Боягузтво (частина 3)

З усього творчого доробку братів Стругацьких особисто я виділяю, здавалося б, не надто прикметну повість «За мільярд років до кінця світу». А все тому, що це дуже концентровані роздуми про вибір, який неординарна особистість робить за екстремальних обставин. Зокрема, виділяється в повісті наступний вірш, вкладений у вуста математика Вечеровського:

Сказали мне, что эта дорога
Меня приведёт к океану смерти,
И я с полпути повернул обратно.
С тех пор всё тянутся передо мною
Кривые глухие
окольные тропы…

Насправді ж це танка, що має назву «Боягузтво», написана японською поетесою Акіко Йосано (1878-1942). Переклад братів Стругацьких був адаптований під літературного героя-чоловіка, оригінал же звучить «в жіночому роді» — адже танка написана жінкою-поетесою… Зважаючи на ці особливості, я зробив власну адаптацію «Боягузтва» українською мовою. Так-так, розумію, що то є т.зв. подвійний переклад… Але перепрошую, на відміну від Аркадія Стругацького, японською мовою я не володію:

Сказали: отямся, бо ця дорога
Тебе приведе до Безодні Смерті.
І я негайно пішла назад.
Відтоді життя відкриває тільки
Криві, захаращені хмизом стежини…

«За мільярд років до кінця світу» я прочитав вже в достатньо зрілому віці, але сама проблема вибору, окреслена в повісті, постала переді мною на повен зріст дуже-дуже давно…

Гаразд. Припустимо, цей жахливий Комітет держбезпеки, якого бояться всі, аж до твоїх батьків включно — розлютився не на жарт, як той Фантомас в другій частині знаменитої французької кінотрилогії за участю блискучого коміка Луї де Фюнеса і кумира всіх жінок (а також найкращого інтимного «друга» Жана Кокто) Жана Маре. Але ТОБІ що робити?! Тобі конкретному, маленькому й безсилому — ЩО РОБИТИ, коли сама доля дала в твої руки безцінну інформацію??? Це не відсторонена від життя абстракція, питання стоїть руба і цілком конкретно. І пече, нестерпно пече зсередини твою… не те щоб душу, а навіть маленьку слабеньку душонку, перелякану потужністю сили, що протистоїть тобі!..

Як там у Стругацьких в згаданій повісті, до речі?..

— Действительно… — произнес он. — Не все ли равно, какая именно сила… если она заведомо превышает человеческую… — Он закурил. — Тля, на которую упал кирпич, или тля, на которую упал двугривенный… Только я не тля. Я могу выбирать.

А якщо вибір — як в «Деревянных костюмах» Володимира Висоцького?! Тоді як бути?! Ну так, «Інтервенцію» витягнули з полиць вже у 1980-х. Але на відміну від повісті Стругацьких, культову пісню Висоцького я чув у магнітофонному записі ще в дитинстві:

И будут вежливы и ласковы настолько,
Предложат жизнь счастливую на блюде…
Но мы откажемся — и бьют они жестоко:
Люди, люди, люди…

Отже, бувають ситуації, коли краще відмовитися від життя — хіба ж ні?! По всьому виходить — бувають. І про це я знав з дитинства також, бо приклади піонерів-героїв пропагувалися за радянських часів дуже активно. Не стану чіпати піонера-героя №1 — Павліка Морозова… Але ж були юні партизани й підпільники?! Льоня Голіков, Володя Дубінін, Марат Казей, Зіна Портнова… Хто не знав їхніх імен за часів СРСР?!

Але ж з іншого боку, вони боролися з німецькими загарбниками за звільнення від окупації. Себто — за народну радянську владу!!! А тут все навпаки: Комітет держбезпеки охороняє інтереси радянських людей, і якщо ти протистояв лінії КДБ — виходило, ти пішов проти рідної радянської влади!..

З іншого боку, хіба це справедливо, якщо така жахлива біда, як Куренівська трагедія — всіляко замовчується?! З якого це дива?! І хіба так має поводитись рідна радянська влада?! Щось тут не те, щось явно нечисто!..

Тим паче, якщо ти — митець і маєш бодай якусь відповідальність перед суспільством… Ну, і як тут можна промовчати?!

Але це якщо ти сформований митець…

А якщо лише готуєшся стати на шлях служіння мистецтву — тоді як бути?!

А якщо лише потроху починаєш завертати на цей шлях??? Якщо твій вибір ще попереду?.. А якщо це не мистецтво загалом, а… наприклад — просто суспільно значуща діяльність?.. Чи звільняє це тебе від вибору?.. Чи дозволяє зайняти зручну позицію боягуза, якому зовсім не гріх і відступити перед силою, що на багато порядків перевищує твою персональну людську силу?..

Ну так, в майбутньому перед тобою замість широкого шляху відкриватимуться лише криві, захаращені хмизом стежини… Зате ти гарантовано виживеш! І ніхто не зможе тобі дорікнути. В сенсі — ніхто зі сторонніх людей. А з власною совістю ти завжди домовишся.

(Далі буде)

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

5 Comments on "Боягузтво (частина 3)"

    • Там починається з англійського ПЕРЕКЛАДУ. А прочитати японський оригінал танки я все одно не можу, вибачайте… 🙁

      • Andriy Moderator | 13.03.2021 at 19:48 |

        Так там есть и японский оригинал. Я именно его искал .:)

        А вообще все переводы очень сильно отличаются. Да и кроме знания японского тут еще нужно понимать японские образы.

        • От в тім-то й річ!.. Бо я замінив “Океан Смерті” на “Безодню Сиерті”, наприклад, і не знаю, наскільки та заміна адекватна. Але я не поет, а прозаїк, отож охоче визнаю, шо мій подвійний переклад є абсолютно любительським. Тому ні на які поетичні лаври не претендую.

  1. Нестор Махно | 14.03.2021 at 19:28 |

    Все ви гарно переклали дядько. І взагалі, ви цікаво пишете за що вам респект і поважуха.))

Comments are closed.