Зрада – вона знівеченим рукам тотожна,
із розуму вона людину зводить.
Простити зрадника хоч складно, але можна,
а ось обняти – зовсім не виходить…
Людину зрадити, що їй зламати руки,
бо підлість завжди щирість переможе.
Простити зрадника можливо й попри муки,
та в душу вже пускать його не гоже…
Richter
Я вже писав в ЛО про Чорновола 23.12.2015 «Не маю часу, бо маю Україну…»
Проминув 30-й рік, відколи 9 вересня був створений Народний Рух України за перебудову – політична сила, яка об’єднала у своїх рядах, на той час, найбільш прогресивних громадян різних політичних переконань, починаючи від ліберально налаштованих комуністів до радикальних націоналістів. Гасло Народного Руху проголошувало: «Не бійся! Не зраджуй! Не мовчи!»
Глава 1
05.09.2009 р. на сайті Майдану (http://maidan.org.ua/static/mai/1252162628.html) давав інтерв’ю колишній рухівець Євген Жовтяк: «Про святкування 20-річчя створення Руху з неприємним присмаком».
«…ми вирішили поговорити про це з одним із творців НРУ на Київщині Євгеном Жовтяком, попросивши його не уникати відповідей на жодне з питань, яких у нас було чимало, й отримавши відповідь, що для нього не існує запитань, на які він не зміг би відповісти відверто.
– Назвіть найголовнішу, на ваш погляд, причину розколу Руху.
– Це – ставлення до другого терміну президентства Кучми. Частина фракції і партії чомусь вважала, що через комуністичну загрозу, яка буцімто нависла над Україною, на виборах 1999 року не треба висувати єдиної і сильної кандидатури від національно-демократичних сил, а треба підіграти Кучмі, бо, якщо єдиний кандидат від національно-демократичних сил забере голоси у Кучми, то переможуть комуністи. Більшість же фракції вважала, що треба все зробити, щоб об’єднати всі некомуністичні та протикучмівські сили довкола єдиного кандидата. Щоб «врятувати Україну» від «комуністичної загрози» меншість пішла на розкол партії. Вибори 1999 року доказали, що «комуністична загроза» була всього-на-всього вдалим піар-ходом виборчого штабу Кучми. Але реанімувати колись сильну партію цей факт уже не міг…»
Глава 2
Засідання тринадцяте
Сесійна зала Верховної Ради України 19.02.1999 р.
Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України Мартинюк А.І.:
– Час, який залишився, дозвольте передати депутату Черняку.
Черняк В.К., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ 153, Рівненська область):
– Шановні депутати! Шановні виборці! Фракція Народного руху України уповноважила мене заявити таке. Фракція Народного руху України висловила недовіру голові фракції депутату Чорноволу і поклала виконання обов’язків голови фракції на депутата Костенка Юрія Івановича (Шум у залі). Це рішення спрямоване на підвищення ефективності діяльності фракції у Верховній Раді.
За це рішення проголосували депутати Кириленко, Кожин, Драч, Філіпчук, Мовчан, Червоній, Федорин, Костенко, Альошин, Джоджик, Кулик, Гудима, Полюхович, Черняк, Заєць, Шевченко, Сігал, Чобіт, Зварич, Іщенко, Манчуленко, Лавринович, Асадчев, Слободян, Бойко, Тарасюк, Жовтяк, Павличко, Бойчук, Юхновський. Усього 30 депутатів із 48. (Шум у залі).
Глава 3
Доповідь В. Чорновола на ІХ Всеукраїнських Зборах НРУ (2 етап) 7.03.1999 р.«Час»
– Рух завжди був і залишається незручним для влади, непоступливим, коли йдеться про інтереси України й народу. Як потім з’ясувалось, йшлося не про вибір особи, а про корекцію рухівської ідеології в бік так званого прагматизму за рахунок применшення ролі національної ідеї й державницьких цінностей. які є ідеологічною основою буття Руху. Коли при розгляді у ВР важливого для долі держави законопроекту депутат рухівець як-от Червоній запитує. скільки нам заплатять, якщо проголосуємо «за», то бережи нас Боже від такого прагматизму!
З гомінких мітингових майданів вони прийшли в стіни парламенту, в міністри і губернатори – і не змогли витримати випробування владою, грошима, добробутом, кількаразовим депутатством з його широкими лобістськими можливостями. Це називається мутацією. Можливо це не кінця продуманий підхід до кадрової політики в партії – моя основна провина перед вами, в чому я щиро каюсь перед Рухом.
Глава 4
Олесь Хмельницький «Майдан» 27.09.2009 р.
– Перша смертельна пастка, в яку втрапило рухівське керівництво, сталась вже після проголошення незалежності, і вона зветься «примарою влади». Дискусія розгорілася з питання як до неї входити, – через симбіоз із частиною пост-комуністичної номенклатури (Драч і його прихильники), чи, відмовившись від комуністичних союзників, йти в опозицію і готуватись до боротьби за повноту влади у майбутньому. Символом другого шляху став Чорновіл. Це був привід позбутися наївного Чорновола, котрий після глевкого зеківського хліба та баланди вдовольнявся малим і «здорового апетиту» «нового українського патріота» зрозуміти не був годен.
Глава 5
Володимир Кулєба «Українська правда» 23.03.2010 р.
«Останнім часом В. Чорновіл був одержимий ідеєю об’єднання демократичних сил. Певні надії покладав на ПРП Віктора Пинзеника. Говорив: «У них партія хоч і невелика, зате керована, і, що головне, без зрадників, здається…».
І поки він жив ідеєю об’єднання, колишні однодумці оптом і вроздріб зраджували його. Він мотався по регіонах, а в самому Русі готували розкол і «Рух-2». Клон, як зараз би сказали. В. Чорновіл про це писав:
«Знаєте, відверто, мені вже нічого не хочеться очолювати. Бо мої соратники вдарили по мені так підло, як не били ніколи навіть вороги. Боляче – не передати. Зі шкіри вилазив, щоб зробити із тих зайців і костенків політиків національного масштабу, їздив, агітував, розпинався… Я був такий пригнічений, що місяць тому був неспроможний до нормальної роботи».
Треба будь що Рух зберегти, бо розшматують. З одного боку, такі, як Марчук, з іншого, – свої, доморощені зрадники. Я багато думав, чому наш Рух став таким піддатливим, як пластилін, прислуговує владі, замість того, щоб їй опонувати?
Не треба було йти у владу – ось основна помилка. Не говорити президентові: ми будемо вас підтримувати, а ви призначте наших людей. Каюся, і моя провина є. Хотів, щоб партія все ж таки була представлена у владі. Хоч окремими острівцями. І що в результаті отримали?
Ну, призначили губернаторами Бойка в Тернополі, Філіпчука – в Чернівцях, а ціна яка? Кучма не займається політичною благодійністю, вимагає борги сплачувати. От їм тепер говорять: розраховуйтесь, ви наші політичні боржники.
Раптом Бойка викликали в Кабмін і дали 40 тисяч доларів на розкрутку «нового Руху». І це людина, яку я зробив секретарем Руху? Не краще себе проявили й інші – Червоній, Федорин, Лавринович – а це ж люди з рухівського начальства. Аристократами Руху себе називають. А їх комерсанти покликали – і вони забули про все на світі».
І все ж таки В. Чорновіл знайшов у собі сили, щоб стати до боротьби, щоб знову почати з того, що здавалося вже давно пройденим. І мотався, як молодий, по областях, районах, організаціях, збираючи зернятко до зернятка.
Об’єднання Руху, збереження, уникнення розколу – стало справою його життя. У прямому сенсі слова. І люди поверталися до нього потроху, бо вірили, і йшли за ним. Поступово, помалу, крок за кроком, але ситуація вирівнювалася.
Глава 6
Вячеслав Чорновіл тоді виграв вибори. Було зафіксовано ряд фактів масової фальсифікації на користь Л. Кравчука. У Донецьку на горищі Київського райвиконкому, а в Сєвєродонецьку (Луганщина) за фальшивою стіною в міськраді – знайшли десятки тисяч бюлетенів на користь В. Чорновола. Вячеслав Чорновіл не погодився оскаржувати результати. За його думкою: «Якщо ми поставимо під сумнів перемогу Л. Кравчука, ми надамо підстави для сумніву щодо результатів референдуму про Незалежність України» Вибори Президента України проводились одночасно з референдумом.
Глава 7
І тоді вони знищили його фізично.
«Час» №8 26.03.1999 р.
Ярослав Кендзьор:
– І все ж мафіозно-кадебістська машина підстерегла Вячеслава Чорновола і підло вбила. Смерть прийшла у вигляді велетенської вантажівки з причепом, що чатувала на його шляху темної ночі з виключеними габаритами і вогнями, нехтуючи будь–якими правилами. Машина перетнула рух. Той самий Рух, ідею якого Вячеслав Максимович виплекав у сталінських таборах і карцерах, наперекір колючому дроту та тортурам, а потім на свободі, втілив в життя. Той самий Рух, який потім зрадили, і продали Чорновола за ціну меншу, ніж ті самі тридцять срібняків. 19 лютого 1999 року рухівець Володимир Черняк гордо зачитав вердикт про недовіру Вячеславу Чорноволу і назвав поіменно вершителів цього акту. Червона частина Верховної Ради, аплодуючи, стояла і вигукувала в більшовицькому екстазі: «Руховцы, молодцы!!! Давно бы так!» Через морок тисячоліть, крізь цю макабричну оргію братовбивства з майдану перед палацом Понтія Пілата долетіло до мене таке ж невимовно страшне: розіпни його! Розіпни!»
Глава 8
12 квітня 2019 р.
Вимоги до кандидатів в Президенти України керівника одеського Народного Руху України:
– Я – Михайло Кузаконь – громадянин європейської України… Я – виборець! Ви кличете нас всіх на свої дебати – я приймаю виклик та звертаюсь до обох кандидатів. Ось мої умови: ви влаштували брудне шоу, тож спускайтесь на нашу українську землю, обидва.
Це не НСК «Олімпійський», це декомунізований по всіх правилах стадіон Міністерства Оборони в Одесі, він відтворює реальний стан речей в Україні, стан життя людей, економіки, шалену корупцію, війну…
Ось тут ви повинні проводити дебати за участю народу та здавати свої аналізи.
Істерика команди діючого президента – це перемога Зеленського… Бо сформований новий запит суспільства, людям обридло, відповідь вже зрозуміла.
Мої Вимоги:
Володимир Зеленський – після інаугурації ти повинен посадити брехунів та корупціонерів в тюрми – матеріалів достатньо… Ви одразу отримаєте кредит довіри, єдиний достойний початок.
Петро Порошенко – припиніть лякати та дурити людей, Ви – діючий президент! Не паплюжте себе та нашу Країну, несіть відповідальність за свої вчинки та брехливі обіцянки!
Часу вам бракує обом, час майже вичерпано. Думай…те.
https://www.facebook.com/mihailkuzakon/videos/vb.100011877172021/612417539164146/?type=2&theater
Він був присутній у першій двадцятці виборчого списку НРУ в 2019 р..
Глава 9
До другого туру виборів Президента України керівники партії «Народний Рух» радикально розділилися. Центральне керівництво заявило, що підтримає Порошенка, а член політичної партії «Народний Рух України» з 2018 року та голова міської організації політичної партії «НРУ» в м. Ірпінь. Маріель Славська голосувала за Зеленського. Підтримати на виборах Порошенка Славська назвала дикістю. Більше того – рухівка представляла Зеленського у складі дільничної виборчої комісії. Вона була присутня у першій двадцятці виборчого списку НРУ в 2019 р..
Зрада свого народу – найогидніша риса національних політиків і головна причина всіх лих українців в історії. Політична дрібнота зрадила не тільки Народний Рух. Вона зрадила надії українців на свою вільну і справедливу державу. Вона врешті-решт зрадила Україну.
Деяким «рухівцям» прийшов час зняти вишиванки. Їм давно пора носити косоворотку. Зеленському також. Дії преЗЕдента Зеленського – це також акт зради національних інтересів України.
Народний Рух виконав свою історичну місію і сьогодні зник із трибуни українського парламентаризму. Я. прихильник Народного РУХу з часу його створення, тепер не знаю, як оцінювати, наведені вище, факти. Моя мрія про ідеологічну перемогу РУХу похована назавжди. Прикро.
Yaroslav
давайте скажем щиро, НР не мав зовсім ніякої перспективи при будь якому розкладі, бо головна теза – Україна незалежне самостійна держава була вже виконана, а плану економічного розвитку рух, як і сучасні “националісти” не мав.
Меня всегда настораживают такие заявления. Сразу хочется спросить про засланного козачка.
Независимость это не результат, а процесс. Не понимание или намеренное игнорирование этого простого факта, часто выдает кизячков.
2013й год ясно показал насколько Украина реально не зависима.
Именно НР, или ему подобной партии необходимо следить за неприкосновенностью независимости страны.
Что, конечно не исключает и других полезных функций, вроде здравой экономической программы.
Когда-нибудь (чем быстрей, тем лучше) я с удовлетворением скажу по-английски:-The end (зе- энд).
Сумно. Доля Чорновола- знов втрачений шанс України.Люди не втримали. А Лавринович досі дивує. Оце й шльондра.
Лавринович – не оригінал. Якщо Ви пам’ятаєте, в Першому скликанні ВР була така полум’яна націоналістка, депутат від РУХу, Лариса Павлівна Скорик, так-так, саме та, що під час Майдану назвала майданівців “неосвітченою ордою”. Її виступи у Раді були справжньою піснею революції – гарна українська мова, натхнення, емоційність! Ірина Фаріон на її тлі – бліда тінь. Потім, якось вона зникла з обрію, і з’явилась десь під епопею Яника з Євроасоціацією, на “регіональних”каналах, і з такою ж риторикою. А, і, до речі, з гарною російською.
А ще можна подивитись “трудову діяльність” Сергія Головатого, теж досить пізнавально.
Щодо самого РУХу, думаю, таке пістряве утворення, рано чи пізно, мусіло якось трансформуватися, або зникнути. Власне, свою задачу РУХ виконав, об’єднавши навколо ідеї незалежності людей з різними політичними поглядами, різним світоглядом. А далі, як не раз було в нашій історії – амбіції, дріб’язкові людські амбіції. Ніяк мідні труби нам не даються.
Маєте рацію. Стосовно архитекторки, то чомусь відразу відчув якусь тупість.А еволюцію Лавриновича досі не розумію.
Ідеалізм ніколи нікого не доводив до добра. Український націоналізм – це невдала спроба маскування ідеї націонал-соціалізму, яка була назавжди скомпрементована німцями у першій половині 20-го сторіччя. Після Руху цю ідею підхопила “Свобода” і теж була куплена на корню, і використана проти України. Ніяких порівняннь на особистому рівні, просто констатація факту, що всі щирі українські націоналісти були лівими.
Чорновіл був подвижником хибної ідеї, бо всі прихильники лівої ідеї завжди були продажні. Історичних прикладів не перелічити.
Майбутнє тільки за українськими консерваторами: Мова, Армія, Віра
Я был членом крымской организации НРУ с 1990 года. Два раза встречался с В. Чорноволом. Не лично, а был на встречах, задавал ему свои вопросы. Кстати в Крыму Чорновол выступал по-русски из-за крымских татар, которых много приходило на эти встречи. Глубоко уважаю Вячеслава Чорновола, как несомненного патриота, борца за независимость, но согласен с коллегой под ником Комиссар Катания, что Народный Рух в том виде, как он существовал до получения независимости, был обречен, так же как и сам Чорновил. Раскол в национально-освободительном движении начался не тогда когда Рух раскололся на две части, а шел всегда, так это наша национальная черта, где два украинца там два гетьмана. Еще с конца 80-х возник конфликт между старыми борцами за независимость. Чорновол, Лукьяненко, Горынь, Хмара и т.д. все видели только себя в качестве лидеров. В результате всего этого срача все перессорились, а потом уже искали к кому бы притулится. Тот же Левко Лукьяненко два созыва подряд был депутатом от БЮТ, а многие и в рыги подались.
я думаю все это видели?)) 2003 год, вот как так можно сценарий написать. https://youtu.be/fm-YKzruqjs
Когда на первый взгляд абсурдные идеи начинают претворяться в жизнь, они воспринимаются как гениальные.Имею подобное к идеям Маска.
Давным-давно довелось мне присутствовать в КПИ на одном из первых собраний НРУ.
Товарищ пригласил, зная мои предпочтения.
Там были и Драч и Павлычко и еще масса литератуной братии.
Из Донецка приехал представитель В горняцкой форме, как на торжественное событие. Он говори не о культуре, не о вышиванках и традициях. Он говорил об экономике и промышленности. О том. что реальная жизнь людей, их благосостояние есть наилучшая агитация… Точно, я уже, вестимо, не помню.
Потом была реакция выступающих на его слова….
В общем, , когда объявили перерыв, я ушел.
Разочарованный и, честно признаюсь, порядком подавленный…
Потом были диспуты с товарищем… Один, как говорят за Фому, а второй- за Ерему.
Тезис о том, что за колбасу готовы на потерю достоинства был с его стороны, наверное, самым “мирным”
А дальше – дальше было дальше.
Исчезновение, если не ошибаюсь, Бойчишина и гибель Чорновола…
Потом мало-помалу и сдулся Рух.
Долго я пытался понять разницу между нашим Рухом и литовским Саюдисом…
Сегодня искать причины исчезновения Руха во внутренних распрях, полагаю не совсем верно.
Пусть меня обругают как угодно, но именно то обстоятельство, что в нем задавали тон разнообразные литераторы, мне кажется и было причиной его неизбежного практического исчезновения из политического спектра.
Почему так случилось ?
Мало ли примеров в мировой политике, чем завершалось нахождение на вершине горы представителей “творческих” профессий….
Ну да, вот вам Конфуций и вот вам Китай. А поэты, писатели худ. лит-ры, музыканты — они могут быть на чьей-то стороне, но не они — Плутарх, Сократ, Аристотель. Не они — Джордж Вашингтон и т.д.
И Вернадский, и Сикорский, и Павлов и, и, и…
Не они.
Згоден з komissar kattania. Тому Руху вже немає, та й “Свободи” теж – вона епізодично з’являється пошуміти, коли хтось заплатить. Причина в тому, що вони складалися з радянських людей. А Україна була колонією совка. І коли мета появи цих течій – незалежність – була Україною досягнута, подальшої програми дій вони не мали. А створити її не могли – радянські люди тупо не мали не уяви, як діє механізм вільного світу. До речі, в цьому причина того, що ідеологічні партії досі відсутні в Україні – їх члени не знайомі з іншою ідеологією, крім совка. Тому партії іменні і вождистські, а їх єдина мета – влада і дерибан. Бо ні попереднього досвіду державного будівництва, ні “освіти будівника держави” ніхто в цих партіях не має. Смішно ж вважати “будівником державності” випускника Ківаловського інституту з дипломом “магістра державного управління”. “ЄС” – це фактично перша спроба створення не вождистьської, а державницької партії, бо в її склад входять люди, що бачили роботу державної машини заходу з середини і мають уявлення, як таку будувати в Україні. В цьому сенсі партію “Слуга народу” можна вважати лише партією зіпсованої зелені з Дніпропетровського ринку. Всі пишуть, шо має минути час, щоб населення України, позбуваючись совка, стало народом України. Але думки, що стільки ж часу має пройти, щоб сформувалася державницька еліта ̶б̶е̶з̶ ̶Г̶М̶О̶ здатна будувати країну вільного світу, я досі не чув. То ж, незалежно від того, як скоро настане Ze end, нас чекає ще років 10-15 турбулентності в становленні держави…
Док “Мова, Армія, Віра”.
При всём уважении к этому лозунгу,а я сам часть этого лозунга, он увы не про будущее.
А пока у консерваторов нет видения будущего они будут к сожалению проигрывать.
Майбутнє, як і сучасне не зможе існувати без твердої основи, без фундаменту. Чому нічого не вийшло у Чрнорвіла, а потім у Ющенка, а потім у Порошенка? Тому що вони намагались щось будувати на тому базисі, який залишився з часів УРСР. Тобто, треба сперше закласти фунамент, пройти нульовий цикл, а вже потім будувати будинок. Порошенко це хоча б зрозумів, а Чорновіл не встиг, а Ющенко зламався. На місці УРСР вийшло будувати лише у Кучми, бо він ще той “архітектор”. І ви зараз бачите, що він побудував
Ой , ви напевно вчора народилися , нє ? Давня технологія – щоб щось знищити , треба це щось очолити . У середовищі наших зубожілих це така проблема , угу .
Порівнювати ідеологічні засади РУХу з націоналізмом – це наслідки пропаганди совка і московії. Ідеологія РУХу не мала нічого спільного з ідеологією Тягнибока. Чорновіл ніколи не був ідеалістом і не був прихильником лівих ідей. Його ідеологією була НАЦІОНАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ.
А зникнення РУХу мало лише одну причину, яку я висловив в своїй статті: «Зрада свого народу – найогидніша риса національних політиків і головна причина всіх лих українців в історії».
Зрада свого народу – таки дійсно найогидніше діяння.
Та чи не стане ваше узагальнення широко цитованим нашими запеклими друзями?
Як підтвердженням їх тези по загальну недолугість українців.
Як на мене, то, при всій повазі, є речі (думки, теорії, гіпотези) для вузького кола, а є для загального оприлюднення.
Вважати ж цей ресурс “для вузького кола”, на мою думку, дещо необачно…
Тим більше, що, мені здається, погодитись з таким узагальненнм зможуть далеко не всі з тих, хто докладає зусиль до адекватного розуміння ситуації.
Це наш ресурс! Анті-колорадос правий на всі 100%. На ЛО непотрібний срач. Вороги і недолугі зебіли такого наварнякують, що у коментаторів не вистачить ані часу, ані бажання щось їм доводити. А якщо врахувати, що цих недоумків набагато більше, то вважайте, що ресурс потоне у їх лайні.
Вибачте, але маємо війну.
А в умовах війни далеко не всі наради транслюються в єфір.
Та це лише моя думка стосовно конкретної ситуації.
Не погоджуватись же з Вашою оцінкою політикуму не маю підстав.
Як там у М. Твена? Ніколи не сперечайтеся з ідіотами. Бо задля цього вам буде потрібно зійти до їх рівня і там вони задавлять вас своїм досвідом?
От і задавили. Досвідом?
Уявімо, що у другий тур разом з Порохом проходить Чорновіл – кого оберете? А у ВР Європейська солідарність і поетично-мрійливий Рух під лозунгом: “За все хороше проти всього поганого”. Адже пам’ятаємо, які листівки з розрахунками ходили у 1989-91 роках: Україна і така, і така, і така (що – правда)… як тільки, так і одразу… Чим це обернулось – теж пам’ятаємо. Звісно, було розчарування у населення і потирання брудних рук членами КПРС і червоними директорами, які прудко очолили фінансові та продуктові потоки. І те, що тоді міг перемогти Симоненко – таки не вигадка (раніше можна було сперечатись, але після цьогорічних виборів… хм…).
Погоджуюсь з коментаторами, що у всьому, зокрема й у розбудові держави, потрібен професіоналізм, який, на жаль, спеціально нівелюється, зокрема й у молоді. Тобто, може бути якийсь харизматичний лідер, здатний “запалювати”, і це може бути і літературний діяч, і діяч мистецтва, і (чорт з ним!) – шут або чубчик. Але він має спиратись на професійну команду, яка сповідує ідеали суверенної національної (на сучасному етапі навіть акцентовано, щоб відірватись від “б…ства”… мала на увазі “братів”, а воно он як…) держави.
Правда, що я пишу, це вже невчасно…