Цей допис я пишу українською, щоб його читали саме українці. І цей допис стосується само українців.

Багато держав відгукнулись на наш біль та лихо. Багато держав прийняли наших громадян, українців, які бігли від війни.

Ходять багато чуток та розказнів про те, як наших біженців приймають в різних країнах, і як там себе поводять наші біженці. Я ж хочу розказати саме мій безпосередній досвід від перебування біженців у готелі.

З початком війни власники готелю прийняли рішення виділити 30% номерів готелю під перебування біженців. Уряд Болгарії надавав допомогу готелям, які прийняли біженців – 20 євро на людину на добу. Але наш готель від цієї допомоги відмовився, не бажаючи брати участь в бюрократії та нескінченних перевірках.

Умови перебування біженців курортні – безкоштовне проживання в 4* готелі, безкоштовне дворазове харчування, безкоштовне відвідання термального спа – комплексу.

Біженці в нашому готелі буди з трьох областей – Київської, Миколаївської та Одеської. Причому не тільки знайомі та друзі власників готелю, а й абсолютно незнайомі люди. Всі біженці – адекватні люди, переважна більшість має вищу освіту.

Відношення болгар до біженців є доброзичливо – нейтральне. Але є ньюанс.

Рашн-пропаганда в Болгарії працює на повних обертах. В телевізорах присутній повний набір соловйово – скабєєвих. Парламентська партія «Відродження» відкрито підтримує «спєціальную ваєнную апєрацію» і з парламентської трибуни схвалює знищення нацистів та бандерівців в Україні.

І ось приїжджаю я в готель забирати біженців з Київщини на Батьківщину. Звичайно спілкуюсь зі усіма знайомими болгарами. Майже ніхто не питає мене за війну. Війна для болгар десь далеко і їм не цікава.

Але одне запитання та розмова мене вразила. Один вже достатнього віку дядько запитав: «А правда що на території України воюють російські війська?» Я підібрав щелепу з підлоги, розказав що сам особисто бачив орків та орківську техніку, як живу так і спалену. А потім поцікавився, а звідки в нього сумніви, що Мордор напав на Україну? А дядько абсолютно спокійно каже: «Так усі ваші біженці розмовляють російською. Тому я роблю висновок, що вони поїхали від нацистів та бандерівців, які їх вбивають за російську мову.»

І тут у мене в голові складається пазл. Болгари просто уявити собі не можуть, що можна добровільно розмовляти мовою смертельного ворога, знаючи свою рідну мову, під час страшенної війни. Для ний це все одне що, добровільно розмовляти турецькою під час війни чи поневолення. Багато болгар знає і російську і навіть турецьку мову. Але нікому з болгар навіть думка не спаде спілкуватися у побуті турецькою чи російською. Тому вони вибудовують (за допомогою рашн-тв) своє логічне прояснення: біженець з руською мовою біжить від україномовних нацистів та бандерівців. А рузьке війська не можуть вбивати російськомовних. Тому і сумніви, а дійсно чи є пуйловське військо в Україні?

Для нас такі уявлення та такі питання – жах. А для болгар – норм. І коли в готелі 95% біженців розмовляють російською, а навкруги дуже і дуже багато громадян Мордору (в готелі москалям та їх холуям – білорусам заборонено перебування), то для болгар стає актуальним питання – а хто ж і з ким воює там на далекій Україні?

Ще є багато цікавого з нашими біженцями. Але то є тема окремої статті. Я хотів зосередитись тільки на мові, та важливості мови.

ЛО – переважно російськомовний ресурс, тому що ЛО має охоплювати весь світ, а не Україну. І коли російська мова на декілька порядків більше розповсюджена, ніж українська, виправдано переважну більшість статей писати російською. Але це робота. А в звичайному житті і я, і Антіколорадос, і наш чудовий Редактор спілкуємось українською. Зуб даю, як казав наш придурок.

Тому я пояснив, як багато значить мова у звичайному житті. І особливо за кордоном. Отак зненацька заграв новими фарбами вже старий лозунг «Армія! Мова! Віра!»

Ваш Готельєр – бандерівець