Автор: Ярина Роз’ятрена

Привіт, мої ви дорогенькі, шановні співвітчизники! Привіт, затяті «порохоботики» і всі приписані до нашого «порохоботського» табору!.. Що, либонь гадали, нібито Яринка зникла з «Лінії Оборони» назавжди?! От зізнайтеся: думали, еге ж?..

А дзуськи!

Просто як і у будь-якої іншої людини, у Яринки є свої невідкладні справи. Ціла купа своїх невідкладних справ, можна сказати! І свій робочий графік також. Літні канікули ж бо давно скінчилися, а навчальний рік давно розпочався не тільки у нас, але й за кордоном також. Влітку Яринка має змогу навідатися додому в Україну — бо в цю пору року є кому доглядати заможних, але немічних європейців і без мене… Та й охоче подорожують вони по всіх усюдах саме влітку, не не що наші пенсіонери.

Натомість з початком нового навчального року відбулося те, що в дуже давньому радянському фільмі-казці називалося «зміною пажеського караулу»: довелось Яринці знов братися за свою справу. Оскільки ж їхати за кордон доводиться заздалегідь, щоб не проґавити хороше місце в хорошій сім’ї… Коротше кажучи, покавувала я на «ЛО» в липні, а далі ще напередодні Дня Незалежності повернулася за кордон. А ви, мабуть, того не врахували й подумали, що я вас кинула…

Втім, не ви одні вирішили таке. Як не дивно, про мою фізичну відсутність в Україні чомусь не здогадувалися колишні колежанки, з якими я знайома вже багато-багато років. Нібито давно вже можна було звикнути до того, що Яринка регулярно виїжджає на заробітки за кордон… А тут, бачте, телефонують такі всі з себе «рішучо-революційні»:

— Яринко, а нумо гайда з нами протестувати під Верховну (з)Раду! Байдуже, що ти не на наших теренах гроші заробляєш. У тебе ж освіта педагогічна?! Отож бо! То ходімо, допоможеш нам та іншим колежанкам-педагогам правду-матку з цих паскуд вибивати.

Добре, що у мене пакет стільникового зв’язку хороший, що там роумінг дешевий. Тому я не відшила дівчат, а поговорила з ними, як слід. І дізналася, що на сьогодні — на день народження радянського комсомолу… на самісіньке 29 жовтня 2019 року (число ж бо яке містичне — 29/10/2019) призначена акція протесту вчителів та інших освітян проти того, що їм хочуть скасувати надбавки до зарплат і запровадити 40-годинний робочий день. І робиться це, наскільки я змогла зрозуміти, з подачі Святослава Хабарчука… чи як там цього «співочого дупутата» звати?!

І отут, мої дорогеньки «порохоботики» і всі приписані до нашого табору, мушу зізнатися, що Яринка розгубилася настільки, що трохи навіть ошизіла! А трохи ошизівши — прикинулася таким собі шлангом та й питаю у дівок:

— Стоп-стоп-стоп! — кажу їм. — А хіба ж не ви, подруженьки мої, дружним дівочим хором горлали мені після 20 квітня, що, мовляв, в Україні з обранням преЗЕдента настав «кінець епохи бідності»?!

А вони мені у відповідь усі такі з себе щиросерді:

— Так-так, Яриночко! Ми це стверджували і від слів своїх у жодному разі не відмовляємося. Епоха бідності у нас таки скінчилася цьогоріч 20 квітня.

Тут я ошизіла вже не трохи, а неабияк, тому кажу:

— Стривайте, стривайте… Але ж ви тоді кричали мені, що ваш преЗЕдент пообіцяв усім вам поробити місячні зарплати мінімум у 4000… От тільки ніяк не могли дійти згоди, у якій валюті: 4000 долярів, 4000 євриків чи 4000 грамів чистого золота 999-ї проби зробити вам «місячне»! Що, може скажете, що не було такого?!

А дівчата, не моргнувши оком (бо я за ними через смартфон дивилася уважно-уважно):

— Так-так! Нам обіцяли, що по всій освітянській галузі буде у нас мінімальне «місячне» по 4 кіло баксів. По 40 зеленавих папірців з портретами американського президента Франкліна — теж видатного вченого, як і ми, «приборкувача блискавок» і все таке інше.

— Тоді проти чого ви збираєтеся протестувати зараз?! — спитала я, як-то кажуть, «в лоба». А дівчата мені:

— Так у помічника вихователя ставка, наприклад — 2785 гривнов! А це, прикинь — 111 долярів… Та їм би, бідолашним, хоч би по 4000 «дерев’яних», і то було би вже в радість. А про 4000 «зелених» їм навіть мріяти не доводиться. Як же жити за такі копійки?! Сама подумай… А тут ще надбавки зняти грозяться тим, у кого є надбавки. І це года ставка. Це «брудні». А якщо мінус вирахування… Скільки ж там «чистими» буде?!

— Ага-а-а!!! — кажу. — То що ж виходить?! Вам преЗЕдент, таким чином, слова не дотримав — чи не так?..

— Не так, — кажуть мені подружки і дружно мотають головами, немовби мух зелених віданяючи. — Ти, Яринко, по заграніцам своїм працюючи, не вловлюєш специфіки поточної ситуації у нас в Україні. Отож ми й вирішили тебе на нашу акцію протесту витягнути, щоб просвітити трохи.

— Стоп-стоп-стоп! — аж кричу далі. — Стривайте, стривайте!!! А хіба не ви навесні дружно топили за те, що ваш преЗЕдент швиденько війну припинить?! Що і вчителям, і їхнім учням байдуже, якою мовою розмовляти — бо ми «один нарід» з росіянами?! Ну, і що ви на це скажете: ваш преЗЕдент припинив війну, і ми вже росіянам на милість здалися?..

— Яринко, — кажуть подруги, — не перегинай палицю! У нас немає політичних вимог, наші вимоги — суто економічні. І стосуються вони «місячного» по освітянській галузі та тривалості робочого дня. А все інше нас не обходить. Бо тут нашому чудовому, молодому й перспективному президентові заважають такі «порохоботи», як-от ти.

Любі мої, зізнаюся чесно: тут я вже не те що ошизіла… Просто нема таких слів, щоб описати мій стан від почутого зізнання!!! Але що ж воно означає?! З подальших пояснень колежанок вимальовувалася наступна «картина олією»: виявляється, по всіх усюдах нашої нещасної Неньки-України закопалися й замаскувалися злісні «порохоботи», які й досі заважають молодим і перспективним, але довірливим і недосвідченим «ЗЕ-путанам» писати й запроваджувати добрі закони на користь людей!!! Зокрема, якби не витівки отих таємних «порохоботів» — середня по галузі зарплатня освітян вже давно б дорівнювала 40 зеленавих папірців з портретами американського президента Франкліна, і ні центом менше!..

Отож насправді мої колишні колежанки збиралися протестувати під Верховну (з)Раду… проти витівок прихованих таємних «порохоботів», які заважають реформам!!! Зокрема, сліпою зброєю в їхніх руках є партія «Голос» Святослава Хабарчука — ініціатори нинішніх пропозицій. От проти чого лаштується протест…

Звісно, колежанок я уважно вислухала. Звісно, намагалася довести їм, що теорія про таємних «порохоботів» — це повна нескладуха, туфта і лажа, як кажуть учні наших молодших класів. Я ж сказала колежанкам трохи по-іншому, по-дорослому:

— Поганому танцюристу яєчки заважають.

Бо вже не тільки преЗЕдент понад півроку на своїй посаді перебуває.

Вже навіть епічні «сто днів» минули і від обрання преЗЕдента, і від його поспішної інавгурації.

Вже і парламентські вибори пройшли, й «монобільшість» торжествує.

Уряд давно вже Гончарука-самокатчика, а не Ґройсмана-базарника…

І суди вже судять під «молодо — ЗЕ-лено»…

І за всіх цих умов говорити про якихось прихованих таємних «порохоботів», які й досі заважають молодій ЗЕ-команді?!

Неподобство — ось як називається такий спосіб мислення…

Однак тут я згадала, що перебуваючи вдома, дуже часто чула про отих епічних таємних «порохоботів» не тільки від колишніх колег-вчителів, як-от зараз, а й від інших фанатів «молодої перспективної ЗЕ-команди». Щось мені це нагадує… Здається, саме так списували всі «косяки» недорозвиненого соціалізму в сталінську епоху — на «ворогів народу»!.. Якщо Яринка не помилилася, то… куди ж ми котимося, любі мої співвітчизники?!

Ні-ні, найменше я маю на увазі усіх, хто окопався на «Лінії Оборони» й обороняє Україну від ворожої навали. От тільки якщо не втримаємо ту кляту навалу, нас же всіх утягнуть в прірву!.. А допустити цього не можна, ніяк не можна!.. Тому якось треба пояснити всім адептам «ЗЕ-команди», що від «першого конверта» (ВСЕ ВАЛИ НА ПОПЕРЕДНИКА) вони вже давно перейшли до «другого конверта» (ПЕРЕТАСУЙ КАДРИ) і їм вже час думати про «третій конврт» (ГОТУЙ ТРИ КОНВЕРТИ НДЛЯ НАСТУПНИКА). А вони все ще застрягли на «першому конверті». В психології це так і називається — ЗАСТРЯГАННЯ… Це не хвороба, не розлад. Але обернутися розладом може.

А це вже преблема не «ЗЕ-команди», а тих, хто їх висував!..

Ярина Роз’ятрена