Автор: Дід Панас

Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам нову казочку — ще й бубликів в’язочку! А казочка моя буде про УС’а, або ж про Універсального Співака, який за нову, явно не свою справу брався, брався, та як слід так і не взявся… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків та слухайте мене уважненько.

Був собі на світі такий добродій, якого всі називали Універсальним Співаком або ж просто УС’ом. Чому так, спитаєте? Насамперед тому, що попервах був він зовсім не Універсальним, а Університетським. Адже навчався співак наш зовсім не на співака, а на теоретичного фізика, а згодом ще й на економіста-міжнародника. Але згодом вирішив, що на сцені співати значно легше і приємніше, ніж фізику теоретичити або ж міжнародну економіку економити. От тоді взяв та й перекваліфікувався у всеукраїнські співаки. І став поп-рок-альтернативщиком.

По-друге, в слові «У-ні-вер-си-тет-ський» — цілих шість складів, тоді як в слові «У-ні-вер-саль-ний» — лише п’ять, отож вимовляти його поп-рок-фанам легше. Оскільки ж Співак наш цікавився чи то буддизмом, чи то пофігізмом — хтозна, діточки, хтозна, що там у нього в дупі… Ой, вибачайте старого Діда Панаса — звісно ж, в душі!.. Коротше, вирішив наш Співак: якщо фанатам щось легше вимовляти — отож саме так і треба називатися! Бо як кораблика назвете, так на ньому й попливете… А якщо скорочувати, то буде він УС’ом хоч так, хоч сяк. То яка, зрештою, кому різниця?! Отак і став він УС’ом — Універсальним Співаком.

А по-третє, «Універсальни Співак» звучить майже так само круто, як «Універсальний Солдат», останнього ж зіграв не хтось інший, як сам Жан-Клод… ну цей… той!.. Коротше кажучи, той самий Жан-Клод, який як вандасть, то вже точно навандастить будь-якому хижакові: хоч Руденькій Лисичці, хоч Сіренькому Вовчику, хоч Бурому Ведмедику. Хоч би і в кіно!.. Отож і з цих міркувань краще було стати УС’ом — Універсальним Співаком.

І почав він працювати, співаючи. А може навпаки — співати, працюючи. В будь-якому разі, працював наш УС, немовби пісню співав. Разом із цілим гуртом УС’ів-однодумців. В різноманітних конкурсах жодної участі вони принципово не брали, проте попсові фани їх і без того полюбляли. Про головного УС’а якось навіть «Пающие трусЫ» заспівали! Пам’ятаєте?..

Мне нужен не Микки Рурк,

Не Славик Вакарчук,

А просто пластический хирург…

А це, скажу я вам, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка — справжня та непідробна слава!

Щоправда, подейкували, буцімто частина УС’івських пісень насправді поцуплена в інших колег по естраді, причому здебільшого у зарубіжних. Але тепер замість зрозумілого всім слова «крадіжка» скрізь і всюди вживаються такі хитромудрі замінники, як «плагіат», «ремінісценція», «алюзія», в яких і сам чорт не розбереться — куди вже розбиратися Дідові Панасу!.. Отож будемо вважати, що естрадне життя Універсального Співака і його УС’ів-друзів складалося вдало, й наконцертували вони на безбідне життя і собі, і своїм діточкам та онучкам достатню кількість і грошей, і осель, і автівок, і всього-всього, що тільки душа зажадає.

Здавалося б, чом би і далі не жити так само добре, як і досі?! Але чогось таки нашому головному УС’у бракувало! Чогось важливого…

Чого саме — він зрозумів, коли на десятиріччя зібраного ним музичного гурту сталася Помаранчева революція. Ви, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, не всі пам’ятаєте, що воно таке, отож скажу коротко: це приблизно як Євромайдан, тільки міліції тоді наказали бути з народом, а не проти народу. Й Януковище Жадібне до влади тоді так і не дорвалося. Коротше кажучи, сподобалося нашому УС’у на Майдані виступати, за політиків співом агітувати — отож і вирішив він сам до Верховної Ради сходити й подивитися, що там та як.

Сказано — зроблено: сходив і подивився в 2007-2008 роках! І так надивився, скажу я вам, що ледве з того «Акваріуму» політичного (що на Грушевського, №5) ноги уніс. Відав тоді наш УС свободою слова, інформацією та міжпарламентськими зв’язками. Засідання відвідував регулярно, хоча жодного закону більш ніж за рік так і не написав. Отож чим займався у тій Верховній Раді — сказати важко… Чимсь важливим, певна річ, таки займався — бо драпав з «Акваріуму», як той Зайчик-Побігайчик: аж змащені солідолом п’ятки вночі блищали!..

Далі життя нашого УС’а потекло у звичному руслі: нові концерти, нові альбоми, нові фанати. І хоч як це дивно, але незбагненним чином він примудрився ще й дисертацію захистити! Виявляється, концертуючи всі ці роки на естраді… ба навіть сидячи у Верховній Раді, Універсальний Співак не припиняв стежити за рухом електронів у магнітному полі. Тут маю зазначити, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, що електрони — це такі дрібнесенькі штучки, які насправді є, але неозброєним оком їх не видно. На відміну від електронів, магнітне поле будь-який корупціонер продемонструє, коли до його долонь грошенята самі так і липнуть, так і липнуть — аж хрустять!

От приблизно про це й дисертація УС’ова була — про суперсиметрію електрона в магнітному полі. Зрадівши кандидатському званню, він навіть один з музальбомів так і обізвав — «Суперсиметрія». І тут почалося: нова хвиля всенародного визнання, нагороди, портрети на обкладинках… І ще «Пающие трусЫ», про що я вже казав.

І занудьгував Універсальний Співак! Затужив і засмутився, хоч на двадцятиліття зібраного ним музичного гурту припала вже не тільки Революція Гідності, але й російсько-українська війна. Відтоді УС все думав та гадав, і чого ж йому бракує?.. Думав, думав і нарешті надумав: якщо у нас в президенти вирвався КВНщик-пісюаніст — чим УС від нього гірший?! Адже і він в студентські роки теж грав у Клубі веселих і кмітливих! А якщо так, чом би знов до «Акваріуму» не повернутися… Порухав трохи електронами в магнітному полі, зібрав цілу партію, яку назвав «Голос» — і на її чолі таки проскочив у депутати!

Проте сталося непередбачуване: саме тут УС’а накрив чвертьвіковий ювілей його занять музичним поп-роком та альтернативним джазом. З іншого боку, скільки електронами в магнітному полі не рухай, а якщо партія «Голос» сидить в опозиції — суперсиметрією тут не тхне й навіть не пахне… А жити тоді як?! Точніше, за що?..

Саме для того, щоб трохи покращити свій матеріальний стан, наш УС таки наважився на нетривіальний крок: в суботу, 21 грудня 2019 року разом зі своїм старим добрим музгуртом змотався на новорічний корпоратив до Мінська! Щоб ви зрозуміли деякі нюанси, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, змушений особливо підкреслити, що корпоратив цей зорганізувала компанія Wargaming — розробник знаменитої комп’ютерної гри World of Tanks.

Так-так, дорогі мої малятка: це розробник тих самих «танчиків», які створюються не тільки в Києві та Мінську, але й у Санкт-Петербурзі. Не знаю, скільки колишніх «комп’ютерних танкістів» прийшли з сусідньої Росії на нашу землю, щоб вбивати ваших батьків, дідів і старших братів… і навіть зазіхати, боронь Боже, на ваші безцінні життя, дорогі мої малята!.. Але саме перед тими, хто розробляв World of Tanks, співав наш УС зі своїм гуртом! А вони заплатили йому «за труди тяжкії» повновісні 100 тисяч євриків…

Отака от чухня виходить, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка: замість того, щоб займатися законотворчою роботою, як і належить голові політичної партії, наш УС займається звичним ділом — передноворічним «чосом» на корпоративах. У теперішній Верховній Раді він відповідає за зовнішню політику і знов-таки за міжпарламентські зв’язки. Якщо дотримуватися традиції, то десь через рік наш УС знов-таки дремене з парламенту… мабуть, вже для захисту докторської дисертації на тему чи то суперпозиції магнітних полів, чи то суперпропозиції коштовних металів і камінчиків в умовах асиметричного зовнішнього впливу.

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни. І щоб ви не виростали такими ж безпринципними, як деякі наші депутати-співаки…

На добраніч, малята, на добраніч!