Автор — Тимур Литовченко

Цей текст під дещо довшою назвою «Війна з тінню, або Moscovia delenda est» писався восени 2019 року для ресурсу, який нині перебуває на стадії закриття. Щоб не втратити матеріал остаточно — переношу його на «Лінію Оборони», трохи виправивши, доповнивши (буквально на «косметичному» рівні) та скоротивши назву (це вже суто з технічних причин, обумовлених особливостями платформи «ЛО»).

---

Carthago delenda est

---

Понад десять років тому мені пощастило побувати в Національному музеї Карфагена.

(До речі, раджу відвідати цей музей усім туристам, які відпочиватимуть в Тунісі: разом з екскурсією в Сахару, на майданчик зйомок «Зоряних воєн» та з грандіозним лазерним шоу «Історичні хроніки», тамтешні численні експонати залишають по собі незабутнє враження…)

Отож роздивляючись витончений посуд, мозаїки, статуї й інші матеріальні плоди колись могутньої цивілізації, я все не міг второпати:

ЧОМУ?!

Чому в Римській республіці набула популярності ця коротка хльостка теза: «Carthago delenda est»?! Звідки ця люта ненависть до Карфагену?! Навіщо загалом закликати руйнувати Карфаген — невже не можна було… ну-у-у, я не знаю… Встановити мирні добросусідські відносини, наприклад! Перестати стріляти, домовитись десь посередині, розвести війська, жити пліч-о-пліч, паралельно розвиватися, торгувати на взаємовигідних засадах…

Адже ось вона — поза сумнівом, велична фінікійська цивілізація Північної Африки! Тепер її руїни ЮНЕСКО визнала всесвітньою культурною спадщиною.

Однак навіщо римлянам було обертати цивілізацію на оті епічні руїни?! От чого я ніяк не міг второпати…

Може, карфагеняни вклонялися якимсь незрозумілим богам?! Але ж ні — фінікійські божества були нібито подібні до давньоримських божеств…

Тоді, ймовірно, якимись звичаями карфагеняни не догодили римлянам?!

Але знов-таки не те: на рівні звичаїв ні римляни до карфагенян, ані карфагеняни до римлян відчувати якоїсь особливої відрази не мали.

(Примітка: деякі коментатори зауважували, що тут я помилився — мовляв, у Карфагені практикувалися людські жертвоприношення, чого давні римляни не сприймали категорично. Хоча, якщо чесно, то ритуальний характер носили колись знамениті гладіаторські бої… А що з цього краще?! Хтозна…)

То може, якісь інші елементи матеріальної культури викликали особливу ненависть одного народу до іншого?!

Але ні, ні й ні! Ще раз ні!.. Знов-таки ні!..

Тоді чому?! Навіщо було розв’язувати Пунічні війни — причому не одну, а цілих три!!!

• Перша Пунічна війна — 264-241 рр. до Р.Х.
• Друга Пунічна війна — 218-201 рр. до Р.Х.
• Третя Пунічна війна — 149-146 рр. до Р.Х.

Таким чином, воєнне протистояння Карфагена з Римом розтягнулося більш ніж на століття, за цей період обпалені полум’ям роки в сумі перевищили чотири десятиліття.

Чому?!

А може, пошукати відповідь в міфології?! Як там у Котляревського в «Енеїді» було?..

В тім городі жила Дидона,
А город звався Карфаген,
Розумна пані і моторна,
Для неї трохи сих імен:
Трудяща, дуже працьовита,
Весела, гарна, сановита,
Бідняжка – що була вдова…

Ну що ж, цілком симпатичною виглядає правителька Карфагену! Настільки симпатичною, що меткий козарлюга Еней не впустив свого шансу й закрутив з удовицею бурхливий роман:

Щодень було у них похмілля,
Пилась горілка, як вода;
Щодень бенькети, мов весілля,
Всі п’яні, хоть посуньсь куда.
<…>
Та й сам Еней-сподар і паню
Підмовив паритися в баню…
Уже ж було не без гріха!
Бо страх вона його любила,
Аж розум ввесь свій погубила,
А бачся, не була плоха.

(Далі буде)