(з журналістського архіву за 2007 рік)

IV. Наша еліта — що воно таке?!

Яку ж політичну (а ширше — також економічну та соціальну) систему відносин породжує постмодерн?

“12. Це суспільство — сьогодні вже позначене в основних схематичних рисах — суспільство беззаконня й олігархічної тиранії, що буде принципово відрізнятися від модерністських соціально-орієнтованих тоталітаризмів і авторитаризмів. Відмова від метанарративів припускає також і відмову від ціннісних установок соціального гуманізму, що спирається на міфи-оповідання, типу “прогрес”, “благоденство”, “справедливість” і т.п… цей… концепт насправді забезпечує механізми абсолютної жорстокості еліти стосовно мас при парадоксальному сполученні з тим, що самим масам буде навіяне сповідання “релігії нарцисизму”.

(“ЗМП”)

Більшість сучасних українців і досі дуже наївна… або ж хоче здаватися такою, або ж силоміць примушує себе бути внутрішньо наївними, або ж… просто не знаю, як сформулювати інші альтернативи — хоча підсвідомістю відчуваю їх.

Ось приклад, що заторкнув серця всіх співвітчизників, небайдужих до проблем культури: зі знаменитого Андріївського узвозу почали у масовому порядку “вишибати” картинні галереї, майстерні художників тощо — з метою віддати вивільнені площі під офіси (або будівництво) іншим орендарям (компаніям, фірмам). Не будемо брати до уваги той факт, що “дим” від цієї “вогняної” події відчувався у київському повітрі вже давно. Якою була реакція самих митців?! Вони, насамперед, почали… закидати владу петиціями та вимогами зупинити рейдерство! Що за наївність?! Хіба ж не зрозуміло, що на культуру (а ширше — на людей) нинішній владі глибоко начхати?! І якщо є альтернатива: побудувати картинну галерею (лікарню, дитсадок, житловий будинок для пересічних громадян…) або ж шикарний бізнес-центр — перевага все одно буде на боці другої пропозиції?.. Бо на відміну від соціально-культурних об’єктів або житла для бідних, з другого проекту армія чиновників щедро “зрубить капусту” до власних кишень — от і все пояснення!..

То навіщо ті звернення й заклики до держави, що мусить, бачте, дбати про потреби своїх громадян?! Шановні добродії, протріть заспані очі: ми у ХХІ столітті на пострадянській території живемо! Тут має царювати нескінченний “карнавал” поп-зірок з хітами на мить, з морем пива і слабоалкогольних напоїв, з “ланами” чіпсів і солоних горішків — а ви про якісь картинні галереї та майстерні художників…

Ненажерливі можновладці, яким плювати на мистецтво — хіба це еліта?!

А не здатні тверезо оцінити ситуацію і діяти адекватно митці — це еліта?..

Тоді звідки ж вона візьметься — можливо, з рядів сучасної “буржуазії”?! Себто, з бізнес-середовища?.. Але його представники стрімко розбещуються своїми методами!..

“Постмодерністська економіка характеризується тим, що виходить зі сфери предмета. Вона стає не економікою споживання, а економікою мови. Для цієї економіки головним приводом руху фінансових потоків є опис проекту, що породжує інформаційні конструкції як головний продукт. Така економіка перетворюється на різновид соціальної метаполітики, що безпосередньо працює на керування людьми, які будуть споживати лише у міру інтерактивної залученості в інформаційний продукт”.

(“ЗМП”)

Точно підмічено… Є зарубіжні ґранти, щедро виділені різними міжнародними фондами “на розвиток демократії”. Щоб отримати свій “кавалок тортика” — що потрібно насамперед?! Точно: скласти бізнес-план (“опис проекту, що породжує інформаційні конструкції у якості головного продукту”) таким чином, щоб він стовідсотково відповідав очікуванням ґрантодавців! Потім проект успішно запускається, починає працювати… а коли ґрант завершується — так само успішно гине! Але досвідчені “ґрантоїди” вже склали інші бізнес-плани, а оскільки їхні імена раніше “засвітилися” — вони отримують нові ґранти… І так до нескінченності.

Воістину, безпрограшний постмодерний варіант!

V. Чужа еліта на наші голови

Але якщо все є саме так, тоді звідки ж візьметься сучасна (у випадку українського постмодерного проекту — ясна річ, постмодерна) еліта?!

“13. Глобальний постмодерн — це суспільство, у якому остаточно тріумфує жіночий дискурс, що вже саме по собі створює очевидне протиріччя: реальність не може виявитися радикально незбалансованою, аж до виключення опозиційного чоловічого начатку. Він і не буде виключений (нібито): роль противаги візьме на себе прихована наделіта, дискурс якої буде геть закритий для непосвячених. Ця наделіта конституюється… з клерикалів вищої ланки і представників спадкоємної знаті. Проблема, однак у тім, що її функція зводиться лише до імітації чоловічого начатку (“обманний фалос”) за допомогою чого блокується наступний істинно чоловічий скепсис щодо постмодерністського нарративу, що вийшов на владний політичний рівень. Іншими словами, буття наделіти принципово знімає можливість опозиції…”

(“ЗМП”)

Так, визнаю — до цієї стадії Україна поки що не “дотягнула”. Припустимо, “клерикали найвищої ланки” у нас є… хоча предстоятель УПЦ КП — все ж таки не Далай-лама і не Папа римський. А от “спадкової знаті” поки що точно катма — адже її під корінь винищили у 1917-37 роках. Як писав відомий український радянський поет: “Всіх панів — до’дної ями!”

Але то нічого. Лишилося не так вже й багато:

1. вщент розорити український малий та середній бізнес (хіба дарма у Законі “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з’явилася ст.118, на базі якої почалося масоване розірвання договорів оренди державного та комунального майна) — нехай ідуть працювати “на дядю” за мізерну зарплатню!

2. провести реприватизацію на користь іноземних ділків (приклад — забрати “Криворіжсталь” від українського олігарха Пінчука й віддати індійському олігарху Мітталу; просто надалі замість останнього з’являться всякі різні Barclays Global, Dodge & Cox Inc, General Motors, Morgan Stanley, Vanguard Group Inc і т.ін.).

Свято місце порожнім не лишиться: транснаціональні корпорації (ТНК) швидко дадуть раду і українській економіці, і “маленьким українцям”… От тоді дізнаємося, що то за задоволення — “воювати” з екстериторіальними утвореннями, що “існують всюди й водночас — ніде”!..

“У ТНК сидять представники вищої знаті традиційного ісламського миру, представники еліти колишньої Британської імперії, до них мають відношення дуже закриті кола, близькі до японського двору…

У цю знать входить весь Старий Світ, за винятком Росії й Китаю з його елітою. Чому? У Китаї фізично знищені монархія і її представники, у Росії, як відомо, також. Те, що залишилося, не має політичної ваги, щоб являти собою якусь силу. За винятком двох цих серйозних “чорних плям”, все інше — це територія, якою керують правлячі класи, справжні правлячі класи, я не маю на увазі Березовського із Соросом. Це справжня еліта, що не є залежною від переділу власності — та ж сама, що і 300 років тому. І навіть якщо її представників зігнали з насиджених місць, як короля Фаруха в Єгипті, короля Фейсала у Малайзії, вони перебралися до Лондона, до Женеви… Існує три тисячі ТНК, і серед них 50 грантів. І кожен грант по своєму обігу й ефективності кожного долару приблизно еквівалентний такій країні, як Франція. А все разом — це гігантський ресурс, що перекриває можливості Сполучених Штатів. Фінансові, мобілізаційні й інші.

ТНК є точкою… співробітництва також з міжнародною мафією. Тому що будь-яка ТНК — це цілий інститут, інструмент з відмивання грошей, “нала”, що угігантських кількостях збирається мафією. А мафій дуже багато…”

(Гейдар Джемаль, “Еліти і їхні союзники”)

Тепер нарешті второпали, з яким явищем нам доведеться зіткнутися у недалекій перспективі?! А якщо точніше — то вже довелося зіткнутися! Оскільки йдеться про ту саму глобалізацію, що давно перетворилася на притчу во язицех. І якщо сукупний ресурс ТНК з головою перекриває будь-які можливості США, то що може протиставити його потужності постмодернізована Україна, якою керує недосформована, недозріла, подрібнена, розбещена західними ґрантами еліта?!

У будь-якому разі, нам пропонується знайти відповідь на…

(Далі буде)