ЗеленСЬКий карнавал (частина 1)

Автор: Тимур Литовченко

Матеріал цей писався до 100 днів президентства Володимира Зеленського. Я б міг написати його й раніше, бо ще з перших днів січня 2019 року розумів, навіщо висувається кандидат-»кавеенщик»… Проте вичікував спеціально, щоб (1) Зеленського реально обрали на посаду і (2) щоб він встиг зробити хоч якісь реальні кроки — тоді б я зміг писати обґрунтовано, а не голослівно висувати підозри в тому, чого він ще не зробив. Тепер вже не «100 днів Зеленського» минуло — він перебуває на чолі нашої держави вже понад рік. З іншого боку, ресурс, де публікувався оригінал матеріалу, перебуває в стадії закриття, й невдовзі все розміщене там кане в Лету. Зважаючи на це, пропоную оновлену версію матеріалу завсідникам «Лінії оборони».

Цей матеріал слід було б назвати якось на кшталт «ФСБ атакує Україну». Але ж зрозуміло, що це вже виглядатиме повним трешем і попсує святковий настрій багатьом мої співвітчизникам. А я ж чоловік мирний і незлостивий, тому хай буде назва у святковому стилі. До того ж, написати цей матеріал я міг ще місяць тому — бо розумів, до чого все йде. Але тоді у мене не було б настільки шикарних ілюстрацій, які є зараз… А тепер все відбулося в реалі, на очах у всіх — отож почнемо.

Російський політолог і театральний режисер Сергій Кургінян палкою любов’ю до України не відзначався ніколи. Навпаки, Сергій Ервандович є «лівим патріотом» Росії й великим фанатом відновлення Радянського Союзу. В «нульові» він дуже потужно критикував російського лідера, якого харківські футбольні ультрас колись наречуть ВВХ**лом, а також невтомно сварився з Юлією Латиніною. Але вже десь на середині «потішного» президентства Дмитра Медведєва почав помітно дрейфувати в бік «Єдиної Росії». Принаймні заснований Кургіняном інтелектуально-дискусійний клуб «Змістовна єдність» немовби розчинився в паралельному просторі… Вже з початком Євромайдану цей діяч повною мірою проявився як замшілий путіноїд. Далі він радісно фонтанував через анексію Криму, «РуСССкую весну», співпрацював з ДНР та ЛНР…

Але отой «пізній» Кургінян мене вже не цікавив — бо став одним з багатьох путіноїдів, абсолютно не виділяючись риторикою на загальному тлі. Ніяк не можу сказати того самого про період «нульових» років. Наприклад, в доповіді «Тупик прагматизму«, частина 1 якої була оприлюднена на засіданні клубу «Змістовна єдність» 31.05.2007, а частина 2 — 14.06.2007, автор критикував тодішнього українського прем’єр-міністра Януковича з вельми цікавої й несподіваної позиції (цитую у власному перекладі українською):

…вперше в історії останніх століть номінальний «Остап» сьогоднішньої України — тобто Янукович — звернувся за допомогою в критичний момент не до президента Росії й московського патріарха, а до австрійського канцлера і Папи Римського. Відповідно до цього, вперше ж нинішній майдан не включив до свого порядку денного проблему українського федералізму. «Остап» історіософічно анульований. І в цьому жодним чином не винен Янукович (що не означає, що я є його шанувальником).

Невже відвертий фанат «совка» констатував стратегічний програш російсько-імперської ідеї та стратегічну перемогу України?! І це, нагадаю, в 2007 році!..

Природно, я уважно прочитав обидві частини «Тупику прагматизму», зробивши при цьому кілька важливих відкриттів для себе. Серед іншого, Кургінян продемонстрував неабияку обізнаність з методами роботи спецслужб. Зокрема, в його доповіді згадувалася спадщина російського радянського культуролога, філософа, теоретика європейської культури і мистецтва Михайла Бахтіна (1895-1975).

Останній уславився дослідженням творчості Франсуа Рабле, а також запровадив у практику культурології такі поняття, як «поліфонізм», «сміхова культура», «хронотоп», «меніпея», «духовний верх» і «тілесний низ». І головне для нас на даний момент поняття — «карнавалізація» (цитую):

Карнавалізація… означає результат впливу традицій середньовічного карнавалу на культуру і мислення Нового часу. Концепція карнавализації є міждисциплінарною і, крім власне історичної поетики, використовується в рамках таких дисциплін, як філософська естетика, теоретична поетика, філософська і культурна антропологія, етіологія, семіотика тощо.

Карнавальне, за Бахтіним, протистоїть трагічному й епічному. Коли якесь художнє чи (насамперед) життєве явище карнавалізується, це означає його осучаснення, «фамільярний контакт» з цим явищем. В якості другої ознаки карнавалізованого явища Бахтін виділив його амбівалентність — одночасну причетність як до втіленої кінцівки, так і до втіленої незавершеності всього сущого, смерті й воскресіння, поєднання пародійності, що несе в собі заряд розвінчання, з потенціалом оновлення. Третя ознака карнавалізації — «весела відносність»: невідповідність між зовнішнім і внутрішнім, умовами й умовностями сьогодення і передчуттям можливого іншого світопорядку, що ховається за фасадом речей, ролей, поведінок і мови.

(Далі буде)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

5 Comments on "ЗеленСЬКий карнавал (частина 1)"

  1. Семиотика?Русская цивилизация и цивилизация русов-враги.Русский язык и язык русов имеют разное основание.У русского языка-староболгарский.Язык русов был и до церковнословянского.Безстрашный-на языке русов-храбрый.Бесстрашный по-русски-бес страшный,тут запугивание носителя русского языка.Будущее за цивилизацией русов,русская цивилизация держится на штыках,агрессивна и коварна,особенно в отношении носителей языка русов.

  2. Тимур | 2 Червня, 2020 at 15:13 | Відповіcти
    @Їм би закрити всі “крани” їхніх вуглеводнів, щоб у них “нафтодолари” скінчилися якнайшвидше!..@

    Плюсую ++++… Тим скоріш здохне Мордор!

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: