Автопортрет сусіда

Від редакції

Це – повторна публікація. Вперше це опубліковано: СІЧЕНЬ 16, 2016

Край наш бедны, край наш родны!
Лес, балоты і пясок…
Чуць дзе крыху луг прыгодны…
Хвойнік, мох і верасок.
А туманы, як пяленка,
Засцілаюць лес і гай.
Ой ты, бедная старонка!
Ой, забыты Богам край!»
Якуб Колас (1882-1956)

Усім відомо. як постраждав білоруський народ від Гітлера, з його нацистською ідеологією. Мабуть не менше ніж український. І будь-яке трактування історії останньої війни не примусить білорусів вважати Гітлера, як приклад для подальшої розбудови держави. Але Олександр Лукашенко не лише серйозний політик, а й видатний історик. Лідер білоруської нації. І знає напевно, який інший лідер є ідеалом державного діяча, і кому потрібно наслідувати. А будь-який вислів Лукашенка є незаперечним. Ось деякі висловлювання Олександра Лукашенка в інтерв’ю німецькому виданню «Handelsblatt», в листопаді 1995 року:

 «Повірте, історія Німеччини – це зліпок історії у якійсь мірі Білорусі на певних етапах. Свого часу Німеччина була піднята з руїн, завдячуючи дуже жорсткій владі. І не все лише погане було пов’язано у Німеччині з Адольфом Гітлером».

«Німецький порядок формувався віками. При Гітлері це формування досягло найвищої точки, і це те, що відповідає нашому розумінню президентської республіки і ролі в ній президента».

«Гітлер сформував могутню імперію завдяки сильній президентській владі. То були 30-ті роки, час кризи, що потрясла Європу, але Німеччина піднялась завдяки сильній владі, завдяки тому, що вся нація консолідувалась і об’єдналась навколо лідера».

«Голова держави – президент – його авторитет, і його провідна роль на цьому етапі виходить на перше місце. Вона мусить бути незаперечною. Цьому вчить нас німецька історія».

Мабуть для президента Білорусі це і є прямий приклад для наслідування. Коли Лукашенко розповів світові про свої політичні ідеали, світ здригнувся. В коментарях зарубіжних ЗМІ переважала глузлива гидливість. Він, можливо, виявився єдиним державним діячем, котрий в кінці ХХ століття насмілився з похвалою заговорити про Гітлера. Німецька газета надрукувала це інтерв’ю не повністю, бо в Німеччині закон забороняє нацистську пропаганду. Лукашенко опублікував це інтерв’ю в Білорусі без цензурних вилучень. Він відверто і щиро висловив свою політичну програму, яку згодом послідовно запроваджував у життя.

Власний автопортрет Лукашенко вимальовує яскравими і веселими фарбами – «перли» його висловлювань російською мовою:

«Я на этой земле родился, я здесь и умру. Чего бы мне это ни стоило».

«Я работал в деревне и жил с мужиками».

«Только я взялся за яйца, как сразу масло пропало».

«Я обещаю, что к Новому году у каждого белоруса на столе будут нормальные человеческие яйца».

«Жить будете плохо, но недолго!»

«Ради сохранения спокойствия в стране я готов пожертвовать собственным разумом!»

«Мы эту проблему решили в узком кругу ограниченных людей».

«И дай бог справиться с родной Беларусью. Согласитесь, что достаточно этого куска, чтоб его проглотить. Дай бог за пять лет хоть как-то прожевать».

«Я свое государство за цивилизованным миром не поведу».

«И я знаю, из какого, простите, г…на я вылез».

«Если бы не внешние условия, мы давно были бы процветающим государством. Извините за нескромность, у нас есть, чему поучиться».

«Извините за нескромность, но я им всегда говорю: я лучше знаю, чего хочет мой народ от своего президента».

Маю надію, що білоруський народ нарешті отямиться і вирішить свою долю без посередників. Білоруси настраждалися вдосталь за свою історію. І вони заслуговують на європейське майбутнє. Без Саші і без Колі.

ЯРОСЛАВ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

17 Comments on "Автопортрет сусіда"

  1. Российский демократ заканчивается там, где начинается украинский вопрос.
    Винниченко В.

    • Есть ощущение, что он заканчивается там, где начинается вообще любой другой вопрос. То есть демократия – “демократией” – для внутреннего пользования, а Империя – превыше всего.

    • Речь шла о ЛИБЕРАЛЕ. Либерал и демократ – люди разные.

  2. Для пользователя Талия:
    ——————
    Хоть и избитая фраза, но точная.

  3. “Маю надію, що білоруський народ нарешті отямиться і вирішить свою долю без посередників. Білоруси настраждалися вдосталь за свою історію. І вони заслуговують на європейське майбутнє. Без Саші і без Колі.”. Судя по всему – они ещё недостаточно настрадались. Вот хлебнут полной мерой, в единстве с “братским” “народом” рф, под руководством мудрейшего хуйла – может тогда…? Но я не уверен. Цитаты – просто перлы разума!!!

    • Дивлячись, яке поняття вкладати у слово “народ”. От наприклад про населення України багато разів багатьма було сказано: наш народ мудрий. Результати “мудрості народу” ми тепер бачимо щоденно.
      Нам пощастило, що у нас є 25% притомних людей, які живуть у більшості на Заході держави, свідомість яких не була зруйнована сторіччями підмосковського рабства. Вони врятували Майдан, але їх не вистачило врятувати Крим та Донбас. Можливо коли почнеться третій Майдан, наші 25% врятують чверть України, в кращому випадку Правобережжя. Білоруси мають ще менший відсоток патріотів. Тому майбутнє Білорусі виглядає ще більш сумним.

    • Слабка на те надія…

  4. Є такий анекдот. Проводять тест: посеред порожньої кімнати стоїть стілець, в якому стирчить невидимий цвях. Заходить росіянин, сідає на цвях, зривається з триповерховими матюками і жбурляє стілець у стіну. Заходить українець, сідає на цвях – підскакує, потім оглядає стілець, дістає з кишені плоскогубці, витягає цвях і ховає у кишеню: “Знадобиться”. Заходить білорус, сідає на цвях – теж підскакує, а тоді обережно сідає назад на цвях: “А можа, так і трэба…”

    • Вижу что уже и до кэгэбэшных анекдотов добрались. “Верной дорогой идёте товарищи”-ленин.

      • Спадар Камянтатар, шчыра прашу прабачэння, калі пакрыўдзіў. Я ўсё разумею. Асабіста мне таксама горка была б думаць, што літвінаў-беларусаў чакае лёс кімераўцаў альбо скіфаў.
        Пакуль ёсць надзея, калі ёсць не толькі насельніцтва саўкоў-манкуртаў, але і таксама сапраўдныя людзі – “соль зямлі літоўскай”. Іх няшмат, і гэта прыкра – але яны ёсць.
        Яшчэ раз прашу прабачыць.
        Жыве Беларусь!

      • На ўзгоркі Нальшы коса падаў
        Срабрысты дождж,
        і ў срэбры тым
        Стаяў Міндоўг, а поруч з ім —
        Ягайла, пяты сын Альгерда…

        — Калі не ведаеш, дык ведай, —
        Прамовіў ён. — Я крыжакам
        Пацвердзіў Жмудзь пасля Міндоўга,
        Бо не яна Айчына нам —
        І ў нас няма прад ёю доўга.

        А доўг ва ўсіх у нас адзін:
        Перад Літвою доўг вялікі
        Яшчэ з пары, як Гедзімін
        Заваяваў сталіцу вількаў.

        Праз гэты доўг — супроць Масквы —
        Я з Польшчай ажаніцца мусіў,
        Каб адстаяць Літвы правы,
        Каб л ё с Вялікае Літвы
        Не стаўся л е с а м Беларусі!

        Ды ўсё дарма… Вы лес апелі.
        Згубілі ўсё, што продкі мелі,
        Ператварылі край ваўкоў
        У край зайцоў…
        Я маю права
        Спытацца з глыбіні вякоў:
        Вы хто — народ? Вы што — дзяржава?
        Адкуль, калі няма слядоў?

        Пазнаўшы зайца па губе,
        Вам Жмудзь пад нос паднесла дулю,
        Як Беларусь вы на сябе,
        На край літвінаў нацягнулі.

        Вы разлучылі дух з крывёю
        І, абрусеўшы пад Масквою,
        Пад назвай, дадзенай Масквой,
        Не сталі нават маскалямі,
        А толькі назваю адной —
        І тая назва стала вамі.

        Вы — беларусы?
        Хто такія?
        Ёсць Польшча, Жмудзь, Літва, Расія —
        Як вы ўшчаміліся сярод?
        Адкуль з’явіліся? З балот?
        З чаго зляпіліся? З туманаў?..
        Такіх падмен, такіх падманаў
        Не ведаў ні адзін народ.

        І што цяпер? Хай так і будзе,
        Абы не горш?..
        Вы што за людзі:
        Вам звацца хочацца людзьмі,
        Ці імі быць?
        Ці біцца ў грудзі —
        Ці ўстаць за крэўны край грудзьмі?

        (с) Уладзімір Някляеў

  5. Паважаныя суседзі, вы чытаеце сваю гісторыю, але генацыд нашага народу масцквою пачауся нашмат раней вашага , калі у самым канцы 15 стагоддзя маскоуцы выразалі на нашай зямлі 45 адсоткау! насельніцтва, затым войны ужо ішлі амаль перманентна, і хочацца напомніць, што у 16 стагоддзі пры так званым “крывавым патопе” маскоуцы разам з вашымі казакамі выразалі і спалілі (палілі цэрквы разам з укрыушыміся там жанчынамі і дзецьмі) каля 55 адсоткау людзей нашай дзяржавы, якая на той час прыкладна супадала з межамі цяперашняй Беларусі. Агулам да поунага захопу нашай Літвы (не блытаць з цяперашняй Летувай, якой сталін падаравау нашую Вільню, а назву “Беларусь” нашай зямлі дау цар) нашыя з маскоуцамі войны працягваліся, калі усё сплюсаваць, СЕМДЕСЯТ год, а затым былі паустанні 1795г,1812,1830-31г,1863, пасля якіх праводзіліся моцныя рэпрэсіі лепшых людзей. Маскаль заужды ваявау не толькі з войскам, але і з насельніцтвам: па прынцыпу качэуніка пакідая мёртвую зямлю, бо развіваць ён яе не збірауся, так што немец са сваімі войнамі далёка сядзіць бо Польшча зараз мае болей сарака млн людзей, мяжуючы з Германіяй, а мы 10 млн, мяжуючы з масковіяй . Таму усё тут вельмі няпроста у нашым генафондзе. Таму чытайце і нашу гісторыю, бо па нашай гісторыі мы з маскалём ваюем ужо каля 600 год. Вельмі паказальна гісторыя горада Казіміжа, які знішчаны пад ноль і толькі на паперы асталіся звесткі пра яго.
    І усё роуна:”СТАРАДАУНЯЙ ЛІТОУСКАЙ ПАГОНІ НЕ ЗАБІЦЬ, НЕ СПЫНІЦЬ, НЕ СТРЫМАЦЬ!!!”
    Слава толькі героям! Памяць нявінна забітым!

  6. Прабачце апячатауся, калі пісау пра 17 стагоддзе, а напісау 16

    • Спадар Lfor, гісторыя Вялікага Княства Літоускага, Рускага і Жамойцкага з’явілася (і то троху) на Беларусі у школьных падручніках толькі у 1992 годзе , так што фактычна мне прыйшлося вучыцца па-новаму у дарослым узросце.А ці шмат людзей вучаць гісторыю, будучы дарослымі?
      Вось лукаш і сыграу на неадукаванасьці насельніцтва сваім папулізмам, бо шмат у каго з людзей у 1994 годзе было тры класы адукацыі ( тут не здзіуляйцеся, бо гэта прауда) . А па гісторыі войнау Літвы з масцквою ёсьць у беларускага кандыдата педагагічных навук Анатоля Тараса кніга у дзьвух тамах на расейскай мове: першы том называецца “Войны Великого княжества Литовского с княжеством Московским”(ЁН ЁСЬЦЬ У ЭЛЕКТРОННЫМ ВАРЫЯНЦЕ НА https://www.litmir.me/br/?b=248843), а другі том называецца “Анатомия ненависти, войны России и Речи Посполитой”.І,дарэчы, рэдакцыі ЛО трэба гэта мець за настольную кнігу. Дзякую за увагу.

  7. А вось наш сапраудны гімн:https://m.youtube.com/watch?v=E8rOZttE4dI

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: