Четвертый шанс (Часть 2)

1991 год. Танки на ул Москвы

История показывает, что подобные мероприятия имели больший или меньший успех, в виде того же «Зеленого Клина» только в том случае, когда власть рухнула сама по себе и таймер обратного отсчета не так быстро отсчитывает время до закрытия окна возможности. А когда речь идет о реальном противостоянии, то это важно и даже критично.

И тут возникает вопрос о внешнем факторе. Трудно сказать, как отреагирует Китай на то, что на территории РФ, прямо на их границе, возникнет мятежная территория. Китай может как способствовать этому процессу, чтобы ускорить распад РФ и в этом хаосе прихватить то, что им хочется, но может и вступить с промосковских позиций, чтобы не сформировать прецедента у себя дома.

Но в любом случае, надо будет что-то делать с центром – Москвой и вообще – центральной частью РФ, поскольку там находится этот яд, который отравляет огромную территорию. Может ли там возникнуть не бунт, а натуральное восстание. Ведь как обычно там было? Пограбили, слегка насытились, и давай выяснять, кто теперь будет новым царем.

А вот именно прогрессивное движение вперед, без внешнего импульса, там не проходит. Царя убили, а вместо него посадили себе на холку не просто царя, но тирана. Совок развалился и вместо того, чтобы строить новое свободного общество, они посадили себе на холку сначала царя Бориса, а потом – фараона Вована Первого. Поэтому без внешнего воздействия, даже если с нынешним царем что-то случится, они назначат себе нового царя.

Но на самом деле, Московия имела три возможности выйти из азиатчины и двинуться в направление цивилизованных стран из болота, в котором они сидят все время своего существования, и все три они отвергли, оставаясь даже не Азией, но азиатчиной, в самом мерзком смысле этого слова.

Первый шанс и был дан Русью, Киевом. Ведь через Киев на те земли пришла эта самая цивилизация, включая православие и европейскую культура, которая до Киева там была неведома. Но пришедшая Орда оказалась более понятной и уютной. Не развались она под гнетом внутренних противоречий, сидели бы они под Ордой и сейчас, безропотно и радуясь своему величию и принадлежности к огромной империи, которая была намного больше РФ и даже совка. Но в любом случае, этот шанс к ним пришел под киевскими флагами.

Второй шанс они получили в самом начале 17 века. Тогда, Речь Посполитая, под руководством короля Сигизмунда ІІІ, решила выбить азиатчину из Москвы и включить ее в европейскую орбиту. И в общем, тяганина шла с переменным успехом, пока в драку не вступили войска гетьмана Сагайдачного. В тот момент весы Москвы качнулись в сторону Европы и она получила свой втрой шанс. Как и в первый раз, он пришел на Москву под нашими флагами. Но и этот шанс московиты профукали, скатившись в болото азиатчины.

Третий шанс был в 1991 году, когда рушился совок. Тогда вестником шанса на избавление от азиатчины стали танки с украинскими флагами на улицах Москвы (заглавное фото). Тогда была сломлена людоедская система и можно было бы двигаться в Европу и в нормальный Западный мир. Но снова Московия скатилась в свою Азиопу. Но заметим, опять носителем цивилизации на эту проклятую землю стал наш флаг, как и первые два раза.

А логика нам говорит о том, что один раз это – случайность, два – совпадения, а три – закономерность. Из этого следует, что кардинальные изменения в этой земле могут случиться только и исключительно после того, как по Москве пойдут наши танки, с нашими прапорами. Логика не допускает иных вариантов.

33 Comments on "Четвертый шанс (Часть 2)"

  1. Александр Ч. | 11.07.2020 at 21:51 |

    Отличная статья. Прямо мои мысли.

  2. Віктор | 11.07.2020 at 21:52 |

    Щоб рухатись, треба:
    – не тільки мати куди;
    – не тільки мати шанс.
    Треба іще, щоб БУЛО КОМУ рухатися. Потрібен НАРОД, а не просто населення.
    А тут проблемка. В тому, що народ утворюється не повільно, а дуууууже повільно. Порядку тисячі років треба. Отже, якщо хтось там іще покоління чи два тому був мокша чи ерзя, чи башкир, чи хто завгодно іще, то до тисячі років їм іще – як до неба рачки.

    • “якщо хтось там іще покоління чи два тому був мокша чи ерзя, чи башкир, чи хто завгодно іще, то до тисячі років їм іще – як до неба рачки.”-може незалежний Башкортостан і швидше прийде до Європи, ніж Москва.

    • “якщо хтось там іще покоління чи два тому був мокша чи ерзя, чи башкир, чи хто завгодно іще, то до тисячі років їм іще – як до неба рачки.” — А може і ерзя: Ерзянський національний рух https://uk.wikipedia.org/w/index.php?curid=3516879

  3. Максим Казимир | 11.07.2020 at 22:02 |

    Наиболее показательно это мнение людей их Комсомольска-на Амуре.Губернатор Хабаровского края Фургало лишь на 1% сделал усилия по перенаправлению финансовых потоков на нужды людей и территории.Люди это почувствовали и оценили. Практически все дававшие интервью требовали расширения полномочий территории и оценивали московскую власть как преступную. И ещё. Они почувствовали себя не быдлом. И у нас не все с первого дня поддержали Майдан.Например я.Лишь избиение детей и миллион протестующих 10го декабря что-то сломали в моём мозгу.Так что терпения и будем наблюдать.

  4. Gala SS | 11.07.2020 at 22:07 |

    Пару років тому назад вже по тайзі бігали якісь “партизани”

    “Хабаровские партизаны взорвали машину с полицаями – 2014.07.16” (С)

    • “Хабаровские партизаны”-раніше були приморські партизани.

  5. “…они посадили себе на холку сначала царя Владимира, а потом – фараона Вована Первого” (с)
    *****
    Я б сказав: спочатку – царя БОРИСА, а вже потім – фараона…
    Так точніше 🙂

  6. Moisha | 11.07.2020 at 22:18 |

    Тоді на багатьох барікадах на Пресні були поруч наші, балтійські та трикольорові прапори. Тоді вони ще були кольорами “новай расіі”. Як же це давно було.

    • А вони, до речі, були інші. З блакитним кольором замість синього. І гімн у них був інший, не совковий. Не без царського орла (хоча слова не мали офіційного статусу), але принаймні без совка.

    • Sergij | 12.07.2020 at 01:38 |

      Пробачте , шановний Moisha ! Але НАШІ ПРАПОРИ були тільки на НАШІЙ барикаді , де стояли ми – УКРАЇНЦІ ! Вони були на барикаді УКРАЇНСЬКОЇ СОТНІ ! Один з них – ЧОРНО – ЧЕРВОНИЙ всі дні і ночі був зі мною . Було три : жовто – блакитний ( зараз наш Державний ), чорно – червоний ( всім добре відомий ! ) , і малиновий , з козацьким хрестом по середині . До речі , не можна сказати про якусь конкретну барикаду . Тому , що кожну годину проводилась ротація сотень . Тобто – ті , хто був першим , переміщались до самої стіни Білого будинку . Всі інші ” зсувалися ” вперед . І так кожну годину , всі доби . Прапори “йшли” разом з сотнею . Наші – з нами .
      Мало того . Над Білим будинком була піднята гондола . Хтось з наших умудрився прикріпити до тросу ( зразу ж під нею ) великий жовто – блакитний прапор . Так і підняли ! Було видно звідусіль ! В центрі москви , над державною урядовою спорудою ссср !
      Це вже потім росіяни отямились і першим повісили свій , потім був наш , далі інші республіки , представники котрих були присутні .
      Саме цей прапор після путчу був привезений в Київ , у ВР . Але внесений у сесійний зал був інший . Подальша доля ” нашого ” – невідома.
      Ось такий маленький кусочок нашої історії .

      • Ghennadiy | 12.07.2020 at 06:39 |

        Вибачте, але державний прапор – синьо-жовтий, а не жовто-блакитний

      • Moisha | 12.07.2020 at 07:20 |

        Розумієте, шановний Сергію, я тоді був московським студентом і шов під Білий Дім саме із своїми сокурсниками, тому в мене залишилося саме таке сприйняття. А 24-го серпня вже почув: “Ви чьо, хахли, вканєц абарзєлі?” саме від тих, з ким були поруч.

        • Sergij | 12.07.2020 at 10:15 |

          В той час я тільки-но закінчив зі студенством . Можливо ми зустрічались там , можливо навіть знайомі . ?
          Мокшани не були би ними , якби не гадили кругом себе .
          Ми ж там були , бо мали свої цілі , відмінні від їхніх .

          • Sergij | 12.07.2020 at 10:26 |

            В росії до сих пір плачуться за ці події , бо – ” эти события привели не только к сносу ГКЧП , но и ускорили развал союза , а этого нельзя было допускать !”.? Одне лиш це – уже тішить .

  7. Най буде так!

  8. “Из этого следует, что кардинальные изменения в этой земле могут случиться только и исключительно после того, как по Москве пойдут наши танки, с нашими прапорами. Логика не допускает иных вариантов” (с)
    *****
    Так! Московія – це НАША “тінь”, і тільки ми можемо з нею впоратися!!!
    https://www.youtube.com/watch?v=R6j1_XjRaE8
    Це одна з історичних місій України.

  9. Санто | 11.07.2020 at 22:36 |

    Далекий схід, як не дивно, набагато ближче до цивілізації, ніж європейська частина залісся. через вплив японії та й Китаю, в якому мьішебратья в першу чергу бачать не комуністичну партію, а матеріальну складову капіталістичного успіху. Плюс генетика “Зеленого клину”, як тут вже зауважили. Тому розвал росії почнеться може й з Кавказу, але рух до цивілізації – з далекого сходу. Бо Кавказ, отримавши свободу, побудує звичні для себе автократії з байствами і ханствами. А от Далекий схід може взяти напрямок на цивілізацію…

  10. “Бо Кавказ, отримавши свободу, побудує звичні для себе автократії з байствами і ханствами.”-і що в незалежній Ічкерії було ханство з байствами?! А може ханства можливі лише за підтримки Москви?
    “рух до цивілізації – з далекого сходу.”-сумніваюсь.Спочатку незалежність національним автономіям, а далі буде видно. Можливо, навіть в Московії, коли її розмір буде від Вологди до Тамбова, почнуться цивілізаційні зрушення, особливо якщо не буде халавних грошей від продажі ресурсів.

    • Санто | 11.07.2020 at 23:13 |

      Нажаль, незалежна Ічкерія проіснувала стільки, скільки жив Дудаєв. А зараз там що? І ви думаєте, що нинішнє керівництво навернеться в демократію? А національні автономії… От що є в бурятській національній автономії, окрім згорілої тайги, вічної мерзлоти і, власне, бурятів? Та нічого. Тому перші російські автономії будуть не національні, а територіально-економічні. І вже потім, коли їсти буже вже щось, окрім ягелю, піде їх поділ на національні утворення – згадайте поділ Чехословаччини на Чехію і Словаччину.

      • Сергій | 12.07.2020 at 10:08 |

        Гадаю, Бурятія зараз приблизно настільки ж національна, як Україна була за Щербицького, а може й ще менше. Тому хтозна, як воно піде.

        • “Гадаю, Бурятія зараз приблизно настільки ж національна, як Україна була за Щербицького,”-промивання мозку зараз в ерефії поставлено краще, ніж в часи Щербицького. І все-таки ми змогли піднятися проти нього. А щодо Бурятії- поруч Тува, яка втратила незалежність лише в жовтні 1944р., та етнічно близька Монголія, так що хто його зна як там буде. Але якщо Бурятія та Якутія отримають незалежність, вони відрізають Далекий Схід від основної территорії ерефії.

      • “Нажаль, незалежна Ічкерія проіснувала стільки, скільки жив Дудаєв.”-продовжувала існувати і після смерті Дудаєва, по факту десь до 2002р. Далі спротив партизанські форми, а це вже воєнна демократія.
        “І ви думаєте, що нинішнє керівництво навернеться в демократію?”-в жодному випадку! Кадиров та його прихвостні примаються при владі тільки завдяки Москві. Якщо хватка Москви ослабне, його зразу знесуть.
        “А національні автономії…”-національні автономії займають 60% территорії ерефії.
        “От що є в бурятській національній автономії,”-а що є в Якутії-Саха, крім алмазів, В Югрі, крім нафти та газу, Ідель-Уралі та Кавказі? Якщо там нічого нема, то чого москалі за них так тримаються?!
        ” Тому перші російські автономії будуть не національні, а територіально-економічні.”-крім національностей, які мають автономії, є національності, існування яких як народів Москва заперечує. Це донці, помори, сибіряки і т.д. От самовизначенням їх і почнеться найцікавіше.
        ” І вже потім, коли їсти буже вже щось, окрім ягелю,”-якраз національні автономії себе, як правило, продуктами можуть себе забезпечити(в Якутії споживання м’яса на душу населення більше, ніж в Україні). Проблеми з ягелем почнуться в тих регіонах, які зорієнтовані на ВПК(в першу чергу Урал і центральний регіон). Поки йшли широкою рікою доходи від продажі ресурсів, Москва могла виплачувати їм пристойні як для ерефії зарплати. Зараз, коли ці доходи почали падати, і запас скорочується, чекаємо….
        ” згадайте поділ Чехословаччини на Чехію і Словаччину.”-а це до чого тут?

  11. Константин | 12.07.2020 at 05:13 |

    Где то эта статья перекликается и с моими мыслями. Вспомним Новочеркасск, или недавнюю статью на ЛО про Разина и Пугачева. Язык забывается. Ментальность сохраняется, но всего на два три поколения. Отлично помню кричащую разницу между расейскими и украинскими селами в Иркутской губернии. Хотя со времени ссылки прошло 2-3 поколения. Но в настоящее время скорее всего ни хрена не будет. Китай не поддержит. Проще снимать сливки, тем более там этих сливок море разливанное. Да и интересы Китая, судя по всему направлены на Юг и Юго восток.

  12. Вовк | 12.07.2020 at 08:00 |

    Вважаю, що НАШІ сподівання марні!
    Наразі хабаровці захищають те, що я б назвав протистояння між Центром та регіонами. Просто боярин не захотів жити бідніше в умовах падіння цін на енергоресурси. Чайна імперія буде грати на ДВА боки: офіційно підтримувати Пуйла, неофіційно – вести економічну діяльність напряму, але з БІЛЬШИМ дисконтом. До самовизначення та СВОБОДИ там як до Києва рачки

  13. Славко | 12.07.2020 at 08:59 |

    При всій повазі до автора, Сагайдачному навіть у голову не приходило нести свободу московському пролетаріату. Петро Сагайдачний приходив до москви, щоб відновити сплату данини Запоріжському Війську низовому за договором між московським князем Дімітрієм донскім та отаманом Запорізьких казахів Мамаєм.

  14. Руслан | 12.07.2020 at 09:56 |

    Нехай там дробляться на шматки, воюють між собою, гниють, здихають,а нам не треба ніяких ілюзій, і ніякої допомоги,то вічний ворог. І бажаю тільки горя і розплати за все

  15. Мешканці запоребріка мріють перетворитися з раба в наглядача,бути вільним “без баріна непорядок,будет бардак,народ нужно держать в кулаке”.Свобода для нащадків орди?

  16. Алексей Ш | 13.07.2020 at 18:14 |

    “Из этого следует, что кардинальные изменения в этой земле могут случиться только и исключительно после того, как по Москве пойдут наши танки, с нашими прапорами. Логика не допускает иных вариантов.”
    Уважаемый ANTI-COLORADOS!
    Лично я буду только рад украинским танкам на улицах Москвы. И, когда дело дойдет до этого, если здоровье еще позволит, танковой ротой могу пойти командовать, как доброволец (мало ли беларуских повстанцев сражались за свободу в США – традиция давняя). Потому, что имперская агрессивность достала уже всех.
    НО!
    Но меня лично категорически коробит столь вольное обращение с историей, которую я встретил в данной статье. Потому, что именно подобное обращение с историей лежит в основе и кацапстана, и гитлеризма и прочих малоприятных образований.
    Это же практически лозунг РФский “Можем повторить!” наизнанку. За что называется боремся?

Comments are closed.