Помаранчевий постмодерн (частина 3)

(з журналістського архіву за 2007 рік)

IV. Наша еліта — що воно таке?!

Яку ж політичну (а ширше — також економічну та соціальну) систему відносин породжує постмодерн?

“12. Це суспільство — сьогодні вже позначене в основних схематичних рисах — суспільство беззаконня й олігархічної тиранії, що буде принципово відрізнятися від модерністських соціально-орієнтованих тоталітаризмів і авторитаризмів. Відмова від метанарративів припускає також і відмову від ціннісних установок соціального гуманізму, що спирається на міфи-оповідання, типу “прогрес”, “благоденство”, “справедливість” і т.п… цей… концепт насправді забезпечує механізми абсолютної жорстокості еліти стосовно мас при парадоксальному сполученні з тим, що самим масам буде навіяне сповідання “релігії нарцисизму”.

(“ЗМП”)

Більшість сучасних українців і досі дуже наївна… або ж хоче здаватися такою, або ж силоміць примушує себе бути внутрішньо наївними, або ж… просто не знаю, як сформулювати інші альтернативи — хоча підсвідомістю відчуваю їх.

Ось приклад, що заторкнув серця всіх співвітчизників, небайдужих до проблем культури: зі знаменитого Андріївського узвозу почали у масовому порядку “вишибати” картинні галереї, майстерні художників тощо — з метою віддати вивільнені площі під офіси (або будівництво) іншим орендарям (компаніям, фірмам). Не будемо брати до уваги той факт, що “дим” від цієї “вогняної” події відчувався у київському повітрі вже давно. Якою була реакція самих митців?! Вони, насамперед, почали… закидати владу петиціями та вимогами зупинити рейдерство! Що за наївність?! Хіба ж не зрозуміло, що на культуру (а ширше — на людей) нинішній владі глибоко начхати?! І якщо є альтернатива: побудувати картинну галерею (лікарню, дитсадок, житловий будинок для пересічних громадян…) або ж шикарний бізнес-центр — перевага все одно буде на боці другої пропозиції?.. Бо на відміну від соціально-культурних об’єктів або житла для бідних, з другого проекту армія чиновників щедро “зрубить капусту” до власних кишень — от і все пояснення!..

То навіщо ті звернення й заклики до держави, що мусить, бачте, дбати про потреби своїх громадян?! Шановні добродії, протріть заспані очі: ми у ХХІ столітті на пострадянській території живемо! Тут має царювати нескінченний “карнавал” поп-зірок з хітами на мить, з морем пива і слабоалкогольних напоїв, з “ланами” чіпсів і солоних горішків — а ви про якісь картинні галереї та майстерні художників…

Ненажерливі можновладці, яким плювати на мистецтво — хіба це еліта?!

А не здатні тверезо оцінити ситуацію і діяти адекватно митці — це еліта?..

Тоді звідки ж вона візьметься — можливо, з рядів сучасної “буржуазії”?! Себто, з бізнес-середовища?.. Але його представники стрімко розбещуються своїми методами!..

“Постмодерністська економіка характеризується тим, що виходить зі сфери предмета. Вона стає не економікою споживання, а економікою мови. Для цієї економіки головним приводом руху фінансових потоків є опис проекту, що породжує інформаційні конструкції як головний продукт. Така економіка перетворюється на різновид соціальної метаполітики, що безпосередньо працює на керування людьми, які будуть споживати лише у міру інтерактивної залученості в інформаційний продукт”.

(“ЗМП”)

Точно підмічено… Є зарубіжні ґранти, щедро виділені різними міжнародними фондами “на розвиток демократії”. Щоб отримати свій “кавалок тортика” — що потрібно насамперед?! Точно: скласти бізнес-план (“опис проекту, що породжує інформаційні конструкції у якості головного продукту”) таким чином, щоб він стовідсотково відповідав очікуванням ґрантодавців! Потім проект успішно запускається, починає працювати… а коли ґрант завершується — так само успішно гине! Але досвідчені “ґрантоїди” вже склали інші бізнес-плани, а оскільки їхні імена раніше “засвітилися” — вони отримують нові ґранти… І так до нескінченності.

Воістину, безпрограшний постмодерний варіант!

V. Чужа еліта на наші голови

Але якщо все є саме так, тоді звідки ж візьметься сучасна (у випадку українського постмодерного проекту — ясна річ, постмодерна) еліта?!

“13. Глобальний постмодерн — це суспільство, у якому остаточно тріумфує жіночий дискурс, що вже саме по собі створює очевидне протиріччя: реальність не може виявитися радикально незбалансованою, аж до виключення опозиційного чоловічого начатку. Він і не буде виключений (нібито): роль противаги візьме на себе прихована наделіта, дискурс якої буде геть закритий для непосвячених. Ця наделіта конституюється… з клерикалів вищої ланки і представників спадкоємної знаті. Проблема, однак у тім, що її функція зводиться лише до імітації чоловічого начатку (“обманний фалос”) за допомогою чого блокується наступний істинно чоловічий скепсис щодо постмодерністського нарративу, що вийшов на владний політичний рівень. Іншими словами, буття наделіти принципово знімає можливість опозиції…”

(“ЗМП”)

Так, визнаю — до цієї стадії Україна поки що не “дотягнула”. Припустимо, “клерикали найвищої ланки” у нас є… хоча предстоятель УПЦ КП — все ж таки не Далай-лама і не Папа римський. А от “спадкової знаті” поки що точно катма — адже її під корінь винищили у 1917-37 роках. Як писав відомий український радянський поет: “Всіх панів — до’дної ями!”

Але то нічого. Лишилося не так вже й багато:

1. вщент розорити український малий та середній бізнес (хіба дарма у Законі “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з’явилася ст.118, на базі якої почалося масоване розірвання договорів оренди державного та комунального майна) — нехай ідуть працювати “на дядю” за мізерну зарплатню!

2. провести реприватизацію на користь іноземних ділків (приклад — забрати “Криворіжсталь” від українського олігарха Пінчука й віддати індійському олігарху Мітталу; просто надалі замість останнього з’являться всякі різні Barclays Global, Dodge & Cox Inc, General Motors, Morgan Stanley, Vanguard Group Inc і т.ін.).

Свято місце порожнім не лишиться: транснаціональні корпорації (ТНК) швидко дадуть раду і українській економіці, і “маленьким українцям”… От тоді дізнаємося, що то за задоволення — “воювати” з екстериторіальними утвореннями, що “існують всюди й водночас — ніде”!..

“У ТНК сидять представники вищої знаті традиційного ісламського миру, представники еліти колишньої Британської імперії, до них мають відношення дуже закриті кола, близькі до японського двору…

У цю знать входить весь Старий Світ, за винятком Росії й Китаю з його елітою. Чому? У Китаї фізично знищені монархія і її представники, у Росії, як відомо, також. Те, що залишилося, не має політичної ваги, щоб являти собою якусь силу. За винятком двох цих серйозних “чорних плям”, все інше — це територія, якою керують правлячі класи, справжні правлячі класи, я не маю на увазі Березовського із Соросом. Це справжня еліта, що не є залежною від переділу власності — та ж сама, що і 300 років тому. І навіть якщо її представників зігнали з насиджених місць, як короля Фаруха в Єгипті, короля Фейсала у Малайзії, вони перебралися до Лондона, до Женеви… Існує три тисячі ТНК, і серед них 50 грантів. І кожен грант по своєму обігу й ефективності кожного долару приблизно еквівалентний такій країні, як Франція. А все разом — це гігантський ресурс, що перекриває можливості Сполучених Штатів. Фінансові, мобілізаційні й інші.

ТНК є точкою… співробітництва також з міжнародною мафією. Тому що будь-яка ТНК — це цілий інститут, інструмент з відмивання грошей, “нала”, що угігантських кількостях збирається мафією. А мафій дуже багато…”

(Гейдар Джемаль, “Еліти і їхні союзники”)

Тепер нарешті второпали, з яким явищем нам доведеться зіткнутися у недалекій перспективі?! А якщо точніше — то вже довелося зіткнутися! Оскільки йдеться про ту саму глобалізацію, що давно перетворилася на притчу во язицех. І якщо сукупний ресурс ТНК з головою перекриває будь-які можливості США, то що може протиставити його потужності постмодернізована Україна, якою керує недосформована, недозріла, подрібнена, розбещена західними ґрантами еліта?!

У будь-якому разі, нам пропонується знайти відповідь на…

(Далі буде)

14 Comments on "Помаранчевий постмодерн (частина 3)"

  1. Ясно видящий | 12 Червня, 2020 at 11:11 |

    – Запомните, Яша: лучше виски в руках, чем журавль в небе !
    – Может “синица в руках”?
    – Может, но лучше виски.

    • Чадо! Я ж попереджав, що перед проповіддю треба ОСТОГРАМИТИСЯ, а не ОПІВЛІТРИТИСЯ!.. :=)

  2. Антип Терен | 12 Червня, 2020 at 14:46 |

    Тимуре, мені здається, Ви ловитесь на споконвічну кацапську принаду. У них це перманентний стан психіки – пояснення всього поганого існуванням якоїсь сторонньої надмогутньої сили, яка все вирішує, в даному випадку це ТНК. Я до того, що такий вплив дуже перебільшено. Сьогодні всі міжлюдські взаємини будуються на порозумінні, тобто домовленостях. Корпорації існють в тому числі й завдяки згоді найманих робітників на ці корпорації працювати. І не треба говорити, що у наймитів немає вибору. Є завжди, а у сьогоднішньому світі й поготів. Тобто, сила ТНК – річ дуже непевна.

    • Про ТНК варто вести окрему розмову… Скажу лише наступне. Свого часу я, як головний редактор журналу “РоботодавецЬ”, став багаторічним учасником шведсько-українського семінару з проблем ринку праці, Трудової угоди та ін. Семінар вели експерти МОП (Міжнародної організації праці), проблематика добиралася для профі – голів профспілок та організацій роботодавців всеукраїнського, галузевого та регіонального рівнів. І серед них я – практично єдиний журналіст. Бо інші мас-медійники просто не розуміли, про що йдеться?! Але ясен перець, до мене ставилися трохи зверхньо – як до журналіста… Хоча в коло “обов’язкових учасників” я таки потрапив – бо поговорити зі мною було цікаво…
      Так тривало, доки одного разу на першому ж засіданні чергового семінару, після першої ж сесії не настав час запитань-відповідей. Присутні профі клювали носами й жували шмарклі. Тоді спитав я. Спитав саме про те, які Конвенції МОП дозволяють тримати в належних рамках транснаціональні корпорації, що приходять в ту чи іншу країну?..
      Реакція була більш ніж дивною:
      1. Всі троє експертів відповідали мені по черзі ДВІЧІ – один за іншим, один за іншим… протягом 50-хвилин!
      2. По тону відчувалися, що вони трохи перелякані.
      3. Глава семінару витягнув зі своїх паперів текст спеціальної Конвенції МОП щодо ТНК у вигляді англомовної брошурки. Роздрукований переклад Конвенції українською мені вручили наступного дня.
      4. Наступного ж дня одна з перекладачок по секрету повідомила мені, що після мого запитання шведи абсолютно змінили план семінару, внесли корективи в тексти доповідей і в слайди. Все це відбилося на перекладачах, які змушені були до глибокої ночі корегувати всі ці матеріали…
      5. На заключному фуршеті головний експерт від сторони роботодавців майже тет-а-тет (не враховуючи перекладача зі шведської) повідомив мені, що вони там, в МОП і самі докладно не знають, як обуздати ТНК?! Поки що проблем не виникало лише тому, що ТНК поводяться по0джентльменськи. Але якщо раптом хтось із них “взбрикне”, то у МОП немає реальних механізмів “упокорення” отаких ошаленілих транснаціональних корпорацій.
      Розумієте?..
      Якби не цей епізод – я б з Вами погодився. Однак що було – те було… А тому я скажу, що проблема ТНК таки існує й її не варто недооцінювати. І річ тут не в перманентному стані психіки московитів…

      • Можливо ТНК поводяться по-джентельменськи тому, що теж “хворіють” на постмодернізм – гра на нульовий варіант.

    • Думаю,можна сказати,що ТНК-мають величезний вплив та дійсно МОЖУТЬ представляти загрозу.Але я не думаю,що це критична проблема,яку не можна вирішити.Хоча,можливо,мені як прихильнику глобалізму просто трохи ріже слух згадка про корпорації у такій статії)
      Дякую за статтю

  3. Антип Терен | 12 Червня, 2020 at 17:19 |

    Тимур | 12 Червня, 2020 at 15:55
    Дякую, є про що поміркувати.

  4. Andriy Moderator Andriy Moderator | 12 Червня, 2020 at 23:57 |

    “просто надалі замість останнього з’являться всякі різні Barclays Global, Dodge & Cox Inc, General Motors, Morgan Stanley, Vanguard Group Inc і т.ін.).”

    Хм-м-м… Интересно… Не совсем по теме вопрос.

    Как в этот список попал “Dodge & Cox”? Откуда о нем было известно в Украине в 2007 году? И какое отношение он имеет к ТНК?

    • “Как в этот список попал “Dodge & Cox”? Откуда о нем было известно в Украине в 2007 году? И какое отношение он имеет к ТНК?” (с)
      *****
      Станом на 2007 рік я був головним редактором журналу “РоботодавецЬ” – https://robotodavets.org.ua/home – а заразом і віце-президентом Спілки орендарів і підприємців України з інформаційних питань, яка є найстарішою організацією роботодавців України. Місія журналу “РоботодавецЬ” є унікальною, тому його головний редактор мав справді унікальне становище серед журналістів України. Це не моя думка – так казали експерти Міжнародної організації праці, з якими я активно співпрацював з 2004 року по 2013 рік.
      Тому не можу сказати точно, звідки я в 2007 році дізнався про “Dodge & Cox”. Звідкись та й дізнався… Вже не пам’ятаю.
      А ось “какое отношение он имеет к ТНК?” – ну-у-у… В 2007 році мені здавалося, що “Dodge & Cox” – це одна з транснаціональних корпорацій. Можливо, я й помилився, поставивши “Dodge & Cox” в один ряд з іншими… Тоді перепрошую!

      • Andriy Moderator Andriy Moderator | 13 Червня, 2020 at 01:35 |

        Вообще странно, откуда вы могли слышать о нем. Это достаточно старый, добротный и достаточно бутиковый инвестиционный фонд.
        В Украину и вообще в Восточную Европу он если когда-либо и инвестировал, то количествах, неотличимых от статистической погрешности. Да и вообще, фонд для инвестиций в иностранные компании они запустили уже при моей памяти (в 2001-м). Так что я крайне удивлен, что в Украине он вообще каким-то образом известен, даже в крайне узких кругах. А уж чтобы его отнести к ТНК… Впрочем, я не уверен, что и Vanguard можно отнести к ТНК.

        • Інвестиційний фонд – це така хитри штука, за якою хтось та й ховається. Це я міг бачити на прикладі тієї ж Спілки орендарів і підприємців України (а я там був віце-президентом, хоч і на громадських засадах), яка створила цілу низку дочірніх структур:
          – галузеву Асоціацію роботодавців торгівлі та комерційної сфери економіки України;
          – всеукраїнський щомісячник “РоботодавецЬ” (ні-ні, не “рупор” СОПУ, а самостійний повноцінний журнал, який розглядав соціальний діалог, проблеми трудового законодавства тощо);
          – невеличкий дочірній інвестиційний фонд…
          – і т.ін.
          Все це було, повторюю, у мене перед очима. Ймовірно, саме тому я включив “Dodge & Cox” в свій список ТНК з тих міркувань, що мислив наступним чином: колись-то зійшлися, умовно кажучи, бізнесмени, у яких накопичилась певна кількість надлишкового капіталу, який вони вирішили об’єднати не в класичний банк, а в інвестфонд…
          Отож написавши про “Dodge & Cox”, я мав на увазі тих, хто за ним стоїть. Докладніше відтворити свою логіку 13-річної давнини не можу. Тоді я лише розбирався в питанні, багато чого ще геть не розумів – власне, саме тому ця стаття вийшла дещо розтягнутою і, ймовірно, дещо занудною. І я не виключаю, що дещо там таки наплутав…
          P.S. До речі, найпростіше мені було оприлюднити “Помаранчевий постмодерн” в журналі “РоботодавецЬ”… Але там шеф-редактором (поняття, для західних ЗМІ незрозуміле, але у нас це був “представник засновника в редакції” – норма, прописана в Законі “Про пресу”) був президент СОПУ Віктор Хмільовський. Він завжди побоювався образити когось із чиновників, а я наїжджав на чинного президента Ющенка… Отож мою статтю він категорично відкинув без пояснень. Якби щось пояснив… Можливо, він би виправив мене і щодо “Dodge & Cox”. Але… не склалося! Ще раз перепрошую.

  5. “провести реприватизацію на користь іноземних ділків (приклад — забрати “Криворіжсталь” від українського олігарха Пінчука й віддати індійському олігарху Мітталу”

    вікіпедія пише, що від реприватизації Україна тільки виграла. Пінчук та Ахметов в 2004 заплатили за Криворіжсталь 4,26 млрд грн (близько 800 млн доларів) при оціночній вартості, названій Пинзеником, у 5-5 мільйонів доларів, а Лакшмі Міттал в 2005 заплатив 24 млрд 200 млн грн (4,8 млрд доларів США), що у 2,4 раза перевищує стартову ціну і в 6 разів — суму, отриману за підприємство у 2004 році. Крім того, Міттал проводив модернізацію виробництва (інвестиції до 2019 року склали 4,9 млрд доларів), завозив нове обладнання аж до наїзду СБУ про новому президенті, після було прийнято рішення кошти, заплановані на оновлення, краще виплатити акціонерам на дивіденди. Зараз ситуації не знаю. https://uk.wikipedia.org/w/index.php?curid=30836

  6. Уточнення, читати “Пинзеником, у 5-6 мільйонів доларів”

Comments are closed.