Українська буржуазно-демократична революція (1917-1918 роки)

На початку ХХ століття Україна була частиною Російської імперії, тому перед українським народом стояли два завдання: не тільки трансформувати тогочасну станову структуру суспільства, вибудувану за російським зразком і вмонтовану в імперську структуру, але й національно-визвольна антиімперіалістична війна.

• Революція

Органічна вписаність України в Російській імперії визначила мінливий хід УБДР: Центральна Рада проголошувала то самостійність, то загравала з петроградським Тимчасовим урядом і висловлювалася проти «замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання»… аж поки всі крапки над «і» не розставив Четвертий Універсал. Втім, Центральна Рада діяла не надто успішно, що спричинило перехід революційного циклу в нову фазу…

• Контрреволюція

Поза сумнівом, встановлення гетьманату Скоропадського потрібно розглядати як контрреволюційний акт не тільки тому, що він скасував владу Центральної Ради. Булаву гетьману Скоропадському вручили крупні землевласники, які отримували назад свої земельні наділи. Це означало не тільки відкат назад у вирішенні надважливого земельного питання. Разом із Скоропадським на українські терени повернувся старий поміщицький стан в тому вигляді, який він мав за часів Російської імперії. Це визначило невідворотність наступної фази революційного циклу…

• Диктатура

Директорія Петлюри повторювала лише назву французької Директорії кінця XVIII століття, але не її суть. Український диктатор Петлюра виявився надто м’яким, лагідним… і навіть «оксамитовим», щоб на теренах України навести лад «залізною рукою». В підсумку затиснута між більшовицькою РРФСР та панською Польщею, знекровлена війнами Україна припинила самостійне існування на довгі десятиліття.

Випещена російськими більшовиками УСРР/УРСР стала однією з засновниць оновленої та перелицьованої імперії — Радянського Союзу. Українська еліта була міцно вплетена в союзну. Тому наприкінці ХХ століття перед українським народом постало потрійне завдання, наполовину подібне до того, що стояло на початку ХХ століття: (1) злам влади КПРС, (2) запровадження ринкових капіталістичних відносин і (3) національно-визвольна антиімперська боротьба…

Українська студентська Революція на граніті (1990 рік)

Оскільки всевладдя КПРС ще не було подолане, а СРСР все ще боровся за місце під сонцем, Революція на граніті мала обмежений характер, а її плоди (Незалежність України) відділені в часі від самих протестів.

• Революція

Тим не менш, розхитуванню режиму і встановленню Незалежності в наступному 1991 році Революція на граніті 1990 року точно посприяла. Отже, хоча багато хто писав, нібито Незалежність «впала на голову» українцям сама й нізвідки — це все ж не зовсім так.

• Контрреволюція

Обмежений характер Революції на граніті вплинув як на «дикунський» характер українського капіталізму, так і на тотальність контрреволюції — і на повну відсутність люстрації, і на швидке відродження лівацьких партій (КПУ, СПУ, ПСПУ), і на вседозволеність місцевих рекетирів, і на здачу національних інтересів президентом Кравчуком (відмова від ядерної зброї, нерівноправний поділ Чорноморського флоту СРСР, база РФ у Севастополі та ін.).

• Диктатура

Правління «червоних директорів», висуванцем яких став президент Кучма, являє собою зразок м’якої, лагідної, «оксамитової» української диктатури на зламі тисячоліть.

Таким чином, український революційний цикл РКД-2, запущений Революцією на граніті, в загальних рисах являв собою подобу революційного циклу РКД-1, запущеного УБДР 1917-1918 років. Різниця між ними полягала в тому що Україна на зламі тисячоліть не зазнала зовнішньої агресії. Це дало змогу запустити третій за загальним ліком цикл РКД…

Українська Помаранчева революція (2004 рік)

«Оксамитова» диктатура Кучми супроводжувалася таким цікавим процесом, як злам соціальних ліфтів на межі тисячоліть. Унеможливлюючи приплив «свіжої крові» на верхні рівні державної влади, «оксамитовий» диктатор Кучма, очевидно, намагався підстрахуватися від різноманітних «палацових» інтриг. Пішов би він на «заслужений» відпочинок чи лишився б на третій строк — «нові мармизи при владі» йому були не потрібні. Тим не менш, «консервація» ситуації спричинила наступні зміни.

• Революція

Помаранчева революція 2004 року насправді була українською Фрондою в класичному розумінні: боротьбою «еліт» на тлі тотального тріумфування народних мас. В підсумку Фронди «дніпропетровські» перемогли «донецьких» і влаштувалися при владі. Інших результатів годі було й чекати…

• Контрреволюція

Під час Фронди народ мусить тріумфувати й радіти, бігати і їздити на машинах з помаранчевими прапорцями, чіпляти помаранчеві бантики на дверні ручки, на груди, на сміттєві баки й на хатніх тваринок  — іншої ролі для нього не передбачається. Отож розчарування народу результатами Помаранчевої революції виглядає трохи дивним: справді, окрім «веселого карнавалу», ніхто людям нічого не обіцяв. А те, що «дніпропетровські» грабували Україну… Так вони ж і не вміли робити нічого іншого! І вчитися не збирались.

• Диктатура

Диктатура Януковича стала не стільки відповіддю на народні сподівання («донецькі» нічого особливого не обіцяли народові так само, як і «дніпропетровські»), скільки реваншем «донецьких» за програш в українській Фронді 2004 року.

Намагаючись копіювати російського диктатора Путіна, український диктатор Янукович теж спробував концентрувати владу в руках одного сімейства. Але робив це настільки бидлячими методами, що мимоволі запустив революційний цикл РКД-4…

(Далі буде)