Автор — Тимур Литовченко

Прочитавши один з коментарів до 4-ї частини матеріалу «Ракетная дуэль, первые впечатления», спочатку хотів написати коментар у відповідь… Однак потім прикинув, що з цього вийде черговий гігантський камент — отже, варто написати натомість невеличку статтю… До того ж, там передбачається кількість гіперпосилань більше одного — отже, гіпотетичний камент відправиться на модерацію. А навіщо зайвий раз навантажувати шановного Andriy Moderator?! Я й без того завдаю йому клопотів час від часу… Отож хай краще буде ще один мій невеличкий матеріал.

Для початку наведу коментар, який мене зацікавив:

---

Лисий із Бразерс | 12 Травня, 2021 at 15:49 | Відповіcти

Прочитав усі 4 частини посту автора [«Ракетная дуэль, первые впечатления» — ТЛ] та усі комменти. І не знайшов відповіді на одне питання. І у мене теж немає на нього відповіді. Тож хочу задати його поважним Антиколорадосу і пану Футію: «Чому зараз?» Хотів би почути вашу думку та версії.

---

Справді, питання дуже влучне і своєчасне! Хоча відповідь на нього здається аж надто очевидною… принаймні мені. З іншого боку, щоб зрозуміти це, варто перечитувати не лише шановних Anti-Colorados’а та pan_futiy… Такий собі Тимур теж іноді щось зв’язне пише. А якщо так — відсилаю шановного Лисого із Бразерс’а до минулорічної травневої публікації (у 2-х частинах) зазначеного Тимура під назвою «Костровий світової революції».

Якщо читати все в облом — пояснюю дуже стисло. Це передрук моєї авторської статті, написаної наприкінці лютого 2003 року для журналу «Політика і культура (ПіК)». Інфоприводом для написання оригінальної статті стало наближення 50-х роковин з дня смерті Сталіна. В статті розглядається моя авторська гіпотеза підготовки «пізньосталінського» СРСР до розв’язання Третьої Світової війни. Зрозумівши, що воювати доведеться з колективним Заходом, Сталін намічав завдати удари по двох найбільших нафтоносних регіонах світу:

• по Центральній Америці (Венесуела)
• по Близькому Сходу (арабські країни)

Для удару №2 планувалося спровокувати в СРСР в 1953 році єврейські погроми небаченого масштабу з подальшим «порятунком» радянських євреїв до новоствореного Ізраїлю. Перенасичена радянськими втікачами і разом з ними — агентами НКВС, країна за історично короткий час могла бути перетворена на чергову «народну демократію». Наприклад, стала б Єврейською Демократичною Республікою… Це давало б можливість замаскованого маніпулятивного впливу на весь Близький Схід.

Для удару №1 можна було б використовувати інший плацдарм — Кубу, майбутній «острів свободи» в підчерев’ї Північноамериканського континенту. Однак якщо реалізація удару №2 було вже розпочата (справа «лікарів-отруювачів» або «вбивць у білих халатах»), то до практичної підготовки удару №1 Сталін так і не встиг перейти. «Островом свободи» Куба стала вже за часів хрущовської Відлиги. Хоча… далі пошуміли, чоботом по трибуні постукали — і нічого путящого з реалізації сталінських намірів у Хрущова не вийшло. Масштаб особистості все ж не той!..

Ну гаразд, це все передмова. Це про інший, вже давній матеріал Тимура. А до чого згадувати все це, розбираючи нинішній напад ХАМАСа на Ізраїль?! А це до того, що один лисий недофюрер, чиє прізвище на «Ху-» починається і на «-йло» закінчується, вважає розпад СРСР найбільшою геополітичної катастрофою сучасності, а тому що б там воно не белькотало, але найбільша геополітична мрія сучасних «кремлінів» — це відродження СРСР-2.0. І за взірець воно бере саме Сталіна!

 (Далі буде)