Метаекономіка, як невичерпне джерело популізму (Частина 1)

Від редакції

Пропонуємо увазі наших читачів дещо академічний погляд на витоки популізма і на відворотність краха любої економічної системи, якій не пощастило просякнути цією отрутою. Тут немає гумору, чи стьобу, але усе розкладено по полицях.

Автор – Геннадій Ковальов

«Та ось мотузок скінчився, і я повис у повітрі, поміж небом і землею… я схопив сокирку і, міцно взявшись за нижній кінець мотузка, відрубав його верхній кінець і прив’язав до нижнього. Це дало мені змогу спуститися нижче до Землі…
Не раз доводилось мені одрубувати верхню половину мотузка і прив’язувати її до нижньої…
До Землі лишалось яких три-чотири милі.
І раптом – о жах! – мотузок урвався. Я гримнувся на землю так, що пробив яму завглибшки щонайменше з півмилі.»

Еріх Распе. «Пригоди барона Мюнхаузена».
Перша подорож на місяць.

У далекі «брєжнівські» часи були популярні фільми «про життя». Згадую сюжет одного такого фільму, де головний герой – футболіст закінчує свою кар’єру. У ті часи совковий футбол не був професією, у нього грали «слюсарі», «металурги», «шахтарі» та «міліціонери» з «військовими». Турботливий тренер розпочинає з «дембелем» розмову про майбутнє:
— Тобі скоро вішати бутси на цвяшок, що будеш робити надалі?
— Не знаю,.. поступлю в інститут… на економіста.
Це як дороговказ у майбуття, алюзія з минулого відомої фольклорної приказки: було у батька три сина, двоє розумних, а третій…

Економіка, це по суті — просто обмін товарами. А гроші, як проміжний товар у нескінченному ланцюжку товарних відносин, не могли не виникнути ще на ранніх етапах розвитку людства, витиснувши натуральний обмін. Та уявимо, що бартер існує й 21-му столітті. І от новоявлений кандидат у президенти Каплінішенко веде діалог серед виборців:
— У Вас мало їжі, одягу та розваг? Ви обміняли 10 кг картоплі на 5 кг помідорів? Пусте! Зараз я махну чарівною паличкою, у Вас буде 10…, ні, 20 кг помідорів!
— Пане кандидате! Вибачте, але я не віддам цій людині за 10 кг картоплі 20 кг своїх помідорів!
— Ви отримаєте 40 кг картоплі за 5 кг помідорів!
— Як так?
— Справедлива держава все компенсує Вам з невичерпних продуктових складів та кормових засік!
— Наш майбутній президенте! Я продав 10 пар взуття лише за одну жіночу сукню для своєї любої дружини. Це дуже мало, як на мене…
— Ви отримаєте чотири найгарніші жіночі сукні!
— Є-є кандидате, у цього добродія взуття так собі, а моя текстильна продукція — це шедевр та діамант, який пасує жіночій вроді!
— А Вам за одну сукню 40 пар гарного та міцного взуття. Не хвилюйтесь! Це колишня антинародна влада приховувала від Вас скарби нашої великої держави! Ми просто віддаємо борг Вам, наші славні виборці. Нарешті, чоловіки. Я обіцяю кожному з Вас по дві дружини! А якщо Ви готові висунути мене зразу на два терміни, то нехай буде 2+2.
— А нам – жінкам? Я теж хочу чотири чоловіка! Я й від п’яти не відмовлюсь!
— Все буде всім. ГАРАНТУЮ!
— Не лише у нашій країні, але й у всьому світі кількість жінок та чоловіків майже рівна. Як Ви збираєтесь забезпечити такий гендерний гарем для усіх??
— Пані та панове! Це – МОЖЛИВО! Я – НАРОДНИЙ ПРЕЗИДЕНТ і я це зроблю! Це я так сказав, а Ви мене знаєте…

Кажете, політики у всьому винні? Їх програми заперечує економічна теорія? Так це Ваша теорія заперечує їхню програму, а ЇХНЯ економічна теорія освящає її світлом перемоги та одночасно ганьбить Ваші догматичні, застарілі та антинародні плани, розчищає шлях до добробуту народу, який вже на межі…

Введення грошей, як проміжного товару, стало густим туманом за яким творці економічних конструкцій стали просувати свої теорії, одна безглуздіша за іншу. На Олімп економічної думки попутним вітром занесло постать відомого економіста-авантюриста Джона Кейнса. В основу свого вчення він поклав одну вельми сумнівну тезу: ціни на товари за короткий час не змінюються. Навіщо? Тому-що без цієї тези вся його геніальна праця, яка розділила геть усю історію економічної думки на «докейнсівський та післякейсівський період», перетвориться на повну маячню.

Яке щастя, що кейнсіанці не полізли у фізику! Вони б швидко дали на волоські горіхи цьому Ньютону з його дурнуватим 3-м законом. Ну хто Вам сказав, що якнайчесніший серед усіх баронів, не міг витягти себе, та й ще разом з конем, з болота? Просто слід припустити, що сила тяжіння Землі не встигала за силою інерції могутньої руки Мюнхаузена.

Інфляція, якщо мати здорове сумління, вимиті руки та чисті зуби, річ корисна. Тільки треба сильно не зажиратися. Відрізав трохи мотузки у себе на головою, швиденько прив’яжи її до нижнього краю. Маєш нагоду спуститися нижче. І так до нескінченності. Головне, щоб мотузка не розірвалася…

Сам Кейнс Нобелівської премії не отримав, але його апологети щедро нагребли шведської королівської платини. Та щастя не буває тривалим. Пол Самуельсон, у густих хащах своєї товстелезної книги, з сумом сором’язливо повідомив, що, після важкої мозкової хвороби, чудодійні кейнсівські рецепти, починаючі з 2000-х років перестали діяти, амінь…

А навіщо Ви, містере Поле, економічній теорії показували календар? Або краще показали б, наприклад — мусульманський. Серед шанувальників літочислення по-Хіджрі не мало антисемітів, проте рік у них там ще 1435-й чи 1436-й. Ще не одну сотню років пожила б старенька.

Ойґен Бем-Баверк писав, що стара економічна школа не створила економічної теорії, але висунула дві формули:
1. Собівартість менша за ціну товару.
2. Попит дорівнює пропозиції.
Ці формули, як жінки норовливі. На них розраховувати не можна, тобто по них нічого конкретного не полічиш, ніяку ціну не визначиш. З першою формулою незгодна хіба що, кібернетичний академік з економіки Наталя Вітренко, бо колись обіцяла зарплати по 10000 гривень та хліб по 20 копійок. З другою, немовби ніхто і не конфліктує, але нерідко живе збоченим життям.

(далі буде)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Be the first to comment on "Метаекономіка, як невичерпне джерело популізму (Частина 1)"

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: