«101 рік України». Книга Невиправданих Надій. 1923-1931

Автор — Тимур Литовченко

Чи можливе життя у… пеклі?! Авжеж можливе! Тим паче, коли чорти ще не встигли розкочегарити як слід вогнища під казанами зі смолою, сіркою та іншими подібними речовинами, в яких вони виварюють грішні душі, віддані їм на довічне «виховання»… Якщо так, то чом би не жити навіть у пеклі?..


Анотація: Спокійного забезпеченого життя хочеться всім і завжди — особливо після масштабних катастрофічних потрясінь. Але за будь-яких умов людина має залишатися людиною… Чи так це насправді? Виявляється, разом з поліпшенням економічної ситуації починається криза влади у середовищі політичного керівництва компартії і крах надій з-поміж інтелігенції. А потім посилюється тиск силових структур на інакомислячих, що веде до дедалі більш стрімкого падіння духовного рівня нації…


Перше неповне десятиліття, що настало після Великої війни (яку з часом назвуть І Світовою), революцій та наступних «масових кровопускань», починалося нібито непогано. В усякому разі пересвідчившись, що застосовувати військово-революційні методи в процесі керівництва економікою — ідея не просто погана, а дуже погана, більшовицька влада була вимушена оголосити перехід до «нової економічної політики». По суті ж своїй НЕП був нічим іншим, як частковим поверненням до старих — ринково-капіталістичних методів господарювання.

Якщо продовжити цю ж лінію розвитку на далеку перспективу — цілком могла скластися ілюзія, що рано чи пізно все повернеться «на круги своя», здоровий глузд повільно, але невідворотно візьме гору над політичним божевіллям… А тоді й старі порядки повернуться остаточно! Тим паче, більшовики завбачливо не дозволили територіям колишньої Російської імперії розповзтися та розбігтися подалі від історичного центру — від Москви… То про що ж іще можна було мріяти людям, в душах яких ще не стерлася пам’ять про колишній імперський блиск?!

Звісно, про те, що все буде добре, все налагодиться…

Жила подібними мріями й радянська Україна, стараннями більшовиків переформатована на УСРР з новою столицею у Харкові. Завдяки хазяйновитості й заповзятливості населення, люди і самі себе годували, і на продаж усе необхідне виробляли. У сфері громадського життя буйно розквітла українізація, молода парость української інтелігенції, якомога ретельніше зафарбувавши своє «жовто-блакитне» минуле з задоволенням творила нову культуру, по-справжньому революційну для свого часу — без жодних жартів.

Загальну картину псували лише «окремі прояви» негативу. Серед подібних явищ особливо підозрілим виглядало стрімке вивищення новітньої радянської бюрократії з її вельми специфічними запитами й замашками. З іншого боку, особливо огидні й розгнуздані діяння особливо знахабнілих висуванців (вчорашніх героїв Революції та Громадянської війни) час від часу показово присікалися працівниками ОГПУ…

А от хто міг би присікти свавілля самих чекістів?! Безумовно, шпигунська й інша шкідлива діяльність імперіалістичних сусідів на території Радянського Союзу велася, проте далеко не в тих масштабах, які ввижалися партійному керівництву СРСР. До того ж, необхідна кожній державі робота у сфері безпеки час від часу підмінялася практикою, дуже схожою на революційну «експропріацію експропріаторів». От із цим як бути?..

Однак з часом з’ясувалося, що загальна картина непманського «благоденства» була оманливою. По мірі того, як у внутрішньопартійному житті гору брала «лінія Сталіна», змінювалося життя як в усьому СРСР, так і в УСРР зокрема. Згорталася «нова економічна політика». Різноманітні артілі, кооперативи та інші приватні підприємства удавлювалися податками — навіть попри те, що самі ж працівники до останнього намагалися підтримувати «своїх» непманів, аби лише не йти працювати на державу. Селян намагалися загнати в товариства спільної обробки землі — прообрази майбутніх колгоспів. До речі, похизуватися особливими досягненнями СОЗи не могли… Й насамкінець, в культурницькій сфері теж коїлося щось незрозуміло-дивне, однак явно негативне: провідні митці майже фізично відчували, що атмосфера, в якій доводилося працювати, стає дедалі нестерпнішою…

Все змінилося остаточно, коли СРСР був оголошений «фортецею у ворожому оточенні», перед яким відкрита єдина можливість: або наздогнати «імперіалістів» за дві п’ятирічки — або «вони нас розчавлять». Таке «закручування гайок», на яке наклалося чергове розкуркулювання і відправка до Сибіру найбільш хазяйновитих і вправних селян, спровокувало в УСРР хвилю масових повстань під дещо наївними гаслами відновлення «ленінської справедливості», на придушення яких довелося навіть кидати армію.

В «Книзі Невиправданих Надій. 1923-1931» з’являється черговий опорний (для сюжету епопеї в цілому) артефакт:

  • наган з урочистим написом «пильному охоронцеві завоювань Пролетарської Революції», вигравіруваним на спеціальному шильдику, яким відзначили діяльність молодого чекіста — колишнього працівника Дніпровських пароплавних майстерень.

Буктрейлер на «Книгу Невиправданих Надій. 1923-1931»:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

About the Author

Tymur
Tymur
Письменник, журналіст і блогер

4 Comments on "«101 рік України». Книга Невиправданих Надій. 1923-1931"

  1. Жахливі часи… Причому, градація по рокам досить штучна, насправді, мабуть, “гайки закручувалися” з самого моменту народженя імперії зла без найменших лапок! Ця наволоч і була породжена людиноненависниками і зовсім не для “людського щастя”, як співала всяка наволоч “від культури”, заколисуючи люмпенів солодкими обіцянками “щастя зовсім близько – зразу отам, недалеко за горизонтом”… Зараз мені незрозуміло чому підпрмємці починали свою справу, знаючи що не захищені законом абсолютно і вони всього лишень “кабанчики на сало”. Але легко бути “розумним заднім числом”, розумію…
    Дякую, шановний Тимуре!

    • “Причому, градація по рокам досить штучна” (с)
      *****
      Мені здається, часова градація доволі очевидна:
      – 1914 рік – 100-ліття Шевченка, початок І Світової війни (початок епопеї);
      – 1922 рік – придушення Холодноярської республіки (закінчення 1-ї книги);
      …?…?…?
      = 1932 рік – початок Великого Голодомору (початок 3-ї книги);
      = 1938 рік – закінчення Великого Кривавого Терору (закінчення 3-ї книги);
      + 1939 рік – початок ІІ Світової війни (початок 4-ї книги);
      + 1945 рік – завершення ІІ Світової війни (завершення 4-ї книги).
      Отже, який проміжок лишається на 2-гу книгу?!
      Вірно: 1923-1931 роки!!!
      Як назвати книгу???
      Почали “за здравіє” (НЕП, певний ренесанс життя, українізація, квітне нова культура), кінчили “за упокій” (придушення армією регіональних повстань, нове розкуркулення, масовий захід у колгоспи). Надії не збулися. Звідси назва:
      “Книга Невиправданих Надій. 1923-1931”
      Ось логіка.
      І де тут штучність градації?.. 🙁

      • Я не сумніваюсяюь у проробленій Вами колосальній роботі і виваженні часових проміжків у книгах, мав на увазі тільки єдине – та падлюча країна нищила своїх громадян, які не хотіли ставати бидлом “як всі” – завжди, справа була тільки у масштабах, а органічна ненависть бидла і бидлодержави до тих, хто не хотів “вилизувати тарілки за партноменклатурою”, а прагнув свою життя будувати самим, тобто підприємців – очевидна і безсумнівна. А відносно дат у книгах – так, цілком логічно, я не сперечаюсь, але хотів сказати ж трохи про інше.

  2. Семен Семеныч | 16 Квітня, 2021 at 21:58 | Відповіcти

    Та да! Меня раздражает в Харькове таблички -“тут первый комитет” какой то комуняцкой муйни…
    По сути,сепарской, Харьков комуняки использовали как сепарский город вместо Киева, против УНР. Мне стыдно, что у меня в Харькове недоумки используют фразу “Первая столица”! Сцуко, как, как может Харьков быть , сцуко, столицей Украины!Как даунбасс Новой Швейцарией? Люди сошли с ума!
    Харьков тухлый город,город сепаров …..нихрена их не лечит, ни “преимущества” даунбасса, ни жизнь за поребриком- ростовские Гуково, Шахты….дикая, жуткая нищета на паРаше!С каких херов они решили, что паРаша будет платить мацковские зарплаты в донецке?
    Почему? У меня не ответа….Какой то мазохизм-чем круче в жопу, тем кайфовее….пздц!

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: