Над златой степной равниной вечер звезды зажигает. Между звездами и степью вихрь смертельный пролетает, яркой молнии подобный.
Кромку неба подрезая, он подмигивает звездам, и спешит неотвратимо на свидание с врагами.
Грязный орк сидит в окопе, драным лаптем щи хлебая. Он на днях отправил почтой в захолустье зауралья унитаз, ковер, «стиралку»; не отправил только тостер, потому как им, кацапам, не понятен сложный принцип столь заумного устройства.
Враг жестокий и подступный, что пришел на нашу землю, жизнь и радость разрушая, не обучен созиданью. Испокон так жили предки: день и ночь в дыму сивушном, наслаждалися забавой, – колошматили соседей, рьяно зубы выбивая, кровь пуская без разбору, и ломая руки-ноги, словно органы назавтра отрасти сумеют снова. Жизнь веселая такая ждет и всех его потомков…
И теперь, упырь проклятый, притащился в Украину, чтоб творить дела лихие!..
Ночь сгущается над степью, навевая сновиденья.
Ветер в ухо шепчет тихо: он, проказник, предрекает возвращенье восвояси. Но не жаркие объятья ждут кацапа-ветерана, не веселая попойка в честь героя-возвращенца… То есть, нет! Попойка будет, лишь землистый холмик скроет тело рваное в отбросах, и гундяевский попишко отпевальную проблеет, а затем накатит жадно ковшик бражки на поминках.
Поминать деревней будут может даже две недели, – с балалайками, с гармонью, – под газмановские песни вытанцовуя кадрили. А потом семья получит за усопшего «калину», а вернулся б уцелевший, – не видать родне машины!
Оккупант глядит тоскливо: там, вдали, за горизонтом, озарилось вдруг полнеба. И стремительно, и грозно вихрь смертельный налетает, с диким ревом накрывая обозначенные цели!
Сбылось ветра предсказанье! Полыхнуло, будто пламя прорвалось из преисподней: подпалило тучам днища, выжгло звездные поляны, – то бабахнули цистерны, что пригнали оккупанты для спецтехники военной!
Следом звонким фейерверком склад рванул боекомплекта, штаб с толпою командиров, даже с целым генералом! Тем, кто зло принес с собою, всем досталось по заслугам: разлетелись по округе сапоги и причиндалы, также яркие медальки с кителей снесло напором, да и прочей дребедени всюду смачно разбросало…
Ярким факелом пылают все горючие запасы, звонко бахают снаряды, и веселые зарницы полыхают до рассвета!
А вдали, за горизонтом, по проселочной дороге едет дальше грозный Хаймарс, что построил Lockheed Martin где-то в славном Мэриленде. Прибыл он с «земли Марии» отомстить за Мариуполь, за Херсон и Волноваху, Харьков, Бучу и Каховку… Все, что черти натворили, им воздастся многократно. Пусть имперцам недобитым будет впредь о том наука, – все вернутся в упаковках (ну, кого насобирают). Гребешком горячим Хаймарс всех причешет, упокоит, – будут орочьи семейства колесить в «калинах» новых (это гордость автопрома… где-то из 70-х) …
Хаймарс едет по дороге, дело он отлично знает: на позицию въезжает и крыло вздымает к звездам. На крыле, как оперенья, «гроздья гнева» дозревают; скоро все адепты зла на себе тот гнев узнают.
Гром грохочет, гнев вскипает, и поет пророк победы:
– Слава вільній Україні!
© Гай Ворон
Спасибо, автор. Порадовал. Да будет так. Аминь.
++++++++!!!!!!
Цікаво, чи включать цю поему в шкільну програму? Вона того варта, браво!
А треба і мусимо! 🙂
Тре тільки закінчити переклад 😉 :
над безмежним степом вечір в небо зорі заряджає, поміж зорями і степом вихор дужий пролітає, гострий наче блискавиця..
Спасибо
Геніально! 🙂
Мабудь, це початок народного епоса про хаймарсів, байрактарів, та багато ще всього, що стане символами цього часу. Можливо, нввіть дійде до нрвої рубрики на ЛО “Народний епос”.
Слушно.
Підтриму.
Підтримую гарну ідею про “Народний епос”!
Чудово!
А ось це вже шедевр!
Гай Вороне, Ваша поема викликає захоплення!
Твір надзвичайно досконалий!
Дозволю собі підказати Вам лише малесеньку правку:
у передостанньому реченні так і проситься “адепти пекла”, замість “адепти зла” (це щоб повністю зберегти темп цього шедевра).
Шедеврально! Краще вчити це, чим поему Пешкова. Жаль тільки в програму шкільну не включать – бо москальською.
Перекласти недовго. Тим більше, що автор навряд чи стане заперечувати. Наприклад так:
“Понад степом золотавим вечір зорі розсипає. Поміж зорями і степом проліта смертельний вихор, наче блискавка яскравий”, і таке інше.
Браво!
Бімба!
про гундяєвського попішку взреготів вголосіну 🙂
Тепер потрібно написать про гнів морський, про Нептуна
Про наших товстих крабів
Про чемоданчик із гівна
І горки згнивших тут каццпів.
+
Відчувається вплив москальської “Песни о буревестнике” М. Койкого. Далі свої думки притримаю.
Це якраз для вивчення в школах мокшандії – замість Койкого. У звичному для них розмірі і темпі 😉
Мені нагадало Пісню про Гайавату.
Можно безконечно смотреть как горит огонь, течет вода и стреляет хаймарс)
шедеврально
Чудово! Шкода що не українською.
Это просто гениально, кто б нашёлся из поэтов, кто сумеет это слово преложить на солов’їну, бо це просто геніально!
Шедеврально!
Плюсую!
Подяка автору! Слава рідним ЗСУ!
Дуже!
Дуже талановито! Автору велика подяка!
Слава ЗСУ!!!
Геніально! Респект!
Безумовно, це – шедевр! Авторові респект! Але перекласти на українську необхідно. Така річ має бути в першу чергу українською.
треба теж на англійську, потішити друзів
“Глупий шойга бистро прячет тело жирное в засосах”,может подойдет к общей картине.Автору респект.
+++++++++++++++++++ !!! ))
+++ ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
Браво!
Браво!!! Дякую ✌️🇺🇦
Шедевр!!!
Але дякую, що на російській мові. Добре радувать кацапчиків текстом на єдиній зрозумілій для них мові.
Это просто шедевр. Браво, автор, аплодирую стоя !!!
https://www.youtube.com/watch?v=5AUf1-5EFyg