свою функциональность минимум на год и Штаты потеряли бы инициативу на год-полтора. Но этого не произошло, и благодаря сохранившейся инфраструктуре, очень быстро удалось восстановить большую часть поврежденного флота и уже через полгода дать бой противнику.

В общем, это как раз тот вариант, который случился у нас на Майдане, когда что-то неуловимое склонило чашу весов там, где этого уже никто и не ожидал. Главный же вывод, в этой истории, звучит примерно так. Никогда не сдавайтесь и не смотрите на то, что у противника больше сил. Даже с подавляющим преимуществом, враг может проиграть. Главное – не отступать и не опускать руки, чтобы не прозевать тот момент, когда случай будет нам в плюс.

21 Comments on "Тора! Тора!… Тора? (Часть 5)"

  1. Илья | 27.12.2019 at 14:04 |

    Очередной признак реального заката углеводородной эры.

    Япония переходит на водород: Panasonic представила первый в мире термоэлектрический генератор для частных домов

    Подробности читайте на УНИАН: https://www.unian.net/m/ecology/10810487-yaponiya-perehodit-na-vodorod-panasonic-predstavila-pervyy-v-mire-termoelektricheskiy-generator-dlya-chastnyh-domov.html

  2. “В общем, это как раз тот вариант, который случился у нас на Майдане, когда ЧТО-ТО НЕУЛОВИМОЕ, склонило чашу весов там, где этого уже никто и не ожидал” (с)
    *****
    Дуже цікавий і несподіваний саме для Anti-Coloados’а висновок! Адже шановний автор постійно підкреслює свій атеїзм. А вести мову про “ЧТО-ТО НЕУЛОВИМОЕ” більш притаманно свідомості релігійній.
    Наприклад, я можу сказати, що воюю саме так, як ті американці на Пьорл-Харборі: не зважаючи на чисельність ворогів. Бо як сказано в Посланні до Римлян (8:31), “Коли за нас Бог, то хто проти нас?” – але я не приховую власну релігійність. І для мене “ЧТО-ТО НЕУЛОВИМОЕ” або ж Той Самий “ПОМІЧНИК”, Який в останню мить схилить шальку терезів на мою користь так, як цього ніхто не очікував – це не “фігура мови”. Для мене це – РЕАЛЬНІСТЬ, яка виглядає саме так, а не інакше.
    Але це реальність релігійної свідомості, от в чім біда! Зі мною все зрозуміло. А от як виглядає отой “НЕВЛОВИМИЙ ПОМІЧНИК” для атеїстів?! ніяк не второпаю…

    • P.S. При бажанні можу підшукати тезу, аналогічну наведеній вище, зі Старого Заповіту, а не з Нового. Наприклад: “На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені?” (Пс. 56:11). Отже, апостол Павло мав на чому ґрунтуватися, складаючи Послання до Римлян… Але знов-таки, це надія на “НЕВЛОВИМОГО ПОМІЧНИКА”, притаманна релігійній свідомості! А на що спиратися атеїстам?..

      • Евгений О. | 27.12.2019 at 16:34 |

        Все своє життя спирався виключно на свою свідомість.
        За наявності достатньо точного розуміння ситуації та аналізу вірогідності результату, знову ж таки, виходячи з конкретних знань про чи то характер процесу, чи то поведінку партнерів чи супротивників.
        І жодного разу не отримував результату, що, бодай на мікрометр, перевищував розрахунковий. Але коли дозволяв собі навіть мізерний аспект пустити на самоплин, або не обгрунтовано приймаючи його, як вигідний, сподіваючись на оте саме, про що ви пишете, результат завжди, без жодних виключень був негативний.
        То ж які висновки мені було з усього того робити?
        До тогож, мав нагоду прочитати три томи Біблії з коментарями, що включали в себе і канонічні і історичні частини.
        Але що мені сподобалось в цих трьох томах, то саме те, що будь хто, чи той, хто боронить свою землю, чи той, хто йде завойовувати чуже, знаходять там виправдання своїм діям. Про звеличення розкаявшогося грішника поряд з тим, хто не мав у чому розкаюватись, то й годі казати.
        То й зробив для себе висновок простий – що і як я зроблю сам для себе і близьких своїх, чи то руками, чи то розумом, в межах його можливостей, то так воно і буде.
        Не більше, але й не менше.
        Отакий і вийшов фундамент.

        • Евгений О. | 27.12.2019 at 16:41 |

          А стосовно того, що стало причиною зміні ситуації на Майдані, то треба брати до уваги не тільки, та, мабуть і не стільки, власне ситуацію на самому майдані, як реакцію світу на події і діяння отих подій учасників.
          Того світу, що, не зважаючи на величезну кількість перепон, свідомих і не свідомих, на різноманітні зміни природних умов, як тих, що генеровані людством, так і тих, що від нього не залежать, зберігає загалом раціональність.
          Ту раціональність. що складається з величезної кількості розумних рішень і сміливості зовсім не більшості з усього людства….

          • Отже, доходимо до того, що все ж таки вирішальне слово за переважною меншістю?.. ОК, приймається 🙂

      • Евгений | 27.12.2019 at 21:33 |

        Тимур, скажите пожалуйста по вашему мнению как назвать человека который не верит в религию, любого толка но безусловно верит в траесцендентое? По вашему это атеист? Агностик?
        В вашем представлении и моровозрении допустим прямой контакт с высшими силами разного порядка вне религиозных традиций?

        • Кгмммм… Ну й запитаннячко! 🙂

          І.
          “Как назвать человека который не верит в религию”?..
          Річ у тім, що я також не вірю в релігію. Але тому лише, що, не вдаючись у зайві подробиці, релігія – це набір (сукупність) обрядів, звичаїв, правил поведінки, заповідей та ін. Не бачу ніякого сенсу вірити в подібний набір! 🙂 Бо він (1) виконує таку собі службову функцію, регламентуючи життя послідовника конкретної релігії, та (2) не є постійним, оскільки в рамках якогось вірування обрядовість може з часом змінюватися. Як у тому анекдоті, коли спочатку зв’язували кішку, котра заважала проповіднику – але з часом перейшли до культу зв’язаної кішки 🙂
          З моєї точки зову, вірити можна в Бога, також можна вірити (довіряти) Богові – але не в релігію, як набір правил і обмежень.

          ІІ.
          “…но безусловно верит в траесцендентое? По вашему это атеист? Агностик?”
          Як на мене, таку людину можна називати прямо й відверто – ТРАНСЦЕНДЕНТАЛІСТОМ! Не помилитеся 🙂
          Наприклад, наскільки можу судити, Його Божественна Милість Шрі Шрімад А.Ч. Бхактіведанта Свамі Прабхупада був трансценденталістом.
          Чи це атеїст?..
          Навряд чи таке визначення є точним. Я б не назвав таку людину атеїстом.
          Агностик? Скоріше, так – оскільки агностик не заперечує існування чогось непізнаного. Агностик всього лише стверджує, що є певний “поріг пізнаванності”, який людина не може перетнути. Знання про істинну природу речей і світу в цілому лежить за цим “порогом пізнаванності” – от і все! А що там, за тим “порогом” – чи то Бог, чи порожнеча, чи щось безформенне?.. Агностик не знає. Але безумовно, воно трансцендентне (принципово недоступне пізнанню за допомогою людського досвіду).

          ІІІ.
          До речі, атеїзм теж буває різних рівнів… Але щоб пояснити це твердження, я маю залучити теорію спіральної динаміки. Заради стислості дам зовнішнє посилання на український переклад однієї з лекцій Валерія Пекаря:
          https://svitoch.in.ua/438-evolyutsiya-viruvan-za-spiralnoyu-dynamikoyu.html
          Зверніть увагу, що тут (1) “червоний” атеїзм – це просто безвір’я на тлі тих, хто вірить у “червоних” богів, як персоналізовані втілення сил природи, а (2) “помаранчевий” атеїзм епохи протестантизму – це вже гуманістична віра в людину і можливості пізнання нею світу силою власного розуму. Отже, це два абсолютно різні рівня атеїзму…

          • Евгений | 28.12.2019 at 14:43 |

            Щиро Дякую за розгорнуту та зрозумилу відповідь. Піду читати за посиланням.

    • Albert | 27.12.2019 at 19:17 |

      а, почему бы не поразмышлять о 3-м варианте-
      Если отвлечься на N-ое время от знаний, сомнительных знаний, ложных знаний,которые, в любом случае, не произведёны лично, а кем то,
      то ясно, что
      “цепь причин/следствий плетётся от первого звена”, есть вера или же нет веры, что примерно одно и тоже

      • “…почему бы не поразмышлять”? 🙂
        Бачите, в чім річ… 🙂
        ПОМІРКУВАТИ над будь-яким іншим варіантом можна. Але вчора й сьогодні одразу декілька дописувачів зробили мені на “ЛО” зауваження, щоб я своїми каментами не відволікав людей від теми. Я по натурі добрий, дратувати людей не люблю. І якщо комусь здається, що я тут самопіаром займаюся, то мені легше стулити пельку, ніж щось обговорювати. І зайнятися іншими – більш корисними справами.
        От тому саме МІРКУВАТИ я б не хотів. Я просто спитав, на що “НЕВЛОВИМЕ” спирається НЕрелігійна свідомість?..
        Шановний Евгений О. відповів, що це:
        1. в загальному випадку – “СВОЯ СВІДОМІСТЬ” (опора не себе);
        2. у випадку Євромайдану – “РЕАКЦІЯ СВІТУ на події” (опора на закордон).
        Ви пропонуєте ще один варіант:
        3. опора на “ПЕРШУ ЛАНКУ” (незалежно від наявності/відсутності віри).
        ОК, дякую, варіант врахований, приймається!
        Але прошу зрозуміти: МІРКУВАТИ я б не хотів, щоб не відволікати людей від теми…

        • Albert | 28.12.2019 at 02:05 |

          я не заметил на воротах “линии обороны” надпись – “здесь только можно проговаривать события”
          А, о ЦЕПИ ПРИЧИН-СЛЕДСТВИЙ я пошутил,
          – это не 3-й вариант, но замечательно, что Вы его учли.
          Как сказала, толи курица, толи яйцо, уж не помню точно кто, что это принцип существования вселенной….

          • Як казав Кіт Бегемот: “Вірю тобі, немов самому собі!” (с)
            То Ви пожартували щодо “першої ланки” в ланцюжку курка-яйце-курка-яйце?.. Що ж – нормально пожартували! Добрий жарт 🙂

  3. Це як в анекдоті про Бога і лотерейний квиток.

  4. Наталія М. | 27.12.2019 at 20:22 |

    Тимур | 27 Грудня, 2019 at 19:58 | Відповіcти
    @Але вчора й сьогодні одразу декілька дописувачів зробили мені на “ЛО” зауваження, щоб я своїми каментами не відволікав людей від теми.@

    Шановний Тимуре! Не звертайте на це увагу. Да, какой-то корреспондент что-то такое промямлил. Лично мне было это неприятно, но я увидела это уже пост-фактум, поэтому не прореагировала. Взагалі, Ваши дописи із задоволенням тут читають, тому, що вони обгрунтовні і цікаві. Будь ласка, не перейматеся.

    • Шановна! Природно, я слідкую за реакцією на мої ДОПИСИ. Але ж ДОПИСИ публікуються під псевдонімом – така вимога шановного Anti-Colorados’а, й я її неухильно дотримуюсь. Отож як на них реагують коментатори “ЛО” – знають тільки я, Anti-Colorados та модератори. І повірте, співвідносити реакцію людей на мої дописи й на мої коментарі – це особливе задоволення!
      🙂 🙂 🙂 🙂 🙂
      Якщо в чомусь і є ЦИМЕС від сидіння під псевдонімом, то він саме в цьому. 🙂

      • Евгений О. | 27.12.2019 at 23:00 |

        Стосовно цікавості і доречності ваших дописів, то погоджуюсь з шановною пані Наталія М. цілковито. Приєднуючись повною мірою і до її рекомендації.
        А щодо цимесу псевдонімів у даному випадку, то є такий нюанс, як відсутність тиску особистості як такої.
        Так адекватно сприймається саме суть висловленої думки, та формується реакція на неї в, скажем так, майже хімічно чистому вигляді в залежності від об’єктивних параметрів конкретного дописувача.
        В цьому, як на мою думку, окрім всього іншого і полягає окремий цимес ресурсу.
        З повагою.

  5. sk tredecim | 28.12.2019 at 00:08 |

    То есть японцы просто не знали, где топливо и оборудование? Плюс дымище. Вроде всё прозрачно по смыслу.

    • Так, вірно! В підсумку, Фучіда не зміг пояснити, розбомбили японці паливні термінали та ремонтну майстерню Пірл-Харбору чи ні?!
      Це як в анекдоті про те, чи можна зустріти динозавра, вийшовши вранці з дому на вулицю? Відповідь: ймовірність 50:50 – можна зустріти, а можна не зустріти… 🙂
      Які японські літаки брали участь в штурмі?
      1. Пікіруючі бомбардувальники Аїті D3A1, тип 99 (амер. познач. “Вел”).
      2. Торпедоносці Накадзіма B5N2, тип 97, модель 12 (амер. познач. “Кейт”).
      Винищувачі Мицубіші A6M2, модель 11 (амер. познач. “Зеро”) – це літаки прикриття бомбардувальників, їх в якості штурмових не рахуємо. Хоча на них і могла підвішуватися парочка 60-кілограмових бомб…
      Щодо пікіруючих бомбардувальників Аїті – то вони мали 3 кулемети калібру 7,7 мм (той-таки “трьохлінійний” патрон – 7,62 мм), тоді як торпедоносці Накадзіма – лише 1 кулемет калібру 7,7 мм. Краще, щоб під час масового застосування ударних літаків було забезпечене “чисте небо”, інакше їх почнуть масово збивати, а тоді шкурка вичинки не варта… Нагумо небезпідставно сумнівався, що винищувачі третьої хвилі забезпечать “чисте небо” – отже, ризики значно зростали при тому, що вже в другій хвилі почалися суттєві втрати як ударних літаків, так і винищувачів. А на березі, згідно з рапортом Фучіди, “щось горіло”…
      Отож і не ризикнув послати третю хвилю літаків, бо… ймовірність нарватися на динозавра була 50:50 🙂

  6. Док | 28.12.2019 at 02:37 |

    Первый удар должен быть сокрушительным для противника. Если способность противника к контратаке не была парализована, то нужно готовиться к ответному удару, который может быть гораздо большей мощности. Эту стратегию вам расскажет любой пацан, который хоть раз дрался на улице. “Бей первым изо всех сил”.
    Нагумо был хорошим аналитиком, но плохим бойцом. Изначально шансы не на успех, а на возвращение его группировки в базу, рассматривались как 50/50. А значит то, что его не уничтожили, само по себе было подарком судьбы. У него был шанс “заполировать” базу ВМС США до блеска, но он им не воспользовался. Он сохранил несколько десятков самолетов, которые потом не могли сыграть заметной роли в войне. Вот и выходит, что он запорол тот шанс, который имела его страна в той войне.
    С Майданом все получилось ровно наоборот. Те, кто вышел на Майдан в декабре 2013, не ставили своей целью свержение режима Януковича. Они хотели лишь заставить его прислушаться к своему мнению. Но, достигли они значительно большего, хотя и ценой многих жизней. Майдан пошел до конца и выиграл, хотя и с потерями.
    Вот почему сравнение автора неудачное, я считаю

    • Але тут порівняння відбувається щодо дій саме американського війська, а не японського. То ж все логічно.

Comments are closed.