«Вікно Овертона» — зброя безвідмовна? (частина 2)

«Вікно Овертона»: як зазомбувати росіян

Якщо ви самостійно пошукаєте в Інтернеті популярні статті на тему «вікна Овертона», то неодмінно знайдете найрізноманітніші приклади практичного застосування цієї потужної маніпулятивної технології. Особисто мені найчастіше траплялися покрокові інструкції щодо нав’язування будь-якому суспільству тих або інших харчових звичок. Наприклад, як примусити людей схвально ставитися до канібалізму?.. Або навпаки — як відучити їх від вживання будь-яких продуктів тваринного походження?.. Або як заохотити до застосування різноманітних біодобавок… Що ж, погоджуюсь, «харчові» кампанії справді відносяться до воєн середнього рівня. Однак оскільки маємо на порядку денному «гібридну» війну з Російською Федерацією, суттєвим складовим елементом якої є «гарячий» воєнний конфлікт на Донбасі (війна найнижчого рівня) — пропоную, насамперед, проаналізувати хід подій в 2013-2014 роках на предмет виявлення маркеру, характерного саме для такого штибу маніпулятивної технології.

До речі, перш ніж перейти до розгляду конкретних прикладів, зазначу наступне: це вже не голе теоретизування — це суто конкретні приклади реалізації «вікна Овертона». А тому в певних деталях практика (тим паче, у виконанні спецслужб конкретної країни) може вирізнятися незвичними нюансами. До таких я відношу подвійний евфемізм. Що це таке — зараз побачите.

Звісно, можна вважати це простою випадковістю, яка нічого не означає… Проте якщо дуже уважно проаналізувати події 2013-2014 років, то в очі неодмінно кинеться пара (дуплет) таких специфічних спеціальних термінів, як:

«ПРАВОСЄК» + «УКРОП»

Причому мається на увазі не кріп як рослина і не політична партія «Українське об’єднання патріотів — УКРОП». Назва рослини дуже давня, тоді як політична партія «УКРОП» була зареєстрована Міністерством юстиції України 25 вересня 2014 року. Але «укропами» почали презирливо називати українських патріотів («УКРОПатріотів») росіяни, які не сприймали Євромайдан, ще взимку, а потім і навесні 2014 року. Спочатку це словечко вживали російські «ввічливі люди» та «відпускники» — безпосередні учасники бойових дій. Далі вже самі українські патріоти з задоволенням підхопили у відповідь цю назву, вживаючи її з гордістю, в позитивному контексті. А вже потім була зареєстрована Мінюстом і політична партія з відповідною назвою…

Також не підлягає сумніву, що спецтермін «укроп» поглинув низку інших термінів, що застосовувався різноманітними соціальними групами росіян для називання українців у негативному або зневажливому контексті, як-от: найсвіжіший різко-негативний термін — «правосєк» (усереднений радикальний учасник Революції Гідності), а також ще більш ранні терміни — «хохол», «хахол», «какол», «бендерівець», «бендера», ще давніші — «петлюрівець», «мазепинець», в специфічних випадках — «жидобендера», «жидомазепинець». Новітній термін «укроп», умовно кажучи, перекрив їх усіх, увібрав у себе! Таким чином, можна з повним правом казати, що коли затаврувати всіх патріотів-революціонерів «правосєками» не вдалося, то в якості маскувального евфемізму виникло слово «укроп» — і цей достатньо ємкий термін на самому початку російсько-української війни замінив усі попередні негативні та/або зневажливі визначення українців, раніше вживані росіянами й відтепер… трохи застарілі.

Звісно, можна заперечити, що слово «хохол» раніше вживали (та й досі вживають) зовсім не окремі угруповання російських «радикалів» — навпаки, така побутова назва українців серед росіян є загальновживаною. Однак потрібно зважати на те, що «вікно Овертона» — це маніпулятивна технологія політичного та/або ідеологічного характеру, ми ж ведемо мову про воєнну сферу. А тому без певних адаптаційних змін тут не обійтися. Отож маскувальний евфемізм «укроп» може бути навпаки більш радикальним, ніж доброзичливо-зневажливе (в розумінні росіян) слово «хохол»…

За всіма ж іншими ознаками, перед нами явний і беззаперечний маркер застосування «вікна Овертона»! Спробуємо ж реставрувати повну «лінійку» градації дій, що мали на меті маніпулятивний вплив на росіян з метою прищеплення їм ненависті до українців настільки глибокої й послідовної, щоб вони (росіяни) прагнули «за палким внутрішнім покликом» потрапити на війну з українцями:

(0) Створення «вікна можливостей». Очевидно, якась російська спецслужба (гіпотетично — ФСБ) сформулювала «вікно Овертона» у вигляді ідеї, здавалося б, абсолютно немислимої для російського суспільства зразка 2013 року: зазомбувати росіян настільки потужно, щоб вони самі, «за внутрішнім покликом» рвалися вбивати українців… яких поки що вважають «молодшими братами», майже такими ж самими, як і росіяни — хіба що «хитрими, трохи дурнуватими й жадібними».

(1) Перший крок — знайти «радикалів», для яких патологічне несприйняття українців-борців з хирлявою диктатурою Януковича може стати визначальною idee fixe. Найрадикальнішими з-поміж українців-революціонерів (центральним об’єктом ненависті) стали, безумовно, узагальнені «правосєкі»

Особисто мені на думку одразу ж спадає або російська Націонал-більшовицька партія («нацболи», «лимонівці»), або ЛДПР, яка навіть мала фракцію в Держдумі. Хоча зважаючи на загальний стан російського суспільства в 2013-2014 роках, роль «радикалів» дуже навіть могла б зіграти й якась інша суспільно-політична сила, яка мала в українському питанні схожу орієнтацію.

(2) Другий крок — утворення прийнятного для суспільної свідомості евфемізму «правосєк», який після початку зіткнень протестувальників з силовиками на вул.Грушевського увібрав у себе всі попередні зневажливі та/або негативні терміни, якими росіяни позначали учасників Революції Гідності.

(3) Третій крок — фашизація евфемізму «правосєк». Тепер несприйняття Євромайдану, який «замутили правосєки», стає свідченням «антифашизму» в дії та високої духовності росіян. Сповідувати такий «антифашизм», а також підтримувати Антимайдан стає розумним.

(4) Четвертий крок — «розумна» ідея боротьби з «правосєками» і Євромайданом швидко популяризується і в підсумку оволодіває максимально широким колом адептів. Водночас, такі «радикали», як «нацболи», лишаються на маргінесі російського суспільства, а Ліберально-демократична партія Росії навіть не думає претендувати на думську більшість. Таким чином, суспільний status quo зберігається незмінним.

(5) П’ятий крок — готуються і проводяться опитування громадської думки, що підтверджують тотальне несприйняття Євромайдану в російському суспільстві.

(6) У фінальній точці «лінійки», після пред’явлення політикам та відповідним лобістським групам результатів соціологічних досліджень, відбувається знакове голосування Ради Федерації від 1 березня 2014 року, на якому президент РФ Путін дістає дозвіл на застосування військ на території України, де відбувся «фашистський переворот».

Але розв’язана війна потребувала широкої мобілізації людських ресурсів у вигляді «відпускників» і «ввічливих людей». Водночас, стало очевидним, що термін «правосєк» є занадто вузьким… Отож і виник новий, більш широкий і ємний евфемізм — «укроп», який насправді свідчив про повторне застосування «вікна Овертона» за тією ж схемою, але вже з метою масової мобілізації росіян на участь у бойових діях.

Таким чином, внаслідок цілеспрямованої покрокової подвійної маніпуляції була досягнена, здавалося б, «неможлива» мета: отруєні глибокою й послідовною ненавистю до того, кого лише вчора називали «братишками-хохлами», росіяни «за палким внутрішнім покликом» прагнули потрапити на війну, щоб «мочити укропів».

Остання особливість «вікна Овертона», яку хочеться зазначити тут — це робота маніпулятора (російської спецслужби на кшталт ФСБ) зі своїм власним — російським населенням, а не з населенням ворожої країни (в даному разі — не з українцями).

(Далі буде)


При підготовці матеріалу використано розшифровку лекції, записаної Студією «TV-7 production» у Видавництві «Смолоскип»

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

19 Comments on "«Вікно Овертона» — зброя безвідмовна? (частина 2)"

  1. Andriy Moderator | 10.12.2020 at 01:30 |

    Если честно – то именно эта часть и именно эти примеры очень притянуты за уши.
    Такие технологии были известны с давних времен. Называть врага всякими обидными словами, всячески его унижать и обосновывать уничтожение этого врага “святыми делами”.

    • Не заперечую, що такі прийоми використовувалися здавна. Але до того, яв містер Овертон упорядкував свою теорію – процес розтягувався на роки й навіть на десятиліття. Натомість коли теорія “вікна можливостей” набула завершеного вигляду – процес прискорився на 1-2 порядки! Бо відтоді став відомим алгоритм і послідовність дій.

  2. Вже й в Україні працюють – Арестович називає незалежними журналістами медведчуківських пропагандистів, які запрошують у свій ефір російських найманців.

  3. Andriy Moderator | 10.12.2020 at 01:38 |

    Да, “укропы”, IMHO – совершенно не от “украинские патриоты”. А исковерканное “украинцы”->”укры”->”укропы”. Точно так же как в 2008-м (на самом деле раньше) “грузины”->”грызуны”. Метод презрения и “обесчеловечивания”.

  4. Andriy Moderator | 10.12.2020 at 01:42 |

    Вдогонку появилась мысль. Хорошей демонстацией могла бы быть легализация марихуаны. Вот тут как раз все как на ладони.

    • Приклади, наведені в ході лекції, я вважав обов’язковими. Але якби я вдався до інших прикладів:
      – легалізація марихуани;
      – вибори Трампа;
      – і таке інше…
      Знаєте, моя лекція й без того зайняла 1,5 годин замість запланованої 1 години. А з додатковими прикладами я би 2 години проговорив! 🙁

    • Поганий приклад, негідний.

      Гідний приклад – заборона і демонізація коноплі в 30х роках минулого століття в США. Саме слово марихуана було введено в оборот неспроста, це була частина компанії по демонізації та дискредитації коноплі (концерн херста, аслінгер, жовта пресса – багато кому конопля стала поперек горла тоді). Усі американці знали – що hemp це корисна рослина, без якої тодішня фармакопея та купа галузей (виробництво паперу, текстилю, тощо) була немислима. Аж тут “жовта пресса” (папір з коноплі не жовтіє, на відміну від паперу з деревини) почала писати хоррор-сторі про обкурених марихуаною мексиканців, що вбивають білих хлопців гвалтують дівчат. Refeer Madness, оце все. А потім ввели “податок на марихуану”, а потім і взагалі заборонили. А коли до всіх дійшло, що заборонили не якусь там мескиканську марихуану, а звичайну американську коноплю – було вже пізно. Томас Джефферсон, напевне, в гробу не раз перевернувся, він сам був плантатором і вирощував коноплю.

      І не було тоді ніякої теорії вікна овертона, втім технологія ця працювала завжди, скільки існує людство, я думаю.

      • Andriy Moderator | 10.12.2020 at 17:20 |

        Ну почему плохой пример? Примерно то же самое, только в обратном направлении, происходит и сейчас с легализацией. Можно буквально проследить все шаги.

        • Тому що лігалайз це кампанія по реабілітації демонізованої рослини, та бізнесу і всього з нею пов’язаного. Тисячі років людство використовувало для різних потреб цю рослину, і переконати усіх що це отрута і небезпечний яд – це і є типова задача для цієї технології. А опір забороні почався одразу – і що характерно, прибічники легалайзу опираються на факти, не помітив я там якихось свідомих маніпуляцій, тоді як заборона була проведена як спецоперація, сенатори, що голосували за Marijuana Tax не усвідомлювали, що йдеться саме про hamp, а жовта пресса відверто брехала і створювала “страшилки” для публіки, тобто маніпулювала, бездоказово, аппелюючи до емоцій публіки, перекручуючи факти та вигадуючи повні нісенітниці – тобто те саме, що роблять пропагандисти усіх часів, коли хочуть штучно змінити ставлення публіки до когось або чогось, і що тепер називають вікнами овертона.

          • Andriy Moderator | 10.12.2020 at 20:57 |

            Все правильно. Но легализация началась с нынешнего состояния – марихуана запрещена, это наркотик, наркотики неприемлемы, за минимальное количество наркотика – в тюрьму.
            А дальше все пошагово как у Тимура расписано.
            Или другой пример – легализация гомосексульных браков. Все по этой же схеме.
            А что было в истории – то и осталось в истории.

  5. Олександр | 10.12.2020 at 01:47 |

    Я собі у 14-му році взяв псєвдо «Укроп». Назло московитам.

    • Саме про це і йдеться: українці підхопили термін “УКРОП” в піку загарбникам-московитам… Але зважаючи на сказане, варто було діяти в якийсь інший спосіб.

      • Дмитро (Лиман) | 10.12.2020 at 09:07 |

        Ну підхопили, то й що? Поголовно всі не змалоросилися ж (хоча — 73%). Згоден з Андрієм, що приклади не зовсім доречні; це не евфемізми, а самісінькі дерогативи — всілякі “кривляння” та зневажливі назви, на вікі є навіть цілий їх список ?

      • SoyuzViktan | 13.12.2020 at 16:10 |

        Імхо, “правосєк” задумувалося кацапськими спецами як слово співзвучне з “гомосєк”.
        В результаті, знайомий доброволець ДУК називає себе і побратимів “дровосєками”. )))
        Не зайшло, як то кажуть.
        І так у них з усім…

  6. Кріп дуже гарна рослинка і близька українцям, тому трохи суржикове слово “укроп” в українській конотації отримало зовсім інше, емоційно рідне і близьке забарвлення, яке, на мою думку, цілком спростувало наміри маніпуляторів (якщо прийняти думку Автора про появу мема “Укроп”).

  7. Michael Starykov | 10.12.2020 at 14:13 |

    Зря автор думает, что первый шаг кремлю начал в 2013 году. “Первый звоночек” прозвучал для кремля в 2004-2005 годах, когда Кучма отказался применять войска внутри Украины против Оранжевого Майдана, на чём тогда настаивали московские советователи.
    По роду своей деятельности мне приходилось бывать пару раз в году на Московии в те годы и я наблюдал, как менялся тон телепередач.
    Сначала речь шла о “западенцах”, “нацистах/нациках” и “бендеровцах”, которые “рвутся к власти”. Жупелом служили “Свобода” и Ляшко.
    Кардинальный поворот произошёл в 2008 году, когда на саммите НАТО Путин сказал, что Украина занимает “сакральные русские территории”.
    Уже к 12му году тон был: нацисты-западенцы / “бендеровцы” мешают жить бедным “нормальным украинцам” и “русским”. А к 2013-му году “нормальных украинцев” уже не осталось: “бендеровцы мешают жить русским.
    Чем хочу закончить: Окно Овертона – вещь поначалу неспешная, но оно обладает огромной инерцией. Начальное раскручивание происходит долго и тяжело, но потом, при наборе оборотов, оно движется само, сминая всё на своём пути, затягивая под себя того, кто его запустил. Пример, как раз агрессия Московии против Украины: “Укроп”/”Правосек”, которые должны были иметь негативную коннотацию, вдруг приобрели позитивный смысл, сначала внутри Украины, а потом и за поребриком.

    • “Зря автор думает, что первый шаг кремлю начал в 2013 году. “Первый звоночек” прозвучал для кремля в 2004-2005 годах, когда Кучма отказался применять войска внутри Украины против Оранжевого Майдана” (с)
      *****
      Містер Овертон загинув у 2003 році, а теорія “вікна Оветона” почала набирати популярності тільки після його смерті… Отже, в 2004-2005 роках застосовувати на практиці теорію “вікна можливостей” ще не навчилися. Тому процеси протікали тоді доволі хаотично, а отже уповільнено.

      “Кардинальный поворот произошёл в 2008 году, когда на саммите НАТО Путин сказал, что Украина занимает “сакральные русские территории” (с)
      *****
      Тоді вже “вікно Овертона” застосовувати навчилися. Але хто Вам сказав, що проти України застосовували ОДНЕ “вікно можливостей”?.. Навпаки ймовірно, що таких застосувань була ціла НИЗКА! Й від спроби до спроби маніпулятори вдосконалювалися. Інша річ, що теперішні рашистські силовики – це не радянський КДБ. Отож довести задум до пуття вони так і не змогли. На наше щастя…

Comments are closed.