Редакционное. Десять тысяч

Уважаемые коллеги, все, кто считает себя частью ЛО. Этой ночью наш ресурс перешагнул планку 10 тыс публикаций и наверное, это повод для того, чтобы по этому поводу сказать пару слов.

Для достижения этого рубежа нам понадобилось пять лет и два месяца и за это время многое изменилось. Украина стала другой, мир стал другим, ну и мы тоже – не стояли на месте и двинулись дальше, чем планировали изначально.

Как знают наши старожилы, ресурс планировался как нечто временное и вызванное необходимостью создать рубеж обороны на фронте информационной войны. К сожалению, в 14 и 15 годах мы наблюдали одно и то же, противник практически безнаказанно хозяйничал в нашем информационном пространстве и как это не странно, отпор ему начали давать не профессиональные журналисты, а просто аматоры, которые решили затыкать бреши в обороне своим энтузиазмом и теми умениями, которые оказались в наличии, как составная часть собственной профессиональной деятельности.

Казалось, что вот сейчас надо продержаться до «подхода основных сил», а дальше – в драку вступят профи и можно будет расслабиться, просто выбирая для обсуждения самые интересные темы. Ну а после победы над врагом смысл деятельности ЛО и вовсе отпадет, поскольку профи возьмут информационное пространство под нормальный и правильный контроль.

Но очень быстро стало понятно, что никаких «основных сил» ждать нечего и что вот те очаги обороны, которые держат энтузиасты, и есть все, чем располагает Украина для борьбы в этой сфере. А потом оказалось, что у нашей власти просто не было представления о том, что проваливая информационный фронт, открывается путь противнику в наш тыл.

В прошлом году стало понятно, что враг именно на этом направлении добился наибольшего успеха, о чем свидетельствуют результаты выборов президента и парламента. Наших усилий оказалось категорически недостаточно и мы получили откат и в чем-то даже реванш.

Но Ницше был прав, когда говорил о том, что трудности цементируют нацию и еще о том, что все, что нас не убивает, делает сильнее. По сути, так оно и есть. Даже из прошлогодних выборов можно и нужно извлечь положительный опыт и двигаться вперед зная, что основные и к сожалению, неизбежные ошибки уже совершены и дальнейшее движение будет более эффективным. Просто движение должно присутствовать, а эффективность будет уже на порядок выше.

Главное же в этом то, что мы все теперь осознали важность информационной борьбы с противником и уже сейчас можно заметить кое что из того, что будет работать, когда ситуация неизбежно развернется на 180 градусов. Думаю, что противник больше не сможет действовать настолько безнаказанно.

Исходя из этого, затянулось и время жизни ЛО. И тут нужно отметить, что по сути, мы остались на тех же позициях и в тех же окопах. Да, у нас появились новые авторы. Да, технически ресурс выглядит несколько иначе, поскольку нам пришлось пережить несколько мощных атак. Да, у нас стало больше читателей и да, наши тексты расходятся по множеству ресурсов как в письменном виде, так и в форме подкастов. Но наши принципы остались все теми же, как и приоритеты.

В общем, от редакции ЛО, наших авторов, модераторов, корреспондентов и постоянных комментаторов, поздравляем всех наших читателей с небольшим общим праздником. Сейчас не так уж и много приятных поводов что-то отметить, но этот можно отмечать без зазрения совести. Так что, с десятитысячной публикацией всех нас!

32 Comments on "Редакционное. Десять тысяч"

  1. ЛО, это, как центр планетарной системы, вокруг которого вращаются планеты этой системы. Если не будет этого центра, каждый будет сам по себе, без ощущения того, что он не один в этом зелено-опэзэжевско-реваншистском вакууме. А ощущать, что вокруг есть единомышленники, стоит очень много, если не все. Человек в океане тонет скорее всего от безисходности, а потом уже от утери сил. ЛО в информационном пространстве – это флаг, вокруг которого собираются все, или очень многие проукраинские силы. Оно конечно, много есть ресурсов, вроде бы подходящих по мировоззрению, но они какие-то урывочные, неполные, однобокие что-ли, в одних вопросах вроде подходят, в других радикально нет, в третьих “не рыба не мясо” до оскомины, от извечной нашей украинской: “толерастии, хатыскрайности, как-бы-чего-не-вышлости, страусиности”, и только ЛО работает, как ЖЕСТКАЯ, но справедливая, называющая вещи своими именами, целостная и сбалансированная, проукраинская система, которая высвечивает и “подчищает” все огрехи остальных патриотов, кто рядом. И, конечно без сомнений, она должна существовать всегда, как те же; “Миротворец”, ИнформНапалм и другие близкие по духу ресурсы.

    • Сергей М Г | 18.08.2020 at 02:23 |

      Супер!
      Так переможемо.
      І не треба покладатися на “основні сили”. То все залишки патерналісьтського відношення до держави, що “вона винна”. Держава, як ми побачили, може і дупою повернутися. А от осередки патріотів за будь-якої влади рухаються в правильному напрямку.

  2. Karina | 15.08.2020 at 14:17 |

    Вперед, до Перемоги!

  3. canada | 15.08.2020 at 14:40 |

    Вітаю, щиро дякую Авторові і всім, хто поруч з ним, за феномен, який зветься Лінія Оборони !!!!

  4. Я вже немолодий дядько, отож з висоти прожитих років можу сказати, що приблизно так воно і буває. У мене за плечима є певний досвід створення самоорганізованих проектів та участі в них у різних статусах, як-от:
    1. київський Клуб любителів фантастики “Star trek” (1989, один з батьків-засновників);
    2. Центр “Свобода слова” (1996, один з реєстраторів, згодом – відповідальний секретар);
    2-А. Літературний форум Романа Кухарука (друга половина 1990-х, учасник);
    2-Б. Український клуб (заснування – 1912, сучасне відродження – 2002, член);
    3. київський Клуб любителів фантастики “Чумацький шлях” (2000, головний батько-засновник і керівник);
    4. Віртуальне об’єднання “Українська фантастика” (2002, один з учасників);
    4-А. Всеукраїнський щоквартальник фантастики “Український Фантастичний Оглядач (УФО)” (2007, один з батьків-засновників, перший головний редактор);
    5. Всеукраїнський щомісячний часопис “РоботодавецЬ” (2003, один з редакторів презентаційного числа, згодом – в.о. головреда і головний редактор);
    5-А. віце-президент з інформаційної роботи Спілки орендарів і підприємців України (СОПУ, 2004-2013 роки).
    Все це – виключно громадські проекти, що виникли в різний час на засадах самоорганізації. А отже – тому, що так було потрібно людям, а не “вищестоячому начальству для галочки”. В одні перелічені проекти я приходив, коли вони успішно функціонували вже багато років (СОПУ), до заснування інших доклався в статусі рядового учасника (КЛФ “Star trek”, Центр “Свобода слова” та ін.), третіми керував (КЛФ “Чумацький шлях”, журнал “УФО”). Ніяких доходів чи іншої матеріальної вигоди майже від усіх цих проектів ніколи не мав – навпаки, в них доводилося вкладати багато зусиль і часу. Виключення – це журнал “РоботодавецЬ” вже на тій стадії, коли мене взяли в штат редакції. Однак презентаційне число часопису робилося купкою ентузазістів “на коліні”, а сам журнал, як неодноразово підкреслювали експерти Міжнародної організації праці (є така структура при ООН), виконував велику просвітницьку місію з розвитку соціального діалогу в Україні і став явищем, унікальним у світовій практиці…
    Все це була передмова. 🙂
    А після неї скажу наступне…
    1. Наша теперішня війна з РФ – це на довгі роки, а може навіть на десятиліття… Бо навіть коли Російська Федерація розповзеться по швах – не думаю, що умовний “Московський улус” (як варіант – Московська земля, Московія, Московський бантустан та ін.) припинить сочитися гноєм та отрутою. І точно не відчепиться від України…
    Ми живемо в цивілізовані часи, отож зараз ніхто не буде руйнувати московський Кремль до фундаменту й посипати сіллю землю на тому місці. А тому попереду – справді довгі ДЕСЯТИЛІТТЯ боротьби, і це потрібно усвідомлювати.
    2. Ясен перець, наївно було розраховувати, що “вот сейчас надо продержаться до «подхода основных сил», а дальше – в драку вступят профи и можно будет расслабиться, просто выбирая для обсуждения самые интересные темы. Ну а после победы над врагом смысл деятельности ЛО и вовсе отпадет, поскольку профи возьмут информационное пространство под нормальный и правильный контроль”. Але це – наївна помилка всіх, хто вгрузає в інформаційну війну! Коли в 1989 році я нарешті наважився написати один антирадянський романчик, то теж розраховував, що він буде першим і останнім, що єдиним його читачем стане умовний “товариш майор КДБ” і що для мене це завершиться стінкою або табором чи психушкою. І навіть уявити не міг, що замість того буде життя й робота в таких аспектах, про які я не міг навіть мріяти…
    3. Ніякі “профі” не прийдуть ніколи і не візьмуть справу у свої вмілі руки! Профі – це завжди ТИ САМ, якщо берешся за якусь справу. Адже нема людей “безталанних” – ВСІ ТАЛАНОВИТІ в чомусь! Просто таланти наші різні, проявляються вони по-різному і в різних обставинах – а ці обставини до того ж змінюються з часом… Отож треба не чекати на появу “профі”, а розкривати свої відповіді таланти, діючи сміливо й рішучо, пам’ятаючи: профі – це ТИ САМ.
    4. Ми ніколи не знаємо, які саме наші плоди діяльності згинуть швидко, а які залишаться надовго. Візьміть, наприклад, Тараса Шевченка. Що він сам вважав своїм основним видом діяльності?! Малярство, або як більш звично для нашого вуха – ЖИВОПИС. Він же був академіком Імператорської академії мистецтв саме як живописець! А написання віршів – це було, що називається, заняттям для душі. Тим не менш, в свідомості українців (і не тільки) Тарас Шевченко залишився Кобзарем і українським Пророком саме через свої вірші! По суті, через те, що було для нього самого чимсь на кшталт хобі…
    Так само шановний Anti-Colorados є професійним юристом. Ми нічого не знаємо про рівень його професіоналізму в цій якості. Але він вже розкрився як організатор “Лінії Оборони”, на якій об’єдналися всі, хто виборює майбутнє України в інформаційній сфері. Хотів він цього чи не хотів – але так вже сталося. І це вже прецедент, що не підлягає скасуванню.
    5. За формою “Лінія Оборони” – це типовий КЛУБ, що є традиційною формою самоорганізації української інтелігенції. Порівняйте:
    УКРАЇНСЬКИЙ КЛУБ
    https://uk.wikipedia.org/wiki/Український_клуб
    =====
    «Український клуб» — літературно-художня громадська організація, утворена 1908 року в Києві. Ініціатором створення був Микола Лисенко. Клуб об’єднував діячів української культури. Закритий міською владою 1912 р., продовжив цього ж року своє існування як клуб «Родина» до 1918 р.
    «Український клуб» відновлений 2002 року, сьогодні це дискусійний майданчик для експертів, політиків, науковців, політологів, представників громадськості. Забезпечує формування та діяльність незалежного експертного середовища, яке аналізує поточну політичну ситуацію, прогнозує сценарії подій та продукує проекти рішень.
    =====
    Ну то що, тепер нарешті розумієте, що насправді вийшло у Anti-Colorados’а?! Це не просто його блог – бо на “ЛО” надається місце й іншим авторам (зокрема мені – за що я дуже вдячний!), а також у вигляді матеріалів можуть подаватися окремі коментарі… Такий чином, “ЛО” – це явно більше, ніж блог! Це такий самий дискусійний майданчик, який створив видатний український композитор Микола Лисенко ще в 1912 році. Тут в режимі вільної дискусії обговорюються найрізноманітніші питання. Можна називати це студією українства, лабораторією українства – як завгодно. Але за формою це – все ж таки КЛУБ за інтересами! Його особливості наступні:
    – віртуальна (мережева) форма роботи;
    – відсутність формалізованого Статуту і формалізованого членства (що нормально для мережевої структури ХХІ століття).
    6. Оскільки наша теперішня війна з РФ – це всерйоз і надовго, потрібно розуміти, що і наш неформальний віртуальний клуб “Лінія Оборони” – це так само всерйоз і надовго.
    Отож нині маємо 10’000 публікацій і понад 267’000 коментарів. А попереду ще більше! Буде колись і 20’000 публікацій, і 500’000 каментів… Отож до нових звершень, колеги!..
    🙂 🙂 🙂

    • Сергій-Львів | 15.08.2020 at 19:37 |

      “Буде колись і 20’000 публікацій!” – ох, я б не ризикнув ставити шановному Анти-Колорадосу таке завдання. Як на мене, 10000 публікацій – це вже за межею реальності. Хто працює з словом, і Ви також, добре знають, що таке написати хоча б сторінку тексту, для якого треба підібрати необхідний матеріал, перечитати його на порядок більше самого тексту, знати, де його шукати в інтернеті, мати свіжий погляд на сучасні проблеми. І найважливіше, мати натхнення та гарний настрій, із сарказмом описати все так, щоби нам було цікаво. А доба має лише 24 години, та й Автор ж не робот. Для нас, читачів, він зробив і робить надзвичайно багато. Що ми можемо для нього зробити? Ще якісніше писати коментарі, любити Україну та не чекати десятиліттями, коли ворог щезне, як роса на сонці, а кожен на своєму місці робити все для перемоги!

      • “…ох, я б не ризикнув ставити шановному Анти-Колорадосу таке завдання” (с)
        *****
        Є така приказка: “Хіба хочеш?! Мусиш!..”
        І цю планку не я ставлю, а саме життя…
        На превеликий жаль. 🙁

        • Сергій-Львів | 15.08.2020 at 20:31 |

          Хіба хочеш?! Мусиш!.. – знаю-знаю, найкращі ліки від усіх хвороб і хандри. 🙂

      • Puzat-Pasuk | 17.08.2020 at 10:15 |

        ви недооцінюєте Трампа.За час Президентства він збрехав більше,ніж 20000разів

    • Сергій-Львів | 15.08.2020 at 19:42 |

      Забув дописати питання, можливо модератори підкажуть, скільки є читачів чи зареєстрованих коментаторів? Усе ж таки коментарів більше чверті мільйона!

      • Andriy Moderator | 15.08.2020 at 19:49 |

        Одобренных комментариев почти 160000. Вполне возможно, что часть потерялась во время одной из атак.
        Количество комментаторов не поддается учету, поскольку многие пишут под более чем одним именем/почтой.

        • Номер цього Вашого камента: №267’680.
          Ви кажете про майже 160’000 “схвалених”.
          Ну так, можливо, частина загубилася під час DDOS- атак…
          Але ж частину відверто образливих каментів + спам, мабуть, вичистили модератори?.. Мають же вони щось робити, справді!.. 🙂

          • Andriy Moderator | 15.08.2020 at 20:06 |

            Спама иногда бывает очень много.

        • Сергій-Львів | 15.08.2020 at 20:28 |

          Дякую, все одно, кількість нулів заворожує 🙂

  5. Ярослав | 15.08.2020 at 14:54 |

    Спасибо всем, други!

  6. 10 тисяч – це тумен (чи туман) монгольскої армiї часiв навали на Русь. Потужна сила, доречi. 🙂
    Поздоровляю i дякую за те, що я хоча би трошки причетний до цього.
    Хвала вам i слава Українi.

  7. Слава Україні! Дякую ЛО! Боремось – поборемо!

  8. н єпатріот | 15.08.2020 at 15:58 |

    Вітаю усіх Украінців!
    Слава Украіні!

  9. Софочка | 15.08.2020 at 16:13 |

    Не могу не высказать свою благодарность Антиколорадосу и всей редакции ЛО. Очень интересный ресурс, познавательный, информационный в очень сложное время для нашей страны. ЛО – глоток свежего воздух, опора в минуту растерянности, придаете силы и уверенности, особенно это нужно было после победы зелени. 10 тысяч ! огромная работа! Спасибо!

  10. Наталія М. | 15.08.2020 at 16:51 |

    Поздравляю наших замечательных Автора, главного Редактора, сисадмина и наших коллег с таким почтенным юбилеем!

    Хотя, в этом главная заслуга, несомненно, наших Наставников – основателей этого сайта. Самое тяжёлое бремя несёт наш Автор, выдавая на день по 7-9 статей!

    Желаю нашему слаженному коллективу единомышленников и дальше соответствовать нравственной планке, высоко поднятой Автором. Тут властвуют только Правда, Патриотизм, Честь и Достоинство! Все статьи и коменты пишутся только на благо Украине и украинскому народу.

    От души желаю нашим Наставникам крепкого здоровья, терпения, удачи, вдохновения! Пусть сайт и дальше продолжает работать в том же духе! Мы победим! Слава Украине! Героям Слава!

    “Не тот твой друг, кто за столом с тобою пьет,
    А кто в несчастии любом на выручку придет.
    Кто руку твердую подаст, избавит от тревог.
    И даже вида не подаст, что он тебе помог”.
    Омар Хайям

    Точно так же поступает и наш Автор. По отзывам из Донбасса, его публикации помогли многим пережить то страшное время, когда вражеские снаряды ложились совсем рядом и несчастные люди не знали – что делать и куда им бежать. Да и нам статьи были “в масть”, когда началась эта подлая война и люди растерялись. ВСЕ! Независимо от места жительства. Автор и не думал вытирать нам “сопли”, но в своих статьях не давал и тени сомнения, что мы победим, окончательно и бесповоротно! Вот, что было главное на тот момент! “Спасибо огромное!” – и я не устану это повторять – людям, которые делают такой замечательный контент!

  11. Ніна | 15.08.2020 at 17:16 |

    Вітаю й дякую.

  12. Ask_off | 15.08.2020 at 18:38 |

    Щиро вітаю! Дякую, що Ви є!

  13. Евгений | 15.08.2020 at 18:51 |

    Отдельное спасибо вам из России. Мы, конечно, и сами многое понимаем, и всё же вы раз за разом открываете нам наше же зло с самой неожиданной стороны. С юбилеем вас, и продолжайте в том же духе!

  14. +!

  15. Лінія оборони,Ви частинамого життя.

  16. Дмитро | 16.08.2020 at 03:17 |

    Вітаю!
    Велика подяка за Вашу поацю!
    Часу й натхнення, та успіху!

  17. Кира | 16.08.2020 at 06:23 |

    Щиро вітаю!Шановний Анті-колорадосе, Ви навіть не уявляєте, скільком людям (а рахунок на тисячі), Ви не дали пасти духом, допомогаєте жити впевненістю, що не все ще пропало, гордитись тим, що належиш хоч і до меньшої, але такої крутої,розумної частини суспільства. Читаючи Вас, як другу освіту отримуєш! А скільки з історії я узнала! І коментатори під стать – профессура вищого гатунку!Продовжуйте, будь ласка, бо війна триває, і ховати зброю зарано

  18. Вітаю щиро! Рада, що я з вами з першої публікації. Рада щодня знаходитися в колі однодумців. Без вас важко б було пройти важкі часи страху, розчарування і відчаю. Здоров’я, часу і наснаги і вам, і нам!

  19. FDshut | 17.08.2020 at 07:26 |

    Приєднуюсь до найщиріших вітань! Разом до перемоги!

  20. Walker | 18.08.2020 at 04:33 |

    “Подкрепленья не пришло, подкрепленья не прислали…” (с) И ничего, справляемся! Сами, все сами. На Майдане, на фронте, на ЛО – кто, “дядя” пришел и всё, всем сделал хорошо? И все только эскомо со вкусным бломбиром откушали, и домой с подарками разошлись? Ничо! “Спокiйнiше Зоя Жорiвна, тiкi так, спокiйнiше!”. Стоим. Не ссым. Работаем.

Comments are closed.