І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.

Ліна Костенко

Теперішня війна Московії проти України знову нагадує про Другу Світову війну, яка почалася з однієї країни, а потім захопила весь світ. Історія війни Московії може виявитися страшнішою ніж Друга Світова. Про неї писатимуть книжки, дивуючись, як це сталося, що стільки багатих, мирних і демократичних країн не захистили маленьку Україну. Чи стане їм соромно, як фронтовикові Нєкрасову?

У Післямові до книги «В окопах Сталінграда» через 40 років після початку війни фронтовик Віктор Нєкрасов написав:

«Враг будет разбит! Победа будет за нами! Но дело наше оказалось неправое. В этом трагедия моего поколения. И моя, в том числе…»

Як комуняки паплюжили історію, розповіли Аркадий и Георгий Вайнеры в книзі «Петля и камень в зелёной траве:

«Аккуратный моток времени с каким-то бесконечно далеким логическим Началом, тщательными неспешными витками Продолжения, приводящими в точное, ощутимое Настоящее и, оставляющий в руках кончик пряжи, из которой совьется Будущее, — вот этот волшебный моток попал в руки к сумасшедшим, и они долго рвали нити, путали, кромсали, вертели узлы, топтали и замачивали в крови, чтобы сейчас, подсохнув, он превратился в бессмысленный ком разрушенных связей и необъяснимых событий».

Застарілі міфи про війну є чи не останньою теоретичною опорою нинішніх сталіністів. Проте, дослідження і публікації таких авторів, як В.Суворов, М.Солонін, Б.Соколов, А. Некрич, Г.Попов, Л.Радченко, В.Семененко, Б.Пушкарьов, Ю.Цурганов, А.Блюм, Ю.Фельштинський та ін., дозволяють сказати: ніч, яка тривала понад півстоліття, минула. І брехлива комуністична «історія» відходить у минуле. Вони ще пручаються і плутаються. Брешуть так, що ввечері вже не пам’ятають, що брехали зранку.

Наведу свідчення Марка Солоніна: «Интересную информацию сообщил 22 июня 2006 г. в интервью агентству РИА-Новости генерал армии М.А.Гареев: «Немцы, рискуя жизнью, переплыли реку Днестр  и сообщили нашему командованию, что германские войска будут переходить в наступление». Чего же мы хотим от разведки, если Президент Академии военных наук, академик Российской Академии естественных наук, член-корреспондент Академии наук РФ, доктор военных наук, доктор исторических наук, профессор, бывший заместитель начальника Генерального штаба Советской армии по научной работе не знает, что в июне 41-го граница СССР ни в одной точке не соприкасалась с рекой Днестр?»

Отже, підсумок найочевидніший – забрехалися. Так хто ж переміг у Другій світовій війні? Про це точно сказав В. Суворов в книжці «Тень победы»:

«Подивимося правді в її нахабні очі. Радянський Союз переміг у Другій світовій війні, але чомусь зник із глобуса. І я запитую: а де ж ця велика переможна держава? Куди вона провалилась? Німеччина програла війну, але ми її бачимо: от вона найбільша сила сучасної Європи, у воріт якої ми жебракуємо. А де ж великий, могутній, незламний Радянський Союз? Німеччина програла, але вона є. Радянський Союз переміг, але його немає».

Багато людей не бажають знати правду. Наведу слова письменників братів Вайнерів:

«Ах, какое это счастье — неведение! Как должны быть счастливы люди с иммунитетом к неизлечимому недугу — обеспокоенности правдой! Боже, какой это высокий и страшный недуг, не признающий благополучных исходов!»

Справжні історики не переписують історію. Вони з великими труднощами спростовують комуняцькі міфи, бо досі, 71 рік після війни не відкривають засекречені московські архіви. Мабуть є що приховувати. Справжні науковці історію не переписують, вони її досліджують і визнають такою якою вона є. Комуняки добре вивчили, а отже, засвоїли не історію, а міфологію, яка викладена в брошурі ЦК ВКП(б) 1948 року «Фальсификаторы истории». Думаюча людина повинна прочитати про війну книжки хоча б двох-трьох сотень авторів. Це мінімум. Тому, хто прагне знати справжню історію війни і не хоче сповідувати міфи, корисно прочитати лише 5% (!!!) з цього мінімуму і майже все російською мовою. Цього буде досить. Прочитати уважно. Спробувати щось спростувати.

1. Бунич Игорь «Золото партии», «Операция «Гроза»;
2. Конквест Роберт «Большой террор», «Роздуми над сплюндрованим сторіччям»;
3. Кузнецов Анатолий «Бабий Яр»;
4. Моргун Федор «Сталинсько-гитлеровський геноцид украинського народа»;
5. Соколов Борис «Вторая мировая. Факты и версии»;
6. Солженицын Александр «Архипелаг ГУЛАГ»;
7. Солонин Марк «Разгром 1941. На мирно спящих аэродромах», «22 июня. Анатомия катастрофы», «25 июня. Глупость или агрессия», 23 июня день «М», «Мозгоимение. Фальшивая история Великой войны», «Бочка и обручи или когда началась Великая Отечественная война», «Три плана товарища Сталина», «Весна победы, «Забытое преступление Сталина»;
8. Суворов Виктор «Ледокол», «День М», «Последняя республика», «Очищение», «Самоубийство», «Тень победы», «Беру свои слова обратно»;
9. Куртуа Стефан и другие «Черная книга коммунизма»;
10. Гогун Александр, Кентия Анатолий «Красные партизаны Украины, 1941-1944: Малоизученные страницы истории»;
11. Гогун Олександр «Между Гитлером и Сталиным. Украинские повстанцы»;
12. Грабовський Сергій «Велика Вітчизняна – міф і реальність», «Пакт, який розпочав війну. Епізоди Великої Історії»;
13. Бешанов, Володимир «Танковий погром 1941 року»;
14. Нєкрасов Віктор «В окопах Сталінграда»;
15. Дьяков Юрий і Бушуєва Татьяна «Фашистский меч ковался в СССР»;

Тим, хто сперечатиметься із фактами в запропонованих книгах, раджу узяти фрагмент, який здається сумнівним і СПРОСТУВАТИ, при цьому зазначити, як пише Солонін: «четыре волшебных слова: «фонд, опись, дело, лист». Без этих слов исторический документ не существует.

ЯРОСЛАВ