Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам казочку — ще й бубликів в’язочку! А казочка моя буде про Ветеринара Перемоги… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків, планшетиків чи смартфончиків та слухайте мене уважненько.

Правду кажучи, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, я довго вагався, розповідати вам про ті далекі часи чи не розповідати. Я якщо розповідати, то що саме…

Але саме у ці дні безперервне вовче виття, що постійно долинає до нас з північного сходу — з-за парєбріка, стає особливо гучним та огидним. І ллються звідти на наші терени ядучі потоки отруйної пропаганди, темними хмарами несуться голодні колорадські жуки, сарана й інші шкідники. Природно, ви почнете розпитувати дорослих, а що ж таке сталося?! Бо ви всі, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, дуже цікаві до всього нового й незвичайного. Звісно, ті дорослі, у яких на плечах є голова, а не качан ЗЕ-леної капусти, пояснять вам, що називається це все коротко:

ПОБЄДОБЄСІЄ

Але ж багато й таких, хто й досі хоче просто перестати стріляти й зійтися десь посередині з рашистами, які напали на нас шість років тому! Отож я й вирішив розповісти вам щось цікавеньке, бо без цього таки не обійтися…

І що б ви собі думали, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка?! Саме тут і сталося дещо таке, про що мудрі люди кажуть: ні в тин ні в ворота! Зазвичай такі речі сорока на хвості приносить, але от саме для мене цю новину прочитав в «Українській правді» вірний мій помічник — Зайчик-Побігайчик:

---

Відповідно до указу рашистського хвюлера Путлєра, північно-корейський хвюлер Хунь Чхинь Кім нагороджений ювілейним брязкальцем «75 років Перемоги».

---

Ювілейне брязкальце корейському хвюлеру Хунь Чхинь Кіму прописане «за великий особистий внесок в увічнення пам’яті загиблих і похованих на території КНДР радянських громадян і проявлену турботу про збереження поховань та меморіалів радянських воїнів у Корейській Народно-Демократичній Республіці».

Ох, мої маленькі, до чого ж дотепним є це повідомлення!!! Настільки дотепним, що я так розвеселився, так розвеселився, що сміявся, сміявся й ледве зупинився. Судіть самі…

По-перше, що рашистські пропагандони називають «Великою Вітчизняною війною 1941-1945 рр.» і 75-річчя якої перемоги святкуватимуть за парєбріком завтра — 9 травня?! Це все ніщо інше, як успадковане ще з радянських часів означення німецького-радянської війни 1941-1945 років у рамках Другої Світової війни. Часові межі цього збройного конфлікту були встановлені ще радянською традицією — з 22 червня 1941 року по 9 травня 1945 року. Я сам на тій війні на Південно-Західному фронті воював, пройшов і полон, і життя в окупації — всякого надивився, всякого лиха натерпівся, повірте вже старому!.. А тому на власному досвіді знаю, про що вам розповідаю.

А тому, по-друге, повірте вже старому Дідові Панасу: кажу з усією можливою відповідальністю — окупована Японією в 1910-1945 роках корейська територія, що називалася Корейським генерал-губернаторством, до якого входили як теперішня КНДР, так і теперішня Південна Корея, на час 1941-1945 років перебувала аж надто далеко від радянсько-німецького фронту. А оскільки жодних бойових дій у цей період ні радянські, ані німецькі війська на корейських територіях не вели, то жодного відношення до того, що за парєбріком продовжують називати «Великою Вітчизняною війною», сучасна КНДР не має.

Але, по-третє, про догляд за могилами яких загиблих «радянських громадян» та меморіалами яких «радянських воїнів у Корейській Народно-Демократичній Республіці» йдеться в указі навіженого рашистського хвюлера Путлєра?! А хтозна… В ході японсько-китайської війни 1937-1945 років та війни на Тихому океані 1941-1945 років, Корейське генерал-губернаторство було ресурсно-сировинним сателітом Японії: звідти вивозилися ліс, метали, сільгосппродукція, робоча і військова сила — але якихось помітних бойових дій на корейських територіях не велося…

В усякому разі, в рамках радянсько-німецької війни, на честь 75-річчя перемоги в якій рашисти викарбували чергове брязкальце — не велося точно! Після капітуляції Японії СРСР окупував північні корейські території, США — південні корейські території. Але це події ІІ Світової війни, яка сучасним рашистам байдужа настільки, що їхній хвюлер Путлєр свавільно пересуває дату закінчення цієї війни на 3 вересня 1945 року.

Однак якщо добре подумати, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, то могили загиблих «радянських громадян» та меморіали «радянських воїнів у Корейській Народно-Демократичній Республіці» і справді могли з’явитися… але дещо пізніше — внаслідок Корейської війни 1950-1953 років, що велася між КНДР і Південною Кореєю! Адже ніякий не секрет, що за армію КНДР масово воювали чергові іхтамнєти, осяяні променями чучхе — «добровольці» Народно-Визвольної Армії Китаю і Військово-повітряні сили СРСР. То чи не про їхні могили й меморіали йдеться?..

Отож нарешті, останнє — четверте запитання: з якого такого дива рашистський хвюлер Путлєр нагородив північно-корейського хвюлера Хунь Чхинь Кіма черговою ювілейною медалькою за ту війну, до якої КНДР не має жодного стосунку?! Бо навіть в Корейській війні 1950-1953 років воювали осяяні променями чучхе іхтамнєти Лі Сі Цин та Рас Со Хін, а не радянські льотчики… А сталося це тому, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, що:

• — рашистський хвюлер Путлєр щось надто давно вже сховався в глибинний підземний бункер й відтоді звідти навіть носа не висовує;
• — північно-корейський хвюлер Хунь Чхинь Кім теж надто давно вже не з’являвся на людях після того, як його підкосив коронавірус.

Отож чим далі, тим впевненіше ходять чутки про те, нібито хвюлер Хунь Чхинь Кім — це ніякий не Хунь Чхинь Кім, а всього лише його двійник. Та й хвюлер Путлєр — ніякий не хвюлер Путлєр, а його трійник… а можливо навіть четверник!.. Саме тому путлєрівські поплічники вирішили призначити двійника Хунь Чхинь Кіма не ветераном — а хоча б Ветеринаром Перомоги й нагородити черговим нагрудним брязкальцем від імені трійника-четверника Путлєра. Щоб тим самим показати світові: ще обидва хвюлери живі-здорові… хоча в тому у всіх мислячих людей виникають неабиякі сумніви. Та й є ще такі мерзотники, які не гребують нагороди з рук самого Путлєра приймати…

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни про те, як усі на світі диктатори, а також їхні двійники, трійники і четверники повиздихали. Від чого світ, поза сумнівом, зробиться тільки кращим…

На добраніч, малята, на добраніч!

Дід Панас