Казочка про ЗЕлені халяви

Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам казочку — ще й бубликів в’язочку! Знаю, знаю, мої хороші, що ви скучили і за Дідом Панасом, і за моїми казочками! Але я ще трішечки зайнятий однією дуже-дуже важливою справою, повірте… І тільки щоб ви не вирішили раптом, нібито зі мною сталося щось погане, я відкладу на чверть годинки усі надважливі справи й усе ж розповім вам казочку про ЗЕлені халяви… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків, планшетиків чи смартфончиків та слухайте мене уважненько.

Мабуть, ви чули від батьків чи від старших братиків або сестричок таке прислів’я: «Видно пана по халяві». Чи знаєте ви, мої любі, звідки те прислів’я у нашого народу взялося? А історія наступна…

Дуже давно, коли на світі не було на ваших старших братиків або сестричок, ні батьків, ні дідусів чи бабусь… Та чого там — коли навіть я, Дід Панас ще не народився, то все тоді було по-іншому. І вбрання люди носили геть інше — не таке, як зараз.

Стосувалося це і взуття, причому прямо й безпосередньо. Прості люди носили чоботи чорного кольору — бо коли вони брудом забрьохані, то збоку це не надто видно. Натомість пани не тільки на свята, але й по буднях ходили в сап’янових чоботах червоного, жовтого або жовтогарячого кольорів! І прості люди їм через це дуже заздрили.

А коли пан чоботи зношував, коли у них протиралися підошви або відлітали підбори — тоді пани новенькі чоботи взували, а старі викидали. В такому разі підпанки (себто люди, до панів наближені) ту подерту обувку підбирали, кольорову халяву від неї відрізали й до звичайного чорного, «мужицького» низу пришивали. Звісно ж, їм здавалося, що завдяки цьому вони виглядали солідно й поважно. Але народ через це з підпанків лишень сміявся й говорив з неприхованою іронією: «О-о-о, так! Видно пана по халяві». Себто, по кольоровій халяві, пришитій до чорного «мужицького» низу, було видно якраз не пана, а його ближчого челядника — нерідко чоловіка жадібного, мерзенного, нахабного й непомірно пихатого. Й нерідко гіршого за пана, якому такий підпанок прислуговувався…

От звідки пішла та приказка, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка! А чого ж я про неї сьогодні згадав?! Та того лише, що в нашому древньому славетному Києві — в українській столиці раптом вигулькнув черговий терорист, який «замінував» банк вибухівкою в наплічнику… але «замінувавши», довго не міг після цього пояснити, а чого ж він, власне, вимагає окрім того, щоб його по всіх телевізорах показували?! Отож думав я, гадав… навіть Зайчика-Побігайчика попросив його фотографію роздобути! Ну, мій маленький помічник — Зайчик-Побігайчик за наш хатній ноутбук засів, по мережі пошукав і фото «мінера» знайшов. Придивився я уважно, аж бачу: а халяви чоботів у того «мінера»… геть чисто ЗЕлені!!!

Запідозривши, що тут не обійшлося без натяку, попросив Зайчика-Побігайчика пошукати ще і ще. І що ж ви собі думаєте?! Усі знахідки я ретельно обстежив і побачив: а й справді, і жахливий «луцький терорист», який повен автобус заручників захопив, і «полтавський викрадач», який захопив лише одного… і всі-всі-всі інші «бандити», які саме зараз повилазили хтозна звідки, немов гриби після дощу — отож всі вони загалом і кожен з них мали такі дивні чоботи, з ЗЕленими халявами і чорним низом!..

Ви хіба того не помічали, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка?! А придивіться уважніше! Придивіться і згадайте, що на календарі у нас — початок серпня. В цей час вся законодавча влада — всі «трускаіецькі» дупутати з Верховної (з)Ради, всі їхні радники та помічники усім скопом йдуть у відпустку. А якщо цирк на дроті під куполом «Акваріуму» — сесійного корпусу ВРУ на вул.Грушевського, №5 порожніє, тоді настає час для виконавчої гілки влади, для Кабінету міністрів, міністерств і відомств демонструвати, як вони люблять наш народ, нашу країну й як піклуються про всіх, хто опіки потребує.

Але чим далі, тим очевидніше стає, що нинішній уряд цього показати ніяк не може — бо просто нема чого показувати! Це попередній прем’єр-міністр міг по коридорах Кабміну на самокаті роз’їжджати, а його міністри — «шлангів» зображати. А ці?.. Ні-ні, ці теперішні так не можуть. Як кажуть в їхніх колах: «Не той тепер фасон!..»

Але щось же ЗЕ-леному лохторату впарювати треба?! Треба! Ще й як треба!!! Отож вони звернулися до хлопчика-фулюгана Авасика та й кажуть: «А придумай-но, Авасику, чим би увагу лохторату відволікти від неспроможності нашого уряду?!» — ну, отож Авасик і придумав. І напустив «терористів» з «мінерами» в телевізор, щоб 73% лохторату від телевізора не відривалися, щоб днювали під ним і ночували.

І все ж таки, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка!.. Все ж таки якщо придивитись уважненько до всіх отих «мінерів» і «терористів» — то у всіх і кожного з них на ногах можна розгледіти незвичайні черевики з ЗЕленими халявами і чорним «мужицьким» низом! Черевики тих самих підпанків, які служать відомо якому пану…

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни і ні в якому разі — не оті огидні ЗЕлені халяви…

На добраніч, малята, на добраніч!

Дід Панас

14 Comments on "Казочка про ЗЕлені халяви"

  1. Damian | 03.08.2020 at 22:24 |

    Дякуємо, діду Панасе, за створення доброго настрою перед сном!

    • Професійні казкарі завжди раді потішити аудиторію доброю казочкою! Ще й бубликів в’язочкою 🙂

  2. Юрій | 03.08.2020 at 22:30 |

    Повністю згоден. Це абсолютно очевидні речі і дії.
    Цікаво, чи ЗЕ альтернативно обдаровані виборці розуміють це. От би кожен статистику таку тихцем назбирав, по своїх ЗЕ друзях, якщо є такі, звісно – було би цікаво проаналізувати, навіть на маленькій вибірці

  3. Martin | 03.08.2020 at 22:34 |

    Ну тепер точно насняться сни з халвою, не халявні.

  4. vim149 | 03.08.2020 at 23:32 |

    Доброго здоров’я, Дідусь!
    Ото тільки ж на чорному багнюка ще помітніша, коричневий колір більш практичний.
    А от за так названих “терористів якраз на роботі з колегами розмовляли – наскільки воно все недолуге…

    • Так на заголовному фото низ чоботів – не зовсім чорний, а саме темно-брунатний! Класичні “гімнодави” 🙂

  5. Як говорив Станіславський – “нє вєрю!” Не дотягують ні артисти, ані режисери…цирк на дроті

  6. “Арменфильм”даже снять нормально не могут..ни экшена,ни эффектов,ни смысла…

  7. Мимоходом | 04.08.2020 at 07:57 |

    Яка “влада”, такі й “терористи”
    Особливо сподобалось як у кімнату ввалилися озброєні “спецназівці” натовпом, ледь не збиваючи одне одного з ніг (для картинки), а потім зразу відхід задом. Причому задні ще рухались вперед. Цирк!

  8. “напустив «терористів» з «мінерами» в телевізор, щоб 73% лохторату від телевізора не відривалися, щоб днювали під ним і ночували.”-як по мені, вийшло в них нецікаво. Я з більшим інтересом дивлюся за виборами в Білорусі та подіями в Хабаровську.

    • Бо Ви, мабуть, належите до “золотого четвертака” 25%, а не до 73% “зелені” 🙂 Втім, в “95 кварталі” звикли “гуморити”, а не детективи писати – тому у них писати сценарії на “теракти” й не виходить! Кожному – своє 🙂

  9. Камянтатар | 05.08.2020 at 16:55 |

    казачка па 33 вагнерауцау:

    https://m.facebook.com/babchenkoa/posts/2737431856357030

  10. Начитка від Нудного Пенса:
    https://www.youtube.com/watch?v=X_d7kku49MI

    • Камянтатар | 05.08.2020 at 18:39 |

      Вітаю , пане Тэмурэ. Пісау комент я не для вашага артыкула, але пачытайце:

      Вайна перманэнтна (бесперапынна). Усе працэсы, якія ідуць унутры чалавека, экстрапалююцца на грамадства: унутры чалавека ваюе дзьве асноуных сілы, якія можна вызначыць наступнымі словамі: Чалавек ваюе са сваім і чужым быдляцтвам альбо скажам Дабро (ствараючае) са злом (разбураючым), адукаванасьць з цемрашальствам, Божае з д’ябальскім, удасканальваньне з дэградацыяй, Сьветлае з цёмным, Высокія памкненьні з нізкімі, Людзі з оркамі, Гондар з мордарам. Таму Хрыстос і казау: «Хто не са мной — той супраць мяне.», маючы на увазе, што НЕЛЬГА проста перастаць страляць! Бо гэтая вайна павінна скончыцца не столькі знешняй перамогай, сколькі унутраняй, як амерыканцы пасьля другой сусьветнай яшчэ дзясяткі гадоу працавалі над нямецкім унутраным чалавекам.

Comments are closed.