Важная дата

От редакции

Наш постоянный корреспондент Александр Дорошенко прислал текст, который по нашему формату – коротковат, как для самостоятельного материала, но его смысл самодостаточен и мысль закончена, поэтому публикуем его как есть, со всеми тем и обращениями, которые он там поместил.

***

Автор: Алексанлдр Дорошенко

30 червня 1907 року.
В цей день народився борець за свободу і незалежність України Роман Шухевич (1907-1950), визначний український політичний, військовий діяч. Головнокомандувач  УПА, чисельність якої сягала до ста тисяч вояків, голова Генерального секретаріату Української УГВР, голова проводу ОУН.
Сім років Роман Шухевич очолював антикомуністичний рух на західноукраїнських землях, який успішно протистояв радянським спецслужбам.
Походив зі славного українського роду. Його прадід, священник Йосип Шухевич, першим в українській літературі перекладав Вергілія, Шиллера, Вальтера Скотта. Дід, професор Володимир Шухевич, був активним учасником товариства «Просвіта»
Дядько Степан Шухевич був адвокатом і оборонцем прав українців.
Батько Романа Осип Шухевич, суддя, під час проголошення ЗУНР став політичним комісаром, за що після поразки визвольних змагань покараний польськими окупантами.
Батьків Романа Шухевича більшовики арештували і вислали за межі України (батька в Кемеровську область Росії, матір у Казахстан), де вони невдовзі померли.
Діти Романа Шухевича в 1946 році були відправлені на перевиховання в дитячі інтернати спочатку Чорнобиля, а потім Сталіно. Щоб не відшукала родина – прізвище їм замінили.
Основна спеціальність Романа – інженер дорожнього будівництва. Він закінчив Політехнічний інститут, а також вивчав інженерію в Данцінгу.
Здобув освіту в Музичному інституті імені Лисенка.
Закінчив курс народного танцю у відомого танцюриста Василя Авраменка.
УПА завершила бої в 1960 році, цей рік є роком завершення WWII в Україні!
P.S.
Оголошується всеукраїнський конкурс.
Хто може назвати прізвище Українського державного діяча нашої сучасності, здатного мати хоч приблизно таку біографію?
Питання риторичне.

24 Comments on "Важная дата"

  1. Анатолій | 02.07.2021 at 19:46 |

    Хто може сказати, що з ними відбувається?
    Oleg Sentsov
    Вибране · 3 год ·
    Завжди, коли буваю біля контрольного пункту з Кримом маю подвійно неприємне відчуття. Перше – спогади про те, як нас захоплювали, а держава в той час жувала соплі. І друге – стан речей біля КПВВ, який є яскравою демонстрацією нинішнього ставлення до питання деоккупації півострова.

  2. Анатолій | 02.07.2021 at 19:48 |

    Зрозуміло, що не слід було закидати про Сенцова в день народження такої видатної людини…

  3. Лев Ребет
    Андрей Шептицький

  4. Фома | 02.07.2021 at 20:00 |

    В Литве Вторая Мировая кончилась, когда в 23:45 31 августа 1993 года Литву оставили последние солдаты РФ.

    Насчет дат в Украине я не уверен. Война за независимость продолжаеться до сих пор. Хотя “хлопцы нехило продвинулись до Донбаса”.

    • Семен Семеныч | 02.07.2021 at 20:06 |

      та да, а над парашей власовская тряпка!
      я мелкий был, деды собирались на чарочку, так говорили , шо власовцев в плен не брали…ну, немного рвали в клочья, помню так страшно было!

  5. Семен Семеныч | 02.07.2021 at 20:02 |

    По состоянию нашего сообщества,….гравець на роялi пісюном, любимец публики….выбралы ж це лайно, значить подобаеться…діяч нашої сучасності…

    Дякую, але я вивчав багато біографій не тільки Шухевича.

    • Укроп | 02.07.2021 at 21:13 |

      Семен Семеныч, вопрос Вам, как человеку, не чуждому эзотерике. Как бы Вы оценили кто такой Порох? Мне кажется достаточно необычайным факт превращения крупного предпринимателя в то, что мы собирательно назвали Гетьманом. Вы сам предприниматель, как это происходит когда человек начинает сжигать свой капитал и беднеет вдвое, отдавая это своей стране? Вам не кажется что “он пришел подозрительно вовремя”? Что это было?

  6. Укроп | 02.07.2021 at 21:03 |

    Шановне товариство, на питання “а хто ще?” може проявимо вдячність та справедливість і згадаємо одну людину, яка прийняла Україну у стані війни і майже знищеної “папіредниками” армії і зробила неймовірне і на дипломатичному фронті, і на фронті бойових дій проти окупантів? Було зроблено дуже багато і його другу каденцію рашка навряд чи пережила б цілою. Сталося що сталося, але велич цієї постаті в історії України забувати не варто, тим більше нічого ще не закінчилось… А Шухевич звісно що герой, але герой тих часів, а зараз нові… Тому шануємо наших героїв, але все таки живемо “дивлячись вперед”.

    • Ilya56 | 02.07.2021 at 21:59 |

      +++ Четко и коротко, добавить нечего. Разве вспомнить слова хуйла перед выборами – “меня устроит любой президент в Украине, кроме Порошенко”.

    • Шановний Укропе! Маестро Пазоліні якось висловився довго й особливо кучеряво… але якщо коротко – то його вислів можна перефразувати наступним чином:
      ЖИТТЯ – ЦЕ КІНОЗЙОМКА, СМЕРТЬ – МОНТАЖ.
      Смерть має таку чудову властивість, що відсікає усе зайве й залишає від людського життя найсуттєвіше. Але доки людина жива – вона щодня, щохвилини, щосекунди “знімає своє кіно”… Отож поки людина жива – прирівнювати її до померлих можна лише умовно. Той-таки Роман Шухевич вже пройшов стадію “монтажу відзнятого кіно”. Навіть Василь Сліпак пройшов “монтаж”!.. Порох – ще ні. Він ще не завершив свій шлях, все ще “знімає кіно”. І ми все ще не знаємо, який “фільм” вийде у нього в підсумку.
      Отож не поспішайте. Дайте людині можливість розвернутися і продемонструвати себе ще краще! Потерпіть…

  7. дивно, чому ніхто з істориків не згадує отамана Поліської Січі, ЗАСНОВНИКА І ПЕРШОГО ПРОВІДНИКА УПА (від липня 1943 р. — Українська Народна Революційна Армія), що постала 22 червня 1941 року. Автентична УПА на чолі з отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем вела збройну боротьбу як з гітлерівськими, так і зі сталінськими «визволителями», не підпорядковуючись жодній політичній партії і визнаючи тільки єдино законну владу — Уряд Української Народної Республіки в екзилі. Джерело: https://nashformat.ua/products/taras-bulba-borovets.-armiya-bez-derzhavy-705107

    • Ну-у-у… Не знаю, як щодо “істориків”, а письменники таки згадують! Читайте нашу художню історичну епопею “101 рік України”. Зокрема, Ваше питання стосується віртуального тому “Від війни до війни”, що складається з перших 4-х книг епопеї:
      – Книга Пожежі. 1914-1922
      – Книга Невиправданих Надій. 1923-1931
      – Книга Жахіття. 1932-1938
      – Книга Спустошення. 1939-1945
      Один із стрижневих героїв перелічених книг – це Яків “Орел” Гальчевський:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/Гальчевський_Яків_Васильович
      Ми провели його лінію від російсько-української війни 1918-1921 років, коли він уславився як “отаман Орлик”, аж до загибелі в ході ІІ Світової війни, коли він воював саме у складі Поліської січі (“бульбівців”) і був відомий як “полковник Орел”.
      😎
      До речі, цікава сама по собі історія, як я про нього довідався…
      😎
      Після того, як отримав срібну статуетку “Коронації слова – 2010” за роман “Орлі, син Орлика”, до мене в кулуарах підійшло відоме журналістсько-письменницьке подружжя з попереднього перед нашим покоління. Пишучи про “відомих”, я не перебільшую: маючи ще радянську журналістську освіту, вони працювали на Українському ТБ ще від пізнього “совка”, тому на повен зріст долучилися до розбудови телебачення в “лихих 90-х”. Зокрема, бували у відрядженнях в Югославії, причому не відсиджувалися по тилах, а моталися по гарячих точках…
      Ну, то таке. Просто я не очікував, що такі люди самі підійдуть до мене поговорити. А виявилося, що дід чоловіка (зі складу того подружжя) воював у “банді Орлика”!!! От саме тоді я і звернув увагу на Якова Гальчевського. Зокрема, завдяки деяким матеріалам, які той чоловік мені показував. А також його спогадам про діда.
      Ну, а коли дійшло до написання епопеї, то ми з дружиною порадилися і прописали “лінію Орлика-Орла”. Зокрема, і про Поліську січ згадали…
      😎

      • Grigoris | 03.07.2021 at 11:52 |

        Тарас Бульба-Боровець справжній герой, якого мали б згадувати не на художньо-аматорському, а державному рівні.Тим паче, що його боротьба велась максимально шляхетними та гуманними, на скільки дозволяла ситуація, методами.На відміну від його опонентів (які мали б бути союзниками),що вкрали навіть назву в УПА та як справжні нкведисти, де тільки могли ,винищували керівний склад цієї організації.

        • “Тарас Бульба-Боровець справжній герой, якого мали б згадувати не на художньо-аматорському, а державному рівні” (с)
          *****
          Ваші б слова – та й Богу у вуха 🙁
          На жаль, у нас в керівництві держави зараз перебуває “зелена пліснява”, від неї бажаного ефекту не дочекаєтесь. А якщо наш художньо-аматорський рівень Вас не влаштовує… Перепрошую, але в такому разі мені нема чим Вас втішити! Чекайте на кращі часи…
          😎
          Втім, у моєму творчому житті вже мав місце випадок, коли спочатку одне гостре питання підняли митці (в т.ч. Ваш покірний слуга), потім – документалісти, а вже наостанок підключилася влада. Що ж, буває і так… Сподіваюся, з Бульбою-Боровцем подібна послідовність також спрацює 🙂

        • Андрій Дар | 04.07.2021 at 10:28 |

          “Тарас Бульба-Боровець справжній герой, якого мали б згадувати не на художньо-аматорському, а державному рівні.Тим паче, що його боротьба велась максимально шляхетними та гуманними, на скільки дозволяла ситуація, методами”

          Так. В УПА (справжній УПА, Бульби-Боровця) діяв наказ: есесівців без зайвих тортур розстрілювати, рядових німецьких вояк, що попали у полон, відпускати без зброї за межи свого району. Аналогічно і щодо совєтських військ: комуністів, комісарів – ліквідувати без зайвих тортур, рядовим партизанам – пропонувати приєднатися до УПА, як не згодні – то відпускати.
          Це все є в вищезгаданих мемуарах.

        • Дако | 04.07.2021 at 16:16 |

          Лицарські ігри, це добре. Але задайте питання – чому один патріот знищив іншого і хотів знищити ще одного (Мельника)? Прагматизм – шанс був лише у консолідованої потуги. Витрачати час і ресурси на внутрішні сварки не було змоги. Вибори 2019 це показали наочно

    • Андрій Дар | 03.07.2021 at 10:51 |

      Так, саме автентична УПА.
      Бульба-Боровець вижив, та написав мемуари під назвою “Армія без держави”. Я прочитав їх. Написано гарно. українською мовою, чтається легко. І там показано, як за інспірування та за командами з Москви виникла так звана “Волинська різня”.
      Раджу прочитати.

      • Андрій Дар | 03.07.2021 at 11:11 |

        І як з Москви давали команду ОУН(б) винищувати УПА, та перебрати її назву.

        • Між іншим, посеред війни був епізод, коли німці намагалися домовитись із “бульбівцями” про союз і спільне знищення ОУН(б). “Бульбівці” відмовилися вбивати інших українців, отож переговори провалилися… Пригадав навскидку, без дат і деталей – але такий епізод мав місце.

          • “Бульбівці” відмовилися вбивати інших українців,”- а ОУНівці, натомість, вбивали воїнів УПА де тільки могли…та ще й вкрали назву.А це цитата з книги-спогадів Боровця щодо ОУНівців та їх “діянь” за які їм має бути окрема “подяка”:-“Не дарма говориться, що внутрішній ворог кожного народу багато грізніший від найсильніших зовнішніх ворогів. На сумних прикладах нашої армії, бачимо, що їй не могли нічого вдіяти ні совєти, ні німці. Коли ж їй почали «помагати» весною 1943 року свої люди з-під стягу диктатора Лебедя, то пляномірна акція армії була у великій мірі паралізована. Замість боротьби проти зовнішніх ворогів, замість ударів по об’єктах військово-стратегічного значення Гітлера та по совєтських партизанах, нова армія Лебедя заходилася винищувати національні меншини України”.

          • Andriy Moderator | 03.07.2021 at 18:01 |

            Вы бы уже разобрались с именами и почтой, а то в день несколько разных. Или вас там команда работает?

        • Grigoris | 03.07.2021 at 11:58 |

          це так! і тому, з огляду нинішньої ситуації, можемо сказати – не тим богам молимось.

  8. Wolodymyr | 03.07.2021 at 22:44 |

    Для мене публікація Івана Патриляка прокреслила риску під легендою Романа Шухевича. До одеської криївки літаком за маршрутом “Станіславів – Одеса” Штірліца та радистку Кет (даруйте, Шухевича та Дідик) доправляли військові льотчики Чернівецького авіазагону. Саме вони забезпечували логістику для поважних партійних, господарських чинів і тих, що тепер звуться “силовиками”. Адже цивільний аеропорт відкрито у Франківську аж наприкінці 50-х років. Ну а Штірліц “відпочиває”, бо не спромігся на дубль весняної миті, а в житті в одну річку можливо увійти двічі…

Comments are closed.