Цією статтею маю намір прояснити характер людини, яка уповноважена вирішувати долю України. Тільки характер. Не більше.

Пенсіонери розважаються по-різному. Хтось грає в таку інтелектуальну гру, як доміно, хтось, в очікуванні поштарки з пенсією, доїдає те що залишилось. Декотрі розважаються спиртним, наражаючись на незадоволення близьких. Та не всі пенсіонери однакові. Дехто отримав набагато більше ніж інші, тому й розваги у них ширші і коштовніші.

Газета «Ветеран Донбасса» № 34 від 23.08.2008 р. під рубрикою «Нам так не жить» надрукувала статтю «Кучма погулял на 4 миллиона»:

«Празднество началось 9 августа в 8 часов вечера и завершилось около 2 часов ночи фейерверком. На банкет по случаю 70-летия Леонида Кучмы пришли 170 гостей.

Гостям подавали белое и красное вино. Кто хотел выпить чего-нибудь покрепче, мог заказать коньяк или виски. Из закусок подавали овощную и мясную нарезки, из горячих блюд – говядину, баранину, телятину и фаршированную рыбу. Были также лангусты с икрой и креветки.

День рождения экс-президента отмечали в Крыму в условиях строжайшей засекреченности. На то, чтобы оградить юбилей 70-летнего пенсионера от заезжих зевак и местных жителей, были мобилизованы милицейские подразделения и частные охранные агентства. Все подъезды и перекрестки были под контролем ГАИ. Внутреннюю территорию патрулировали охранники, бродившие с фонариками вдоль забора до предрассветного разъезда гостей.

Менеджер одной из компаний, который занимается организацией таких мероприятий, оценивая размах «вечеринки Данилыча», считает, что она обошлась организаторам примерно в 4 миллиона долларов, пишет «Обозреватель».

А тоді тисячі родин не могли собі дозволити найнеобхідніше. Батьки хворих дітей по-крихтах і досі збирають кошти, щоб порятувати дитину.

Звичайно, Україна не єдина країна, де існує таке неймовірне розшарування в доходах, тому й розваги такі різні. Щоби вистачало на ці розваги, Янукович зробив Кучмі «пенсію» на 41 тисячу і засекретив її. Тодішній Кабінет Міністрів відновив дію урядового розпорядження про надання пільг екс-президенту України Леоніду Кучмі, скасованого Кабміном Юлії Тимошенко. Текст документа засекретили і заховали під гриф «Для службового користування». Екс-президент одержав від держави грошове утримування в розмірі тодішньої зарплати діючого Президента. У довічне користування Кучмі також передана дача №72, за екс-президентом закріплювалися два автомобілі та чотири водії, два помічники, радник, охорона. Все це оплачується з державної скарбниці.

Повернення урядом Януковича пенсійних пільг екс-президенту Кучмі – зворотній бік політики соціального геноциду проти мільйонів пересічних пенсіонерів. Така політика в принципі несумісна з мораллю. Цей сумний рекорд аморальності існує саме в Україні.

Згадуючи той час, коли він був господарем Білого дому (1945 — 1953), президент США Гаррі Трумен говорив: «Я намагався ніколи не забувати, ким я був раніше, звідки я й куди повернуся». В останньому зверненні до нації він заявив: «Я знову стану звичайним приватним громадянином цієї великої Республіки. Так як це й має бути».

Відмовившись балотуватися у президенти на третій термін (хоч Конституція йому цього не забороняла), він повернувся у рідне місто Індепенденс (штат Міссурі), без охорони, без заробітної платні, без президентської пенсії. Він не мав від федерального уряду жодної фінансової підтримки, крім щомісячної військової пенсії – 112 доларів 56 центів. Гаррі з дружиною Бесс жили за гроші, які заощадили й зберігали в урядових бонах зі щорічних 100 тисяч доларів, що їх отримував Трумен під час другого терміну перебування при владі. Після витрат і сплати податків, від президентської зарплатні лишалося щороку в середньому 4000 доларів. Щоб поліпшити родинні фінансові справи, в останні тижні перебування у Білому домі Трумен навіть змушений був взяти позичку в Національному банку.

Мабуть, пан Кучма нізащо не повірить у таке, або вважатиме екс-президента найбагатшої у світі країни телепнем. Чи варто було так довго хазяйнувати у Білому домі задарма?

Натомість вибір у колишньої першої родини Америки був невеликий. Через фінансову скруту вона оселилася у своєму старому будинку. «Якби я не продав частку власності, успадковану разом з братом і сестрою від матері, я змушений був би жити на соціальну допомогу», – зізнавався Трумен.

Попри фінансові труднощі, він відкидав усі пропозиції, які передбачали платню принаймні рівнозначну його президентській зарплаті за роботу, що вимагала б від нього мінімум часу й зусиль. На спокуси легкого заробітку у нього була одна відповідь: він не дозволить використати у комерційних цілях престиж і гідність президентської посади. Якось фірма «Тойота» як символ поліпшення відносин між Японією та Америкою запропонувала йому подарунок на колесах. Трумен категорично відмовився у письмовій формі: він «ніколи не сяде за кермо авто іноземного виробництва».

Із Труменом пов’язані проголошення доктрини його імені й здійснення плану Маршалла, що врятувало Європу від кремлівського зашморгу, встановлення повітряного мосту для прориву сталінської блокади Берліна, відсіч комуністичній агресії на Корейському півострові й створення НАТО, що запобігло радянській окупації Європи. Концептуально його зовнішня політика ґрунтувалася на цінностях американської демократії та особистих патріотичних переконаннях.

Упродовж десяти років президентства Кучма лишив по собі слід лише «касетний скандал».

Пригадаймо, коли Кучма визначився з наступником, Янукович мав лише 15% підтримки, а біографія кандидата малювала песимістичні перспективи зростання рейтингу. Ось тоді й вирішили підняти російський триколор і забезпечити Януковича гаслами, покликаними консолідувати навколо нього прорадянський і проросійський електорат. Навіть за рахунок розірвання країни на дві частини.

Кучма наніс шкоду Україні таку, що монголо-татарське іго відпочиває. Це Кучма опустив наш народ нижче плінтуса. Якщо проаналізувати всі його декрети і укази, то звичайна людина може ужахнутися. Існують ще й таємні. Цікаво, що і від кого приховувалось? Можна згадати темники на телебаченні, наїзди на нелояльний бізнес і тотальну роздачу власності в обмін на лояльність, авторитарний режим, що створив корупційно-владну піраміду, страх перед усесиллям влади і безнадію.

Відомий правозахисник Захаров Євген Юхимович, нагороджений орденом Свободи ще на початку січня 2005 року оприлюднив свою програму, яка мала назву: «…Плюс «декучмизация» всей страны». Це досить велика програма, але першим пунктом було зазначено: «Во-первых, народ должен узнать правду о преступлениях и корыстных действиях уходящей власти, правду о том, как его грабили все эти годы». На жаль, майже нічого не було прийнято до виконання.

А у листопаді 2008 р. відбувся грандіозний концерт на «Інтері» на честь екс-президента. Була присутня «особлива» публіка. В заслугу Кучмі зарахували три досягнення: гривню, Конституцію і Вєрку Сердючку. Гривня за його президентства впала з 1,76 за долар до 5,25. Конституція би не мала стільки вад, якби не нічне ґвалтування за його примусом. Єдине «досягнення» – Сердючка. Вона (він) з кремлівською зіркою на довбешці співала (співав) якісь дебільні пісні. Утім, її (його) люблять, як писав поет Пастернак: «Любить иных – тяжелый крест, а ты прекрасна без извилин…». Зважаючи на присутність генерал-губернатора України – посла Росії Черномирдіна – кращого друга грузин, я чекав виконання філософського твору Сердючки – «леді Суржик-кітч»: «Сиси-писи, мы едем в Тбилиси, будем танцевать и зажигать…» Та не дочекався. Утім, ще довго стрибало і вибрикувало на сцені товсте нахабнувате опудало, і нібито співало. На завершення концерту Кучма теж заспівав: «Я люблю тебя жизнь и надеюсь, что это взаимно…».

Доречи, з 16 вересня цього року пішов двадцятий рік з дня зникнення журналіста Гонгадзе. Він теж любив життя, але, як виявилось, зовсім не взаємно.

Yaroslav